Постанова

від 02.06.2015 по справі 824/466/15-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 р. м. Чернівці Справа № 824/466/15-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Левицького В.К.;

за участю секретаря судового засідання Жураковської Ю.М.

представників сторін:

позивача - Петренка В.О.,

відповідача - Ніщука І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом приватного багатопрофільного підприємства "Север"

до державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області

про скасування рішення.

встановив:

Приватне багатопрофільне підприємство «Север» (далі - позивач, ПБП «Север») звернулось до суду із вказаним позовом до державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просило скасувати рішення Державної податкової інспекції м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області від 15.12.2014 р. про анулювання Свідоцтва платника єдиного податку № 18536 серії А.

В обґрунтування позову позивач вказував, що зміст норм Податкового кодексу України, на які посилається відповідач, не наділяє його правом чи компетенцією анулювувати свідоцтва платників єдиного податку. Вказував, що абз.3 п.299.10 ст.299 Податкового кодексу України передбачає лише можливість, а не обов'язок анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку. На думку позивача незаконність оскаржуваного полягає в тому, що позивач податкового боргу протягом двох послідовних кварталів не допускав та про наявність податкового боргу відповідачем не був повідомлений.

В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем до суду подано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю, зазначаючи, що наявність у позивача податкового боргу підтверджується судовими рішеннями про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках та надання дозволу на реалізацію майна платника податків у справах №824/406/14-а та № 824/235/15-а.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити та надати пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.

Ухвалою суду від 18.05.2015 р., занесеною до журналу судового засідання, допущено процесуальну заміну сторони - державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області, її правонаступником - державною податковою інспекцією у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Приватне багатопрофільне підприємство «Север» (58000, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Головна, 187, код ЄДРПОУ 22843696) зареєстроване виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 28.12.1994 р.

На підставі заяви приватного багатопрофільного підприємства «Север» від 19.01.2012 р. та глави 1 розділу ХІV Податкового кодексу України позивача переведено на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 01.01.2012 р. та віднесено до 4 групи платників єдиного податку. Заявлені види діяльності з КВЕД оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, електромонтажні роботи, діяльність у сфері інжинірингу, будівництво будівель, монтаж системи опалювання, вентиляції та кондиціонування повітря (а.с.48-49).

10.04.2012 р. позивачу видано свідоцтво платника єдиного податку № 018536 серії А, що підтверджується корінцем свідоцтва (а.с. 47).

01.12.2014 р. ДПІ у м. Чернівцях на адресу позивача направила лист (вх. № 15760/10/24-12-15-01), в якому повідомила, що станом на 01.12.2014 р. за підприємством обліковується податковий борг з податку на додану вартість в сумі 61835,95 грн. та з плати за землю несільськогосподарського призначення, що вноситься юридичними особами в сумі 601,98 грн. Також зі змісту листа вбачається, що ДПІ у м. Чернівцях просило позивача вжити всіх необхідних заходів для погашення боргу або перейти на сплату інших податків і зборів. Крім того, позивача попереджено, що у разі непогашення податкового боргу, у відповідності до ст. 299 Податкового кодексу України свідоцтво платника єдиного податку ПБП «Север» буде анульовано (а.с.42).

Вказаний лист отримано позивачем 10.12.2014 р., що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.43).

11.12.2014 р. головним державним інспектором відділу податку на прибуток, управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій ДПІ у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області Франчук Л.Є. на підстав п. 229.10 ст. 299 Податкового кодексу України проведено аналіз податкової інформації, що може свідчити про порушення умов перебування позивачем - платником єдиного податку на спрощеній системі оподаткування, за результатами якого складено інформаційну довідку № 14 щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування (а.с. 45).

При проведенні аналізу встановлено, що позивачем порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме: не сплачено протягом двох послідовних кварталів у порядку встановленим цим Кодексом податкового боргу, що виник у платника єдиного податку. Станом на 01.04.2014 р. сума боргу по податку на додану вартість становить 67516,52 грн., а станом на 01.10.2014 р. сума боргу по податку на додану вартість становить 61482,09 грн.

Дослідженням інформаційної довідки від 11.12.2014 р. № 14 щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування встановлено, що при проведенні аналізу використовувались відомості з інформаційних баз даних та документи, зокрема: податкове повідомлення-рішення (форма «Р») № 0000910233 від 26.12.2011 р. та податкове повідомлення-рішення (форма «Ш») № 0019731502 від 15.08.2014 р., а також відомості щодо сплати грошових зобов'язань відповідно до ІС «Податковий блок».

12.12.2014 р. виконуючим обов'язки начальника ДПІ у м. Чернівцях Загарюком М.В. винесено рішення № 14 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку (а.с.44-47).

Підставою для анулювання позивачу свідоцтва платника єдиного податку № 018536 серії А та виключення його з реєстру платників єдиного податку стала несплата протягом двох послідовних кварталів у порядку встановленим цим Кодексом податкового боргу, що виник у платника єдиного податку (абз. 3 п. 229.10 ст. 299 та абз. 8 п.п.298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України).

Реєстрація 12.12.2014 р. рішення про анулювання позивачу свідоцтва платника єдиного податку за № 14 підтверджується дослідженим в судовому засіданні витягом з електронного журналу реєстрації про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

15.12.2014 р. ДПІ у м. Чернівцях направила на адресу позивача рішення № 14 від 12.12.2014 р. про анулювання свідоцтва платника єдиного податку. При цьому у шапці оскаржуваного рішення відповідачем, у зв'язку з направленням його поштою, вказано дату 15.12.2014 р. та вих. № 16308/24-12-15-01.

Рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку отримано позивачем 26.12.2014 р., що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.46).

Не погоджуючись з рішенням про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити, з таких міркувань.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755- IV (далі - ПК України).

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законами.

Згідно п.п. 16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) платники податків і зборів зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пункт 31.1 ст. 31 ПК України визначає, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно до п.п. 14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Підпунктом 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Як вбачається із матеріалів справи, 26.12.2011 р. ДПІ у м. Чернівці прийнято податкові повідомлення - рішення форми "Р" № 0000910233 про сплату 55274,00 грн. податку на додану вартість та 12251,00 грн. застосованої фінансової санкції, а також № 0000920233 про зменшення на 2126,00 грн. від'ємного значення податку на додану вартість та застосування штрафної санкції в розмірі 1,00 грн.

Згідно п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (56.2. ст. 56 ПК України).

Відповідно до абз. 4 п. 56.18 ст. 56 ПК України визначено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що податкові повідомлення - рішення № 0000910233 та № 0000920233 від 26.12.2012 р. оскаржені позивачем в адміністративному та судовому порядку.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.10.2012 р., залишеною без змін ухвалами Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду від 24.06.2014 р. в справі № 2а/2470/671/12 у задоволенні адміністративного позову приватного багатопрофільного підприємства «Север» до ДПІ у м. Чернівцях про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 26.12.2012 р. № 0000910233 та № 0000920233 відмовлено повністю (а.с. 99 - 103, 104 - 107, 108 - 109).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що грошові зобов'язання визначені контролюючим органом в податкових повідомленнях - рішеннях від 26.12.2012 р. № 0000910233 та № 0000920233 вважались неузгодженими до дня набрання судовим рішенням законної сили, тобто до 20.02.2013 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач знав про наявність у нього податкового боргу.

Також як вбачається із матеріалів справи, 15.08.2014 р. відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення форми «Ш» №0019731502 за порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 941,27 грн. (а.с. 124).

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 291.3 ст. 291 ПК України встановлено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

В силу абз. 8 п.п. 298.2.3 п. 298.3 ст. 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема, в разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Відповідно до п.п. 291.5 1 .3. п. 291.5 1 ст. 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи суб'єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Суд звертає увагу, що на дату подання позивачем заяви про обрання спрощеної системи оподаткування грошове зобов'язання з податку на додану вартість не було узгоджене, а тому контролюючим органом було видано Свідоцтво платника єдиного податку. Оскільки грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 67525,00 грн. узгоджено в судовому порядку 20.02.2013 р., то на позивача поширюються норми п. 298.3 ст. 298 ПК України, а саме він зобов'язаний був перейти на сплату інших податків і зборів, або погасити наявний податковий борг.

Під час судового розгляду справи позивачем не надано суду доказів переходу ним на сплату інших податків і зборів або погашення ним узгодженого податкового боргу зі сплати податку на додану вартість. Вказана обставина підтверджується зворотнім боком облікової карточки платника (позивача) за 2013 р. та 2014 р.

Пунктом 299.10 ст. 299 ПК України передбачено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Враховуючи те, що у приватного багатопрофільного підприємства «Север» обліковувався податковий борг з податку на додану вартість на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів 2014 р., суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення ДПІ у м. Чернівцях прийнято правомірно.

Суд не погоджується із доводами позивача стосовно того, що оскаржуване рішення прийняте 15.12.2014 р., а свідоцтво платника єдиного податку анульовано та виключено позивача з реєстру передчасно 12.12.2014 р., з наступних міркувань.

Відповідно до п. 299.13 ст. 299 ПК України з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку:

податковий номер (для юридичної особи);

найменування для юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові для фізичної особи;

дату (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування;

ставку єдиного податку;

групу платника податку;

види господарської діяльності.

Реєстрація 12.12.2014 р. рішення про анулювання позивачу свідоцтва платника єдиного податку за № 14 та виключення його з реєстру 12.12.2014 р. підтверджується дослідженими в судовому засіданні витягом з електронного журналу реєстрації про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, а також витягом з Реєстру платників єдиного податку.

Крім того, суд звертає увагу, що 15.12.2014 р. є датою направлення оскаржуваного рішення позивачу, а не датою його прийняття.

Відповідно до п. 20.1.45 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати інші повноваження, передбаченні законом. З огляду на викладене, твердження позивача щодо відсутності у відповідача права анулювати реєстрацію платника податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку є необгрунтованим, оскільки окрім прав чітко визначених ст. 20 та функцій встановлених ст. 19 ПК України контролюючі органи вправі здійснювати і інші повноваження передбачені законом, в т.ч. анульовувати реєстрацію платника єдиного податку шляхом виключення його з реєстру.

Інші доводи відповідача щодо неправомірності винесення відповідачем оскаржуваного наказу є необгрунтовними.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом не встановлено порушення зазначених критеріїв відповідачем, відтак в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час вирішення справи відповідач довів правомірність прийняття оскаржуваного рішення, а тому позов не підлягає задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єктів владних повноважень, звільнених від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідачів - суб'єктів владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України стягненню з позивача не підлягають.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 71, 86, 158, 160- 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано судом 08 червня 2015 р.

Суддя В.К. Левицький