Ухвала

від 09.06.2015 по справі 805/16435/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2015 року м. Київ К/800/11500/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДобропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову та ухвалуДонецького окружного адміністративного суду від 10.12.2013 Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 у справі № 805/16435/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» доДобропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» звернулось до суду з адміністративним позовом до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.10.2013 за № 0000412200/5254, № 0000422200/5255, № 0000432200/5256 та № 0000442200/5257.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.12.2013, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014, позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Павлоградський РМЗ» за період з 01.07.2012 по 31.07.2012, ТОВ «Укрспецналадка» за період з 01.03.2012 по 31.03.2012, ТОВ «Металекс» за період з 01.02.2011 по 29.02.2011, за результатами якої складено акт від 15.10.2013 за № 130/22-0/37014600;

- перевіркою встановлено порушення позивачем:

п.44.1 ст.44, пп.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року на 32690,00 грн. та суми від'ємного значення з податку на додану вартість на 32690,00 грн.;

п.138.1, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій і невідповідність первинних документів нормам законодавства та завищення валових витрат і від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за I квартал 2011 року на суму 163450 грн.;

п.138.2, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування (витрат з капітального ремонту бульдозерів з ТОВ «Павлоградський РМЗ») у липні 2012 році в сумі 263 454 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в III кварталі 2012 році на суму 55325 грн.;

п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми податкового кредиту з ПДВ у розмірі 116 531 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Укрспецналадка» та ТОВ «Павлоградський РМЗ», що призвело до заниження суми ПДВ в розмірі 116 531 грн., в тому числі, по періодах: за березень 2012 року - на 63 840 грн.; за липень 2012 року - на 52 691 грн.;

- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

1) № 0000412200/5254 від 30.10.2013, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 174 797,00 грн. (з яких: 116 531,00 грн. - основний платіж та 58 266,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

2) № 0000422200/5255 від 30.10.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 82 988,00 грн. (з яких: 55 325,00 грн. - основний платіж та 27 663,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

3) № 0000432200/5256 від 30.10.2013, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на прибуток на 163 450,00 грн.;

4) № 0000442200/5257 від 30.10.2013, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 32 690,00 грн.

Позиція контролюючого органу полягає в тому, що наявні ознаки нікчемності правочину між позивачем та його контрагентами ТОВ «Павлоградський ремонтно-механічний завод», ТОВ «Укрспецналадка» та ТОВ «Металекс», відсутність факту здійснення господарської операції з підстав порушення порядку заповнення товарно-транспортних накладних та вчинення порушень податкового законодавства контрагентами позивача ТОВ «Павлоградський ремонтно-механічний завод», ТОВ «Укрспецналадка» та ТОВ «Металекс». При цьому, висновки податкового органу мотивовані актами перевірок ТОВ «Павлоградський РМЗ», ТОВ «Укрспецналадка» та ТОВ «Металекс», в яких зроблені висновки щодо відсутності реальних господарських операцій цих осіб з їх контрагентами по ланцюгу постачання за наслідками перевірок таких контрагентів в ланцюгу. А отже, за висновками податкового органу, позивачем безпідставно сформовані дані податкового обліку по взаємовідносинах з названими контрагентами.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій мотивували свої рішення тим, що надані позивачем докази підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між позивачем та ТОВ «Павлоградський ремонтно-механічний завод», ТОВ «Укрспецналадка» та ТОВ «Металекс» укладено договори поставки та виконання робіт, факт виконання яких підтверджений відповідними первинними документами.

Оскільки згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Дослідивши подані позивачем докази (зокрема, первинні документи бухгалтерського обліку, в тому числі, податкові накладні), суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивачем підтверджено правомірність формування валових витрат та податкового кредиту за результатами фактичного здійснення господарських операцій з його контрагентом, які є об'єктом оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

При цьому, судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, яке б позбавляло позивача права на податковий кредит чи слугувало підставою для зменшення останньому розміру валових витрат за наслідками здійснення господарських операцій з його контрагентами.

Крім того, судами встановлено, що на момент здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку позивача спірних господарських операцій його контрагенти були зареєстровані як суб'єкти господарювання та взяті податковим органом на облік як платники податків, в тому числі, податку на додану вартість.

Колегія судів касаційної інстанції також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності посилань відповідача на відсутність документів на транспортне перевезення бульдозерів до капітального ремонту, обумовленого договором, оскільки вказана обставина не є єдиною безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що транспортування бульдозерів було здійснено позивачем самостійно, за наявності власного транспорту.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним, не спростованим доводами касаційної скарги, висновок судів попередніх інстанцій, які, встановивши обставини фактичного здійснення господарських операцій та факт взаєморозрахунків між позивачем та його контрагентами, не знайшли підстав вважати неправомірним формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат на підставі розрахунків, проведених за наслідками здійснених господарських операцій з його контрагентами.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.12.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний