Постанова

від 09.06.2015 по справі 5002-34/5302-2011

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р. Справа№ 5002-34/5302-2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Ільєнок Т.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 09.06.2015 року по справі № 5002-34/5302-2011 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Санаторій "Золотий пляж" на рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 13.02.2015 року) по справі № 5002-34/5302-2011 (суддя - Мандриченко О.В.)

За зустрічним позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в

особі Фонду державного майна України

до приватного акціонерного товариства "Санаторій "Золотий пляж"

про визнання права власності та витребування майна.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.04.2014 року (колегія у складі суддів: Любченко М.О., Босий В.П., Нечай О.В.) припинено провадження у справі за позовом приватного акціонерного товариства "Санаторій "Золотий пляж" до Фонду державного майна України про визнання права власності на майно, а саме: будівлю їдальні, літ."В", загальною площею 1 728,3 кв.м; спальний корпус №1, літ."А", загальною площею 2 324 кв.м; спальний корпус №2, літ."Б", загальною площею 1 390,5 кв.м; спальний корпус №4, літ."Г", загальною площею 5 666,3 кв.м; пляжний корпус №5, літ."Д", загальною площею 896,8 кв.м.; адміністративний корпус літ."Е", загальною площею 370,1 кв.м; човнову станцію літ."З", загальною площею 153,4 кв.м; літній кінозал з відкритою площадкою, літ."И", загальною площею 31,6 кв.м; склад, літ."Ж", загальною площею 288,7 кв.м; склад, літ."К", загальною площею 83,6 кв.м; майстерню, літ."М", загальною площею 27,3 кв.м; склад, літ."Н", загальною площею 45,1 кв.м; резервуар на 300 куб.м; резервуар на 500 куб.м. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Приватного акціонерного товариства "Санаторій "Золотий пляж" про визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на майно санаторію "Золотий пляж", а саме спальний корпус №1, літ."А", площею 2324 кв.м; спальний корпус №2, літ."Б", площею 1390,5 кв.м; резервуари площею 240,8 кв.м; човнову станцію літ."З", площею 153,4 кв.м; склади літ."Ж", "К", "Н"; майстерню, літ."М"; літній кінозал, літ."І". площею 31,6 кв.м; адміністративний корпус, літ."Е", площею 370,1 кв.м; пляжний корпус, літ."Д", площею 896,8 кв.м; будівлю ідальні, літ."В", площею 1728,3 кв.м; спальний корпус №4, літ."Г", площею 5666,3 кв.м, які розташовані на Алупкінському шосе, 2, смт.Курпати у м.Ялта; витребування від Приватного акціонерного товариства "Золотий пляж" на користь держави в особі Фонду державного майна України майно санаторію "Золотий пляж", а саме: спальний корпус №1, літ."А", площею 2324 кв.м; спальний корпус №2, літ."Б", площею 1390,5 кв.м; резервуари площею 240,8 кв.м; човнову станцію літ."З", площею 153,4 кв.м; склади літ."Ж", "К", "Н"; майстерню, літ."М"; літній кінозал, літ."І". площею 31,6 кв.м; адміністративний корпус, літ."Е", площею 370,1 кв.м; пляжний корпус, літ."Д", площею 896,8 кв.м; будівлю ідальні, літ."В", площею 1728,3 кв.м; спальний корпус №4, літ."Г", площею 5666,3 кв.м, які розташовані на Алупкінському шосе, 2, смт.Курпати у м.Ялта, повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 (колегія у складі суддів: Тарасенко К.В., Гончарова С.А., Самсіна Р.І.) рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2014 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2014 року у справі № 5002-34/5302-2011 касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2014 скасовано в частині відмови у задоволенні зустрічного позову заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, справу № 5002-34/5302-2011 в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Обгрунтовуючи свою постанову, Вищий господарський суд України посилається, зокрема, на те, що суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували доводи заступника прокурора про те, що у справі господарського суду Автономної Республіки Крим № 2-26/2335.1-2006 Фонд державного майна України не був стороною, тому поза увагою судів залишилось те, що право власності дійсного та законного власника майна - держави в особі Фонду не припинилося внаслідок винесення судового рішення господарським судом Автономної Республіки Крим від 31.05.2007, оскільки воно постановлено за наслідками розгляду судового спору між особами, які в силу закону не уповноважені здійснювати управління майном колишніх загальносоюзних громадських організацій. Також в порушення положень ст. 43 ГПК України суди попередніх інстанцій необґрунтовано надали перевагу доводам позивача за первісним позовом про знищення спірного майна.

Під час нового розгляду рішенням господарського суду міста Києва від 05.02.2015 року у справі № 5002-34/5302-2011 зустрічний позов задоволено частково. Визнано за державою в особі Фонду державного майна України право власності на майно санаторію "Золотий пляж", а саме: спальний корпус № 1 літ. "А" площею 2324 кв. м, спальний корпус № 2 літ. "Б" площею 1390, 5 кв. м, резервуари площею 240,8 кв, м, човнову станцію літ. "З" площею 153, 4 кв. м, склади літ" "Ж", "К"5 "H"; майстерню літ. "М", літній кінозал літ. "І" площею 31,6 кв. м, адміністративний корпус літ. "Е" площею 370,1 кв. м, пляжний корпус літ, "Д" площею 896,8 кв. м, будівлю їдальні літ. "В" площею 1728,3 кв. м, пляжний корпус № 4 літ. "Г" площею 5666,3 кв. м на Алупкінському шосе, 2, смт. Курпати, у м. Ялта. Витребувано від ПАТ "Санаторій "Золотий пляж" (інд. 98600, м. Ялта, смт. Курпати, шосе Алупкінське, 2, код ЄДРПОУ 02650593) на користь держави в особі Фонду державного майна України майно санаторію "Золотий пляж", а саме: спальний корпус № 1 літ. "А" площею 2324 кв. м, спальний корпус № 2 літ. "Б" площею 1390, 5 кв. м, резервуари площею 240,8 кв. м, човнову станцію літ, "З" площею 153, 4 кв. м, склади літ. "Ж", "К", "Н"; майстерню літ. "М", літній кінозал літ. "І" площею 31,6 кв. м, адміністративний корпус літ. "Е" площею 370,1 кв. м, пляжний корпус літ. "Д" площею 896,8 кв. м, будівлю їдальні літ. "В" площею 1728,3 кв. м, пляжний корпус № 4 літ. "Г" площею 5666,3 кв. м на Алупкінському шосе, 2, смт. Курпати, у м. Ялта. В іншій частині зустрічного позову відмовлено. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Санаторій "Золотий пляж" (інд. 98600, м. Ялта, смт. Курпати, шосе Алупкінське, 2, код ЄДРПОУ 02650593) в доход Державного бюджету України 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, ПАТ "Санаторій "Золотий пляж", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у зустрічному позові відмовити повністю.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Санаторій "Золотий пляж" по справі № 5002-34/5302-2011 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Ільєнок Т.В., Куксова В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2015 року по справі № 5002-34/5302-2011 прийнято апеляційну скаргу до провадження і призначено перегляд рішення на 12.05.2015 року.

Прокуратурою міста Києва на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2015 року у справі № 5002-34/5302-2011 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 року розгляд справи № 5002-34/5302-2011 було відкладено на 26.05.2015 року о 10:30.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги приватного акціонерного товариства "Санаторій "Золотий пляж" на рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 13.02.2015 року) по справі № 5002-34/5302-2011 та відкладено розгляд справи на 09.06.2015 року о 09:40.

Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні, призначеному на 12.05.2015 року, та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2015 року скасувати та прийняти нове, яким у зустрічному позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Санаторій "Золотий пляж" - без задоволення.

Представник прокуратури в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Санаторій "Золотий пляж" - без задоволення.

Пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 встановлює, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідач не скористався належним йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 26.05.2015 року та 09.06.2015 року, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступи прокуратури та представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2015 року по справі № 5002-34/5302-2011 - необхідно скасувати частково, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням №264(5) від 02.07.2001 року виконавчого комітету Ялтинської міської ради "Про оформлення права власності на спальні корпуси №1, №2 санаторію "Золотий пляж" по Алупкінському шосе, 2 в смт. Курпати" вирішено оформити право власності на спальні корпуси №1, №2 санаторію "Золотий пляж" по Алупкінському шосе, 2 в смт. Курпати за Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Рішенням №382(15) від 12.10.2001 року виконавчого комітету Ялтинської міської ради "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна санаторію "Золотий пляж" вирішено оформити право власності на об'єкти нерухомого майна санаторію "Золотий пляж" за Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та видати свідоцтво про право власності відповідно до додатку.

28 серпня 2001 року виконавчим комітетом Ялтинської міської ради були видані свідоцтва №822 та №823, за змістом яких закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" є власником спальних корпусів №1 та №2 санаторію "Золотий пляж".

24 червня 2002 року виконавчим комітетом Ялтинської міської ради були видані свідоцтва №1264, №1265, №1266, №1267, №1269, №1270, №1271 про право власності закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на будівлю їдальні, літ.В; спальний корпус №4, літ.Г; пляжний корпус, літ.Д; адміністративний корпус, літ.Е; склад, літ.Ж, склад, літ.К, майстерню, літ.М, склад, літ.Н; літній кінозал з відкритим майданчиком, літ.И; резервуари на 80 кв.м та 160,8 кв.м, що розташовані по Алупкінському шосе в смт. Курпати, буд.2.

16.04.2003 року було прийнято рішення №Р3-І9 радою закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" "Про створення Закритого акціонерного товариства "Санаторій "Золотий пляж".

03.06.2003 року між закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кримський фонд інвестицій та реформ" було укладено установчий договір про створення та діяльність закритого акціонерного товариства "Санаторій "Золотий пляж", який було зареєстровано виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 12.06.2003 року за реєстраційним номером 04055765100020572.

Відповідно до п. 4.1 установчого договору засновники дійшли згоди про формування статутного фонду товариства у розмірі 15 697 100 грн. Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" вносить в статутний фонд цілісний майновий комплекс дочірнього підприємства "Санаторій "Золотий пляж" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", його активи і пасиви (п.4.2 договору).

На виконання п. 1 Постанови Ради Міністрів УРСР "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" від 23.04.1960 року №606, усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я було зобов'язані передати у строк до 01.05.1960 року Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок.

Пунктом 2 Постанови Ради Міністрів УРСР "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" від 23.04.1960 року №606 визначено, що передачу у відання профспілкових органів курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку та інших підприємств і організацій здійснити безоплатно, з усім обладнанням, транспортом, допоміжними підприємствами і підсобними господарствами, спорудами, жилими будинками, земельними ділянками, парками за станом на 1 січня 1960 року, а також асигнуваннями на їх утримання, планами з праці, фондами персональних надбавок, капіталовкладеннями, фондами на всі види матеріалів і лімітами на проектування за планом на 1960 рік, невикористаними централізованими коштами курортного збору і амортизаційного фонду та іншими коштами по балансу на 1 січня 1960 року.

Відповідно до ст. 5 Конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки від 30.01.1937 року, соціалістична власність в Українській РСР має або форму державної власності (всенародне добро), або форму кооперативно-колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань).

Згідно ст. 52 Цивільного кодексу Української Радянської Соціалістичної Республіки 1922 року, затвердженого постановою ЦВК Української Радянської Соціалістичної Республіки від 16.12.1922 року, розрізняється власність: а) державна (націоналізована і муніципалізована); б) кооперативна; в) приватна.

Отже, чинне на той час законодавство УРСР передбачало можливість існування різних форм власності, регламентувало інститут власності, правовий режим відповідної форми власності та порядок відчуження майна.

Таким чином, відсутність у постанові Ради Міністрів УРСР "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" від 23.04.1960 року № 606 прямої вказівки про передачу майна у власність вказує на відсутність наміру власника такого майна, яким на момент передачі у відання майна була Українська Радянська Соціалістична Республіка в особі Ради Міністрів УРСР, відчужувати санаторії, будинки відпочинку та інші підприємства і організації з усім обладнанням, транспортом, допоміжними підприємствами і підсобними господарствами, спорудами, жилими будинками, земельними ділянками, парками та передавати їх у власність Українській республіканській раді профспілок.

Поняття власності профспілкових та інших громадських організацій виникло з дати набрання чинності ЦК УРСР - 01.01.1964 року. Так, глава 9 цього кодексу визначала, що профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень).

Можливість існування права власності профспілкових організацій на майно закріплене в Конституцій УРСР 1978 року, стаття 10 якої місить визначення, що соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Відтак, чинне на той час законодавство, не передбачало існування такого різновиду соціалістичної власності, як право власності профспілок.

Крім того, після введення нової форми власності - права власності професійних спілок на майно, цивільні відносини щодо набуття та припинення права власності регулювалися, у тому числі ЦК УРСР.

В свою чергу, за змістом ст. 128 ЦК УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Разом із тим, після 1964 року держава в особі уповноважених органів не приймала будь-яких актів щодо закріплення за Українською республіканською радою профспілок спірного майна, відсутні будь-які договори щодо відчуження такого майна.

За вказаних обставин, після 1964 року власник (держава) не вчиняв дій, спрямованих на відчуження спірного майна, а приписи Конституції УРСР 1978 року та ЦК УРСР 1963 року, встановлюючи нову форму власності (власність профспілок), не містять будь-яких перехідних положень щодо автоматичного набуття у власність раніше одержаного профспілками у володіння державного майна.

Правовий режим майна, одержаного профспілками у володіння чи користування до 1964 року, не змінювався та не міг змінюватись лише у зв'язку із запровадженням нової форми власності. Зміна могла мати місце виключно у спосіб, передбачений діючим після 1964 року законодавством. Враховуючи викладене, відчуження державного майна шляхом внесення його Федерацією незалежних профспілок України до статутного капіталу ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" та як наслідок у подальшому внесення цього майна до статутного капіталу ЗАТ "Санаторій "Золотий пляж" відбулося поза волею дійсного власника - держави Україна та з порушенням норм діючого на той час законодавства.

На момент створення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" спірне майно перебувало у державній власності, а тому могло бути відчужено виключно за згодою власника.

Згідно Постанови Верховної Ради Української PCP "Про захист суверенних прав власності Української PCP" від 29.11.1990 року № 506, до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна встановлено мораторій на території республіки на будь-які зміни форм власності і власника державного майна, ініціаторами та учасниками яких є органи державної влади і управління.

Відповідно до Указу Президії Верховної Ради України "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" від 30.08.1991 року №1452-XII та Законом України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991р. №1540-XII, майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території нашої країни, є державною власністю України, а укладені після 29.11.1990 року майнові договори, якими змінено форму власності, визнаються недійсними.

З метою збереження в інтересах громадян України майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Верховна Рада України постановою "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" від 10.04.1992 року № 2268-XII, тимчасово, до визначення правонаступників, передала Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні громадських організацій.

Статтею 1 Тимчасового Положення "Про Фонд державного майна України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 року №2558-XII визначено, що Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Тому, саме Фонд державного майна України уповноважений державою здійснювати функції щодо управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташоване на території України.

Належність професійних спілок до загальносоюзних громадських організацій підтверджується їх статутом.

Отже, оскільки у справі, що розглядається, спірне майно розташоване на території України та перебувало у віданні загальносоюзної громадської організації, а на момент створення ЗАТ „Укрпрофоздоровниця" перебувало у державній власності, то таке майно не могло бути відчужене без згоди його власника - держави в особі Фонду державного майна України (аналогічна позиція міститься в постанові ВСУ від 18.11.2014 року № 901/2493/13/3-172гс14 "Про визнання недійсним рішень та визнання права власності").

Частиною 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідно до статуту професійних спілок СРСР, який затверджено постановою XVIII з'їзду профспілок СРСР від 01.01.1987 року, професійні союзи СРСР складали масову громадську непартійну організацію. Цілями діяльності якої, у тому числі, було управління соціальним страхуванням трудящих, а також управління оздоровницями, які перебували у їх віданні.

Розділами другим, третім, сьомим статуту професійних спілок СРСР визначено, що організаційна структура профспілок будувалася за територіальним та галузевим принципом. У республіках діяли республіканські, краєві, обласні ради. Вищим органом професійних спілок був з'їзд, а також Всесоюзна центральна рада професійних союзів, яка діяла у період між з'їздами. Майно профспілок, яке необхідне їм для здійснення статутних задач, є соціалістичною власністю.

Згідно Декларації про заснування Федерації професійних спілок України, правонаступником Української республіканської ради профспілок стала Рада федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради міста Києва №1971 від 23.12.1991 року зареєстровано ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", яке створено на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому, вкладом Федерації професійних спілок України є основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок загальною вартістю 751 234 350 грн., що становить 92,92% розміру статутного фонду.

Таким чином, майно передане до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" є державною власністю.

Аналогічної правової позиції дотримуються Верховний Суд України у постанові від 25.09.2007 року у справі №3-2767к07 та Вищий господарський суд України у постанові від 24.07.2014 року у справі №48/340.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" не могло набути право власності на спірне майно від Федерації незалежних профспілок України, оскільки ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" не доведено наявність саме у Федерації профспілок України права власності на спірне майно та законні підстави на розпорядження ним.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що рішенням Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 року у справі №137/7 за позовом Фонду державного майна України до Федерації незалежних профспілок України, Фонду соціального страхування та АТ "Укрпрофоздоровниця", не підтверджено факту належності відповідачу 2 спірного майна на праві власності, оскільки предметом вказаної справи були позовні вимоги про визнання недійсними установчих документів АТ "Укрпрофоздоровниця" і питання про визнання права власності на спірне майно судом не досліджувалося і не встановлювалося.

Отже, відчуження державного майна шляхом внесення його Федерацією незалежних профспілок України до статутного капіталу ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" відбулося всупереч волі власника - держави України, від імені якого виступає саме Фонд майна України та з порушенням норм діючого на той час законодавства.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у суді апеляційної інстанції 14.05.2015 року було здійснено перегляд рішення господарського суду Київської області від 12.02.2015 року у справі № 5002-19/3405-2011 за позовом заступника прокурора міста Ялта в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до виконавчого комітету Ялтинської міської ради та приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Федерації професійних спілок України; комунального підприємства Ялтинської міської ради "Ялтинське міське бюро технічної інвентаризації", приватного акціонерного товариства "Санаторій "Золотий пляж" про визнання недійсними рішення та спонукання до виконання певних дій, якою рішення, яким позов задоволено повністю; визнано недійсним рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна санаторію "Золотий пляж" від 12.10.2001 року №38 2 (15); визнано право власності за державою в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/9, код 00032945) на об'єкти нерухомого майна санаторію "Золотий пляж", а саме: резервуари площею 240,8 кв.м; човнову станцію (літ. З) площею 177,9 кв.м; склад (літ. Ж, К, Н); майстерню (літ. М); літній кінозал (літ. І) площею 264,2 кв.м; адміністративний корпус (літ. Е) площею 320,1 кв.м; пляжний корпус (літ. Д) площею 654,4 кв.м; будівлю їдальні (літ. В) площею 1 728,3 кв.м; пляжний корпус №4 (літ. Г) площею 5 663,3 кв.м., що розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, смт. Курпати, Алупкінське шосе, 2; зобов'язано приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" повернути Фонду державного майна України об'єкти нерухомого майна санаторію "Золотий пляж", а саме: резервуари площею 240,8 кв.м; човнову станцію (літ. З) площею 177,9 кв.м; склад (літ. Ж, К, Н); майстерню (літ. М); літній кінозал (літ. І) площею 264,2 кв.м; адміністративний корпус (літ. Е) площею 320,1 кв.м; пляжний корпус (літ. Д) площею 654,4 кв.м; будівлю їдальні (літ. В) площею 1 728,3 кв.м; пляжний корпус №4 (літ. Г) площею 5 663,3 кв.м., що розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, смт. Курпати, Алупкінське шосе, 2; було залишено без змін.

В даній постанові зазначено, що рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 12.10.2001 року №382 (15) щодо оформлення право власності на об'єкти нерухомого майна санаторію "Золотий пляж" за закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та видання свідоцтва про право власності, не відповідає вимогам законодавства України.

Оскільки, спірне майно є державною власністю і повноваження щодо управління таким майном, з урахуванням приписів ст. 1 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 року №2558-XII, було покладено саме на Фонд державного майна України, а тому рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 12.10.2001 року №382 (15) прийнято з порушенням охоронюваних законом інтересів держави як власника майна в особі Фонду державного майна України та спрямоване на протиправне позбавлення держави в особі Фонду державного майна України права власності на об'єкти нерухомості, а саме: резервуари площею 240,8 кв.м; човнову станцію (літ. З) площею 177,9 кв.м; склад (літ. Ж, К, Н); майстерню (літ. М); літній кінозал (літ. І) площею 264,2 кв.м; адміністративний корпус (літ. Е) площею 320,1 кв.м; пляжний корпус (літ. Д) площею 654,4 кв.м; будівлю їдальні (літ. В) площею 1 728,3 кв.м; пляжний корпус №4 (літ. Г) площею 5 663,3 кв.м., у зв'язку з чим, рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 12.10.2001 року №382 (15) визнано недійсним як незаконне.

Крім того, при розгляді справи № 5002-19/3405-2011 судами визнано право власності за державою в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/9, код 00032945) на об'єкти нерухомого майна санаторію "Золотий пляж", а саме: резервуари площею 240,8 кв.м; човнову станцію (літ. З) площею 177,9 кв.м; склад (літ. Ж, К, Н); майстерню (літ. М); літній кінозал (літ. І) площею 264,2 кв.м; адміністративний корпус (літ. Е) площею 320,1 кв.м; пляжний корпус (літ. Д) площею 654,4 кв.м; будівлю їдальні (літ. В) площею 1 728,3 кв.м; пляжний корпус №4 (літ. Г) площею 5 663,3 кв.м., що розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, смт. Курпати, Алупкінське шосе, 2 та зобов'язано приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" повернути Фонду державного майна України об'єкти нерухомого майна санаторію "Золотий пляж", а саме: резервуари площею 240,8 кв.м; човнову станцію (літ. З) площею 177,9 кв.м; склад (літ. Ж, К, Н); майстерню (літ. М); літній кінозал (літ. І) площею 264,2 кв.м; адміністративний корпус (літ. Е) площею 320,1 кв.м; пляжний корпус (літ. Д) площею 654,4 кв.м; будівлю їдальні (літ. В) площею 1 728,3 кв.м; пляжний корпус №4 (літ. Г) площею 5 663,3 кв.м., що розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, смт. Курпати, Алупкінське шосе, 2.

Оскільки, в даній справі позивач просить визнати за державою в особі Фонду державного майна України право власності на майно санаторію "Золотий пляж", а саме: спальний корпус № 1 літ. "А" площею 2324 кв. м, спальний корпус № 2 літ. "Б" площею 1390, 5 кв. м, резервуари площею 240,8 кв, м, човнову станцію літ. "З" площею 153, 4 кв. м, склади літ" "Ж", "К"5 "H"; майстерню літ. "М", літній кінозал літ. "І" площею 31,6 кв. м, адміністративний корпус літ. "Е" площею 370,1 кв. м, пляжний корпус літ, "Д" площею 896,8 кв. м, будівлю їдальні літ. "В" площею 1728,3 кв. м, пляжний корпус № 4 літ. "Г" площею 5666,3 кв. м на Алупкінському шосе, 2, смт. Курпати, у м. Ялта та витребувати від ПАТ "Санаторій "Золотий пляж" (інд. 98600, м. Ялта, смт. Курпати, шосе Алупкінське, 2, код ЄДРПОУ 02650593) на користь держави в особі Фонду державного майна України майно санаторію "Золотий пляж", а саме: спальний корпус № 1 літ. "А" площею 2324 кв. м, спальний корпус № 2 літ. "Б" площею 1390, 5 кв. м, резервуари площею 240,8 кв. м, човнову станцію літ, "З" площею 153, 4 кв. м, склади літ. "Ж", "К", "Н"; майстерню літ. "М", літній кінозал літ. "І" площею 31,6 кв. м, адміністративний корпус літ. "Е" площею 370,1 кв. м, пляжний корпус літ. "Д" площею 896,8 кв. м, будівлю їдальні літ. "В" площею 1728,3 кв. м, пляжний корпус № 4 літ. "Г" площею 5666,3 кв. м на Алупкінському шосе, 2, смт. Курпати, у м. Ялта, яке було частково предметом позову у справі № 5002-19/3405-2011, то колегія суддів приходить до висновку щодо припинення провадження у справі в частині визнання за державою в особі Фонду державного майна України право власності на майно санаторію "Золотий пляж", а саме: резервуари площею 240,8 кв, м, човнову станцію літ. "З" площею 153, 4 кв. м, склади літ" "Ж", "К"5 "H"; майстерню літ. "М", літній кінозал літ. "І" площею 31,6 кв. м, адміністративний корпус літ. "Е" площею 370,1 кв. м, пляжний корпус літ, "Д" площею 896,8 кв. м, будівлю їдальні літ. "В" площею 1728,3 кв. м, спальний корпус № 4 літ. "Г" площею 5666,3 кв. м на Алупкінському шосе, 2, смт. Курпати, у м. Ялта та витребування від ПАТ "Санаторій "Золотий пляж" (інд. 98600, м. Ялта, смт. Курпати, шосе Алупкінське, 2, код ЄДРПОУ 02650593) на користь держави в особі Фонду державного майна України майно санаторію "Золотий пляж", а саме: резервуари площею 240,8 кв. м, човнову станцію літ, "З" площею 153, 4 кв. м, склади літ. "Ж", "К", "Н"; майстерню літ. "М", літній кінозал літ. "І" площею 31,6 кв. м, адміністративний корпус літ. "Е" площею 370,1 кв. м, пляжний корпус літ. "Д" площею 896,8 кв. м, будівлю їдальні літ. "В" площею 1728,3 кв. м, спальний корпус № 4 літ. "Г" площею 5666,3 кв. м на Алупкінському шосе, 2, смт. Курпати, у м. Ялта на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України.

Щодо інших вимог, то вони підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 16, п. 1 ч. 1 ст. 17 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права.

Згідно ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частинами 1, 2 ст. 326 Цивільного кодексу України визначено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Цивільним кодексом України у ст. 387 визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 400 Цивільного кодексу України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З огляду на викладене та враховуючи, що прокурором було подано позов про визнання права власності та спонукання до повернення майна саме до Виконавчого комітету Ялтинської міської ради та приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", Київський апеляційний господарський суд частково погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог про визнання права власності за державою в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна санаторію "Золотий пляж" та зобов'язання закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" повернути Фонду державного майна України об'єкти нерухомого майна а саме: спальний корпус № 1 літ. "А" площею 2324 кв. м, спальний корпус № 2 літ. "Б" площею 1390, 5 кв.м на Алупкінському шосе, 2, смт. Курпати, у м. Ялта.

Що стосується вимоги прокурора, яка викладена у зустрічній позовній заяві, про забезпечення зустрічного позову шляхом накладення арешту та встановлення заборони приватному акціонерному товариству "Санаторій "Золотий пляж" та будь-яким особам вчиняти дії щодо відчуження спірного нерухомого майна, то вона правомірно судом першої інстанції залишена без задоволення, оскільки при зверненні до суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту та заборони відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти певні дії заявником мають бути визначені підстави такого звернення, обставини, за наявності яких виконання ймовірного позитивного рішення по справі може стати неможливим, докази того, що запропоновані заходи до забезпечення позову дійсно можу виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

Однак, прокурором та позивачем за зустрічним позовом не було ані в суді першої інстанції ані в суді другою інстанції доведено наявності обставин, з якими Господарський процесуальний кодекс України пов'язує можливість вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та встановлення заборони вчиняти певні дії. Зокрема, прокурором та Фондом державного майна України не представлено до матеріалів справи доказів, з фактом існування яких прокурор та позивач пов'язують необхідність застосування заявлених заходів до забезпечення позову.

Щодо застосування строків позовної давності заявлених відповідачем за зустрічним позовом, то Київський апеляційний господарський суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Однак, у своїй зустрічній позовній заяві заступник прокурора міста Києва просив суд першої інстанції поновити строк на звернення із зустрічним позовом до суду, заяву було мотивовано тим, що про наявність порушення інтересів держави прокуратурі м. Києва стало відомо після вступу у розгляд даної справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання поважною причини пропущення строку позовної давності прокуратурою міста Києва, а порушене право Фонду державного майна України таким, що підлягає захисту.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття частково невірного рішення.

Таким чином, апеляційна скарга приватного акціонерного товариства "Санаторій "Золотий пляж" підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати частково та припинити провадження у частині визнання за державою в особі Фонду державного майна України право власності на майно санаторію "Золотий пляж", а саме: резервуари площею 240,8 кв, м, човнову станцію літ. "З" площею 153, 4 кв. м, склади літ" "Ж", "К"5 "H"; майстерню літ. "М", літній кінозал літ. "І" площею 31,6 кв. м, адміністративний корпус літ. "Е" площею 370,1 кв. м, пляжний корпус літ, "Д" площею 896,8 кв. м, будівлю їдальні літ. "В" площею 1728,3 кв. м, спальний корпус № 4 літ. "Г" площею 5666,3 кв. м на Алупкінському шосе, 2, смт. Курпати, у м. Ялта та в частині витребування від ПАТ "Санаторій "Золотий пляж" (інд. 98600, м. Ялта, смт. Курпати, шосе Алупкінське, 2, код ЄДРПОУ 02650593) на користь держави в особі Фонду державного майна України майно санаторію "Золотий пляж", а саме: резервуари площею 240,8 кв. м, човнову станцію літ, "З" площею 153, 4 кв. м, склади літ. "Ж", "К", "Н"; майстерню літ. "М", літній кінозал літ. "І" площею 31,6 кв. м, адміністративний корпус літ. "Е" площею 370,1 кв. м, пляжний корпус літ. "Д" площею 896,8 кв. м, будівлю їдальні літ. "В" площею 1728,3 кв. м, спальний корпус № 4 літ. "Г" площею 5666,3 кв. м на Алупкінському шосе, 2, смт. Курпати, у м. Ялта на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України, в іншій частині залишити без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та частково задоволення апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Санаторій "Золотий пляж" на рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 13.02.2015 року) по справі № 5002-34/5302-2011 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2015 року у справі № 5002-34/5302-2011 скасувати частково, позов задовольнити частково та викласти резолютивну частину в наступній редакції:

« 1.Зустрічний позов задовольнити частково.

2. Визнати за державою в особі Фонду державного майна України право власності на майно санаторію "Золотий пляж", а саме: спальний корпус № 1 літ. "А" площею 2324 кв. м, спальний корпус № 2 літ. "Б" площею 1390, 5 кв.м на Алупкінському шосе, 2, смт. Курпати, у м. Ялта.

3. Витребувати від ПАТ "Санаторій "Золотий пляж" (інд. 98600, м. Ялта, смт. Курпати, шосе Алупкінське, 2, код ЄДРПОУ 02650593) на користь держави в особі Фонду державного майна України майно санаторію "Золотий пляж", а саме: спальний корпус № 1 літ. "А" площею 2324 кв. м, спальний корпус № 2 літ. "Б" площею 1390, 5 кв. м на Алупкінському шосе, 2, смт. Курпати, у м. Ялта.

4. В частині забезпечення зустрічного позову відмовити.

5. В частині визнання за державою в особі Фонду державного майна України право власності на майно санаторію "Золотий пляж", а саме: резервуари площею 240,8 кв, м, човнову станцію літ. "З" площею 153, 4 кв. м, склади літ" "Ж", "К"5 "H"; майстерню літ. "М", літній кінозал літ. "І" площею 31,6 кв. м, адміністративний корпус літ. "Е" площею 370,1 кв. м, пляжний корпус літ, "Д" площею 896,8 кв. м, будівлю їдальні літ. "В" площею 1728,3 кв. м, спальний корпус № 4 літ. "Г" площею 5666,3 кв. м на Алупкінському шосе, 2, смт. Курпати, у м. Ялта провадження припинити на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України.

6. В частині витребування від ПАТ "Санаторій "Золотий пляж" (інд. 98600, м. Ялта, смт. Курпати, шосе Алупкінське, 2, код ЄДРПОУ 02650593) на користь держави в особі Фонду державного майна України майно санаторію "Золотий пляж", а саме: резервуари площею 240,8 кв. м, човнову станцію літ, "З" площею 153, 4 кв. м, склади літ. "Ж", "К", "Н"; майстерню літ. "М", літній кінозал літ. "І" площею 31,6 кв. м, адміністративний корпус літ. "Е" площею 370,1 кв. м, пляжний корпус літ. "Д" площею 896,8 кв. м, будівлю їдальні літ. "В" площею 1728,3 кв. м, спальний корпус № 4 літ. "Г" площею 5666,3 кв. м на Алупкінському шосе, 2, смт. Курпати, у м. Ялта провадження припинити на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України.

7. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Санаторій "Золотий пляж" (інд. 98600, м. Ялта, смт. Курпати, шосе Алупкінське, 2, код ЄДРПОУ 02650593) в доход Державного бюджету України 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.».

3. Стягнути з Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9) на користь приватного акціонерного товариства "Санаторій "Золотий пляж" (інд. 98600, м. Ялта, смт. Курпати, шосе Алупкінське, 2, код ЄДРПОУ 02650593) 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору за перегляд рішення у апеляційній інстанції.

4. Видачу наказів на виконання постанови доручити господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 5002-34/5302-2011 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді В.В. Куксов

Т.В. Ільєнок