Постанова

від 02.06.2015 по справі 910/2957/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 року Справа № 910/2957/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі), суддів:Воліка І.М., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на ухвалу та постанову господарського суду міста Києва від 12.02.2015 Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 у справі№ 910/2957/15-г господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" доПриватного підприємства "Вектор" прозобов'язання визнати грошові вимоги позивача в розмірі 8 552 752,84 грн. та включити до проміжного ліквідаційного балансу та реєстру кредиторів, за участю представників: від позивачаБасій К.С. від відповідачане з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Вектор" (далі - ПП "Вектор") про зобов'язання визнати грошові вимоги позивача у розмірі 8 552 752,84 грн. та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу та реєстру кредиторів ПП "Вектор".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.02.2015 у справі № 910/2957/15-г (суддя Ващенко Т.М.) позовну заяву ПАТ КБ "ПриватБанк" повернуто без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 (колегія суддів у складі: Калатай Н.Ф. - головуючого, Ропій Л.М., Рябухи В.І.) ухвалу господарського суду міста Києва від 12.02.2015 у справі № 910/2957/15-г залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду міста Києва від 12.02.2015 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 у справі № 910/2957/15-г, ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові акти та передати справу на розгляд до господарського суду міста Києва.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані ухвала та постанова прийняті з порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.05.2015 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 02.06.2015 о 10 год. 55 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1 218 грн.

Згідно з пп.пп. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, позивачем у якості доказу сплати судового збору за подання позовної заяви додано до позовної заяви платіжне доручення № PROM3BKXFY від 03.02.2015 про сплату 1 218,00 грн.

Повертаючи позовну заяву на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що предметом розгляду у даній справі є вимоги майнового характеру, з урахуванням чого позивачем мало бути сплачено 73 080,00 грн. судового збору, тоді як позивач сплатив 1 218,00 грн. судового збору.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надане позивачем платіжне доручення № PROM3BKXFY від 03.02.2015 свідчить про сплату судового збору у розмірі, меншому за передбачений законодавством, а отже позивачем не подано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.

При цьому, суди вказали, що позивач помилково кваліфікує даний позов як немайновий.

Проте колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись із такими висновками судів попередніх інстанцій.

Так, спір є майновим, коли його предметом є речі, що мають вартісну оцінку, у тому числі гроші, та за результатом вирішення якого визначається їх юридична доля, зокрема, приналежність певній особі.

Водночас, судами не було враховано, що позивач просив лише зобов'язати відповідача визнати грошові вимоги позивача у розмірі 8 552 752,84 грн. та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу та реєстру кредиторів ПП "Вектор", а не заявляв позовну вимогу про стягнення чи сплату коштів, що є ознакою позовної заяви немайнового характеру.

За таких обставин, ставка судового збору, що підлягає сплаті у даному випадку, визначається, виходячи з позовної вимоги, яка за своїм характером є немайновою, а отже повинна оплачуватись судовим збором за ставкою, встановленою для позовних заяв немайнового характеру.

Враховуючи викладене, ПАТ КБ "ПриватБанк" було додано до позовної заяви докази сплати судового збору у встановленому розмірі, а відтак, підстави для повернення позовної заяви відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України були відсутні.

За наведених обставин, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано норми ст. 63 ГПК України та ст. 4 Закону України "Про судовий збір", у зв'язку з чим оскаржувані ухвала та постанова підлягають скасуванню з передачею справи на розгляд до господарського суду міста Києва.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 , 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 та ухвалу господарського суду міста Києва від 12.02.2015 у справі № 910/2957/15-г скасувати.

Справу № 910/2957/15-г передати на розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

С.Р. Шевчук