Постанова

від 03.11.2015 по справі 910/257/15-г

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"03" листопада 2015 р. Справа № 910/257/15-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

позивача- Варуша М.С. (довіреність №78 від 30.10.2015р.);

ОСОБА_1 (довіреність №77 від 30.10.2015р.);

відповідача - не з'явився;

третьої особи - ОСОБА_2 (довіреність №436/15 від 01.09.2015р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Третьої особи-Публічного акці-онерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» на рішення господарського суду Хмельницької області від 16.02.2015р. у справі № 910/257/15-г

за позовом Дочірнього підприємства «Екотехнологія-Сервіс» Товариства з обмеженою

відповідальністю «Екотехнологія» м.Київ

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача -

Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_3 Аваль» м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» м.Хмельницький

про визнання права власності на автомобіль марки Volkswagen Caddу Combi 1,6

шасі №WV2ZZZ2KZ8X150917, реєстраційний № НОМЕР_1,-

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 Господар-ського процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

У січні 2015 року Дочірнє підприємство «Екотехнологія-Сервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнологія» (надалі в тексті - Підприємство) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» (надалі в тексті - Това-риство) про визнання права власності на автомобіль марки Volkswagen Caddу Combi 1,6 № шасі WV2ZZZ2KZ8X150917, реєстраційний №АА 4123 НТ.(т.1, арк.справи 2-6).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 16.02.2015р. у справі 910/257/15-г (суддя Дячук Т.В.) позов задоволено та визнано за ДчП «Екотехнологія-Сервіс» право власності на автомобіль марки Volkswagen Caddу Combi 1,6 № шасі WV2ZZZ2KZ8X150917, реєстраційний № НОМЕР_1. Присуджено до стягнення з ТзОВ «Євро Лізинг» на користь ДчП «Екотехнологія-Сер-віс» 3 217 грн. 75 коп. витрат зі cплати судового збору за подання позову.(т.1, арк.справи 133-135).

Рішення вмотивоване тим, що свої зобов'язання за договором фінансового лізингу від 09.09. 2008р. №944 Позивач виконав вчасно і в повному обсязі, проте Відповідач не передав транспортний засіб в установлений строк у власність останньому, а тому вимога про визнання права власності на предмет лізингу є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_3 Аваль» (надалі в тексті - ОСОБА_3) подало скаргу до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 16.02.2015 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.(т.2, арк. спра-ви 158-164).

Апелянт зазначає, що оскаржуване рішення прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не залучив ОСОБА_3 до участі у справі і не врахував, що спірний транспортний засіб не може бути відчужений Відповідачем, оскільки з 2008 року перебуває у зас-таві Банку.(т.1, арк.справи 162).

На стадії апеляційного провадження ухвалою Рівненського апеляційного господарського су-ду від 15.04.2015р. Банк залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на пред-мет спору на стороні Позивача.(т.2, арк.справи 13-16).

Рівненський апеляційний господарський суд частково погодився з апелянтом, задоволивши постановою від 09.06.2015р його скаргу в частині і скасувававши рішення господарського суду Хмельницької області від 16.02.2015р., разом з тим провадження у справі №910/257/15-г припинив через неможливість вирішення даного спору господарським судом в порядку окремого позовного провадження, вважаючи, що його розгляд повинен здійснюватись в межах справи про банкрутст-во №924/1282/13 ТзОВ «Євро Лізинг».(т.2, арк.справи 143-150).

Проте, Вищим господарським судом 08.09.2015р. скасовано зазначену постанову апеляцій-ного суду та передано справу №910/257/15-г на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.(т.2, арк.справи 173-177).

Скасовуючи постанову, суд касаційної інстанції у своїй постанові зазначив, що в даному ви-падку спір про визнання права власності на автомобіль марки Volkswagen Caddу Combi 1,6 №шасі WV2ZZZ2KZ8X150917, реєстраційний №АА 4123 НТ, є майновим, виник після оплати Позивачем залишкової вартості транспортного засобу в сумі 58 597 грн. 01 коп., на виконання угоди про дост-роковий викуп 30.07.2014р., тобто після порушення провадження у справі №924/1282/13 про банк-рутство ТзОВ «Євро Лізинг» (ухвала від 28.10.2013р.), а тому даний позов розглянутий господар-ським судом Хмельницької області, в провадженні якого перебуває справа №924/1282/13 про банк-рутство ТзОВ «Євро Лізинг», за належною підсудністю, визначеною приписами господарського процесуального кодексу України та Законом України «Про відновлення платоспроможності борж-ника або визнання його банкрутом», в редакції Закону N4212-VI від 22.12.2011р., а постанова апе-ляційного суду підлягає скасуванню через порушення ст.ст. 12, 16 ГПК України та ст.10 Закону щодо визначення підсудності спору.(т.2, арк.справи 177).

Після надходження справи до Рівненського апеляційного господарського суду ухвалою від 24.09.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання на 03.11. 2015р.(т.2, арк.справи 181).

У судовому засіданні 03.11.2015р. представники Позивача заперечили проти доводів та ви-мог апеляційної скарги, надали пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Крім того, клопо-тались про уточнення номеру шассі автомобіля, яке в оскаржуваному рішенні вказано з помилкою, а саме «№W N 2ZZZ2KZ8X150917» замість «№W V 2ZZZ2KZ8X150917».(т.2, арк.справи 188).

Представник Банку в судовому засіданні 03.11.2015р. підтримав апеляційну скаргу в повно-му обсязі та надав свої пояснення.

Відповідач не забезпечив явки свого представника у призначене судове засідання, хоч про час і місце розгляду скарги був повідомлений у встановленому порядку.(т.2, арк.справи 184). Про-те, така неявка не перешкоджає розгляду справи, позаяк явка представників сторін не визнана обов'язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду скарги по суті.(т.2, арк.справи 181).

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матері-ального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Євро Лізинг»-лізингодавець та ДчП «Екотехно-логія-Сервіс» ТзОВ «Екотехнологія»-лізингоодержувач уклали 09.09.2008р. договір фінансового лізингу №944 (надалі в тексті - Договір лізингу), відповідно до розділу 2 якого, лізингодавець пере-дає, а лізингоодержувач отримує в платне користування на умовах фінансового лізингу транспорт-ні засоби у відповідності із замовленням на транспортні засоби.(т.1, арк.справи 11-30).

Розділом 3 Договору лізингу, лізингоодержувачу надається право користуватись предметом лізингу протягом строку, вказаного в плані лізингу. За переданий у лізинг транспортний за-сіб лі-зингоодержувач, згідно п.п. 5.1,5.2 Договору, в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачує лізингові платежі в розмірі та в строки сплати встановлені в Плані лізингу (додаток 3 до договору) та інших додатках. Лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортних засобів; комісію лізингодавця за наданий у лізинг транспор-тний засіб; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням цього договору.

Після закінчення терміну дії цього договору і при виконанні його умов лізингоодержувач має пріоритетне право набути у власність предмет лізингу, сплативши лізингодавцю залишкову вартість транспортних засобів, зазначену у Плані лізингу. Лізингоодержувач може набути право власності на транспортний засіб тільки за договором його купівлі-продажу, який стає додатком до цього Договору з моменту його підписання сторонами.(пункт 6.4 Договору).

Договір лізингу (п.6.6) передбачає також право лізингоодержувача на достроковий викуп транспортного засобу, але не раніше 12 місяців з дати передачі транспортного засобу у лізинг. В такому випадку лізингоодержувач має сплатити всі необхідні лізингові платежі за весь термін дії Плану лізингу, а також платежі за послуги, надані лізингодавцем, штрафні санкції (у разі їх наяв-ності) згідно договору та інші платежі, які пов'язані із використанням транспортного засобу і не входять до щомісячних лізингових платежів (при їх наявності) та залишкову вартість транспорт-ного засобу, яка розраховується за формулою. Лізингоодержувач може набути право власності на транспортний засіб тільки за договором його купівлі-продажу, який з моменту його підписання сторонами стає додатком до Договору лізингу.

Лізингоодержувач, згідно п.7.16 Договору лізингу зобов'язаний вчасно та у повному обсязі сплачувати лізингодавцю всі необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані лі-зингодавцем, штрафні санкції відповідно до положень договору та інші платежі, які пов'язані із використанням транспортного засобу і не входять до складу місячних лізингових платежів.

Згідно п.9.5 Договору, по закінченню терміну дії договору та виконання за цим договором всіх зобов'язань лізингоодержувачем, лізингодавець зобов'язаний передати транспортний засіб у власність лізингоодержувачу у відповідності до положень, які зазначені в п.6.4 Договору лізингу.

Право власності на предмет фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після сплати повної суми лізингових платежів на дату переходу права власності на транспортний засіб та залишкової вартості згідно з цим договором, але не раніше 12 місяців від дати надання транс-портного засобу. Перехід права власності на транспортний засіб до лізингоодержувача оформля-ється всіма необхідними документами, що передбачені чинним законодавством (п.п.12.5, 12.6 До-говору лізингу).

Відповідно до п.13.1.3. Договору лізингу, його дія може бути достроково припинена на ви-могу банку або іншої фінансової установи у зв'язку зі зверненням такою установою банку або ін-шою фінансовою установою, стягнення на транспортний засіб, що був наданий у заставу на ко-ристь зазначеної установи банку або іншої фінансової установи, якщо остання не здійснить відс-туплення усіх прав лізингодавця за цим договором на користь третьої особи.

Після закінчення строку лізингу, транспортний засіб, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, може бути переданий у власність лізингоодержувача тільки після сплати ним залиш-кової вартості транспортного засобу відповідно до умов договору та законодавства України.(п. 14.1 Договору лізингу).

Договір лізингу вступає в дію з моменту його підписання, термін його дії зумовлений стро-ком лізингу, який вказується в Плані лізингу окремо щодо кожного транспортного засобу. Договір лізингу припиняє свою дію після виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.(п.п.19.1, 19.2 До-говору лізингу).

З матеріалів справи вбачається, що сторони уклали додаткову угоду №1 до Договору лізин-гу щодо вступу в дію з 27.10.2008р. змін до Плану лізингу по сплаті лізингових платежів.(т.1, арк. справи 33). Договір лізингу та додаткову угоду підписано уповноваженими представниками та скрі-плено відтисками печаток сторін.(т.1, арк.справи 30,33).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору лізингу Товариство пере-дало, а Підприємство прийняло транспортний засіб, а саме: Volkswagen Caddy Combi 1,6 №шасі WV2ZZZ2KZ8X150917, реєстраційний №АА 4123 НТ, що відображено в акті прийомання-переда-чі.(додаток 2 до Договору лізингу).(т.1, арк.справи 31).

Матеріалами справи стверджено, що зобов'язання з повної та своєчасної сплати лізингових та інших платежів Позивач виконав у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, прибутковими касовими ордерами, в тому числі сплатив залиш-кову вартість транспортного засобу в сумі 58 597 грн. 01 коп.(т.1, арк.справи 45-115).

З матеріалів справи вбачається, що на вимогу Підприємства, яка міститься в листі від 10.02. 2014р., Товариство повідомило про неможливість передачі права власності на транспортний засіб Volkswagen Caddy Combi 1,6 №шасі WV2ZZZ2KZ8X150917, державний реєстраційний №АА 4123 НТ у зв'язку із судовою забороною, застосованою ухвалою господарського суду Хмельницької об-ласті від 28.10.2013р. при порушенні справи №924/1282/13 про банкрутство ТзОВ «Євро Лізинг» згідно якої Товариству заборонено відчужувати основні засоби та предмети застави.(т.1, арк.спра-ви 10).

Як стверджено матеріалами справи, ВАТ «ОСОБА_3 Аваль», який змінив назву на ПАТ «ОСОБА_3 Аваль»-кредитор та ТзОВ «Євро Лізинг»-позичальник уклали 05.09.2008 року Кредитний договір №010/08/4062 із змінами і доповненнями внесеними додатковими угода-ми (надалі в тексті - Кредитний договір), відповідно до п.1.1 якого кредитор зобов'язується нада-ти позичальнику кредит у формі не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 9 473 811,31 доларів США, а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначен-ням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором.(т.1, арк.справи 165- 204).

Для забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором ТзОВ «Євро Лізинг» та ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» уклали договір застави транспортних засобів від 05.09.2008р. №11/1-2558 (надалі в тексті - Договір застави), відповідно умов якого в заставу банку було переда-но рухоме майно, а саме транспортні засоби у кількості 360 одиниць.(т.1, арк.справи 204-231)

Одним із заставних автомобілів є транспортний засіб Volkswagen Caddy Combi 1,6 №шасі WV2ZZZ2KZ8X150917, державний реєстраційний №АА 4123 НТ, номер свідоцтва про державну реєстрацію ААС394587, на який було накладено обтяження.(т.1, арк.справи 229-зворот; т.2, арк. справи 232).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Євро Лізинг»-заставодавець та Банк-заставодержатель уклали договір застави майнових прав від 05.09.2008р. №11/1-2557 із змінами та доповненнями (надалі в тексті - Договір застави майнових прав), відповідно до умов якого договір забезпечує вимоги заставодержателя, що витікають з Кредитного договору. В забезпечення вико-нання зобов'язань, заставодавець на умовах передбачених цим договором, передає у заставу май-нові права на отримання лізингових платежів за договорами лізингу, які зазначені у додатку №1 до цього договору та в яких заставодавець виступає кредитором. Боржниками по відношеньню до заставодавця за договорами лізингу є особи, що зазначені, як лізингоодержувачі, у додатку №1 до цього договору.

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при винесенні ос-каржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна безпідставна і не підлягає задоволен-ню, з огляду на наступне:

Предметом даної справи є визнання права власності на майно.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнан-ня або оспорювання.(ст.15 ЦК України). Способи захисту цивільних прав та інтересів судом перед-бачені у ст.16 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України). Одним з таких способів, як зазначено у п.1 ч.2 вказаної статті, є визнання права. Аналогічні приписи містить частина 2 ст. 20 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України).

Частиною 1 статті 316 ЦК України, визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.(ст.321 ЦК України).

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник вправі пред'явити позов про визнання його пра-ва власності, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач звернувся до суду з позовною заявою про виз-нання за нам права власності на транспортний засіб - Volkswagen Caddy Combi 1,6 №шасі WV2ZZZ2KZ8X150917, державний реєстраційний №АА 4123 НТ, номер свідоцтва про державну реєстрацію ААС394587.

Колегія суддів приймає до уваги, що у відповідності до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вва-жається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття пра-ва власності не встановлена судом.

Стаття 33 ГПК України встановлює обов'язок сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Розглядаючи дану справу, колегія суддів приймає до уваги, що відповідно до ч.1 ст.292 ГК України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фі-нансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що нале-жить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи по-годженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Аналогічно врегульовано правовідносини лізину і ст.806 ЦК України.

Тому колегія суддів приходить до висновку, що з 09.09.2008р. - дати укладення договору між сторонами виникли відносини фінансового лізингу, оскільки відносини сторін відповідають визначенню ч.2 ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг», коли за договором фінансового лі-зингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізинго-одержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, засто-совуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів звертає увагу, що факт виконання Відповідачем своїх зобов'язань за Догово-ром лізингу та передачі майна у лізинг підтверджується матеріалами справи та не заперечується Відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових плате-жів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч.2 ст.11 Закону передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи стверджено, що умови Договору лізингу Позивач виконав в повному обсязі, крім того, сплатив залишкову вартість автомобіля в сумі 58 597 грн. 01 коп.(т.1, арк.справи 45-115) та очікував добросовісного виконання Відповідачем обов'язку в частині укладення дого-вору про передачу права власності на спірний автомобіль.(п.п.6.4, 9.5, 12.5, 12.6 Договору лізингу).

Разом з тим, зазначеного обов'язку Відповідач не виконав, натомість зазначив про немож-ливість укладення такого договору через судову заборону.

Колегія суддів відхиляє такі посилання Товариства як необґрунтовані з огляду на таке:

Так, згідно абзацу 8 п.4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. №92, зареєстрованого в Мі-ністерстві Юстиції України від 18.05.2000р. за №288/4509, основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або пос-тачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адмініст-ративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуата-ції) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Положення даного стандарту не поширюється на: основні засоби, що утримуються з метою продажу, особливості об-ліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (пп.3.3 п.3 цього Положення).

Відповідно до п.10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затвердже-ного наказом Міністерства фінансів України за №181 від 28.07.2000р., зареєстрованого в Міністер-стві Юстиції України 10.08.2000р. за №487/4708, - орендодавець відображає в бухгалтерському об-ліку надані у фінансовий лізинг (оренду) автомобілі, як дебіторську заборгованість лізингоодержу-вача (орендаря) в сумі мінімальних орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням фінансового доходу, що підлягає отриманню, з визнанням іншого доходу (доходу від реалізації необоротних активів).

Згідно з абзацом другим п.153.7 ст.153 Податкового кодексу України, передання майна у фі-нансовий лізинг для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такого пере-дання. При цьому, орендодавець збільшує доходи, а у разі передачі у фінансовий лізинг майна, яке на момент такої передачі перебувало в складі основних засобів орендодавця, прирівнює до нуля балансову вартість відповідного об'єкта основних засобів згідно з правилами, визначеними ст.146 цього Кодексу для їх продажу, тобто відповідно до п.146.13 ст.146 Податкового кодексу включає суму перевищення доходів від продажу над балансовою вартістю об'єкта, який передається, до складу доходів, а суму перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу - до складу витрат. При цьому, відповідно до пп.146.17.1 п.146.17 цієї статті передання основних засо-бів у фінансовий лізинг прирівнюється до продажу основних засобів. А відповідно до пп.146.17.2 цього пункту, одержання основних засобів у фінансовий лізинг (оренду) з наступним їх включен-ням до відповідних груп прирівнюється до придбання основних засобів. Отже, предмет лізингу не відноситься до основних засобів відповідача.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі до-сягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет дого-вору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а та-кож усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір ук-ладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (ак-цепту) другою стороною.

Згідно зі ст.180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, виз-начені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови догово-ру відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторона-ми у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істот-ними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умо-ви про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асор-тимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержан-ням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Відповідно до ст.644 ЦК України, якщо пропозицію укласти договір, в якій строк для відпо-віді не вказаний, зроблено у письмовій формі - договір є укладеним, коли особа, яка зробила про-позицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу. Такий час залежить від характеру договору, який укладається, строків проходження кореспонденції між сто-ронами, організації діловодства в установах та інших чинників. Отже, якщо відповідь про прий-няття пропозиції надійшла у строк, визначений актом цивільного законодавства, або протягом нормально необхідного для цього часу, договір вважається укладеним.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що при укладенні договору лізингу сторо-ни передбачили подальшу передачу предмета лізингу у власність лізингоодержувача і ту обстави-ну, що Відповідач відповіді на пропозицію позивача укласти договір купівлі-продажу не надав, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

При цьому, посилання апелянта на договір застави транспортних засобів від 05.09.2008р. №11/1-2558, укладений ТзОВ «Євро-Лізинг» та ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» безпідставні з ог-ляду на те, що відповідно до п.2.1 Договору застави, застава забезпечує повне виконання грошо-вих зобов'язань позичальника, що випливають та/або виникнуть у майбутньому з кредитного дого-вору №010/08/4062 від 05.09.2008р., а також змін до нього, якщо такі будуть укладені та будуть не-від'ємною частиною кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про заставу», застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, перехо-дять у власність іншої особи.

Якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового вла-сника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження.(ч.3 Закону України «Про забезпечен-ня вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).

Правовий аналіз зазначених норм надає апеляційному суду підстави зробити висновок, що у разі переходу прав власності на заставне майно до іншої особи, застава зберігає свою силу. Від-так, при вчиненні будь-яких дій зміни власника майна, право заставодержателя не заставне майно не порушується.

Однак, з апеляційної скарги ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» не вбачається, яке саме право оскаржуваним рішенням порушено та потребує захисту.

Враховуючи, що при укладенні Договору лізингу сторони передбачили пріоритетне право лізингоодержувача набути предмет лізингу у власність після закінчення терміну дії цього догово-ру і при виконанні його умов, сплативши лізингодавцю залишкову вартість транспортного засобу, вказану в плані лізингу - колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання права власності на предмет лізингу за Позивачем. Такої ж думки дотримується Вищий господарський суд України, що знайшло відображення у постанові від 02.09.2015р. у справі №924/894/14.

Також безпідставними є твердження Скаржника, що даний спір повинен розглядатися в рамках справи про банкрутство ТзОВ «Євро Лізинг» №924/1282/13 з огляду на те, що постановою ВГСУ від 08.09.2015р. у справі №910/257/15-г зазначено про розгляд даного спору саме в рамках окремого позовного провадження.

Разом з тим, на переконання колегії суддів, клопотання про виправлення описки у номері шасі автомобіля з «W N 2ZZZ2KZ8X150917» на «W V 2ZZZ2KZ8X150917» є безпідставним. З матері-алів справи вбачається, що описка в рішенні сталась з вини Позивача, який зазначив помилковий номер у прохальнй частині позовної заяви, відтак таке клопотання слід подавати до суду першої інстанції, оскільки саме господарський суд Хмельницької області повно дослідивши матеріали справи і всі наявні докази мав встановити, що у позовній заяві допущено описку щодо номеру шасі спірного транспортного засобу і ця помилка допущена в процесуальних документах.(т.1, арк.спра-ви 6, 32, 133-135; т.2, арк.справи 188). Колегія суддів зауважує, що в апеляційному провадженні зазначена помилка не траплялась.(т.1, арк.справи 153-155; т.2, арк.справи 143-150, 181)

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановле-но, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прий-нятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 35, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодек-су України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1 . Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» на рі-шення господарського суду Хмельницької області від 16.02.2015р. у справі №910/257/15-г зали-шити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3 . Справу №910/257/15-г повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.