Ухвала

від 21.05.2015 по справі 826/3462/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2015 року м. Київ К/800/61989/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Передплатна агенція "Самміт" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013

у справі 826/3462/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Передплатна агенція

"Самміт"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Передплатна агенція "Самміт" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.2013 позовні вимоги задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.2013 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив його в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів відповідачем проведена документальна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт №105/1-22-70-23522899 від 27.02.2013.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено .п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; п.44.1 ст.44, п.138.2. ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України.

На підставі вищезазначеного акта відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0002172270 від 06.03.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 740651,72 грн., №0002182270 від 06.03.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 959127,63 грн.

З матеріалів справи вбачається, що за період, що перевірявся, ТОВ "Передплатна агенція "Самміт" здійснювало господарські правовідносини з ТОВ "Едвертайзинг-Експерт", ТОВ "Сорента", ТОВ "Постпрінт", ТОВ "ЮК "Лойєр", ТОВ "Сібер", ТОВ "Асторія Груп", ТОВ "Свенварт", ТОВ "Авитек Груп ЛТД", ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД", ТОВ "Ювілайт", ТОВ "Акеріт", ТОВ "Віктрейд ЛТД", ТОВ "Стем Електронікс", ТОВ "Медіа-Арт", ТОВ "Альфасервіс" та ТОВ "Вестлайн-Груп".

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що сам факт наявності у платника податків податкових накладних і платіжних доручень не може бути єдиною та беззаперечною підставою для формування податкового кредиту, при наявності встановлення відсутності реального здійснення господарських операцій між платником податків та його контрагентом, а саме за відсутності фізичних, технічних та технологічних можливостей у контрагента до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції.

Суд апеляційної інстанції встановив, наявність вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 26.12.2012 року, яким ОСОБА_4 визнанно винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, - здійснення фіктивного підприємництва шляхом створення та здійснення діяльності ТОВ "Едвертайзинг-Експерт"; наявності вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 01.10.2012 року, яким ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, - здійснення фіктивного підприємництва шляхом створення та здійснення діяльності ТОВ «Сорента»; наявності вироку Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2012 року, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, -здійснення фіктивного підприємництва шляхом створення та здійснення діяльності ТОВ «Торговий дім «Біг-Маркет», ТОВ «Постпрінт», ТОВ « Юридична компанія Лойєр», ТОВ «Лойєр», ТОВ «Сібер».

Суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що вчинення злочину, кваліфікованого за ст. 205 КК України, охоплюється у тому числі і укладенням угод, які не спричиняють реальних юридичних наслідків, тобто, у даному випадку, реального надання послуг за укладеними угодами між позивачем та ТОВ "Едвертайзинг-Експерт", ТОВ "Сорента", ТОВ "Постпрінт", ТОВ "ЮК "Лойєр", ТОВ "Сібер".

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що укладені Товариством з обмеженою відповідальністю "Передплатна агенція "Самміт" з контрагентами угоди не мали реального характеру, та не спричиняють реального настання правових наслідків, надані документи не відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби правомірно прийнято податкові повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Передплатна агенція "Самміт" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 у справі 826/3462/13-а слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Передплатна агенція "Самміт" відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 у справі 826/3462/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко