Ухвала

від 02.06.2015 по справі 826/2482/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2482/15 Головуючий у 1-й інстанції: Катющенко В.П. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

02 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шостака О.О.,

суддів Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,

при секретарі Лебедєвій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, апеляційні скарги ОСОБА_2 та Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "17" березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" до Державної виконавчої служби України, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від "17" березня 2015 року позов було задоволено частково. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, сторони подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду від 17.03.2015 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги ОСОБА_2 та Державної виконавчої служби України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "17" березня 2015 року - без змін, виходячи із наступного. Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матері ального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як було встановлено судом першої інстанції, 17.11.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченком А.В. було видано виконавчий напис № 3215, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру НОМЕР_1, загальною площею - 88 метрів квадратних, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності (договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силькою І.В. 08.09.2006 за реєстровим № 3080 та зареєстрований в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 18.09.2006, записаний в реєстрову книгу НОМЕР_2 за реєстровим НОМЕР_3) ОСОБА_2 (третя особа у даній справі) (іпотекодавець, який виступає майновим поручителем за Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛІБУДСЕРВІС ПЛЮС», код ЄДРПОУ 34817741, місцезнаходження: Україна, 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 12, к. 313). Зазначене майно на підставі договору іпотеки, посвідченого Шепелюк О.Г., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 01.02.2008 за реєстровим № 315, та договору про внесення змін, посвідченого Шепелюк О.Г. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 18.11.2008 за реєстровим № 3113, та договору про внесення змін, посвідченого Шепелюк О.Г., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 31.09.2009 за реєстровим № 1158, передане в іпотеку Публічному акціонерному товариству «БАНК «ТАВРИКА», строк платежу за яким настав 29.01.2010 року. За рахунок коштів, отриманих від реалізації майна, запропоновано задовольнити вимоги АТ «БАНК «ТАВРИКА»у розмірі: - сума простроченої заборгованості по кредиту складає - 2774789,97 гривень, 1386511,12 доларів США, 814200,00 євро, загальна сума по кредиту в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на 10.11.2010 складає - 22724887,18 гривень; - сума пені за несвоєчасно сплачений кредит за період з 01.02.2010 складає - 434319,82 гривень, 199330,23 доларів США, 117052,56 євро, загальна сума пені по кредиту в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на 10.11.2010 складає - 3302495,39 гривень; - сума пені за прострочені проценти за користування кредитом за період з 01.02.2010 складає 3139,78 гривень, 7725,37 доларів США, 4942,90 євро, загальна сума пені по процентах в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 10.11.2010 складає - 118780,34 гривень. Всього заборгованість складає: 26146162,91 гривень в еквіваленті по курсу НБУ станом на 10.11.2010. 03.12.2010 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Хомишином Юрієм Борисовичем, на підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса, відкрито виконавче провадження ВП № 23056625. 28.01.2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Канцедалом Олександром Олександровичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП № 23056625) на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження». Не погоджуючись з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від "17" березня 2015 року позов було задоволено частково. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 року виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини першої статті 11 наведеного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 9 частини першої статті 47 Закону №606-XIV встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу у разі наявності встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. У спірній постанові державний виконавець посилається на ту обставину, що у даних правовідносинах заборона щодо звернення стягнення на майно боржника встановлена Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 №1304-VІІ, який вступив в законну силу 07.06.2014, та під дію якого підпадає боржник (третя особа у справі ОСОБА_2), який виступає майновим поручителем за Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛІБУДСЕРВІС ПЛЮС», а також наголошує, що стягувачем проігноровано вимогу від 16.12.2014 № 23056625/2.-155/12 щодо надання виконавцю технічної документації та правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності на предмет нерухомого майна, копії договору про надання відновлюваної відкличної кредитної лінії від 01.02.2008 № 11-08-КЛ, у зв'язку з чим неможливо достовірно встановити призначення кредитування. З матеріалів справи вбачається, що стягувачем на виконання вимоги державного виконавця від 16.12.2014 року № 23056625/2.-155/12 надавалась відповідь від 06.01.2015 № 02/6478, в якій зазначено, що ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» відсутня технічна документація та правовстановлюючі документи, що посвідчують право власності на квартиру НОМЕР_1, по АДРЕСА_1. Позивач вказав на неможливість надати державному виконавцю копії договору відновлювальної кредитної лінії № 11-08-КЛ від 01.02.2008 року у зв'язку з тим, що дана інформація є банківською таємницею, а також зазначив про те, що дані правовідносини не підпадають під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» з огляду на суб'єктний склад учасників правовідносин. Також, листом позивача від 20.01.2015 № 02/6518 на вимогу № 23056625/2.-155/12 від 15.01.2015 було повідомлено державного виконавця, що позичальнику - юридичній особі ТОВ «ПОЛІДБУДСЕРВІС ПЛЮС» було відкрито мультивалютну кредитну лінію, у зв'язку з чим заборгованість перед ПАТ «БАНК «ТАВРИЯ» виникла у гривнях, доларах США та євро, істотні умови договору викладені в виконавчому написі нотаріуса, який знаходився на виконанні у відповідача. Згідно статті 1 Закону №1304-VІІ протягом його дії, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статті 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статті 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. Таким чином, обмеження щодо примусового стягнення заставленого майна стосується виключно споживчих кредитів, виданих громадянам України в іноземній валюті. 01.02.2008 року між Публічним акціонерним товариством «БАНК «ТАВРИКА» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. за реєстровим № 315. Відповідно до даного Договору, іпотекодавцем, який виступає майновим поручителем за Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛІБУДСЕРВІС ПЛЮС», є ОСОБА_2, та в іпотеку ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» передана квартира НОМЕР_1, загальною площею - 88 метрів квадратних, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на праві приватної власності. Згідно статті 1 зазначеного Договору, для забезпечення повного і своєчасного виконання позичальником боргових зобов'язань по договору про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 11-08-КЛ від 01.02.2008 зі всіма змінами та доповненнями до нього, укладеного між іпотекодержателем та позичальником, визначених у статті 2 цього договору, іпотекодавець цим надає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, визначене у статті 3 цього Договору. Відповідно до статті 3 вказаного Договору предметом іпотеки є квартира НОМЕР_1, загальною площею - 88 метрів квадратних, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на праві приватної власності. Вказаний договір разом з виконавчим написом нотаріуса (виконавчим документом) перебував у державного виконавця на виконанні, що визнавалось сторонами у судовому засіданні, й дані документи свідчать про відсутність підстав вважати, що на виниклі правовідносини розповсюджуються норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Так, згідно пунктів 23-24 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 №1023-XII: споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність винесення відповідачем постанови від 28.01.2015 про повернення виконавчого документу стягувачу у ВП №23056625, оскільки матеріалами справи спростовуються посилання відповідача на ту обставину, що на дані правовідносини розповсюджуються норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Крім того, долучені відповідачем до справи матеріали виконавчого провадження не містять доказів вчинення державним виконавцем дій, визначених, у тому числі, частиною третьою статті 11 Закону №606-XIV. Так, у матеріалах виконавчого провадження взагалі відсутній жоден запит на адресу боржника, у тому числі, з вимогою останнього надати державному виконавцю копію договору про надання відновлюваної відкличної кредитної лінії від 01.02.2008 № 11-08-КЛ При цьому у виконавчому документі зазначено, що ОСОБА_2 є заступником директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІБУДСЕРВІС ПЛЮС», яке і отримувало кредит від стягувача. Також у матеріалах виконавчого провадження наявна ухвала слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 12.03.2013, якою зобов'язано відповідача надати тимчасовий доступ слідчому до матеріалів виконавчого провадження, та якою додатково підтверджується відсутність у виниклих правовідносинах факту надання саме споживчого кредиту, позаяк такий, відповідно до норм Закону України «Про захист прав споживачів», надається фізичній особі, при цьому такий не повинен бути пов'язаний, зокрема з підприємницькою діяльністю. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги ОСОБА_2 та Державної виконавчої служби України - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "17" березня 2015 року - без змін. Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволені апеляційних скарг ОСОБА_2 та Державної виконавчої служби України - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "17" березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді І.Л. Желтобрюх

Я.С. Мамчур

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Мамчур Я.С