Рішення

від 03.06.2015 по справі 914/3484/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2015 р. Справа№ 914/3484/13

За позовом: Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі:

позивача 1: Міністерства оборони України, м. Київ

позивача 2: Концерну "Військторгсервіс", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дует-СК", м. Львів

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів:

третя особа 1: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів;

третя особа 2: Фонд державного майна України, м. Київ

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та зобов'язання повернути нерухоме майно

Суддя Морозюк А.Я.

при секретарі Дзедзінській Ю.К.

Представники сторін:

від прокуратури: Чоп Ю.В. - прокурор відділу військової прокуратури Західного регіону України

від позивача-1: Гудима В.О. - заступник начальника Західного територіального юридичного відділу

від позивача-2: не з'явився

від відповідача: Орищин О.А. - представник

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: не з'явився

Судом роз'яснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

Позов заявлено Заступником прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, в особі: Міністерства оборони України та Концерну "Військторгсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дует-СК" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 39 кв.м., розташованого по вул. Стрийській, 36 у м. Львові від 10.04.2009 р., укладеного між Концерном "Військторгсервіс" в особі філії "Управління Західного оперативного командування" та ТзОВ "Дует-СК"; зобов'язання ТОВ "Дует-СК" повернути до державної власності в особі Міністерства оборони України у повне господарське відання Концерну "Військторгсервіс" приміщення магазину загальною площею 39 кв.м., розташованого по вул. Стрийській, 36 у м. Львові.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.11.2013 р. (суддя Рим Т.Я.) відмовлено в задоволенні позову.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 р. рішення Господарського суду Львівської області від 12.11.2013 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2014 р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 та рішення Господарського суду Львівської області від 12.11.2013 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.10.2014 р. (суддя Яворський Б.І.) позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 10.04.2009 р. нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, буд. 36, укладений між ТОВ "Дует-СК" та Концерном "Військторгсервіс". Витребувано у ТОВ "Дует-СК" нежитлове приміщення, загальною площею 39 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, буд. 36, та повернуто його до державної власності в особі Міністерства оборони України у господарське відання Концерну "Військторгсервіс".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 р. рішення Господарського суду Львівської області від 20.10.2014 р. скасовано в частині витребовування у ТОВ "Дует-СК" нежитлового приміщення, загальною площею 39, 0 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, буд. 36. В іншій частині рішення господарського суду Львівської області від 20.10.2014 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2015 р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 р. та рішення Господарського суду Львівської області від 20.10.2014 р. в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10.04.2009 р. нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, буд. 36, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дует-СК" та Концерном "Військторгсервіс", залишено без змін. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 р. та рішення Господарського суду Львівської області від 20.10.2014 р. в частині позовної вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дует-СК" повернути до державної власності в особі Міністерства оборони України у повне господарське відання Концерну "Військторгсервіс" приміщення магазину загальною площею 39 кв.м., розташованого по вул. Стрийській, 36 у м. Львові, скасовано, а справу №914/3484/13 в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Внаслідок автоматизованого розподілу, справу №914/3484/13 при новому розгляді, в частині позовної вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дует-СК" повернути до державної власності в особі Міністерства оборони України у повне господарське відання Концерну "Військторгсервіс" приміщення магазину загальною площею 39 кв.м., розташованого по вул. Стрийській, 36 у м. Львові, розподілено судді Морозюку А.Я.

Ухвалою суду від 06.04.2015 р. прийнято справу до розгляду, розгляд справи призначено в засіданні на 14.05.2015 р. Ухвалою суду від 14.05.2015 р. у зв'язку з неявкою представників відповідача та третіх осіб, неподанням витребуваних доказів, розгляд справи відкладено на 03.06.2015 р.

В судовому засіданні 03.06.2015 р. прокурор та представник позивача-1 позовні вимоги про зобов'язання ТзОВ "Дует-СК" повернути до державної власності в особі Міністерства оборони України у повне господарське відання Концерну "Військторгсервіс" приміщення магазину загальною площею 39 кв.м., розташованого по вул. Стрийській, 36 у м. Львові, підтримали в повному обсязі.

Позивач-2 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належно був повідомлений про час та місце судового засідання. 30.04.2015 р. надіслав до суду письмове пояснення №10/655 від 24.04.2015 р., в якому просить витребувати з незаконного володіння ТзОВ "Дует-СК" та повернути до державної власності в особі Міністерства оборони України в господарське відання Концерну "Військторгсервіс" нежитлові приміщення магазину загальною площею 39 кв.м., розташовані по вул. Стрийській, 36 у м. Львові.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову усно заперечив, письмових пояснень по справі суду не надав. Вважає що вимога про зобов'язання ТзОВ "Дует-СК" повернути до державної власності в особі Міністерства оборони України у повне господарське відання Концерну "Військторгсервіс" приміщення магазину загальною площею 39 кв.м., розташованого по вул. Стрийській, 36 у м. Львові, не відповідає вимогам ст. 216 ЦК України.

Треті особи явки повноважних представників в судове засідання не забезпечили, вимог ухвали суду не виконали, причин неявки не повідомили, хоча належно були повідомлені про час та місце судового засідання.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача-2 та третіх осіб за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи і прийняття рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача-1 та відповідача, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Концерном "Військторгсервіс" (в особі начальника філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування Концерну "Військторгсервіс" Свідерського Г.М., який діє на підставі довіреності, посвідченої 12.09.2007 за реєстровим № 4165 Ганчуком Ю.Я. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу), як продавцем, та ТОВ "Дует-СК", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 10.04.2009 р.

За умовами цього договору продавець передає у власність, а покупець приймає у власність відповідно до чинного законодавства України наступне майно - нежитлове приміщення, яке знаходиться у м. Львові, по вулиці Стрийська, буд. № 36 (надалі - нерухомість), загальною площею 39, 0 кв.м. Договір підписано та скріплено печатками сторін. Укладення договору посвідчив приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Тимків І.М. за реєстровим № 1009.

За актом прийому-передачі від 17.04.2009 (затвердженим начальником філії "УТ ЗахОК" Концерну "Військторгсервіс" Г.М. Свідерським) нежитлове приміщення у м. Львові, по вулиці Стрийська, буд. № 36, загальною площею 39,0 кв.м., передано відповідачу.

Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № 22297548 від 27.03.2009 свідчить, що нежитлове приміщення площею 39,0 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, буд. 36, було власністю держави та знаходилося на праві господарського відання Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування".

Постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2015 р. залишено без змін постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 р. та рішення Господарського суду Львівської області від 20.10.2014 р. у даній справі в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10.04.2009 р. нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, буд. 36, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дует-СК" та Концерном "Військторгсервіс", тобто в цій частині рішення набрало законної сили.

На новому розгляді судом розглядається позовна вимога в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дует-СК" повернути до державної власності в особі Міністерства оборони України у повне господарське відання Концерну "Військторгсервіс" приміщення магазину загальною площею 39 кв.м., розташованого по вул. Стрийській, 36 у м. Львові.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нежитлове приміщення площею 39, 0 кв.м, за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, будинок 36, належить ТОВ "Дует-СК" на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 10.04.2009 № 1009.

Приймаючи рішення від 20.10.2014 р. з вимоги щодо повернення майна, господарський суд Львівської області зазначив, що звертаючись до суду за захистом інтересів держави в особі Міністерства оборони України та Концерну "Військторгсервіс", прокурор просив захистити порушене право власності держави в особі Міністерства, при цьому у позовній заяві послався на положення ст. 216 ЦК України. Однак, право Міністерства як власника уповноваженого від імені держави може бути захищено у порядку ст. 388 ЦК України шляхом витребування майна від добросовісного набувача. Встановивши, що спірне нерухоме майно з володіння Міністерства оборони України, уповноваженого власником - Державою Україна - здійснювати управління майном, вибуло без його згоди на підставі недійсного договору купівлі-продажу, де продавцем виступив Концерн "Військторгсервіс", не маючи для цього необхідного обсягу цивільної дієздатності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цієї позовної вимоги шляхом витребування майна від ТОВ "Дует-СК", керуючись ст. 388 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду в цій частині скасував, пославшись на те, що суд першої інстанції, застосувавши ст. 388 ЦК України, вийшов за межі позовних вимог, і що вимогу про зобов'язання повернути до державної власності спірне майно через недійсність правочину у порядку ст. 216 ЦК України вправі пред'явити лише сторона правочину - у даному випадку - Концерн "Військторгсервіс".

Вищий господарський суд України при винесені постанови від 18.03.2015 р. у справі №914/3484/13, погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 388 ЦК України. Разом з тим, колегія суду не погодилася з висновком суду апеляційної інстанції, що вимогу про зобов'язання ТОВ "Дует-СК" повернути до державної власності спірне майно через недійсність правочину в порядку ст. 216 ЦК України може заявити лише сторона правочину - Концерн "Військторгсервіс", і це стало підставою для скасування оскаржуваної постанови в цій частині.

Згідно з чинними в період 1997-2011 рр. Положенням про Міністерство оборони України, затвердженим Указом Президента України №888 від 21.08.1997, Положенням про Міністерство оборони України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1080 від 03.08.2006, Міністерство оборони України здійснює управління державним майном, закріпленим за підприємствами, установами і організаціями, які належать до сфери управління міністерства.

Відповідно до п. 1.1 Статуту Концерну «Військторгсервіс», Концерн є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності. Концерн належить до сфери управління Міністерства оборони України. Концерн здійснює господарську діяльність, реалізовуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), має відокремлене майно, закріплене за ним на праві господарського відання (п. 3.4 Статуту). Майно Концерну перебуває в державній власності і закріплене за ним на праві господарського відання (п. 7.3 Статуту).

У відповідності до частини 1 ст. 136 ГК України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

З огляду на викладене та у зв'язку з тим, що предметом договору купівлі-продажу від 10.04.2009 р. (який визнано недійсним) є майно, яке належить до державної власності в особі Міністерства оборони України, то останнє може бути позивачем у спорі з вимогою повернути до державної власності спірне майно поряд з Концерном "Військторгсервіс" як стороною правочину.

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

У п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 № 11 зазначено, що якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Прокурор, звертаючись до господарського суду із заявою про визнання правочину недійсним, виступає позивачем або зазначає у ній позивачем державний чи інший орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом цього правочину, і визначає відповідачами, як правило, сторони за правочином (договором). Виняток можуть становити випадки, коли однією з сторін є названий орган (установа, організація); у такому разі відповідачем визначається друга сторона.

У Листі Верховного Суду України "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України" від 01.04.2014 зазначено, що за змістом ст. ст. 215, 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р. № 9 роз'яснено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим, вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину за правилами реституції, може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Виходячи зі змісту частини першої статті 216 ЦК України, наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину.

Отже, вимога про зобов'язання повернення майна, заявлена заступником прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Концерну «Військторгсервіс» відповідно до ст. 216 ЦК України, шляхом повернення майна від ТОВ «Дует-СК» до державної власності в особі Міністерства оборони України у повне господарське відання Концерну «Військторгсервіс», є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Доводи представника відповідача про те, що вищезазначена позовна вимога не відповідає вимогам ст.216 ЦК України, повністю спростовуються вищенаведеним. На переконання суду, вимога про зобов'язання ТзОВ "Дует-СК" повернути до державної власності в особі Міністерства оборони України у повне господарське відання Концерну "Військторгсервіс" приміщення загальною площею 39 кв.м., розташованого по вул. Стрийській, 36 у м. Львові, узгоджується із нормою ст. 216 ЦК України.

Щодо доводів ТОВ «Дует-СК» щодо застосування позовної давності то суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У постанові Верховного Суду України від 20.08.2013 № 3-18гс13 викладено правову позицію, згідно з якою у випадку коли прокурор та позивачі не є сторонами оспорюваних угод та були позбавлені права під час судового розгляду перевірити повноваження осіб, які укладали ці правочини, а про обставини, які стали підставою звернення до суду, прокуратура дізналася лише зі звернення позивача, то початок перебігу позовної давності слід обраховувати не з моменту, коли прокуратурі стало відомо про наявність оспорюваних правочинів, а з моменту, коли органи прокуратури дізнались про факт відсутності у представника необхідного обсягу дієздатності.

Згідно з ч. 1 ст. 111-28ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Про факт допущення порушень Міністерство та органи прокуратури, дізналися після проведення Фондом державного майна України перевірки щодо дотримання порядку відчуження майна Концерном "Військторгсервіс" та складання відповідного висновку від 20.03.2013 №10-24-3491.

З огляду на те, що прокурор та міністерство не були сторонами спірного правочину та не знали про незаконність відчуження майна, позовну давність щодо них слід обчислювати з моменту, коли саме вони дізналися про порушення закону при укладенні такого договору, відтак строк позовної давності для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави в особі Міністерства оборони України не сплив (з наведеним погоджується Вищий господарський суд України, про що ним відображено у постанові від 18.03.2015 р. винесеній у даній справі).

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами та доповненнями) роз'яснено ряд питань щодо розподілу та сплати судового збору, зокрема:

- підпунктом 2.2.1. роз'яснено, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру;

- пунктом 4.4 постанови зазначено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат;

- пунктом 4.6 постанови роз'яснено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2015 р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 р. та рішення Господарського суду Львівської області від 20.10.2014 р. скасовано лише в частині позовної вимоги про зобов'язання ТзОВ "Дует-СК" повернути до державної власності в особі Міністерства оборони України у повне господарське відання Концерну "Військторгсервіс" приміщення магазину загальною площею 39 кв.м., розташованого по вул. Стрийській, 36 у м. Львові, і справу передано на новий розгляд лише в цій частині. Відтак судовий збір розподіляється судом при новому розгляді справи із цієї позовної вимоги, так як по першій позовній вимозі(про визнання недійсним договору) рішення набрало законної сили, і на новий розгляд до суду це питання не передавалося.

Щодо переданої на новий розгляд позовної вимоги, то вона є вимогою майнового характеру, із якої судовий збір згідно наявного у справі висновку про вартість майна (за яким ринкова вартість вищевказаного (спірного) майна, становить 118 500,00 грн.) та у відповідності до пп.1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", становить 2 370,00 грн. (2 відсотки вартості спірного майна), покладається на відповідача, і підлягає стягненню з відповідача (ТзОВ «Дует-СК») в доход державного бюджету України.

Щодо розподілу судового збору за подання прокурором апеляційної та касаційної скарги на рішення господарського суду Львівської області від 12.11.2013 р., то оскільки постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2014 р. задоволено касаційну скаргу прокуратури Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері та скасовано судові рішення нижчих інстанцій, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, то судовий збір покладається на відповідача, який у відповідності до пп. 4,5 п. 2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з вимоги майнового характеру складає 2 370,00 грн. (з них: 1 185,00 грн. за подання апеляційної скарги, та 1 185,00 грн. за подання касаційної скарги, що складає 50 відсотків ставки, обчисленої з вартості спірного майна), і підлягає стягненню з відповідача(ТзОВ «Дует-СК») в доход державного бюджету України.

Щодо розподілу судового збору за подання ТзОВ «Дует-СК» апеляційної та касаційної скарги на рішення господарського суду Львівської області від 20.10.2014 р., то оскільки постановами Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 р. та Вищого господарського суду України від 18.03.2015 р. частково задоволено апеляційну та касаційну скарги ТзОВ «Дует-СК», і рішення суду передано на новий розгляд в частині зобов'язання ТзОВ "Дует-СК" повернути до державної власності приміщення магазину загальною площею 39 кв.м., розташованого по вул. Стрийській, 36 у м. Львові, а в решті залишене без змін, судовий збір з вимоги майнового характеру в розмірі 2 370,00 грн. (з них: 1 185,00 грн. за подання апеляційної скарги, та 1 185,00 грн. за подання касаційної скарги, що складає 50 відсотків ставки, обчисленої з вартості спірного майна), покладається на відповідача(ТзОВ «Дует-СК»). Проте, згідно наявної у справі квитанції №13240.5.3 від 03.11.2014 р., ТзОВ «Дует-СК» за подання апеляційної скарги на рішення в частині вимог майнового характеру сплачено судовий збір в розмірі 1 066,50 грн., тобто в меншому розмірі ніж встановлено законом, відтак з ТзОВ «Дует-СК» достягненню в доход державного бюджету України підлягає судовий збір в розмірі 118,50 грн. Також, згідно наявної у справі квитанції №13240.41.1, ТзОВ «Дует-СК» за подання касаційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 852,60 грн.(70 % від 1218,00 грн.- ставки судового збору з вимоги немайнового характеру, за подання касаційної скарги), судовий збір в розмірі 1 185,00 грн. за подання касаційної скарги з вимоги майнового характеру не був сплачений, докази його сплати в матеріалах справи відсутні(хоча в касаційній скарзі ТзОВ «Дует-СК» просило скасувати судові рішення апеляційної і касаційної інстанції повністю). Відтак, судовий збір в розмірі 1 185,00 грн. за подання касаційної скарги з вимоги майнового характеру підлягає достягненню з ТзОВ «Дует-СК» в доход державного бюджету України.

Таким чином, загальна сума судового збору що підлягає стягненню з відповідача в дохід державного бюджету України, складає 6 043 грн. 50 коп.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.ст. 216, 261 ЦК України , ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 116 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Дует-СК» (79014, м. Львів, вул. І. Вільде, 22/2, ідентифікаційний код 33285493) повернути до державної власності в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, ідентифікаційний код 00034022) у повне господарське відання Концерну «Військторгсервіс» (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, ідентифікаційний код 33689922) приміщення загальною площею 39,0 кв.м., розташоване по вул. Стрийській, 36 у м.Львові.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дует-СК» (79014, м. Львів, вул. І. Вільде, 22/2, ідентифікаційний код 33285493) в доход державного бюджету України 6 043 грн. 50 коп. судового збору.

4. Накази, відповідно до ст. 116 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.06.2015 року.

Суддя Морозюк А.Я.