Ухвала

від 04.06.2015 по справі 825/3272/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3272/14 Головуючий у 1-й інстанції: Смірнова О.Є. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

04 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Желтобрюх І.Л., Шостака О.О.,

при секретарі: Гуменюк Т.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крес - Систем» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крес-Систем» звернулися в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року позов задоволено повністю; визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 21.10.2014 року № 1355-25 на суму 48 434,00 грн..

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.04.2014 року позивачем подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2014 року, у якій ним задекларовано позитивне значення (р. 18 декларації) та суму ПДВ, що підлягає сплаті (р. 25.1 декларації) в розмірі 8761,00 грн..

Позивач 06.05.2014 року подав до відповідача уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року, у якому задекларував суму ПДВ, що підлягає сплаті (р. 25.1 декларації) в розмірі 121 355,00 грн. та самостійно нарахував суму штрафу у зв'язку з виправленням помилки в розмірі 3641,00 грн..

Зазначена сума податкового боргу за березень 2014 року зменшувалась позивачем за рахунок від'ємного значення відповідних (наступних) звітних (податкових періодів), в тому числі: 12.05.2014 року позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2014 року, у якій задекларовано від'ємне значення (р. 19 декларації) в розмірі 48 434,00 грн., яке віднесено в рахунок зменшення суми податкового боргу з ПДВ (р.20.1 декларації), що на той час складав 121 355,00 грн. за основним платежем та 3 641,00 грн. за штрафними санкціями; 13.06.2014 року позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2014 року, у якій задекларовано від'ємне значення (р. 19 декларації) в розмірі 61 719,00 грн., яке також віднесено в рахунок зменшення суми податкового боргу з ПДВ (р. 20.1 декларації), що на той час складав вже 72 921,00 грн. за основним платежем та 3 641,00 грн. за штрафними санкціями.

В подальшому, відповідачем проведена камеральна перевірка податкової звітності позивача з податку на додану вартість за квітень 2014 року, за результатами якої складено акт від 07.07.2014 року № 451/25-26-15-01-39.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України та абз. 6 п. 4 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 року № 678, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 11.12.2013 року за № 2094/24626, оскільки позивачем неправомірно зараховано від'ємне значення різниці поточного звітного періоду в розмірі 48 434,00 грн. в рахунок зменшення суми податкового боргу (р. 20.1 декларації), оскільки на дату подання декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року податковий борг з податку на додану вартість становить 0,00 грн., в результаті чого зменшено ТОВ «Крес-Систем» суму від'ємного значення, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з ПДВ, та збільшено суму, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, шляхом перенесення 48 434,00 грн. з рядка 20.1 до рядка 20.2 податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до абз. 6 п. 4 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 678, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 11.12.2013 за № 2094/24626 (чинним на момент виникнення спірних правовідносин), якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума: у декларації 0110 враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (відображається у рядку 20.1 декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Відповідно до п. 4 ч. 3 Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 року № 765, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 року за № 217/24994, нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а також митних та інших платежів - на підставі оформленої митної декларації. Нарахування узгоджених сум грошових зобов'язань за податками, зборами, митними платежами та сум єдиного внеску, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань. При поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує грошові зобов'язання минулих податкових періодів платника та ліквідаційної звітності, нарахування в інтегрованій картці платника проводиться датою його подання.

Пунктом п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Згідно із п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Тобто, станом на 06.05.2014 року позивач мав податковий борг з податку на додану вартість, що виник за попередні звітні періоди, в розмірі 121 355,00 грн. за основним платежем та 3 641,00 грн. за штрафними санкціями.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно зазначено про відсутність у позивача на час подання декларації за квітень 2014 року узгодженого податкового боргу та протиправно перенесено задекларованої суми від'ємного значення в розмірі 48 434,00 грн. з рядка 20.1 до рядка 20.2 податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року.

При цьому, самовільне перенесення відповідачем задекларованої суми від'ємного значення в розмірі 48 434,00 грн. з рядка 20.1 до рядка 20.2 податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року, призвело до збільшення суми податкового зобов'язання позивача, що, в свою чергу, мало наслідком нарахування позивачу податкового боргу в розмірі 48 434,0 грн. визначеного в оскарженій податковій вимозі від 21.10.2014 року № 1355-25.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного відповідачем рішенні.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 09.06.2015 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Шостак О.О.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Шостак О.О.