Постанова

від 09.06.2015 по справі 910/257/15-г

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 року Справа № 910/257/15-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є. ,

судді Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання Лукащик Г.В.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

третьої особи (скаржника) - Гіндрюк Т.С., довіреність в справі

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача- Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

на рішення господарського суду Хмельницької області від 16.02.15 р.

у справі № 910/257/15-г

за позовом Дочірнього підприємства "Екотехнологія-Сервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнологія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль"

про визнання права власності на автомобіль марки Volkswagen Caddi Combi 1.6 шасі №WV2ZZZ2KZ8X150917, реєстраційний №АА4123НТ

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило .

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 16 лютого 2015 року у справі №910/257/15-г позов дочірнього підприємства "Екотехнологія-Сервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнологія" м.Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" м.Хмельницький про визнання права власності на автомобіль марки Volkswagen Caddi Combi 1.6 шасі №WN2ZZZ2KZ8X150917, реєстраційний №АА4123НТ задоволено.

Визнано за дочірнім підприємством "Екотехнологія-Сервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнологія" (м.Київ, вул.Горького, 62, ідентифікаційний код 30467281) право власності на автомобіль марки Volkswagen Caddi Combi 1.6 шасі №WN2ZZZ2KZ8X150917, реєстраційний №АА4123НТ.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" на користь дочірнього підприємства "Екотехнологія-Сервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнологія" 3217,75грн. (три тисячі двісті сімнадцять гривень 75 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Не погодившись із винесеним рішенням, особа, яка не брала участі у справі - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 16.02.15р. у справі №910/257/15-г про визнання права власності на автомобіль марки Volkswagen Caddi Combi 1.6 шасі №WV2ZZZ2KZ8X150917, реєстраційний №АА4123НТ.Прийняти нове рішення, яким у позовній вимозі дочірнього підприємства "Екотехнологія-Сервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнологія" до товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" м.Хмельницький про визнання права власності на автомобіль марки Volkswagen Caddi Combi 1.6 шасі №WV2ZZZ2KZ8X150917, реєстраційний №АА4123НТ відмовити. Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Хмельницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 27.03.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження

Ухвалою суду від 15.04.2015 року у справі № 910/257/15-г ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача .

В судовому засіданні 13.05.2015 р. представником позивача для повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору, витребування доказів, подано письмове клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 13.05.2015 р. Задоволено клопотання позивача, продовжено строк розгляду спору у справі № 910/257/15-г до 11.06.2015 р. включно.

Представники відповідача в судове засідання 03.06.2015р. та 09.06.2015р. не з'явилися.

Враховуючи положення ст.102 ГПК України щодо строку розгляду скарги в апеляційній інстанції, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, суд вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача, у відповідності до вимог ст.101 ГПК України.

В судовому засіданні 03.06.2015р. представники апелянта та позивача повністю підтримали вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Безпосередньо в судовому засіданні 09.06.2015р. представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників апелянта та позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 09.09.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (Лізингодавець) та Дочірнім підприємством Екотехнологія-Мервіс" Товариством з обмеженою відповідальністю "Укотехнологія" (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 944 (далі - Договір)( а.с11-а.с.30,т.1).

Відповідно до розділу 2 Договору, Лізингодавець передає Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач отримує від Лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортні засоби у відповідності із замовленням на транспортні засоби.

Лізингоодержувачу, згідно розділу 3 Договору, надається право користування предметом лізингу на строк, вказаний в Плані лізингу.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю встановлюється в плані лізингу (додаток 3 до договору) та інших додатках. Лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортних засобів; комісію Лізингодавця за наданий у лізинг транспортний засіб; інші витрати Лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням цього договору (п. 5.2 договору).

Лізингоодержувач має пріоритетне право набути після закінчення терміну дії цього договору і при виконанні його умов у власність предмет лізингу, сплативши Лізингодавцю залишкову вартість транспортних засобів, зазначену у Плані лізингу. Лізингоодержувач може набути право власності на транспортний засіб тільки за договором його купівлі-продажу, який стає додатком до цього Договору з моменту його підписання сторонами (пункт 6.4. Договору).

Пункт 6.6 договору передбачає право Лізингоодержувача на достроковий викуп транспортного засобу, але не раніше 12 міс. з дати передачі транспортного засобу у лізинг. В такому випадку Лізингоодержувач має сплатити всі необхідні лізингові платежі за весь термін дії Плану лізингу, а також платежі за послуги, надані Лізингодавцем, штрафні санкції (у разі їх наявності) згідно договору, та інші платежі, які пов'язані із використанням транспортного засобу і не входять у щомісячні лізингові платежі (у разі їх наявності) та залишкову вартість транспортного засобу, яка розраховується за формулою. Лізингоодержувач може набути право власності на транспортний засіб тільки за договором його купівлі-продажу, який стає додатком до цього договору, з моменту його підписання сторонами.

Пунктом 7.16. договору сторони обумовили, що Лізингоодержувач зобов'язаний вчасно та у повному обсязі сплачувати Лізингодавцю всі необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані Лізингодавцем, штрафні санкції відповідно до положень договору та інші платежі, які пов'язані із використанням транспортного засобу і не входять до складу місячних лізингових платежів.

Згідно пункту 9.5 договору, Лізингодавець зобов'язаний по закінченню терміну дії договору та виконання за цим договором всіх зобов'язань Лізингоодержувачем, передати транспортний засіб у власність Лізингоодержувачу у відповідності до положень, які зазначені в пункті 6.4. договору.

У розділі 12 договору сторони передбачили умови переходу права власності на транспортний засіб, зокрема, право власності на предмет фінансового лізингу набувається Лізингоодержувачем після сплати повної суми лізингових платежів на дату переходу права власності на транспортний засіб та залишкової вартості згідно з цим Договором, але не раніше 12 місяців від дати надання транспортного засобу (п.12.5 договору). Перехід права власності на транспортний засіб до Лізингоодержувача оформляється всіма необхідними документами, що передбачені чинним законодавством (пунктом 12.6 договору).

Дія договору, відповідно до пункту 13.1.3. Договору, може бути достроково припинена на вимогу банку або іншої установи, що фінансує у зв'язку зі зверненням такою установою банку або іншою установою, що фінансує, стягнення на транспортний засіб, що був наданий у заставу на користь зазначеної установи банку або іншої установи, що фінансує, якщо остання не здійснить відступлення усіх прав лізингодавця по цьому Договору на користь третьої особи.

У відповідності до пункту 14.1 договору, після закінчення строку лізингу транспортний засіб, переданий Лізингоодержувачу згідно з договором, може бути переданий у власність Лізингоодержувача тільки після сплати ним залишкової вартості транспортного засобу відповідно до умов договору та законодавства України.

Даний договір вступає в дію з моменту його підписання. Термін дії договору зумовлений строком лізингу, який вказується в Плані лізингу окремо щодо кожного транспортного засобу. Договір втрачає свою силу після виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому (пункти 19.1, 19.2 договору). Договір підписаний повноважними представника підприємства та скріплений печатками сторін. Сторонами 27.10.2008 року було укладено додаткову угоду №1 до договору фінансового лізингу щодо вступу з 27.10.2008 року в дію змін до Плану лізингу по оплаті лізингових платежів( а.с.33,т.1).

Відповідно до додатку 3 до договору „Плани лізингу" зі змінами (а.с.33-а.с39,т.1) початкова вартість предмета лізингу складає 115.216,63грн., залишкова вартість: 29.636,79грн..

Згідно акту прийому-передачі (Додаток 2 до Договору) відповідачем передано позивачу транспортний засіб, а саме: Volkswagen Caddy Combi 1.6 шасі №WV2ZZZ2KZ8X150917, реєстраційний №АА4123НТ.

На виконання умов укладеного договору фінансового лізингу №944 від 09.09.2008 року позивач як лізингоодержувач в повному обсязі виконав умови договору щодо сплати лізингових та інших платежів, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, прибутковими касовими орерами, в тому числі сплатив залишкову вартість транспортного засобу в розмірі 58.597,01грн. ( а.с.45-а.с 115,т.1).

На вимогу позивача від 10.02.2014 року про передачу права власності на транспортний засіб Volkswagen Caddy Combi 1.6 шасі №WV2ZZZ2KZ8X150917, державний реєстраційний №АА4123НТ, листом №127 від 03.03.2014 року відповідач повідомив про неможливість укладенні договору купівлі-продажу зіславшись на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 28.10.2013р. про порушення справи про банкрутство ТОВ "Євро Лізинг" за №924/1282/13, якою заборонено підприємству приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації, а також відчужувати основні засоби та предмети застави.

У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору фінансового лізингу №944 позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

05 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого за всіма правами і обов'язками є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" був укладений Кредитний договір №010/08/4062 із змінами та доповненнями внесеними додатковими угодами (а.с.165-а.с.204,т.2).

Відповідно до умов кредитного договору, а саме пункту 1.1. - Кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит у формі не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 9473811,31 доларів США, а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ТОВ "Євро Лізинг" та АТ "Райффайзен Банк Аваль" був укладений договір застави транспортних засобів №11/1-2558 від 05.09.2008 року ( а.с.204-а.с.231,т.2).

Відповідно до даного договору в заставу банку було передано рухоме майно, а саме транспортні засоби у кількості 360 одиниць. Одним із заставних автомобілів є транспортний засіб - Volkswagen Caddy Combi 1.6 шасі №WV2ZZZ2KZ8X150917, державний реєстраційний №АА4123НТ,номер свідоцтва про державну реєстрацію ААС394587 ( а.с.229 зворот). Відповідно до законодавства України, на заставне майно (транспортні засоби) у Державному реєстрі обтяжень на рухоме майно була накладена заборона на його відчуження, що підтверджується витягами з державного реєстру наданими представником АТ "Райффайзен Банк Аваль" на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 15.04.2015року.

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем та третьою особою було укладено договір застави майнових прав № 11/1-2557 від 05.09.2008 року із змінами та доповненнями ,укладеними додатковим угодами, де ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" є Заставодержателем, а ТзОВ "Евро-Лізинг" -Застоводапвцем( а.с.108-116,т.2).

Відповідно до п.1.1. п.1 цей договір забезпечує вимоги Заставодержателя, що витікають з кредитного договору № 010/08/4062 від 05.09.2008 року, укладеного між Заставодержателем та Заставодавцем, а також додаткових угод до нього.

В забезпечення виконання зобов"язань Заставодавець на умовах передбачених цим договором, передає у заставу майнові права на отримання лізингових платежів за договорами лізингу, які зазначені у додатку № 1 до цього договору та в яких Заставодавець виступає Кредитором.( далі - предмет застави); Боржниками по відношенню до Заставодавц за договорами лізингу є особи, що зазначені, як Лізингоодержувачі, у додатку № 1 до цього Договору. (п.1.2 та п.1.3 даного договору) (а.с.108-а.с.122,т2).

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, за своєю правовою природою укладений між сторонами 09.09.2008року договір №944 є договором фінансового лізингу, а тому правове регулювання спірних правовідносин здійснюється в т.ч. положеннями §1 глави 58 Цивільного кодексу України, статті 292 Господарського кодексу України та Закону України "Про фінансовий лізинг".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по Договору та передачі майна у лізинг підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Судами встановлено та не заперечується сторонами, що позивачем належним чином та в повному обсязі було виконано свої зобов'язання за Договором в частині сплати лізингових платежів за умовами укладеного договору №919.

В подальшому між сторонами було укладено угоду про достроковий викуп транспортного засобу від 30.07.2013 року, згідно якої Дочірнє підприємство "Екотехнологія-Сервіс" ТОВ "Укотехнологія" (Лізингоодержувач), ТОВ "Євро Лізинг" (Лізигодавець), виходячи з того, що 09.09.2008 року між Власником та Лізингоодержувачем був укладений Договір фінансового лізингу №944, відповідно до якого Лізингоодержувач отримав у фінансовий лізинг Volkswagen Caddy Combi 1.6 шасі №WV2ZZZ2KZ8X150917, реєстраційний №АА4123НТ, дійшли згоди: 1. "Пункт 6.4 договору фінансового лізингу № 1342 від 01.07.2011 року викласти в наступній редакці: "Лізингоодержувач має право набути після закінчення строку дії цього договору та /або відповідного плану лізингу і на виконання його умов у власність предмет лізингу, сплативши Лізингодавцю залишкову вартість ТЗ, вказану у відповідному Плані лізингу та виконавши всі інші грошові зобов"язання за договором. Лізингоодержувач набуває право власності на ТЗ на підставі укладеної між Сторонами Угоди про викуп транспортних засобів".

Пунктом 2 даної Угоди визначено, що Лізингоодержувач не пізніше 01.09.2014року сплачує Лізингодавцю всю суму належних лізингових платежів, в частині суми, яка відшкодовує частину вартості транспортного засобу, та інших витрат, пов'язаних з експлуатацією транспортного засобу на підставі виставленого Лізингодавцем рахунку в розмірі 58.597,01грн. (пункт 2 Угоди).

Пунктом 3 Угоди передбачено, що у випадку, якщо після припинення дії Плану лізингу № 944/001 від 09.09.2008 року, змін до Плану лізингу № 944/001 від 02.10.2008 року стане відомо, що необхідно здійснити додаткові плати щодо транспортного засобу, які виникли під час дії Плану лізингу № 944/001 від 09.09.2008 року та змін до нього № 944/001 від 02.10.2008 року , Лізингоодержувач зобов"язаний компенсувати такі витрати протягом 5(п"яти) банківських днів з дати надання (виписки) рахунку-фактури.

Строк дії Плану лізингу №944/001 від 09.09.2008 року, змін до Плану лізингу № 944/001 від02.10.2008 року, а право власності на транспортний засіб, передбачений п.2 Угоди, переходить до Лізингоодержувача за умолви повного та належного виконання Лізингоодеожувачем фінансових зобов"язань перед Лізингодавцем ( в т.ч. виконання п.п.2,3 цієї Угоди). У випадку невиконання Лізингоодержувачем своїх зобов"язань, в т.ч. фінансових, а План лізигну № 944/001 від 09.09.2008 року, зміни до Плану лізингу № 944/001 від 02.10.2008 року продовжують діяти( (Пункт 4 даної Угоди).

Відповідно до п.5 даної Угоди Лізингоодержувач підтверджує, що не має жодних майнових претензій до Лізингодавця, що випливають з договору фінансового лізингу № 944 від 09.09.2008 року.

Згідно пункту 6 Угоди, Угода набирає чинності з дати її підписання обома Сторонами та є невід'ємною частиною Договору фінансового лізингу №944від 09.09.2008 року.

Угода підписана сторонами та скріплена їхніми печатками.

Стосовно укладеної між сторонами угоди про достроковий викуп транспортних засобів від 30.07.2013 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статей 572, 574 Цивільного кодексу України, в силу застави кредиторзаставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Статтею 586 Кодексу встановлено, що заставодавець має право користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі здобувати з нього плоди та доходи, якщо інше не встановлено договором і якщо це випливає із суті застави. Заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором. Заставодавець має право заповідати заставлене майно. Правочин, яким обмежується право заставодавця заповідати заставлене майно, є нікчемним. Заставодержатель має право користуватися переданим йому предметом застави лише у випадках, встановлених договором. За договором на заставодержателя може бути покладений обов'язок здобувати з предмета застави плоди та доходи.

Відповідно до статті 593 Цивільного кодексу України, право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані. У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов'язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов'язаний негайно повернути його заставодавцеві.

Статтею 27 Закону України "Про заставу" передбачено, що застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Як зазначає третя особа, жодних погоджень на відчуження ТОВ "Євро Лізинг" заставленого транспортного засобу Volkswagen Caddy Combi 1.6 шасі №WV2ZZZ2KZ8X150917, державний реєстраційний №АА4123НТ не надавалось. Такі твердження ні позивачем, ні відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано, доказів зворотнього не надано.

З доказів наявних в матеріалах справи вбачається, що ухвалою 28.10.2013 року порушено провадження у справі № 924/1282/13 про банкрутство ТзОВ "Євро Лізинг" введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено заборону боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а аткож відчуджувати основні засоби та предмети застави (а.с.243-а.с.245,т.2).

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 22.10.2014 року кредиторські вимоги АТ "Райффайзен Банк Аваль" визнані у повному обсязі, як такі що забезпечені заставою у повному обсязі відповідно до договору застави транспортних засобів № 11/1-2558 від 05.09.2008 року. у т.ч. ( ас.246-а.с.251,т.2).

Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України справи про банкрутство розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Згідно ч. 7 статті 12 ГПК України справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України підвідомчі господарським судам.

Абзацом 9 ст. 16 ГПК України встановлено виключну підсудність справ господарським судам і зазначено, що справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство

Відповідно до ч.4 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Частина четверта статті 10 Закону відносить до підвідомчості господарських судів справи зі спорів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, до яких, крім названих у зазначеній статті Закону, слід відносити також й інші спори з майновими вимогами до боржника, як-от: спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, спори, пов'язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника. Дана норма кореспондується з положеннями пункту 7 частини першої статті 12 ГПК (у редакції Закону) та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін.

Враховуючи особливості процедури банкрутства, господарський суд вирішує у межах розгляду справи про банкрутство спори, безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в такій справі, в тому числі про: визнання недійсними (дійсними) правочинів; визнання права власності на майно боржника; оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.

У даному випадку предметом судового розглядує спір стосовно визнання права власності на транспортний засіб - відчуження ТОВ "Євро Лізинг" заставленого транспортного засобу Volkswagen Caddy Combi 1.6 шасі №WV2ZZZ2KZ8X150917, державний реєстраційний №АА4123НТ, на який ухвалою 28.10.2013 року про порушення провадження у справі № 924/1282/13 про банкрутство ТзОВ "Євро Лізинг" вжито заходів забезпечення вимог кредиторів шляхом заборон на відчудження предметів застави.

Таким чином, даний спір стосується питань щодо формування ліквідаційної маси у справі про банкрутство. У зв'язку з чим такий спір безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство,

Виходячи із системного аналізу положень Закону про банкротство та ГПК України, такий спір не підлягає вирішенню господарським судом в порядку окремого позовного провадження, а повинен розглядатися в межах справи про банкрутство.

Згідно п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, на підставі п.3 ст.103 та п.1ст.104 ГПК України, з прийняттям нового судового рішення, яким в рішення господарського суду Хмельницької області від 16.02.2015 року у справі № 910/257/15-г скасувати, провадження у справі припинити.

Керуючись ст.ст. 4-1, п.1.ч.1 ст..80, 49,99, 101, 103- 105 ГПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 16.02.2015 року у справі №910/257/15-г скасувати.

3. Провадження у справі №910/257/15-г припинити.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу №910/257/15-г повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.