Постанова

від 03.06.2015 по справі 916/4012/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2015 р.Справа № 916/4012/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді В.Б. Туренко

суддів Л.В. Поліщук, С.В. Таран

при секретарі судового засідання: Е.М. Вєлковій

за участю представників сторін:

від прокуратури - М.Ю. Риженко

від позивачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4

від відповідача - ОСОБА_5

від третіх осіб - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, В.П. Орез, О.І. Погребняк

Представники ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 в судове засідання не з'явились, про день, час та місце апеляційного перегляду повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_15 (вх. №1293/15 від 17.03.2015р., вх. №1633/15 від 06.04.2015р.) та Одеської міської ради (вх. №1348/15 від 19.03.2015р.)

на рішення господарського суду Одеської області від 03.03.2015 року

у справі №916/4012/14

за позовом заступника військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Санаторію «Одеський» Державної служби України з надзвичайних ситуацій

до відповідача Одеської міської ради

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_20, ОСОБА_21

про визнання незаконним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2014 року заступник військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Санаторію «Одеський» Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - Санаторій «Одеський») звернувся до місцевого господарського суду з позовом до Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради від 04.02.2004р. №2345-XXIV «Про затвердження проектів відведення та передачу у приватну власність гр. ОСОБА_8, гр. ОСОБА_12, гр. ОСОБА_14, гр. ОСОБА_15, гр. ОСОБА_22, гр. ОСОБА_13 земельних ділянок загальною площею 0,5349 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель» (а.с. 2-7 т.1, 7-11, 141-143 т.2).

Позовні вимоги обґрунтовані незаконним вибуттям спірної земельної ділянки із державної власності.

Державна служба України з надзвичайних ситуацій у своїх поясненнях підтримала позов прокурора та просила його задовольнити (а.с. 107-110 т.1, 35-40, 79-85, 144-146 т.2).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.12.2014р. справу призначено до колегіального розгляду (а.с. 177 т.1).

Ухвалою суду першої інстанції від 14.01.2015р. за клопотанням відповідача залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_13 (а.с. 133-135, 222-223 т.1).

Одеська міська рада у відзиві на позов зазначила про його необґрунтованість та у своїй заяві від 18.02.2015р. просила застосувати строк позовної давності (а.с. 54-55, 121-122 т.2).

ОСОБА_15 у своєму клопотанні просив залишити позов без розгляду на підставі ч. 2 ст. 81 ГПК України (а.с. 56-57 т.2).

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.03.2015р. (головуючий суддя Гуляк Г.І., судді Волков Р.В., Демешин О.А.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 04.03.2015р., позов задоволено повністю з мотивів його недоведеності, стягнуто з відповідача до Державного бюджету України 1218,00 грн. судового збору (а.с. 167-176 т.2).

Не погодившись з рішенням суду, 13.03.2015р. адвокатами Погребняк О.Г. та Орезом В.П. в інтересах ОСОБА_15 до суду апеляційної інстанції подано 2 окремі апеляційні скарги (а.с. 4-7, 30-33 т.3).

Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 19.03.2015р. апеляційну скаргу, подану адвокатом Погребняк О.Г. повернуто на підставі п. 1 ч. 1 ст. 97 ГПК України, у зв'язку із не підтвердженням повноважень останнього на представництво інтересів ОСОБА_15 в суді апеляційної інстанції, зокрема, на подання апеляційної скарги, а апеляційну скаргу подану адвокатом Орезом В.П. прийнято до провадження із призначенням до розгляду (а.с. 2-3, 11 т.3).

Того ж дня (19.03.2015р.) до Одеського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Одеської міської ради, яка ухвалою суду апеляційної інстанції від 19.03.2015р. прийнята до провадження та призначена до сумісного розгляду разом з апеляційною скаргою ОСОБА_15, поданої адвокатом Орезом В.П. (а.с. 53-62 т.3).

06.04.2015р. до суду апеляційної інстанції вдруге надійшла апеляційна скарга, подана адвокатом Погребняк О.Г. в інтересах ОСОБА_15 разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, яке ухвалою Одеського апеляційного господарського суду 07.04.2015р. задоволено та апеляційну скаргу прийнято до провадження із призначенням до сумісного розгляду разом з апеляційними скаргами адвоката Ореза В.П. в інтересах ОСОБА_15 та Одеської міської ради (а.с. 90-91, 104-105, 107-114 т.3).

Адвокат Орез В.П. у поданій в інтересах ОСОБА_15 апеляційній скарзі просив її задовольнити, рішення суду скасувати та припинити провадження у даній справі по п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України стосовно вимог Державної служби України з надзвичайних ситуацій та по п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України стосовно вимог Санатарію «Одеський» з посиланням на порушення судом норм процесуального права (а.с. 30-33 т.3).

Одеська міська рада та адвокат Погребняк в інтересах ОСОБА_15 у своїх апеляційних скаргах просили їх задовольнити, рішення суду скасувати, у позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права (а.с. 55-62, 107-114 т.3).

У відзивах на апеляційні скарги Державна служба України з надзвичайних ситуацій та Санаторій «Одеський» зазначили про необґрунтованість та безпідставність доводів скаржників, просили рішення суду залишити без змін (а.с. 118-125 т.3).

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 16.04.2015р. за клопотанням Одеської міської ради строк розгляду справи продовжено на 15 днів (а.с. 133-134 т.3).

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.05.2015р. за клопотанням прокурора залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_20, ОСОБА_21 (а.с. 62-65 т.4).

Відзиви на апеляційні скарги від відповідача та інших третіх осіб не надходили.

Заслухавши прокурора, представників сторін та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, судова колегія зазначає наступне.

Рішеннями виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих:

-від 16.07.1951р. №761 відведено в/ч 13700 земельну ділянку, площею 3,94 га в районі 16 ст. В. Фонтану під санаторій Військово - Повітрянних Сил Радянської Армії для будівництва та реконструкцію санаторію (а.с. 195 т.3).

-від 16.07.1951р. №780 відведено в/ч 13700 вільну земельну ділянку в тимчасове користування, площею 0,7 га в районі 16 ст. В. Фонтану під будівництво збірних дерев'яних домів службового призначення (а.с. 175 т.3).

-від 01.12.1951р. №1450 відведено в/ч 40499 земельну ділянку, площею до 0,75 га в районі 16 ст. В. Фонтану для розширення території центрального санаторію Військово - Повітрянних Сил Радянської Армії (а.с. 121-122 т.1).

-від 01.12.1951р. №1451 прирізано центральному санаторію Військово - Повітрянних Сил Радянської Армії земельну ділянку, площею до 2000 кв.м. в районі 16 ст. В. Фонтану по Рулевому провулку №2 для розширення території та організацію в'їзду в санаторій (а.с. 126 т.1).

-від 26.01.1953р. №99 відведено в/ч 13700 земельну ділянку, площею до 0,70 га в районі 16 ст. В. Фонтану по вул. Амундсена під будівництво службових приміщень для санаторію Військово - Повітрянних Сил Радянської Армії; зобов'язано Головного архітектора міста оформити земельну ділянку в безстрокове користування (а.с. 14 т.1).

-від 16.03.1953р. №266 вилучено у санаторію Військово - Повітрянних Сил Радянської Армії частину земельної ділянки, площею до 0,05 га в районі 16 ст. В. Фонтану для будівництва павільйону та пристані водного трамваю (а.с. 177 т.3).

-від 15.09.1953р. №1031 закріплено за землекористувачем - центральним санаторієм Військово - Повітрянних Сил Радянської Армії земельну ділянку, площею 7000 кв.м., за адресою: провулок Рулевий, б/н (а.с. 130-132 т.1).

Указом Президента України від 31.10.2002р. №970/2002 Кабінету Міністрів України постановлено забезпечити передачу в установленому порядку в управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи - Одеського військового санаторію (Південного оперативного командування), що перебуває в управлінні Міністерства оборони України (а.с. 91-92 т.1).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.03.2003р. №131-р прийнято пропозицію Міноборони та МНС про передачу цілісного майнового комплексу Одеського військового санаторію із сфери управління Міноборони до сфери управління МНС (а.с. 60 т.1).

Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 26.03.2003р. №82 МНС прийнято Одеський військовий санаторій як цілісний майновий комплекс разом із земельною ділянкою, об'єктами соціального і культурного побуту, медичним та іншим майном (а.с. 94-97 т.1).

Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02.04.2003р. №95 створено на базі переданого від Міноборони Одеського Військового санаторію - санаторій МНС України «Одеський» (а.с. 61 т.1).

Згідно з актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу Одеського військового санаторію (в/ч А1925) до сфери управління МНС від 14.04.2003р., затвердженого Міністром України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи 22.04.2003р. та Міністром оборони України 23.06.2003р. в період з 08.04.2003р. по 17.04.2003р. здійснено передачу ЦМК Одеського військового санаторію за адресою вул. Рибальська балка, 3, в/ч А1925, який належав до сфери управління Міністерства оборони України і передається до сфери управління Міністерству з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи України (а.с. 98-103 т.1).

В означеному акті приймання-передачі комісією встановлено, що до складу Одеського військового санаторію (в/ч А1925) належить ЦМК, який складається з військових містечок №82 та №221.

Військове містечко №82 займає фактично земельну ділянку площею 5,0298 га , яка відведена рішенням МВК м. Одеси №761 від 16.07.1951р., №1450 від 01.12.1951р., №1451 від 01.12.1951р. (за рішеннями загальна площа складає 3,94+0,75+0,2= 4,89 га ). На території військового містечка №82 знаходяться будівлі за інвентаризаційними №№ 1, 2, 11, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 21, 22, 23, 24.

Військове містечко №221 займає фактично земельну ділянку площею 0,64 га , яка відведена рішеннями МВК м. Одеси №1031 від 15.09.1953р. (за рішенням площа складає 0,70 га ). На території військового містечка №221 будівель немає. Планувалось будівництво гаражно-господарчої зони у складі: гаражу, лазнево-прального комбінату, швейної майстерні, продовольчого та речового складу і овочесховища.

Згідно листа Головного управління оборонного планування генерального штабу збройних сил України Міністерства оборони України від 28.11.2014р. №322/1/10424:

-в/ч А1925 (Одеський військовий санаторій) відповідно до вимог директиви міністра оборони України від 20.03.2003р. № Д-115/1/1дск станом на 26.06.2003р. розформована. Цілісний майновий комплекс було передано до сфери управління Міністерства України з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Правонаступник директивою не визначався. На момент розформування зазначена військова частина підпорядковувалася Південному оперативному командуванню Сухопутних військ Збройних Сил України.

-в/ч 13700 (Штаб 5 Повітряної армії), була структурним підрозділом Управління 5 Повітряної армії (в/ч 18408);

-в/ч 40499 (інженерна аеродромна служба Штабу 5 Повітряної армії), була структурним підрозділом Штабу 5 Повітряної армії (в/ч 13700). Станом на 01.07.1994р. відповідно до вимог директиви Міністра оборони України від 02.03.1994р. № Д-115/1/0120 Управління 5 Повітряної армії (в/ч 18408) переформовано у Управління 5 Авіаційного корпусу та надано нове умовне найменування в/ч А3842. Станом на 30.03.2005р. відповідно до вимог директиви Міністра оборони України від 25.12.2004р. № Д-312/1/029 Управління 5 Авіаційного корпусу розформовано, умовне найменування в/ч А3842 анульовано. Правонаступником визначено в/ч А0800, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, 63 та підпорядковується в/ч А0215, адреса якої: м. Вінниця, 7 (а.с. 230 т.1).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Аналогічна норма міститься у ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони».

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. Статуту санаторію МНС України «Одеський», затвердженого Міністром України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи 22.04.2003р. санаторій «Одеський» МНС України є госпрозрахунковим санаторно-курортним закладом для лікування, оздоровлення військовослужбовців, службовців системи МНС України та членів їх сімей, осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, інших осіб, медико-психологічної реабілітації й відпочинку, проведення й впровадження у практику медичних та наукових досліджень. Засновником санаторію є МНС України (а.с. 99-106 т.2).

Указом Президента України від 16.01.2013р. №20/2013 затверджено Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, яка є правонаступником Міністерства надзвичайних ситуацій України та Державної інспекції техногенної безпеки України, що реорганізовуються. Відповідно до п. 1 Положення ДСНС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України (а.с. 63-65 т.1).

Наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 30.05.2013р. №365 змінено найменування санаторію МНС України «Одеський» (код ЄДРПОУ 24548180) на санаторій «Одеський», затверджено Статут санаторію в новій редакції (а.с. 62 т.1).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. Статуту санаторію «Одеський», затвердженого головою Державної служби України з надзвичайних ситуацій 30.05.2013р. санаторій «Одеський» є госпрозрахунковим санаторно-курортним закладом для лікування, оздоровлення військовослужбовців та членів їх сімей, працівників та осіб рядового та начальницького складу системи ДСНС України та членів їх сімей, осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, інших осіб; медико-психологічної реабілітації особового складу аварійно-рятувальних служб, реабілітації й відпочинку, проведення й впровадження у практику медичних та наукових досліджень. Санаторій заснований на державній власності та належить до сфери управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій (уповноважений орган управління) - а.с. 18-27 т.1.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» земля, води, інші природні ресурси, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Як вбачається з податкової декларації з плати за землю Санаторію «Одеський» за 2015 рік, останній сплачує земельний податок за земельну ділянку площею 5,0298 га (військове містечко № 82) за адресою: АДРЕСА_2, категорія земель - землі оздоровчого призначення, відомостей щодо сплати земельного податку за земельну ділянку, відведену рішенням МВК м. Одеси №1031 від 15.09.1953р., площею 0,64 га (за рішенням площа 0,70 га, військове містечко №221) податкова декларація не містить.

Згідно з ст. 47 Земельного кодексу України до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.

За твердженням прокурора, спірною земельною ділянкою за рішенням Одеської міської ради від 04.02.2004р. №2345-XXIV є саме земельна ділянка військового містечка №221 (а.с. 95-96 т.2).

Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що прийняттю міською радою зазначеного рішення передували наступні обставини.

Рішенням Одеської міської ради від 27.02.1997р. №122-XXІІ затверджено проект «Схеми функціонально-планувальної організації приморських територій» (а.с. 182 т.3).

Відповідно до листа Управління екологічної безпеки Одеської міської ради від 22.10.2002р. №1394/38 земельна ділянка за адресою: вул. Рибача, 1-г вільна від забудови, огороджена бетонними блоками. На території росте дикоростучий чагарник і молода поросль акації. На теперішній час територія ділянок забруднена побутовими та будівельними відходами (а.с. 38 т.1).

Відповідно до «Містобудівного обґрунтування внесення змін до «Схеми функціонально-планувальної організації приморських територій» в районі Великого фонтану, виконаного Державним комітетом України з будівництва та архітектури «Діпромісто» 29.10.2003р. на підставі листа виконкому Одеської міської ради від 22.10.2003р. №Ко-59/7 про можливість зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,5349 га за адресою: Рибача балка, 1, що розташована в районі існуючої житлової та дачної забудови, погоджено зміну функціонального призначення земельної ділянки за адресою: вул. Рибача балка 1, під розміщення житлової забудови, пристосованої під рекреаційний фонд. В пояснювальній записці наведено, що означена земельна ділянка розташована від вільних від забудови міських землях, переданих Міністерством оборони у комунальну власність міста і на сьогодні використовується в якості несанкціонованого звалища сміття. Земельна ділянка межує з існуючою садибною забудовою та з територією не функціонуючого санаторію «Якір». Згідно діючої містобудівної документації - «Схеми функціонально-планувальної організації приморських територій» 1996р., земельна ділянка входить до складу ІІ курортного комплексу курорту «Великий Фонтан» (землі оздоровчого призначення). Вказана схема виконувалась на основі Земельного кодексу 1992р., згідно якого землі оздоровчого призначення включали в себе пляжі, прибережну захисну смугу моря та курорти в проектних межах. В схемі були збережені рішення генерального плану щодо формування 4 курортів («Куяльник», «Лермонтовський» - в межах існуючої території однойменних санаторних закладів «Аркадія» і «Великий фонтан» - в проектних межах), а також було запропоновано створення 6 рекреаційних комплексів. Однак, проектна документація стосовно визначення меж територій і охоронних зон курортів (крім курорту «Куяльник») не була розроблена, процедура оголошення природних територій курортними з необхідними обґрунтуваннями не була проведена, а самі межі, відповідно не винесені в натуру. Згідно діючого Земельного кодексу України до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей. Таким чином, на сьогодні немає підстав для віднесення означеної земельної ділянки до категорії земель оздоровчого призначення. З урахуванням змін містобудівної ситуації, яка відбулась за тривалий період погоджено зміну функціонального призначення земельної ділянки по вул. Рибача балка, 1, під розміщення житлової забудови, пристосованої під рекреаційний фонд для обслуговування тих, що лікуються і відпочивають з функціями спільного проживання місцевого населення та відпочиваючих (а.с. 194-201 т.1).

Як вбачається з висновку Управління архітектури та містобудування від 10.11.2003р. №2000/0 (№з-563/03-K) про можливість передачі у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, листом Южного ОК від 23.06.2000р. надано згоду на передачу земельної ділянки площею 0,6 га, розташованої по вул. Амундсена ріг вул. Рибача балка в землі запасу м. Одеси. За висновком Управління архітектури та містобудування від 17.11.2003р. №2042/0 (№з-563/03-K) узгоджено Містобудівне обґрунтування для затвердження міської радою в якості змін до «Схеми функціонально-планувальної організації приморських територій» (а.с. 37, 40 т.1).

В матеріалах справі наявні наступні документи: позитивні висновки Державного комітету України по земельних ресурсах Одеського міського управління земельних ресурсів від 19.11.2003р. №803, Державної землевпорядної експертизи від 04.12.2003р. №1047 щодо Містобудівного обґрунтування внесення змін до «Схеми функціонально-планувальної організації приморських територій».

Відповідно до ст. 50 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення , туризму та проведення спортивних заходів.

Рішенням Одеської міської ради від 04.02.2004р. №2345-XXIV затверджено проекти відведення земельних ділянок; передано безоплатно у приватну власність земельні ділянки загальною площею 0,5349 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1 громадянам: ОСОБА_8 (0,1000 га), ОСОБА_12 (0,1000 га), ОСОБА_14 (0,0836 га), ОСОБА_15 (0,0713 га), ОСОБА_22 (0,0800 га), ОСОБА_13 (0,0999 га); зобов'язано останніх замовити оформлення державних актів на право власності на земельні ділянки відповідно до чинного законодавства (а.с. 17 т.1).

31.03.2004р. вказаним 6 громадянам видані держані акти на право власності на земельні ділянки по АДРЕСА_1:

-ОСОБА_8, площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, (НОМЕР_2) - а.с. 164 т.3, 82 т.4;

-ОСОБА_12, площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_3, (НОМЕР_4);

-ОСОБА_14, площею 0,0836 га, кадастровий номер НОМЕР_5, (НОМЕР_6);

-ОСОБА_15, площею 0,0713 га, кадастровий номер НОМЕР_7, (НОМЕР_8);

-ОСОБА_22, площею 0,0800 га, кадастровий номер НОМЕР_9, (НОМЕР_10);

-ОСОБА_13, площею 0,0999 га, кадастровий номер НОМЕР_11, (НОМЕР_12) - а.с. 165 т.3.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28.05.2004р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26.05.2005р. у справі №2-3233 (№22-2355) у задоволенні позову Санаторію «Одеський» про визнання недійсним рішення Одеської міської ради від 04.02.2004р. №2345-XXIV, зобов'язання звільнити земельну ділянку та усунути перешкоди в землекористуванні, визнання права постійного користування земельною ділянкою із зобов'язанням видати державний акт на таке право відмовлено. В означених судових актах встановлено, що рішенням Одеської міської ради від 04.02.2004р. №2233-XXІV затверджено Містобудівне обґрунтування внесення змін та внесені зміни за ним до Схеми функціонально-планувальної організації приморських територій в районі В. Фонтану під розміщення жилої забудівлі, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 27.02.1997р. №122-XXІІ. Наряду з іншим спірна земельна ділянка цим рішенням віднесена до земель для розміщення жилої забудівлі. Зазначене рішення не оспорено, не скасовано і не визнано незаконним у передбаченому законом порядку, тому воно тягне відповідні правові наслідки, у зв'язку з чим судом не знайдено підстав для визнання незаконним рішення Одеської міської ради від 04.02.2004р. №2345-XXIV, яким міська рада розпорядилась спірною земельною ділянкою і передала частину її у власність громадянам, діючи в межах наданих їй земельним законодавством повноважень. Санаторій «Одеський» не є ні власником, ні землекористувачем спірної земельної ділянки, оскільки право власності або право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації. Зазначені документи Санаторію «Одеський» не видавались і його право на спірну земельну ділянку не реєструвалось (а.с. 98-103 т.4).

Згідно листа Управління Держземагенства у м. Одесі Одеської області від 28.08.2014р. №10-1505-0.15-4151/2-14 станом на 31.12.2012р. право власності (користування) на земельну ділянку по АДРЕСА_2 не зареєстровано, наявна інформація щодо реєстрації права власності на земельні ділянки по АДРЕСА_1.

Під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції, судовою колегією встановлено наступне.

ОСОБА_8 на земельній ділянці, площею 0,1000 га побудував житловий будинок, про що свідчать: свідоцтво на житловий будинок від 08.10.2009р. НОМЕР_13, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.11.2009р. №24383951, технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1, квартал №18 від 15.09.2009р. (а.с. 84-91 т.4).

ОСОБА_12 за договором купівлі-продажу від 14.03.2003р. №3-643 продав земельну ділянку, площею 0,1000 га в спільну сумісну власність ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_20 Державний акт на право власності на цю земельну ділянку виданий ОСОБА_7 27.06.2007р. (НОМЕР_14) - а.с. 227-229 т.3.

ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_22 за договорами купівлі-продажу від 03.06.2004р. №№3822, 3832, 3827 продали земельні ділянки, загальною площею 0,2349 га (0,0836+0,0713+0,0800 відповідно) ОСОБА_26, якому 07.02.2007р. видані 3 державних акти на право власності на земельні ділянки: площею 0,0836 (НОМЕР_15); 0,0713 га (НОМЕР_16); 0,0800 га (НОМЕР_17) - а.с. 156 зворотній бік, 158, 166-167, 171-172 т.3. В подальшому, ОСОБА_26 за 3 договорами дарування земельних ділянок від 13.06.2014р. №№ 1080 1079, 1081 подарував своїм онукам ОСОБА_17 та ОСОБА_16 в рівних частинах у спільну часткову власність 3 земельні ділянки, загальною площею 0,2349 га. Договори дарування пройшли державну реєстрацію, про що свідчить відповідні витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с. 208-225 т.3).

ОСОБА_13 за договором купівлі-продажу від 23.05.2007р. №3-1755 продала земельну ділянку, площею 0,0999 га в спільну сумісну власність ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_20 Державний акт на право власності на цю земельну ділянку виданий ОСОБА_7 01.02.2008р. (НОМЕР_18) - а.с. 173 т.3. В подальшому, всі 5 співвласників земельної ділянки, площею 0,0999 га за договором дарування земельної ділянки від 23.12.2010р. №1433 подарували ОСОБА_21 земельну ділянку, площею 0,0800 га (кадастровий номер НОМЕР_19), якому 14.12.2011р. видано державний акт на право власності на цю земельну ділянку (НОМЕР_20) - а.с. 168-170 т.3.

Отже, на даний час власниками земельних ділянок, загальною площею 0,5349 га за адресою: вул. Рибальська балка (колишня: Рибача балка), 1г за спірним рішенням Одеської міської ради від 04.02.2004р. №2345-XXIV є наступні громадяни:

-ОСОБА_8 (0,1000 га);

-ОСОБА_17, ОСОБА_16 (0,11745+0,11745=0,2349 га);

-ОСОБА_7 (0,0199+0,1000=0,1199га);

-ОСОБА_21 (0,0800 га).

За твердженням прокурора та позивачів, Одеська міська рада приймаючи рішення від 04.02.2004р. №2345-XXIV діяла з перевищенням наданих їй повноважень, що полягає у незаконному розпорядженні земельними ділянками, наданими свого часу для потреб оборони (у подальшому передані до сфери управління МНС України ), у зв'язку з чим порушила право власності держави та право користування Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Як зазначив прокурор, докази надання Кабінетом Міністрів України, Міністром оборони України або Міністром з надзвичайних ситуацій України згоди на припинення права користування спірною земельною ділянкою, а також її вилучення із земель державної власності відсутні. На думку прокурора та позивачів, лист генерала-полковника ОСОБА_27 від 23.06.2000р. №32/1/314 на ім'я Одеського міського голові ОСОБА_28 не може бути розцінений як згода Міністерства оборони України на вилучення земельної ділянки, площею 0,6 га (передачі її до земель запасу міста Одеси), оскільки командувач Південного оперативного командування ОСОБА_27 повноважень представника Міністерства оборони України не мав, відповідна довіреність з боку уповноважених осіб йому не видавалась. Крім того, за переконанням прокурора та позивачів, Одеською міською радою при прийнятті рішення від 04.02.2004р. №2345-XXIV не враховано правові норми ст. ст. 116, 142 Земельного кодексу України та п. 44 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями», затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997р. №483 року (діючого на момент прийняття спірного рішення ради), відповідно до яких існує певний, передбачений законодавством порядок припинення права постійного користування землями оборони, у зв'язку із добровільною відмовою від них землекористувача. Також прокурор та позивачі зазначили про не дотримання процедури зміни цільового призначення спірної земельної ділянки.

Задовольняючі позовні вимоги прокурора, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки чинне на той час законодавство не визначало момент, з якого особа набувала прав землекористування, то слід вважати, що рішення виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих (від 16.07.1951р. №780, від 26.01.1953р. №99, 15.09.1953р. №1031) були достатньою підставою для виникнення права постійного землекористування у в/ч 13700, санаторію Військово -Повітрянних Сил Радянської Армії, їх правонаступників. Проте, ані Міністр оборони України, ані Міністр України з питань надзвичайних ситуацій відповідні згоди на припинення права користування спірною земельною ділянкою, її вилучення не надавали, жодної заяви про добровільну відмову від належного Міністерству оборони України (до 2003 року) та Міністерству з питань надзвичайних ситуацій України (з 2003 року) права на вказану земельну ділянку Одеській міській раді не адресували, а відтак остання при винесенні рішення від 04.02.2004р. №2345-XXIV не мала жодних повноважень на володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою, загальною площею 0,5349 га, за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1, тому незаконно розпорядилася землями державної власності, без дотримання процедури припинення права постійного користування Міністерством оборони України, Міністерством з надзвичайних ситуацій України (наразі - Державної служби України з надзвичайних ситуацій) та зміни цільового призначення земельної ділянки, всупереч вимогам ст. ст. 116, 141, 149 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим зазначене рішення міської ради визнано незаконним та скасовано.

Судова колегія не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає слідуюче.

За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 142, ст. 143 Конституції України встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Аналогічний зміст містить також ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Акт державного та іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним, є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначений законом компетенції орган, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивачів у справі.

Конституційний Суд України в п. 5 мотивувальної частини рішення від 16.04.2009р. №7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, зверненні до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі (а.с. 104-109 т.4).

Рішення Одеської міської ради від 04.02.2004р. №2345-XXIV є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Отже, позов, предметом якого є визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування стосовно передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацію певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

За змістом ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що обраний прокурором спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту, а відтак розгляд даного позову не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо права власності на земельні ділянки за спірним рішенням Одеської міської ради до розгляду спору про їх оскарження (не породжує юридичних наслідків).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.11.2014р. у справі №21-405а14 (а.с. 110-114 т.4).

Так, спірне рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію ще 31.03.2004р. (дата видачі державних актів на право власності на земельні ділянки: ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_22, ОСОБА_13). Більш того, законність рішення Одеської міської ради від 04.02.2004р. №2345-XXIV вже була предметом судового розгляду ще в 2004-2005рр., з приводу чого є відповідні судові акти, що набрали законної сили.

Вищевикладене не було враховано судом першої інстанції, що призвело до прийняття неправильного рішення, яке підлягає скасуванню, а апеляційні скарги задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір за позовом стягується в доход Державного бюджету України з позивачів пропорційно, за апеляційний перегляд відшкодується на користь ОСОБА_15 (2 апеляційні скарги) та Одеської міської ради за рахунок позивачів.

Керуючись ст. ст. 99, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_15 та Одеської міської ради задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 03.03.2015 р. у справі №916/4012/14 скасувати, у позові відмовити.

Стягнути в доход Державного бюджету України судовий збір за позовом з:

-Санаторію «Одеський» в сумі 609,00 грн.;

-Державної служби України з надзвичайних ситуацій - 609,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_15 судовий збір за апеляційний перегляд з:

-Санаторію «Одеський» в сумі 609,00 грн.;

-Державної служби України з надзвичайних ситуацій - 609,00 грн.

Стягнути на користь Одеської міської ради судовий збір за апеляційний перегляд з:

-Санаторію «Одеський» в сумі 304,50 грн.;

-Державної служби України з надзвичайних ситуацій - 304,50 грн.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 08.06.2015р.

Головуючий суддя В.Б. Туренко

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран