Рішення

від 25.08.2015 по справі 910/2957/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2015Справа №910/2957/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

До Приватного підприємства «Вектор»

Про зобов'язання визнати грошові вимоги в розмірі 8 552 752,84 грн. та включити до проміжного ліквідаційного балансу та реєстру кредиторів

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Діденко М.В. представник за довіреністю № 3884-О від 13.09.13.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Вектор» (далі - відповідач) про зобов'язання визнати грошові вимоги в розмірі 8 552 752,84 грн. та включити до проміжного ліквідаційного балансу та реєстру кредиторів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.15. порушено провадження у справі № 910/2957/15-г та призначено її до розгляду на 09.07.15.

08.07.15. відповідачем через відділ діловодства суд убуло подано заяву про застосування строку позовної давності.

В судовому засіданні 09.07.15. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 15.07.15., про що сторони були повідомлені під розписку.

15.07.15. позивачем через відділ діловодства суду було подано клопотання про витребування доказів, в задоволенні якого судом було відмовлено за результатами судового засідання, що мало місце 19.08.15.

15.07.15. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

В судових засіданнях 15.07.15., 19.08.15. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерви до 19.08.15., 25.08.15.

В судовому засіданні 25.08.15. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 25.08.15. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/2957/15-г.

В судовому засіданні 25.08.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.06.08. між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № VL 884 (далі - кредитний договір), відповідно до якого позивачем надано відповідачу кредит у розмірі 1 455 000,00 грн.

Згідно з п. 2.2.2 кредитного договору відповідач зобов'язаний сплатити відсотки за користування кредитом в строки, передбачені кредитним договором.

Пунктом А3 кредитного договору встановлено, що строк повернення кредиту 10.06.09.

Положеннями п. 6.1 кредитного договору передбачено, що він діє до повного виконання сторонами зобов'язань за ним.

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору при порушенні позивальником (відповідачем) будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п. п. 2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3, строків повернення кредиту, передбачених п. п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, винагороди, передбаченої п. п. 2.25, 4.4, 4.5, 4.6, позивальник сплачує банку (позивачу) пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня.

Позивальник сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування в розмірі 0,17% від встановленого ліміту кредитування, зазначеного в п. А2, розрахунок якої здійснюється щоденно і нараховується у день сплати процентів (яким є 25 число кожного поточного місяця) (п. А.10 кредитного договору).

При порушенні відповідачем будь-якого зобов'язання щодо погашення кредиту він сплачує позивачу 54% річних від суми розміру не погашеної заборгованості (п. А7 кредитного договору).

Згідно з п. 5.2 кредитного договору при порушенні п. п. 2.2.7, 2.2.8, 2.2.11, 4.9, 7.1 кредитного договору, позичальник виплачує банку за кожний випадок порушення штраф в розмірі 2% від суми отриманого кредиту.

Пунктом 5.4 кредитного договору сторони погодили, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. п. 5.1, 5.2, 5.3 кредитного договору здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконано позичальником.

Відповідно до п. 2.2.7 кредитного договору відповідач зобов'язаний надавати позивачу не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, фінансову інформацію (баланс, звіти та ін).

Строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, комісії, неустойки, пені, штрафів за кредитним договором встановлюються сторонами у 5 років (п. 5.7 кредитного договору).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Положеннями Господарського кодексу України унормовано поняття штрафних санкцій. Так, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України ).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України , неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач просить суд зобов'язати відповідача визнати грошові вимоги в розмірі 8 552 752,84 грн.:

1 455 000,00 грн. заборгованості за кредитом,

6 515,10 грн. заборгованість з винагороди (комісії),

3 765 481,27 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом,

2 743 756,47 грн. пені,

582 000,00 грн. штрафу.

Рішенням апеляційного суду міста Києва від 18.04.12. у справі № 22-42/2012 стягнуто з відповідача на користь позивача за кредитний договір № VL 884 від 11.06.08. станом на 07.10.09.:

1 455 000,00 грн. заборгованості за кредитом,

6 515,10 грн. заборгованість з винагороди (комісії),

461 176,27 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом,

137 410,86 грн. пені.

Обставини, встановлені у справі № 22-42/2012, суд під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів ст. 35 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Оскільки вказане рішення відповідачем не виконано, позивач продовжував нараховувати відповідачу заборгованості за відсотками за користування кредитом, пеню за період з 05.01.10. по 28.07.14., та штраф за 20 звітних кварталів, а саме:

3 304 305 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом,

2 606 345,61 грн. пені,

582 000,00 грн. штрафу (за 20 звітних кварталів).

Судом здійснено порахунок заборгованості за відсотками за користування кредитом, пені, штрафу та встановлено, що за пред'явлений до стягнення вказаний вище період з відповідача на користь позивача підлягає стягненню:

3 379 582,00 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом,

1 251 095,89 грн. пені,

582 000,00 грн. штрафу, що разом із сумами, стягнутими рішенням апеляційного суду міста Києва від 18.04.12. у справі № 22-42/2012 становить 7 272 780,12 грн.

За приписами ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.

Оскільки станом на момент винесення ухвали про порушення провадження у справі № 910/2957/15-г та станом на момент прийняття рішення по справі № 910/2957/15-г, справа про банкрутство Приватного підприємства «Вектор» (код ЄДРПОУ 31520838) за заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» не порушена, і відповідно не оприлюднене оголошення про порушення справи про банкрутство, а отже позовні вимоги позивача по даній справі підлягають вирішенню по суті за правилами позовного провадження.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, Приватне підприємство «Вектор» перебуває в стані припинення за рішенням засновників з 24.06.10., що було опубліковано в бюлетні державної реєстрації № 152 (12) від 25.06.10.

Відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 105 ЦК України встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою , що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Статтею 112 ЦК України встановлено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Із наявних в матеріалах справи документів суд дійшов висновку, що позивач для відповідача є кредитором.

Крім того, з приписів ст. 112 ЦК України випливає, що кредиторські вимоги можуть бути заявлені і після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення.

Відповідачу про вимоги позивача відомо з огляду на те, що заявою від 20.11.14. позивач просив розглянути вимоги позивача в розмірі 8 552 752,84 грн., визнати їх та включити до проміжного ліквідаційного балансу. Зазначену заяву позивачем відповідачу було направлено 27.11.14. лисом з описом вкладення та отримано відповідачем 23.12.14. у відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте, відповідач не надав позивачу відповіді на його кредиторську вимогу, а доказів іншого матеріали справи не містять. Таким чином суд дійшов висновку, що має місце ухилення відповідача від розгляду кредиторських вимог позивача.

При цьому, враховуючи приписи ст. 105 ЦК України відповідач повинен був надати таку відповідь в строк не пізніше 22.01.15. включно.

До зазначеної дати доцільно додати п'ять днів, встановлені для пересилання простої письмової кореспонденції якою позивач отримав би відповідь відповідача на кредиторську вимогу, за умови її надсилання відповідачем, адже відповідно до «Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень», затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.13., нормативними строками пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку між іншими населеними пунктами різних областей України є Д+5, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єктів поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Отже з 27.01.15. почав обліковуватись передбачений приписами ст. 112 ЦК України місячний строк на звернення позивача з даним позовом до суду.

В свою чергу, позивач звернувся з даним позовом до суду 06.02.15. (відповідно до відбитку поштового штемпеля на конверті, в якому позовну заяву № б/н від 05.02.15. було направлено до Господарського суду міста Києва).

Додатково, судом враховано, що згідно ч. 3 ст. 60 ГК України (яка була чинною станом на 24.06.10. та діяла до 07.07.14.), ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

При цьому, зважаючи на наявність станом на 24.06.10. заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» було для Приватного підприємства «Вектор» явним (відомим) кредитором.

Враховуючи, що відповідачу відомо про вимоги кредитора, суд дійшов висновку, що відповідач ухиляється від розгляду кредиторських вимог позивача, що дало право позивачу звернутися протягом одного місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. З врахуванням дати направлення кредиторської вимоги, часу поштового обігу та приписи ст. 530 ЦК України, встановлений ст. 112 ЦК України місячний строк на звернення до суду позивачем пропущений не був, як і не був пропущений строк позовної давності з врахуванням дати набрання законної сили

При цьому, враховуючи дату набрання постановою рішенням апеляційного суду міста Києва у справі № 22-42/2012 та періоду нарахування пені, штрафу, заборгованості по відсоткам, умов кредитного договору та викладеного вище, суд дійшов висновку, що строк позовної давності за вимогами про зобов'язання визнати грошові вимоги в розмірі 8 552 752,84 грн. та включити до проміжного ліквідаційного балансу та реєстру кредиторів станом на момент звернення до суду не сплив.

Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання відповідача визнати грошові вимоги в розмірі 7 272 780,12 грн. та включити до проміжного ліквідаційного балансу та реєстру кредиторів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині зобов'язання відповідача визнати грошові вимоги в розмірі 1 279 972,72 грн. та включити до проміжного ліквідаційного балансу та реєстру кредиторів суд вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом (п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене та відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати ліквідаційну комісію Приватного підприємства «Вектор» (03035, м. Київ, вул. Урицького, б. 41; ідентифікаційний код 31520838) визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, б. 50; ідентифікаційний код 14360570) в розмірі 7 272 780 (сім мільйонів двісті сімдесят дві тисячі сімсот вісімдесят) грн. 12 коп. та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу Приватного підприємства «Вектор» (03035, м. Київ, вул. Урицького, б. 41; ідентифікаційний код 31520838) та реєстру кредиторів Приватного підприємства «Вектор» (03035, м. Київ, вул. Урицького, б. 41; ідентифікаційний код 31520838).

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Вектор» (03035, м. Київ, вул. Урицького, б. 41; ідентифікаційний код 31520838) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, б. 50; ідентифікаційний код 14360570) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.09.15.

Суддя Т.М. Ващенко