Ухвала

від 04.06.2015 по справі 2а-19482/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2015 року м. Київ К/800/41794/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2014року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року

у справі №2а-19482/10/2670

за позовом до за участю протовариства з обмеженою відповідальністю підприємства, що повністю належить іноземним інвесторам, «СК ДЖОНСОН» Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Прокуратури міста Києва, часткове скасування податкових повідомлень форми «Р», -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю підприємства, що повністю належить іноземним інвесторам, «СК ДЖОНСОН» (далі по тексту ТОВ «СК ДЖОНСОН») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі по тексту Митниця), яким просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення форми «Р» від 04 листопада 2010 року №185 та №186.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2014року у справі №2а-19482/10/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року, позовні вимоги задоволено.

Обґрунтовуючи свою правову позицію окружний та апеляційний адміністративні суди виходили з доведеності позивачем своїх вимог, оскільки митним органом була підтверджена правильність визначення ТОВ «СК ДЖОНСОН» коду за УКТЗЕД шляхом пропуску товару через митний кордон та відсутності будь-яких сумнівів під час здійснення митного оформлення товару. Крім того, додавання роялті до митної вартості а даній справі є неправомірним, що підтверджує необґрунтованість нарахування відповідачем митних платежів.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами Правил 1 та 6 Основних правил інтерпретації класифікації товарів УКТЗЕД, ст.ст.259, 267, 311, 313 Митного кодексу України (в редакції від 11.07.2002року), просить вищезазначені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

ТОВ «СК ДЖОНСОН» подало до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу, в якому наголошувало на відповідності судових рішень обставинам справи та вимогам законодавства України, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Департаментом аналітичної роботи, управління ризиками та аудиту Державної митної служби України проведено виїзну позапланову документальну перевірку стану дотримання позивачем законодавства з питань митної справи за період з 26.04.2007 року по 26.04.2010 року.

В ході проведення перевірки виявлені порушення та складений акт №0008/10/131000000/00146137 від 15.09.2010 року.

Згідно вказаного акту, встановлено порушення ТОВ «СК ДЖОНСОН» вимог ст.267 Митного кодексу України (в редакції від 11.07.2002 року), Закону України «Про податок на додану вартість», вимог Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженої Законом України «Про єдиний митний тариф України», у зв'язку з чим митний орган прийшов до висновку про заниження ввізного мита в розмірі 1 913 172,07 грн. та податку на додану вартість в розмірі 3 084 528, 82 грн.

На підставі вищевказаного акту Митницею прийняті податкові повідомлення форми «Р» від 4 листопада 2010 року № 185 про донарахування позивачу мита в розмірі 913 172, 07 грн. та 956 586,04 грн. штрафних санкцій та № 186 про донараховано податок на додану вартість в розмірі 3 084 528, 82 грн. та 1 542 264, 41 грн. штрафних санкцій.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

За приписами статті 69 Митного кодексу України (в редакції від 11.07.2002 року), незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

У відповідності із статтею 265 Митного кодексу України, порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 09 квітня 2008 року №339, процедура контролю за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України здійснюється митними органами, зокрема, шляхом проведення камеральної перевірки. У разі коли в результаті здійснення такого контролю виявлено обставини, що вплинули на рівень задекларованої митної вартості таких товарів, митний орган приймає рішення про визначення їх митної вартості за встановленою ДМСУ формою. У разі заниження податкового зобов'язання та його непогашення протягом 10 днів з дати надходження рішення митного органу про визначення митної вартості товару зазначений орган самостійно вживає заходів для донарахування сум податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановленому Законом №2181-ІІІ порядку.

Враховуючи наведені норми судова колегія дійшла висновку, що за наслідками перевірки правильності визначення митної вартості товарів можуть бути донараховані обов'язкові платежі.

Проте колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що в процесі розгляду справи судами не встановлено обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів позивача через митний кордон було допущено порушення вимог чинного законодавства України виходячи з наступного.

Як встановлено судами протягом 2007-2010 років ТОВ «СК ДЖОНСОН» імпортувало автоматичний освіжувач повітря торгової марки «GLADE», який класифікувався під час його митного оформлення за кодами 8424 20 00 90 чи 3307 49 00 00 УКТ ЗЕД, та ковпачки пластикові до аерозольних флаконів, які класифікувались за кодом 3923 50 10 00 УКТ ЗЕД.

В касаційній скарзі митний орган стверджує, що відповідно до Правил 1 та 6 Основних правил інтерпретації класифікації товарів УКТЗЕД, враховуючи сферу застосування, вищезазначений товар повинний був класифікуватися за товарною під категорією 9616 10 90 00 - аерозолі ароматичні та подібні гігієнічні розпилювачі, їх насадки та головки; пушки і подушечки для пудрення або накладення косметичних чи туалетних препаратів, про що свідчить рішення Київської регіональної митниці про визначення коду товару від 07.05.2010 року №КТ-100-1026-10.

Такий висновок митниці є помилковим, оскільки згідно статті 313 Митного кодексу України, митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.

З вказаного можна зробити висновок, що дії по контролю за правильним визначенням митної вартості та сплатою митних платежів покладено саме на митний орган, а тому у нього після випуску товару у вільний обіг відсутні підстави нараховувати податкові зобов'язання зі сплати мита та податку на додану вартість.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 05.03.2013 року.

При митному оформленні товару, імпортованого ТОВ «СК ДЖОНСОН» протягом 2007-2010 років, останнім були надані документи та інформацію про імпортований товар в повному обсязі. Доводами касаційної скарги вказане не спростовується.

З викладеного суд касаційної інстанції приходить до висновку, що приймаючи вантажні митні декларації та узгоджуючи коди УКТЗЕД, митний орган вчинив дії які свідчать про правильність визначення товарної номенклатури ТОВ «СК ДЖОНСОН», тому в подальшому Митниця не мала законних підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки у класифікації товару.

Також в касаційній скарзі відповідач наголошує, що позивачем не включено до ціни, яка була фактично сплачена за імпортовані товари, ліцензійні платежі (роялті).

З цього приводу суд касаційної інстанції виходить з наступного.

Між Американською Корпорацією SC JOHNSON & SON, INC та ТОВ «СК ДЖОНСОН» укладено ліцензійний договір, який діє з 02.07.2005 року. За його умовами позивачу надавалась не ексклюзивна ліцензія без права переуступки на використання ліцензованої технології виключно на виготовлення, розповсюдження й продаж ліцензованої продукції SCJ через канали збуту SCJ на затвердженій території.

Згідно пункту «а» статті 14 договору, позивач сплачує SCJ роялті у розмірі шести відсотків доходів рахунку позивача від ліцензованої продукції SCJ. Термін «Дохід Рахунків» означає валову виручку від продажу за списком позивача.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 267 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості серед таких витрат до ціни додаються роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів.

Судова колегія зауважує, що правомірність розрахунку суми роялті, здійсненого Митницею, не була підтверджена в процесі розгляду справи, оскільки останнім не враховано, що ТОВ «СК ДЖОНСОН» здійснювало продаж не лише імпортованого товару, а і товару, який був виготовлений ним самостійно.

Таким чином частина розрахованого роялті не стосується імпортованої продукції.

Крім того, обраний Митницею метод розрахунку роялті може використовуватись лише для визначення собівартості запасів, а не для визначення митної вартості імпортованих товарів.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що у відповідача відсутні об'єктивні підстави для нарахування штрафних санкцій та податку на додану вартість, оскільки митниця неправильно розрахувала суму роялті, на імпортований ТОВ «СК ДЖОНСОН» товар.

Оскільки Митниця не обґрунтувала прийняття податкових повідомлень форми «Р» від 04 листопада 2010 року №185 та №186, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правомірним задоволення позовних вимог ТОВ «СК ДЖОНСОН».

Судами правозастосування відбулось із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням обставин справи.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року у справі №2а-19482/10/2670 - залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: