Вирок
від 10.06.2015 по справі 161/5054/15-к
ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/5054/15-к

Провадження № 1-кп/161/267/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 10 червня 2015 року Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:

судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

потерпілого - ОСОБА_4 ,

захисників - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №42014030000000180, яке надійшло з прокуратури Волинської області 02.04.2015 року з обвинувальним актом відносно

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Маневичі Волинської області, українця, гр.України, з вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 ч.3 КК України,

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт.Шацьк Волинської області, українця, гр.України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, непрацюючого, мешканця АДРЕСА_2 , раніше не судимого;

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.368 ч.3, 365 ч.2 КК України,

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Луцька Волинської області, українця, гр.України, з вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, мешканця АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.368 ч.3, ст.365 ч.1, 365 ч.2, 396 ч.1 КК України,

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки та мешканки АДРЕСА_4 , українки, гр.України, з вищою освітою, незаміжньої, працюючої дільничим інспектором міліції відділу дільничих інспекторів міліції Луцького МВ УМВС України у Волинській області, раніше не судимої,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.368 ч.3, ст.365 ч.1, 396 ч.1 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачені ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , перебуваючи на посадах, відповідно, дільничих інспекторів міліції відділу дільничних інспекторів міліції Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області (надалі ДІМ ВДІМ Луцького МВ) та старшого дільничого інспектора, /накази начальника УМВС України у Волинській області: №171 о/с від 03.07.2014 р. ОСОБА_10 ; №60 о/с від 31.03.2014 р. ОСОБА_11 ; №171 о/с від 14.06.2013 р. ОСОБА_12 ), будучи службовими особами, відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ст.ст.2, 10, 20, 25 Закону України «Про міліцію», представниками влади та працівниками правоохоронного органу, діючи умисно, за попередньою змовою між собою, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення з використанням наданої їм влади, одержали від ОСОБА_14 неправомірну вигоду загальною сумою 5000 грн., розподіливши її між собою.

Зокрема, обвинувачений ОСОБА_10 , з корисливих мотивів, з метою протиправного особистого збагачення та збагачення ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , 26.09.2014 року близько 13.00 год., неподалік супермаркету "Пакко", що по вул.Ковельській, 682 м.Луцька, при проведенні слідчо-оперативною групою Луцького МВ УМВС України у Волинській області огляду місця події та складанні протоколу слідчої (розшукової) дії, відповідно до якого в ОСОБА_14 виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою 0,36 г (згідно висновку експерта №547/547 від 06.10.2014 р.), достовірно знаючи, що за вказаних умов в діях ОСОБА_14 наявні ознаки адміністративного правопорушення, висунув останньому вимогу про передачу неправомірної вигоди в розмірі 5000 гривень, за не створення штучних (додаткових) доказів звинувачення його у вчиненні злочину та не притягнення його до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 309 КК України.

ОСОБА_14 , реально побоюючись погроз ОСОБА_10 про зібрання і штучне створення доказів звинувачення його у вчиненні злочину, відповідно притягнення до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 309 КК України, був змушений піддатись на вимогу працівників правоохоронного органу.

01.12.2014 року о 16.10 год. обвинувачений ОСОБА_10 , перебуваючи у службовому приміщенні дільничного пункту міліції №8 Луцького МВ УМВС України у Волинській області, що за адресою: м.Луцьк, вул. Червоного Хреста, 16, будучи представником влади та працівником правоохоронного органу, умисно, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення та збагачення ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , в присутності обвинуваченого ОСОБА_11 та за його згоди, одержав від ОСОБА_14 неправомірну вигоду в сумі 800 гривень за не створення штучних (додаткових) доказів звинувачення його у вчиненні злочину та, відповідно, не притягнення його до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 309 КК України.

02.12.2014, в денну пору доби, обвинувачений ОСОБА_10 розподілив неправомірну вигоду в сумі 800 гривень між ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , по 100 грн. кожному, а решту - 600 грн. залишив собі.

Продовжуючи свій злочинний умисел, з метою одержання решти суми неправомірної вигоди, обвинувачений ОСОБА_10 24.12.2014 року близько 18.00 год., перебуваючи у службовому приміщенні дільничного пункту міліції №8 Луцького МВ, що за адресою: м. Луцьк, вул.Червоного Хреста, 16, умисно, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення та збагачення ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , перебуваючи у змові з останніми, одержав від ОСОБА_14 частину раніше обумовленої суми неправомірної вигоди - 1200 грн., яку того ж дня, розподілив між ними, передавши ОСОБА_12 та ОСОБА_11 по 200 грн. кожному, а решту - 800 грн. залишив собі.

Продовжуючи свій злочинний умисел, з метою одержання решти суми неправомірної вигоди, обвинувачений ОСОБА_10 20.01.2015 року близько 13.00 год., перебуваючи у службовому приміщенні дільничного пункту міліції №8 Луцького МВ, що за адресою: м. Луцьк, вул. Червоного Хреста, 16, умисно, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення та збагачення ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , перебуваючи у змові з останніми, одержав від ОСОБА_14 решту із обумовленої раніше суми - 3000 грн., яку, того ж дня розподілив, передавши ОСОБА_12 та ОСОБА_11 по 200 грн. кожному, а решту, зокрема в сумі 2200 грн., залишив собі.

20.01.2015 року обвинувачені були затримані співробітниками УСБУ у Волинській області та прокуратури Волинської області.

Обвинувачений ОСОБА_11 , окрім того, 12.11.2014 року в період з 14.32 год. до 14.33 год., будучи працівником органу внутрішніх справ та службовою особою правоохоронного органу, в зв`язку з постійним виконанням функцій представника влади, умисно, з мотивів хибного кар`єризму, з метою отримання звань, премій, просування по службі, перебуваючи в приміщенні службового кабінету дільничного пункту міліції №8 Луцького МВ УМВС України у Волинській області, що за адресою м. Луцьк, вул. Червоного Хреста, 16, при розмові з ОСОБА_4 , якого доставили в дільничний пункт міліції для складання адміністративного протоколу про дрібне хуліганство, явно перевищуючи свої владні повноваження, передбачені ст. 12 Закону України «Про міліцію», застосував насильство до потерпілого, шляхом нанесення ОСОБА_4 не менше чотирьох ударів спеціальним засобом - гумовим кийком - у верхню частину тулуба, не менше чотирьох ударів лівою рукою по різних частинах тіла та не менше одного удару правою рукою в живіт, спричинивши тілесних ушкоджень.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №112 від 02.02.2015 року у ОСОБА_4 було виявлено тілесні ушкодження у виді синців в ділянці правого та лівого стегна, правої гомілки, садна передньої поверхні грудної клітки зліва, синців та саден в ділянці обох променево-зап`ястних суглобів, які, згідно висновку експерта №1228 від 14.11.2014 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Внаслідок вказаних дій обвинуваченого потерпілому ОСОБА_4 було спричинено тілесних ушкоджень, а також завдано шкоди державним інтересам у вигляді підриву авторитету та престижу органів внутрішніх справ - Луцького МВ УМВС України у Волинській області, внаслідок створення у громадськості негативної думки щодо службових осіб цього державного органу, недотримання ними норм чинного законодавства, тобто дискредитації діяльності органів міліції в цілому, і, Луцького МВ УМВС України у Волинській області, зокрема.

Обвинувачений ОСОБА_12 , окрім того, 12.11.2014 року о 14.43 год., будучи працівником органу внутрішніх справ та службовою особою правоохоронного органу в зв`язку з постійним виконанням функцій представника влади, умисно, з мотивів хибного кар`єризму, з метою отримання звань, премій, просування по службі, перебуваючи в приміщенні службового кабінету дільничного пункту міліції №8 Луцького МВ УМВС України у Волинській області, що за адресою: м.Луцьк, вул.Червоного Хреста, 16, при розмові з ОСОБА_4 , явно перевищуючи свої владні повноваження, передбачені ст. 12 Закону України «Про міліцію», без складення будь-яких документів та внесення даних щодо огляду та обшуку, шляхом ривка, відібрав мобільний телефон марки «SAMSUNG GT-15800», чим позбавив останнього права володіння та користування належним йому майном. Останній, не погоджуючись з вказаними діями працівника правоохоронного органу, висловив словесну незгоду та вимогу про повернення належного йому майна. Натомість ОСОБА_12 , умисно, явно перевищуючи свої владні повноваження, передбачені ст. 12 Закону України «Про міліцію», за відсутності для цього підстав, застосував фізичне насильство до потерпілого, шляхом нанесення одного удару лівою рукою в верхню частину тіла.

Внаслідок вказаний дій ОСОБА_4 було завдано істотної шкоди у вигляді позбавлення його права володіння та користуватися майном мобільним телефоном, та завдано шкоду державним інтересам у вигляді підриву авторитету та престижу органів внутрішніх справ - Луцького МВ УМВС України у Волинській області, внаслідок створення у громадськості негативної думки щодо службових осіб цього державного органу, недотримання ними норм чинного законодавства, тобто, дискредитації діяльності органів міліції в цілому, і, Луцького МВ УМВС України у Волинській області, зокрема.

Таким чином, обвинувачені ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , кожен зокрема, своїми умисними діями, що виразились в одержанні службовою особою неправомірної вигоди за попередньою змовою групою осіб для себе та третіх осіб за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їм влади, скоїли кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України.

Своїми умисними діями, що виразились у перевищенні влади, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, що супроводжувалися насильством та застосування спеціальних засобів до потерпілого, за відсутності ознак катування, обвинувачений ОСОБА_11 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.365 КК України.

Своїми умисними діями, що виразились у перевищенні влади, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, що супроводжувалися насильством до потерпілого, за відсутності ознак катування, обвинувачений ОСОБА_12 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.365 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 свою вину у свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, по якому йому повідомлено про підозру визнав. Категорично заперечив причетність до вказаного злочину ОСОБА_15 . Суду дав показання, що з 2014 року працює на посаді дільничого інспектора міліції ВДІМ Луцького МВ, з своїми посадовими обов`язками ознайомлений. У вересні 2014 року він та ОСОБА_13 затримали гр. ОСОБА_14 , у якого було виявлено наркотичну речовину. Після приїзду слідчо-оперативної групи та складання усіх необхідних документів він мав розмову з ОСОБА_14 з приводу його можливого притягнення до відповідальності за вказані дії. Під час розмови він, достовірно розуміючи, що ОСОБА_14 буде притягнуто до адміністративної відповідальності, так як вилученого наркотичного засобу було недостатньо для притягнення до кримінальної відповідальності, висловив пропозицію щодо того, що він зможе допомогти останньому у тому, щоб його було притягнуто лише до адміністративної відповідальності, за що потрібно буде заплатити кошти. Суму в 5000 грн. назвав сам ОСОБА_14 (оскільки боявся, що його буде притягнуто до кримінальної відповідальності) і він погодився, домовившись і про термін на протязі якого потрібно буде передати вказану суму. Вказана сума була передана ОСОБА_14 тричі 800 грн., 1200 грн. та 3000 грн. особисто йому, при цьому, він щоразу, з вказаних коштів, віддавав борги своїм колегам в різних сумах. Ствердив, що під час розмови про неправомірну вигоду він відійшов за будинок з ОСОБА_14 , ОСОБА_13 під час розмови не було. Ні з ким зі своїх колег про вимагання та отримання неправомірної вигоди у ОСОБА_14 попередньо не домовлявся. У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо його не карати.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, по яких йому повідомлено про підозру визнав, зазначивши, що попередньо про вчинення злочину ні з ким не домовлявся. Суду дав показання, що з 2014 року працює на посаді старшого дільничого інспектора міліції ВДІМ Луцького МВ, з своїми посадовими обов`язками ознайомлений. З матеріалів, що надійшли для складання адміністративного протоколу, йому стало відомо, що у вересні 2014 року його колегами було затримано ОСОБА_14 , у якого було виявлено та вилучено наркотичну речовину. У розмові зі ОСОБА_10 йому стало відомо, що ОСОБА_14 має принести грошові кошти, однак за що, він не цікавився (під час цієї розмови ОСОБА_13 не було). 01.12.2014 року у кабінет прийшов ОСОБА_14 та поклав на стіл ОСОБА_16 800 грн., які він ( ОСОБА_11 ) заховав. Загалом ним було тричі отримано від ОСОБА_10 кошти, які той отримав від ОСОБА_14 : 02.12.2014 року 100 грн., 24.12.2014 р. 200 грн., 20.01.2015 р. 200 грн. Зазначив, що розумів про отримання ОСОБА_10 та ним неправомірної вигоди, однак ні з ким про це попередньо він не домовлявся. Окрім того, 12.11.2014 року після доставки гр. ОСОБА_4 в службовий кабінет дільничного пункту міліції №8 Луцького МВ УМВС України у Волинській області для складання адміністративного протоколу про дрібне хуліганство та вчинення опору працівникам міліції, в зв`язку з тим, що останній постійно виражався нецензурною лайкою у їх бік, погрожував тим, що створить багато проблем, що призведе до звільнення їх з роботи, він не стримав свої емоції та наніс кілька ударів спеціальним засобом - гумовим кийком та руками по різних частинах тіла. Кількості спричинених ударів та наслідків (у виді спричинених тілесних ушкоджень), які настали внаслідок цього, не заперечує. Під час цієї події у кабінеті були присутні, зокрема, ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , однак чи спостерігали вони за цим йому не відомо, так як кожен з них виконував свою роботу. У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо його не карати.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 свою вину у вимаганні та одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з вимаганням, а також у перевищенні влади, в тому числі із застосуванням насильства до потерпілого, а також у вчиненні інших злочинів, по яких йому повідомлено про підозру, не визнав. Суду дав показання, що з 2013 року працює на посаді дільничого інспектора міліції ВДІМ Луцького МВ, з своїми посадовими обов`язками ознайомлений. Зі слів ОСОБА_10 йому стало відомо, що у вересні 2014 року ним було затримано ОСОБА_14 , у якого було виявлено та вилучено наркотичну речовину, в зв`язку з чим було складено адміністративний протокол та притягнуто останнього до адміністративної відповідальності. Про те, що ОСОБА_14 приносив грошові кошти ОСОБА_10 йому не відомо, лише знав, що вони між собою спілкуються. Ствердив, що особисто він, як і інші колеги, неодноразово позичали один-одному кошти, через те, що у них низька заробітна плата і часто коштів не вистачало. Саме у зв`язку з попередньо позиченими ним коштами, ОСОБА_10 повертав тричі грошові кошти в сумах, відповідно, 100 грн., 200 грн., 200 грн., що і було зафіксовано. Він не знав про отримання цих коштів останнім у якості неправомірної вигоди від іншої особи, жодних домовленостей з цього приводу, у них не було. Окрім того, 12.11.2014 року поступив виклик до бару «Лія», де невідомий громадянин порушував громадський порядок. Коли він та ОСОБА_17 прийшли на місце події, то побачили там чоловіка ( ОСОБА_4 ), який перебував у нетверезому стані, не реагував на зауваження як працівників закладу, так і їх, як працівників міліції, після чого, його, коли на місце підійшов і ОСОБА_11 , було доставлено в службовий кабінет дільничного пункту міліції №8 Луцького МВ УМВС України у Волинській області для складання адміністративного протоколу про дрібне хуліганство та вчинення опору працівникам міліції. ОСОБА_4 як у кафе, так і в службовому кабінеті виражався нецензурною лайкою у їх бік, погрожував звільненням з роботи, після чого ОСОБА_11 не стримав свої емоції та наніс кілька ударів спеціальним засобом - гумовим кийком у верхню частину тулуба. Після чого, він, керуючись вказівкою керівництва Луцького МВ УМВС України у Волинській області на предмет можливого користування викраденим телефоном, вирвав з руки ОСОБА_4 , оскільки той відмовився добровільно надавати, мобільний телефон, з метою його перевірки на наявність у базі даних викрадених телефонів. Оскільки потерпілий почав вимагати повернення телефону та підходити до нього, тому він різко виставив ліву руку, на яку він наткнувся, як на перешкоду, та впав на диван. Після перевірки телефон було повернуто власнику (через 2-3 хвилини). Оскільки у його діях відсутній склад кримінальних правопорушень, по яких йому повідомлено про підозру, тому просив його виправдати.

Не зважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.368 ч.3, 365 ч.2 КК України, а також крім повного визнання винуватості ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, відповідно, ст.368 ч.3 та 365 ч.2 КК України (відповідно до повідомлення про підозру), їх винуватість підтверджується зібраними під час досудового провадження та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, правовий статус ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , кожного зокрема, як службових осіб, представників влади та правоохоронного органу підтверджується наказами начальника УМВС України у Волинській області: №171 о/с від 03.07.2014 р. (щодо ОСОБА_10 ); №60 о/с від 31.03.2014 р. (щодо ОСОБА_11 ); №171 о/с від 14.06.2013 р. (щодо ОСОБА_12 ), Законом України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», відповідно до ч.1 ст.2 якого обвинувачені є службовими особами правоохоронного органу в зв`язку з постійним виконанням функцій представника влади, обов`язків, передбачених ст.10 Закону України «Про міліцію», а саме, що міліція, відповідно до своїх завдань, зобов`язана, зокрема, виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством; приймати і реєструвати заяви й повідомлення про кримінальні та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення; виявляти та припиняти адміністративні правопорушення, здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких законом покладено на органи внутрішніх справ; приймати рішення про накладення адміністративних стягнень та забезпечувати їх виконання у випадках, передбачених законом; виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі безпосереднього виявлення подій, які загрожують особистій чи громадській безпеці, зобов`язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції, тощо. Окрім того, відповідно до ст.ст. 2 та 20 Закону України «Про міліцію», обвинувачені є представниками державного органу влади, чиї законні вимоги є обов`язковими для виконання громадянами і посадовими особами. Згідно вимог ч. 1 ст. 25 Закону України «Про міліцію», обвинувачені, як працівники міліції у межах повноважень, наданих вказаним вище Законом та іншими нормативно-правовими актами, самостійно приймають рішення і несуть за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.

Наказом УМВС України у Волинській області №1232 о/с від 31.12.2013 року ОСОБА_12 присвоєно спеціальне звання «лейтенант міліції».

Наказом УМВС України у Волинській області №88 о/с від 30.04.2014 року ОСОБА_11 присвоєно спеціальне звання «старший лейтенант міліції».

Наказом УМВС України у Волинській області №351 о/с від 31.10.2014 року ОСОБА_10 присвоєно спеціальне звання «старший лейтенант міліції».

Таким чином, обвинувачені були службовими особами правоохоронного органу, в зв`язку з постійним виконанням функцій представників влади.

Згідно повідомлення Управління МВС України у Волинській області №3/1-327 від 28.01.2015 року ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 з 22.01.2015 р. звільнено з органів внутрішніх справ наказом УМВС України у Волинській області від 22.01.2015 року №13 о/с.

І. По епізоду вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 ч.3 КК України винуватість ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 підтверджується наступними доказами.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні дав показання, що в жовтні 2014 року він знаходився по вул.Ковельській м.Луцька, поблизу супермаркету "ПАККО", де його затримали працівники міліції ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , з приводу зберігання ним наркотичної речовини. Після чого ОСОБА_10 , відвівши його в сторону, в присутності ОСОБА_13 , яка стояла неподалік, сказав, що за це може бути кримінальна відповідальність, і якщо він цього не хоче, то потрібно передати 5000 грн., які він має за 2 тижні занести до опорного пункту міліції. В подальшому було викликано слідчо-оперативну групу, вони усе фотографували та знімали на відеокамеру. Його неодноразово шукали працівники міліції (в зв`язку з чим йому не відомо), в тому числі і ОСОБА_13 та інші, однак він не з`являвся на виклики, оскільки боявся. Потім йому підказали його знайомі, що з цього приводу слід звернутись до УСБУ у Волинській області, що він і зробив. Заяву писав працівник міліції з його слів, а він, прочитавши, її підписав, при цьому, казав про ОСОБА_10 , і що там була ОСОБА_13 . Приблизно в жовтні в УСБУ у Волинській області йому дали куртку, з спеціальною апаратурою, грошові кошти в сумі 800 грн. (відкопіювали їх, записали серійні номера). В подальшому вказані кошти він, в приміщенні службового кабінету опорного пункту, передав ОСОБА_10 , в присутності ОСОБА_11 . Вдруге він, за аналогічних обставин, приніс 1200 грн., які передав ОСОБА_10 в коридорі. Решту обумовленої суми 3000 грн. він, за аналогічних обставин, передав ОСОБА_10 в приміщенні опорного пункту. При цьому, ствердив, що час та місце передачі коштів визначав працівник СБУ на ім`я ОСОБА_18 . Гроші ОСОБА_13 особисто не передавав, вважав, якщо передав кошти ОСОБА_10 , то він їх мав їй передати. Спочатку казав, що кошти вимагав лише ОСОБА_10 , оскільки йому було шкода ОСОБА_13 і у них були нормальні відносини, а потім передумав і сказав інше.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні дав показання, що у 2014 році працював майстром по ремонту взуття у майстерні підприємця ОСОБА_20 по АДРЕСА_5 . Осінню 2014 року він відійшов з майстерні, залишивши там ОСОБА_14 , а коли повернувся, то там були працівники міліції - ОСОБА_13 та ОСОБА_10 , які затримали його племінника ОСОБА_14 з наркотичною речовиною, в зв`язку з чим була викликана слідчо-оперативна група. Через певний проміжок часу, коли він вийшов з майстерні, почув розмову, що відбувалась за кілька метрів від нього (не менше 3 м), за рогом будинку, зокрема, що ОСОБА_14 казав: «…в мене немає таких грошей». Пізніше зі слів останнього йому стало відомо, що у нього вимагали 5000 грн. Після цього працівники міліції до нього не приходили, ОСОБА_14 через нього не шукали. Стверджувати, що у ОСОБА_14 вимагали кошти двоє працівників міліції не може, однак за рогом чув голоси, зокрема, чоловічий голос казав: «Якщо ти хочеш, щоб все було добре, то давай 5000 грн.», чув і жіночий голос, однак, що вона говорила не пам`ятає, а потім звідти вийшли ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 (це він побачив через вікно), тому припускає, що вона брала участь у розмові. Неприязних відносин з вказаними працівниками міліції раніше (тобто до цієї події) не було, однак через вказану подію, за дзвінком ОСОБА_13 , майстерню перенесли в інше місце, де стало менше людей і відповідно менша заробітна плата, тому він їх згадує «…не дуже добре..».

Відповідно до заяви про вчинення кримінального правопорушення від 10.10.2014 року гр. ОСОБА_14 звернувся з приводу вимагання у нього одним із працівників, що його затримали, грошових коштів в сумі 5000 грн., за те, щоб він не відбував покарання в місцях позбавлення волі. Як вбачається із протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення вказаною особою є працівник міліції на ім`я ОСОБА_21 (згодом стало відомо ОСОБА_10 ), при цьому, у цій же заяві вказано, що жінка ОСОБА_13 , була лише присутня під час його затримання.

Так, згідно протоколу особистого огляду та вручення грошових коштів від 01.12.2014 року, було оглянуто грошові кошти в сумі 800 грн. (що належать ОСОБА_14 ), вказано їх серії та номери, проведено їх копіювання (відповідно до протоколу огляду грошових коштів від 01.12.2014 р.), після чого ОСОБА_14 поклав їх у ліву передню кишеню куртки.

Протоколом за результатом проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 01.12.2014 року стверджується, що 01.12.2014 року гр. ОСОБА_14 в приміщенні службового кабінету дільничого пункту міліції №8, що по вул.Червоного Хреста, 16 м.Луцька, передав грошові кошти в сумі 800 грн. ОСОБА_10 , в присутності працівника міліції у форменному одязі на ім`я ОСОБА_18 , зазначивши, що передає кошти в якості подяки за рішення суду, тобто за отримання адміністративного покарання замість притягнення до кримінальної відповідальності, однак оскільки немає змоги передати всю суму коштів відразу, тому віддасть їх частинами, поклавши грошові кошти на стіл ОСОБА_10 .

Протоколом за результатом проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіо-відео контролю місця дільничого пункту міліції №8 Луцького МВ УМВС України у Волинській області, що за адресою: м.Луцьк, вул.Червоного Хреста, 16 - від 18.12.2014 року (проведеного на підставі ухвал слідчого судді Апеляційного суду Волинської області №1268т, №1269т від 14.10.2014 р.), зокрема за 01.12.2014 року, стверджуються факт передання та отримання коштів ОСОБА_10 від ОСОБА_14 , озвучення суми принесених коштів 800 грн., при цьому, розмови з приводу передачі іншої частини коштів відбуваються в присутності ОСОБА_11 , подальша поведінка якого, як вбачається із даного протоколу (перевірка наявності сторонніх осіб поблизу приміщення, взяття грошових коштів за допомогою сторонніх предметів, переховування коштів, зміст та суть розмови і щодо суми, яку повідомив ОСОБА_10 ), безумовно свідчить про його обізнаність щодо незаконних дій ОСОБА_10 та вчинення таких же дій і ним самим. З цього ж таки протоколу вбачається, що при розмові о 18.33 год., що стосувалась обставин передання коштів ОСОБА_14 , був присутній і ОСОБА_12 , який її чув, після чого, коли ОСОБА_10 забрав кошти з кабінету о 23.39 год., отримав частину з них, чого він і сам не заперечував.

Інформація матеріалів оперативно-технічних заходів, зафіксована на жорстких дисках та інших накопичувачах, безпосередньо в судовому засіданні (за виключенням зафіксованої на них інформації щодо часу перебування потерпілого ОСОБА_4 ), не досліджувалась, оскільки, на підставі ст.349 КПК України, судом визнано недоцільним їх дослідження, так як обставини, що там зафіксовані ніким із учасників судового розгляду не заперечувались.

Відповідно до постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.11.2014 р. ОСОБА_14 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст..44 ч.1 КУпАП.

Згідно протоколу вручення технічних засобів від 24.12.2014 р. ОСОБА_14 з метою фіксації факту і змісту розмови, що мала відбутись 24.12.2014 року, для проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіо та відео контролю особи, що проводився на підставі ухвал слідчого-судді Апеляційного суду Волинської області №1553т, 1554т, 1555т від 10.12.2014 р., вручено відеореєстратор інвентарний номер №11371659 із карткою пам`яті №213 та відеореєстратор інвентарний номер №10490560 із карткою пам`яті №89.

Так, згідно протоколу огляду та вручення грошових коштів від 24.12.2014 року, було оглянуто грошові кошти в сумі 1200 грн. (що належать ОСОБА_14 ), вказано їх серії та номери, проведено їх копіювання, після чого ОСОБА_14 поклав їх у верхню ліву кишеню куртки.

Протоколом за результатом проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 25.12.2014 року стверджується, що 24.12.2014 року близько 17.51 год. гр. ОСОБА_14 в приміщенні дільничого пункту міліції №8, що по вул.Червоного Хреста, 16 м.Луцька, викликавши на коридор ОСОБА_10 , передав йому грошові кошти в сумі 1200 грн., які той поклав у ліву кишеню брюк. При цьому, ОСОБА_14 повідомив, що іншу частину обумовленої суми коштів він передасть після Нового року, на що ОСОБА_10 погодився.

Протоколом за результатом проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіо-відео контролю особи дільничого інспектора Луцького МВ УМВС України у у Волинській області ОСОБА_10 - від 05.01.2015 року (проведеного на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Волинської області №1554т від 10.12.2014 р.), зокрема за фактом зустрічі 24.12.2014 року, стверджуються факт передання та отримання частини обумовленої раніше суми коштів ОСОБА_10 від ОСОБА_14 , та обіцянка останнього про передання усієї суми коштів після Нового року.

Протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 03.02.2015 р. у вигляді аудіо-відео контролю місця дільничого пункту міліції №8 Луцького МВ УМВС України у Волинській області, що за адресою: м.Луцьк, вул.Червоного Хреста, 16, (проведеного на підставі ухвал слідчого судді Апеляційного суду Волинської області №1551т, №1552т, 1556т від 10.12.2014 р.), зокрема за 24.12.2014 року, стверджується факт перебування у службовому кабінеті під час зустрічі ОСОБА_10 та ОСОБА_14 у коридорі, обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та гр. ОСОБА_22 . При цьому, після повернення, ОСОБА_10 тримав гроші у руках, зайшовши у кабінет вказав про те, що ОСОБА_14 приніс не усі гроші, а тільки частину, у присутності вказаних осіб їх перерахував, озвучив суму, ствердивши про наявність 800 грн. та роздаючи усім, хто був присутнім у кабінеті, по дві купюри (як вбачається із протоколу огляду грошових коштів саме 800 грн. були купюрами по 100 грн., тоді як 400 грн. по 200 грн.). При цьому, вказав присутнім про те, що решту суми ОСОБА_14 має принести після Нового року. Таким чином, беззаперечним є факт обізнаності як ОСОБА_11 , так і ОСОБА_12 про грошові кошти, які ОСОБА_10 отримував від ОСОБА_14 у якості неправомірної вигоди та їх розподіляв, а тому заперечення обвинуваченим ОСОБА_12 своєї винуватості по вказаному обвинуваченні не заслуговує на увагу.

Згідно протоколу вручення технічних засобів від 20.01.2015 р. ОСОБА_14 з метою фіксації факту і змісту розмови, що мала відбутись 20.01.2015 року, для проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіо та відео контролю особи, що проводився на підставі ухвал слідчого-судді Апеляційного суду Волинської області №1553т, 1554т, 1555т від 10.12.2014 р., вручено відеореєстратор інвентарний номер №11371659 із карткою пам`яті №3/224 та відеореєстратор інвентарний номер №10490560 із карткою пам`яті №92.

Так, згідно протоколу огляду та вручення грошових коштів від 24.12.2014 року, було оглянуто грошові кошти в сумі 3000 грн. (що належать ОСОБА_14 ), вказано їх серії та номера, проведено їх копіювання, оброблено спеціальною хімічною речовиною «Промінь-1», яка при освітленні джерелом ультрафіолетового випромінювання видає світіння світло-зеленого кольору, при цьому, на зворотній стороні 4 купюр номіналом по 100 грн. БС 1793705, БС 1025205, ВБ 5381897, МД 6227700, зроблено напис люмінесцентним фломастером «Хабар». Вказані кошти, після їх позначення, передані для використання ОСОБА_14 , який помістив їх у верхню кишеню куртки, під час проведення заходів. Окрім того, було проведено огляд та відбір зразків бинтового тампону і препарату «Промінь-1».

Протоколом за результатом проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 21.01.2015 року стверджується, що 20.01.2015 року близько 13.08 год. гр. ОСОБА_14 в приміщенні дільничого пункту міліції №8, що по вул.Червоного Хреста, 16 м.Луцька, викликавши ОСОБА_10 , в сусідньому кабінеті опорного пункту, передав йому грошові кошти в сумі 3000 грн., які той поклав у ліву кишеню брюк. О 13.15 год. під час проведення огляду місця події у ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_17 було виявлено і вилучено грошові кошти, які попередньо були оглянуті та вручені гр. ОСОБА_14 .

Протоколом за результатом проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіо-відео контролю особи дільничого інспектора Луцького МВ УМВС України у у Волинській області ОСОБА_10 - від 21.01.2015 року (проведеного на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Волинської області №1554т від 10.12.2014 р.), зокрема за фактом зустрічі 20.01.2015 року, стверджуються факт передання та отримання решти із обумовленої раніше суми коштів ОСОБА_10 від ОСОБА_14 .

Матеріальні носії, на яких міститься інформація за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій з застосуванням технічних засобів оглянуто, згідно протоколу від 16.03.2015 року, визнано та приєднано до справи в якості речових доказів.

Встановлено, що негласні слідчі (розшукові) дії у даному провадженні проводились з дотриманням порядку, встановленого Главою 21 КПК України, зокрема, з врахуванням, що відомості про злочин та конкретну особу, що його вчинила, неможливо було отримати у інший спосіб, у кримінальному провадженні щодо тяжкого злочину, на підставі ухвал слідчих суддів, що уповноважені на їх розгляд, при цьому, фіксація ходу і результатів негласних слідчих дій відбувалась виключно у періоди дій ухвал (про що вказано у протоколах про результати проведення оперативно-технічних заходів), а також уповноваженими на те особами, а тому одержані внаслідок їх проведення фактичні дані, що містять інформацію про скоєння злочину, є належним та допустимим доказом, в зв`язку з чим суд бере їх за основу при постановленні даного вироку.

Згідно протоколу огляду місця події приміщення службового кабінету опорного пункту міліції, що в м.Луцьку, вул.Червоного Хреста, 16, від 20.01.2015 року, було оглянуто робочі місця кожного з обвинувачений, під час якого вилучено документи адміністративної справи відносно ОСОБА_4 , спецзасіб кайданки, посвідчення, видане ОСОБА_4 , в`язки з ключами, мобільні телефони, флеш-картки, платіжні банківські картки. З правої кишені брюк ОСОБА_10 вилучено купюри номіналом по 50 грн. (4 шт.): ПЕ 4849340, РД 5592914, КГ 4284664, РЖ 9735373; з іншої кишені вилучено 20 купюр номіналом по 100 грн.: ГХ 6405518, ЗБ 3117751, БР 8631045, ВК 3858693, ВБ 5381897, СА 2781258, БС 1793705, МД 6227700, ВЕ 2465582, ЕБ 8014890, ВФ 7515631, ВЗ 2789202, ЗБ 1130717, ЕИ 3727883, БА 0743850, МЛ 5540085, ГЄ 1232498, КФ 9438416, ЕВ 7237367, ЕШ 9128424. При освітленні усіх вказаних купюр ультрафіолетовою лампою виявлено світіння світло-зеленого кольору. Окрім того, у ОСОБА_10 вилучено особисті кошти загальною сумою 5.50 грн., при освітленні долонь останнього на кінцівках пальців обох рук виявлено ознаки люмінесценції в ультрафіолетовому освітленні (світіння світло-зеленого кольору), після чого взято змиви з рук. У ОСОБА_11 вилучено пістолет ПМ 0780 із набоями, посвідчення, банківські картки, інші документи, особисті кошти в загальній сумі 56,90 грн. та 1 долар США, з-під робочого стола вилучено аркуш формату А-4 на якому знаходиться 4 купюри номіналом по 50 грн.: ЕЦ 2470664, ПЖ 5361519, КИ 2111840, РЖ 2333089, при освітленні яких ультрафіолетовою лампою виявлено світіння світло-зеленого кольору. При освітленні його долонь світіння не виявлено. У ОСОБА_13 (з куртки, яка знаходилась у шафі) вилучено 2 купюри номіналом по 100 грн.: ЕХ 4644256, ЕЮ 2373326, при освітленні яких ультрафіолетовою лампою виявлено світіння світло-зеленого кольору. При освітленні її долонь світіння не виявлено. При цьому, відразу ж під час проведення вказаної слідчої дії, ОСОБА_13 повідомила, що вказані грошові кошти їй передав ОСОБА_10 , як повернення боргу, оскільки раніше в неї позичав таку суму. Окрім того, у ОСОБА_13 були вилучені особисті кошти в сумі 2,56 грн., службове посвідчення, банківська картка, флеш-картка, в`язка ключів, мобільний телефон та інші документи. У ОСОБА_12 вилучено 2 купюри номіналом по 100 грн.: ЗФ 8140520, МЗ 5431427, при освітленні яких ультрафіолетовою лампою виявлено світіння світло-зеленого кольору (вказав про повернення їх ОСОБА_10 як боргу). При освітленні його долонь рук виявлено ознаки люмінесценції, а саме світіння світло-зеленого кольору. Окрім того, у ОСОБА_12 вилучено особисті кошти в сумі 15,50 грн., платіжні банківські картки, документи, мобільний телефон. У ОСОБА_17 було вилучено 200 грн.: 100 грн. БС 1025205, 2 купюри по 50 грн.: РБ 5466045, ВЮ 5460791, які зі слів останнього, йому повернув ОСОБА_10 , як борг, при освітленні грошових коштів та рук ОСОБА_17 виявлено світіння світло-зеленого кольору, а на купюрі 100 грн. напис «Хабар». Окрім того, у останнього були вилучені особисті кошти в сумі 52 грн., документи, платіжні банківські картки, мобільний телефон.

З протоколу освідування особи ОСОБА_10 від 20.01.2015 року, вбачається, що у ОСОБА_10 було вилучено грошові кошти, які він дістав з кишень брюк: купюри номіналом по 50 грн. (4 шт.) - ПЕ 4849340, РД 5592914, КГ 4284664, РЖ 9735373; купюри номіналом по 100 грн. (20 шт.) - ГХ 6405518, ЗБ 3117751, БР 8631045, ВК 3858693, ВБ 5381897, СА 2781258, БС 1793705, МД 6227700, ВЕ 2465582, ЕБ 8014890, ВФ 7515631, ВЗ 2789202, ЗБ 1130717, ЕИ 3727883, БА 0743850, МЛ 5540085, ГЄ 1232498, КФ 9438416, ЕВ 7237367, ЕШ 9128424. При освітленні вказаних купюр ультрафіолетовою лампою, а також долонь останнього на кінцівках пальців обох рук та на грошових купюрах, виявлено ознаки люмінесценції в ультрафіолетовому освітленні (світіння світло-зеленого кольору), після чого взято змиви з рук. Окрім того, у ОСОБА_10 вилучено особисті кошти загальною сумою 5.50 грн., ключі, пластикову банківську картку, мобільний телефон з сім-картками.Будь-яких заяв, зауважень та клопотань від учасників не поступало.

Згідно висновку експертизи спеціальних хімічних речовин №45/45 від 22.02.2015 року нашарування спеціальної хімічної речовини виявлено на змивах з правої та лівої руки, на грошових купюрах. Спеціальні хімічні речовини, нашаровані на вище перелічених об`єктах мають спільну родову належність з наданим на дослідження зразком спецпрепарату «Промінь-1».

Згідно висновку дактилоскопічної експертизи №91 від 26.02.2015 року на поверхні однієї з банкнот (номіналом 100 грн.: ГЄ №1232498), що були вилучені під час огляду місця події 20.01.2015 року у ОСОБА_10 , виявлено слід долоні руки, який придатний для ідентифікації особи.

Згідно висновку судової технічної експертизи документів №77 від 02.03.2015 року представлені на дослідження 20 банкнот Національного банку України номіналом по 100 грн. та 4 банкноти номіналом по 50 грн., які були вилучені 20.01.2015 року у ОСОБА_10 , відповідають аналогічним, що знаходяться в офіційному обігу.

З протоколу освідування особи ОСОБА_11 від 20.01.2015 року, вбачається, що з-під робочого столаОСОБА_11 вилучено аркуш формату А-4 на якому знаходиться 4 купюри номіналом по 50 грн.: ЕЦ 2470664, ПЖ 5361519, КИ 2111840, РЖ 2333089. Окрім того, ним добровільно було видано пістолет ПМ 0780 із магазином та набоями, посвідчення, банківські картки, інші документи, флеш-картка, шкіряний чохол з особистими коштами в загальній сумі 56,90 грн. та 1 долар США. При освітленні купюр, вилучених з-під столу, ультрафіолетовою лампою, виявлено ознаки люмінесценції в ультрафіолетовому освітленні (світіння світло-зеленого кольору), після чого взято змиви з рук. При освітленні долонь останнього світіння не виявлено. Будь-яких заяв, зауважень та клопотань від учасників не поступало.

Згідно висновку експертизи спеціальних хімічних речовин №43/43 від 20.02.2015 року нашарування спеціальної хімічної речовини виявлено на змивах з правої та лівої руки, на грошових купюрах. Спеціальні хімічні речовини, нашаровані на вище перелічених об`єктах мають спільну родову належність з наданим на дослідження зразком спецпрепарату «Промінь-1».

Згідно висновку дактилоскопічної експертизи №89 від 24.02.2015 року на поверхні чотирьох банкнот (номіналом по 50 грн.), що були вилучені під час огляду місця події 20.01.2015 року у ОСОБА_11 , слідів рук не виявлено.

Згідно висновку судової технічної експертизи документів №75 від 26.02.2015 року представлені на дослідження 4 банкноти Національного банку України номіналом по 50 грн., які були вилучені 20.01.2015 року у ОСОБА_11 , відповідають аналогічним, що знаходяться в офіційному обігу.

З протоколу освідування особи ОСОБА_12 від 20.01.2015 року, вбачається, що у ОСОБА_12 було вилучено грошові кошти в сумі 200 грн., які він добровільно видав з кишені бушлату (згідно пояснень отримав від ОСОБА_10 , в якості повернення боргу): купюри по 100 грн. - ЗФ 8140520, МЗ 5431427, при освітленні яких ультрафіолетовою лампою виявлено світіння світло-зеленого кольору. При освітленні його долонь рук виявлено ознаки люмінесценції, а саме світіння світло-зеленого кольору. Окрім того, у ОСОБА_12 вилучено особисті кошти в сумі 15,50 грн., платіжні банківські картки, документи, мобільний телефон.Будь-яких заяв, зауважень та клопотань від учасників не поступало.

Згідно висновку експертизи спеціальних хімічних речовин №44/44 від 21.02.2015 року нашарування спеціальної хімічної речовини виявлено на змивах з правої та лівої руки, на грошових купюрах. Спеціальні хімічні речовини, нашаровані на вище перелічених об`єктах мають спільну родову належність з наданим на дослідження зразком спецпрепарату «Промінь-1».

Згідно висновку дактилоскопічної експертизи №90 від 25.02.2015 року на поверхні двох банкнот (номіналом по 100 грн.), що були вилучені під час огляду місця події 20.01.2015 року у ОСОБА_12 , слідів рук не виявлено.

Згідно висновку судової технічної експертизи документів №76 від 26.02.2015 року представлені на дослідження 2 банкноти Національного банку України номіналом по 100 грн., які були вилучені 20.01.2015 року у ОСОБА_12 , відповідають аналогічним, що знаходяться в офіційному обігу.

Вилучені речі та грошові кошти оглянуто, визнано речовими доказами (постанова слідчого від 06.03.2015 р.) та, відповідно, передано на зберігання у фінансову частину УСБУ у Волинській області та у камеру зберігання речових доказів прокуратури Волинської області.

Свідок ОСОБА_23 дав показання, що він брав участь у проведенні огляду та вручення грошових коштів в приміщенні УСБУ у Волинській області та проведенні огляду місця події опорного пункту міліції, в якості понятого. Грошові кошти були оглянуті, відкопійовані, звірені серії та номери та помічені спеціальною речовиною, після чого передані особі, яка мала їх вручати. Під час проведення огляду місця події вказані кошти були вилучені у працівників міліції.

Свідок ОСОБА_17 дав показання, що 20.01.2015 року був затриманий працівниками прокуратури разом з ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 . У нього, як і у всіх інших, було вилучено грошові кошти в сумі 200 грн., на яких було наявне світіння світло-зеленого кольору. Ствердив, що вказані кошти йому повернув ОСОБА_10 , оскільки перед Новим роком він позичав останньому 200 грн. 20.01.2015 року він їх повернув. З ОСОБА_10 вони колеги, перебувають у довірливих відносинах, тому останній неодноразово позичав як у нього, так і у інших колег, кошти.

Свідок ОСОБА_22 ствердив, що він, працюючи дільничим інспектором міліції на опорному пункті №8, неодноразово, в тому числі і з ОСОБА_10 один одному позичали кошти, оскільки зарплата не велика і часто коштів не вистачало.

Свідок ОСОБА_20 дав показання, що його майстерня по ремонту взуття знаходилась по вул.Ковельській м.Луцька. Оскільки біля супермаркету «ПАККО» зробили стоянку, їх тимчасово перенесли на інше місце. Ствердив, що від працівників міліції (в тому числі ОСОБА_13 , ОСОБА_10 ) це перенесення не залежало, однак він, щоб вплинути на ОСОБА_19 , який часто вживав спиртне (від чого неодноразово лікувався у відповідних закладах) і спілкувався з такими ж особами, казав, що причина перенесення майстерні була ще і в цьому, тому він міг ображатись на працівників міліції.

Суд, зважаючи на досліджені докази, вважає вірною кваліфікацію дій обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 за ч.3 ст.368 КК України, за кваліфікуючими ознаками - одержання неправомірної вигоди службовими особами, за попередньою змовою між собою.

Так, відповідальність за одержання неправомірної вигоди має місце, якщо службова особа одержала її за виконання чи невиконання будь-якої дії з використанням свого службового становища. Встановлено, що, працюючи на посадах дільничих інспекторів міліції ВДІМ Луцького МВ УМВС України у Волинській області, обвинувачені ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 є, відповідно до ч.3 ст.18 КК України, службовими особами, які постійно здійснюють функції представника влади - службовими особами правоохоронного органу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», примітки 1 до ст.364-1 КК України, неправомірна вигода грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної у Висновках за І півріччя 2013 року від 01.07.2013 року, нормативно встановлена заборона одержувати незаконну винагороду, тобто хабар, передбачає, що представник влади, яким є працівник правоохоронного органу, в тому числі дільничий інспектор, не вправі одержувати будь-якої винагороди у зв`язку із здійсненням своїх службових повноважень. Це законодавче положення означає, що кримінальна відповідальність за порушення цієї заборони настає у тому разі, коли особа, яка дає хабар працівнику міліції, усвідомлює, що дає його саме такій особі, й у зв`язку із можливостями цієї посади, а особа, яка одержує хабар, розуміє (не може не розуміти) значимість займаної нею посади, її статусність та можливості, вагомість цієї посади у сприйнятті хабародавцем, мету, яку переслідує останній, та його віру в те, що ця мета буде досягнута у зв`язку з можливостями посади, яку обіймає хабароодержувач.

З показань свідка ОСОБА_14 , вбачається, що обвинувачений ОСОБА_10 , з використанням службового становища, зокрема його повноважень як працівника міліції у можливості проведення певних дій, отримав кошти в якості неправомірної вигоди за фактичне невчинення певних діянь, на які, в силу займаної посади, був уповноважений. При цьому, свідок ствердив, що усвідомлював про передачу саме службовій особі правоохоронного органу коштів у неправомірний спосіб, давав такі кошти саме у зв`язку з зайняттям відповідної посади та вірою, що саме у такий спосіб (передання коштів) він досягне своєї мети тобто того, що обвинувачений не буде провадити будь-яких дій для збирання доказів, для можливого його притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки йому не було відомо, що за такий незначний розмір вилученої у нього наркотичної речовини, він не буде нести кримінальне покарання.

Відповідно до ч.2 ст.28 КК України неправомірну вигоду належить визнавати одержаною за попередньою змовою групою осіб, якщо злочин спільно вчинили декілька службових осіб, які заздалегідь, тобто до його початку, про це домовились (як до, так і після надходження пропозиції про давання неправомірної вигоди, але до його одержання). Співвиконавцями слід вважати службових осіб, що одержали хабар за виконання чи невиконання дій, які кожна з них могла або повинна була виконати з використанням свого службового становища. При цьому, для такої кваліфікації не має значення як розподілені ролі, чи всі вони виконували або ж не виконували певні дії, чи усвідомлювали, що в одержанні неправомірної вигоди беруть участь кілька службових осіб.

Зважаючи на той факт, що вказаний злочин вчинено кількома службовими особами, зважаючи на їх поведінку, вчинену після фактичного отримання коштів від ОСОБА_10 у якості неправомірної вигоди, яку той отримував від ОСОБА_14 , тобто те, що кожен із них ОСОБА_11 , ОСОБА_12 - були обізнані про отримання такої неправомірної вигоди, що випливає як із суті розмов, що відбувались між ними та зафіксовані протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, так із з фактично вчинених дій, зокрема ОСОБА_11 по їх приховуванню, подальший розподіл отриманих коштів, зокрема по кожному із епізодів отримання (1-2.12.2014 р., 24.12.2014 р., 20.01.2015 р.) саме між ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , тому суд вважає доведеною у діях обвинувачених вказаної кваліфікуючої ознаки.

Заперечення обвинуваченого ОСОБА_12 щодо його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, по якому йому повідомлено про підозру, суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються наведеними вище доказами.

Разом з тим, органом досудового розслідування дії обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 по епізоду вчинення кримінального правопорушення за ч.3 ст.368 КК України, кваліфіковані і за кваліфікуючою ознакою вимагання неправомірної вигоди.

На думку суду, кваліфікуюча ознака вимагання неправомірної вигоди по даному епізоду не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до п.17 ППВСУ №5 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво» та позиції Верховного Суду України, викладеної у Висновках за І півріччя 2013 року від 01.07.2013 року, вимаганням неправомірної вигоди (хабара) є вимагання такої з погрозою вчинення або не вчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто її дає, або умисне створення нею умов, за яких особа вимушена давати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів. Тобто, вимаганням неправомірної вигоди визнаються лише такі дії службової особи, якими зачіпаються саме законні інтереси особи, що її дає. На відміну від цього, у разі якщо хабародавець зацікавлений у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, домогтися свої незаконних інтересів тощо, то вимагання хабара виключається.

Одержання такою особою матеріальної винагороди за вчинення діяння по службі, спрямованого на задоволення протизаконних інтересів хабародавця, навіть за умови, що службова особа її вимагала, не може розглядатись як вимагання неправомірної вигоди.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_10 висунув вимогу про передання неправомірної вигоди, тобто став безпосереднім ініціатором передачі коштів (неправомірної вигоди), визначення її суми, умов, місця і часу передачі, однак ОСОБА_14 погодився її передати за умови не притягнення його до кримінальної відповідальності за носіння та зберігання наркотичного засобу, тобто його дії по передачі неправомірної вигоди, були спрямовані на задоволення протизаконних інтересів можливого уникнення кримінальної відповідальності, за умови наявності відповідної кількості наркотичного засобу.

Таким чином, вказана кваліфікуюча ознака підлягає виключенню з обвинувачення ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 по епізоду отримання неправомірної вигоди, що, з врахуванням наявності кваліфікуючої ознаки вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб - не впливає на кваліфікацію їх дій за ч.3 ст.368 КК України.

ІІ. По епізоду вчинення кримінального правопорушення відносно потерпілого ОСОБА_4 винуватість ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтверджується наступними доказами.

Потерпілий ОСОБА_4 дав показання, що приблизно в жовтні листопаді 2014 року він разом з ОСОБА_24 відпочивали в кафе "Лія", вживали спиртні напої. Коли ОСОБА_24 пішов, то між ним та барменом виник словесний конфлікт, однак нецензурною лайкою він нікого не ображав. Припускає, що в кафе він міг задрімати, оскільки був втомлений і вживав спиртне. До нього підійшов працівник міліції, представився ОСОБА_11 , показав службове посвідчення, з ним було ще двоє працівників міліції, які застосувавши відносно нього силу, оскільки він не хотів йти та впирався, провели до опорного пункту. На опорному пункті він дійсно погрожував звільненням працівникам міліції, ображав їх нецензурною лайкою. Після чого ОСОБА_11 взяв палицю і наніс кілька ударів по ногах, в грудну клітку. В той момент у кабінеті були ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ще один працівник, прізвища якого не пам`ятає. ОСОБА_13 щось робила, однак вважає, що вона бачила момент нанесення ударів, оскільки дивилась на палицю. Один із працівників (пізніше згадав ОСОБА_12 ) з силою забрав з лівої руки телефон, а коли він підійшов, то стукнув його рукою в ліве плече, від чого він впав на диван, однак фізичного болю від цього не відчув. Телефон забрав ніби-то на на перевірку, без його дозволу, приблизно на хвилин 20, однак не вважає, що забравши телефон на вказаний час, працівники міліції заподіяли йому шкоди. Потім його завезли на освідування у ВОНД і після складання усіх документів його відпустили. В подальшому ОСОБА_11 попросив у нього вибачення, відшкодував усі завдані йому збитки, тому він не має претензій до останнього. На суворому покаранні обвинувачених, кожного зокрема, не наполягає, вважає, що їх необхідно звільнити з органів внутрішніх справ.

Свідок ОСОБА_24 дав показання, що осінню 2014 року перебував з потерпілим ОСОБА_4 в кафе "Лія". Під час їх перебування вживали спиртні напої, жодних конфліктів, у час його перебування, не було. Однак приблизно в обідню пору він пішов, а потерпілий залишився. В подальшому зі слів ОСОБА_4 йому стало відомо про його перебування на опорному пункті та побиття працівниками міліції.

Про те, що потерпілому були нанесені тілесні ушкодження працівниками міліції ствердив і свідок ОСОБА_25 , якому стало про це відомо зі слів потерпілого ОСОБА_4 .

Свідки ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , кожен зокрема, дали показання, що 12.11.2014 року, перебуваючи на службі, їздили на опорний пункт №8 для доставки ОСОБА_4 для проведення освідування. В автомобілі останній почав агресивно себе поводити, схопив ОСОБА_28 за шию та верхній одяг, тому вони застосували прийом рукопашного бою загин руки за спину та спецзасіб - надягли кайданки, про що було складено відповідний рапорт.

Відповідно до заяви про вчинення кримінального правопорушення від 13.11.2014 року гр. ОСОБА_4 звернувся з приводу його затримання, доставлення до опорного пункту міліції, та нанесення там йому ряду тілесних ушкоджень працівниками міліції.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №1228 від 14.11.2014 року у ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження: садна лобно-тім`яної ділянки голови зліва, передньої грудної клітки зліва, синці в ділянці лівого та правого стегна, лівої гомілки, синця та садна в ділянці правого променево-зап`ясного суглобу, садна в ділянці лівого променево-зап`ясного суглоба, які виникли в результаті травмуючої дії тупих предметів (предмету), за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. При цьому, з дослідницької частини даного висновку вбачається, що експертом оглядався гр. ОСОБА_4 , який повідомив, що 12.11.2014 року його побили 3 працівників міліції: один з них наносив удари гумовим кийком по ногах, в пах, ручкою кийка по грудній клітці, при цьому не падав, інший працівник силоміць надягнув кайданки на руки, а третій перед садінням в автомобіль, сильно штовхнув, від чого він вдарився головою об скло автомобіля. Об`єктивно відмічені тілесні ушкодження, що відповідають показанням потерпілого та обвинувачених, що стосується ушкоджень грудної клітки у висновку відмічено на передній поверхні грудної клітки дещо зліва біля нижнього краю грудини наявне вертикально розміщене садно смужко-видної форми.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №112 від 02.02.2015 р., додатково до №1228, при огляді у ОСОБА_4 було виявлено тілесні ушкодження: синці в ділянці правого та лівого стегна, правої гомілки. Дані ушкодженні виникли у результаті травмуючої дії тупих предметів (предмету) з обмеженою травмуючою поверхнею видовженої форми, не виключається можливість, що таким предметом міг бути гумовий кийок. При огляді у ОСОБА_4 також було виявлено тілесне ушкодження у виді садна передньої поверхні грудної клітки зліва. Дане ушкодження виникло у результаті контакту з травмуючою дією тупого предмету, не виключається можливість, що таким предметом могла бути торцева частина гумового кийка.

Відповідно до постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.02.2015 року гр. ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.173 КУпАП (за фактом вчинення дрібного хуліганства 12.11.2014 р. у приміщенні кафе «Лія»), ст.185 КУпАП (за фактом вчинення злісної непокори законній вимозі працівника міліції, які були при виконанні службових обов`язків, пройти до службового автомобіля працівників міліції для проведення освідування у ВОНД).

Свідок ОСОБА_17 дав показання, що 12.11.2014 року він складав адміністративний протокол щодо ОСОБА_4 за порушення громадського порядку. Особисто він з ОСОБА_12 ходили на виклик у кафе «Лія», де ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, виражався нецензурною лайкою як в сторону працівників даного закладу, так і відносно них, не реагував на зауваження, погрожував звільнення з органів внутрішніх справ, відмовлявся з ними йти, не виконував їх вказівки. Тому його, без застосування будь-яких спецзасобів, разом з ОСОБА_11 , завели на опорний пункт. Моменту нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 він не бачив, так як в іншому кабінеті складав протокол та опитував свідків в кафе "Лія".

Факт перебування потерпілого ОСОБА_4 в стані алкогольного сп`яніння, порушення громадського порядку у закладі «Лія» (нецензурні висловлювання, не бажання залишати заклад, хоча він заснув за столом) та подальші образи їх як працівників, а також працівників міліції, які прийшли на їх виклик ствердили і допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_29 та ОСОБА_30 .

Протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіо-відео контролю місця від 18.12.2014 року та безпосереднього дослідження в судовому засіданні результатів, здобутих за допомогою застосування технічних засобів, зокрема за 12.11.2014 р., стверджується факт нанесення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень спеціальним засобом гумовим кийком працівником міліції ОСОБА_11 .

При цьому, під час безпосереднього огляду в судовому засіданні інформації матеріалів оперативно-технічних заходів, зафіксованих на накопичувачі інформації 3Q HDD External, об`ємом 465 Gb, інвентарний номер №22 від 29.10.2014 р., зокрема подій, що відбувались 12.11.2014 року, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_12 , без дозволу власника, вирвав з рук ОСОБА_4 мобільний телефон, чим позбавив можливості певний час ним володіти та користуватись, після чого, наніс один удар в плече та з силою штовхнув, так як останній намагався повернути свою власність, від чого потерпілий впав. Таким чином, ним було застосовано насильство до потерпілого та спричинено істотну шкоду, внаслідок порушення його прав та інтересів та внаслідок підриву авторитету органу державної влади Луцького МВ УМВС України у Волинській області.

З ППВСУ «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» №15 від 26.12.2003 р. для кваліфікації дій винної особи за ч.2 ст.365 КК України обов`язковою ознакою є застосування, при цьому, насильства, яке може бути як фізичним, так і психічним. Фізичне насильство може полягати у незаконному позбавленні волі, завданні побоїв та ударів, заподіянні легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, у мордуванні. Істотною шкодою, при цьому, визнаються порушення охоронюваних Конституцією України чи іншими законами прав та свобод людини та громадянина, підрив авторитету й престижу органів державної влади тощо.

Таким чином, на думку суду, дії обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за ч.2 ст.365 КК України кваліфіковані вірно та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Одночасно з обвинувачення ОСОБА_12 по даному епізоду підлягає виключенню вказівка про те, що внаслідок нанесеного ним удару потерпілому ОСОБА_4 було спричинено тілесних ушкоджень, оскільки як вбачається з висновків судово-медичних експертиз тілесне ушкодження у виді садна передньої поверхні грудної клітки зліва, виникло у результаті контакту з травмуючою дією тупого предмету, не виключається можливість, що таким предметом могла бути торцева частина гумового кийка, а, як встановлено судом, таким предметом удари наносив саме ОСОБА_11 , окрім того, потерпілий ствердив, що внаслідок удару, що наніс ОСОБА_12 він не відчув сильного фізичного болю, однак ствердив, що фізичне насильство дійсно ним було застосоване.

Органами досудового розслідування ОСОБА_13 обвинувачується за ч.3 ст.368 КК України, а саме у тому, що вона, перебуваючи на посаді дільничого інспектора міліції відділу дільничних інспекторів міліції Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області (надалі ДІМ ВДІМ Луцького МВ), відповідно до наказу начальника УМВС України у Волинській області №171 о/с від 14.06.2013 р., будучи службовою особою, відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ст.ст.2, 10, 20, 25 Закону України «Про міліцію», представником влади та працівником правоохоронного органу, діючи умисно, за попередньою змовою з обвинуваченими ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення з використанням наданої їм влади, вимагали та одержали від ОСОБА_14 неправомірну вигоду загальною сумою 5000 грн., розподіливши її між собою.

Так, ОСОБА_13 , перебуваючи на посаді дільничного інспектора міліції ВДІМ Луцького МВ, будучи службовою особою, представником влади та працівником правоохоронного органу, умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного особистого збагачення та збагачення ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , 26.09.2014 близько 13.00 год., перебуваючи разом з ДІМ ВДІМ Луцького МВ ОСОБА_10 , діючи з ним спільно, неподалік супермаркету "Пакко", що в м.Луцьку, по вул.Ковельській, 682, при проведенні слідчо-оперативною групою Луцького МВ УМВС України у Волинській області огляду місця події та складання протоколу слідчої (розшукової) дії, відповідно до якого в ОСОБА_14 виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою 0, 36 грам (висновок експерта №547/547 від 06.10.2014), використовуючи надану їм владу у власних інтересах, достовірно знаючи, що в діях ОСОБА_14 наявні ознаки адміністративного правопорушення, висунули останньому вимогу передати їм неправомірну вигоду в розмірі 5000 грн. за не створення штучних (додаткових) доказів звинувачення його у вчиненні злочину та відповідно не притягнення його до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 309 КК України.

ОСОБА_14 , побоюючись вищевказаних погроз ОСОБА_13 та ОСОБА_10 , був змушений піддатись на вимогу працівників правоохоронного органу у наданні їм неправомірної вигоди та передати їм суму коштів у порядку і спосіб визначений ОСОБА_10 та ОСОБА_13 .

Усвідомлюючи незаконність своїх дій, ОСОБА_10 та ОСОБА_13 вирішили протиправно збагатитися, заручившись підтримкою своїх колег, а саме: старшого ДІМ ВДІМ Луцького МВ ОСОБА_11 та ДІМ ВДІМ Луцького МВ ОСОБА_12 , які погодилися на пропозицію останніх.

01.12.2014 року о 16.10 год. ОСОБА_10 , перебуваючи у службовому приміщенні дільничного пункту міліції №8 Луцького МВ УМВС України у Волинській області, що за адресою: м.Луцьк, вул.Червоного Хреста, 16, будучи представником вади та працівником правоохоронного органу, умисно, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення та збагачення ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , шляхом вчинення дії з використанням наданої йому влади, у злочинній змові з ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , та в безпосередній присутності ОСОБА_11 , одержав від ОСОБА_14 неправомірну вигоду в сумі 800 грн. за не створення штучних (додаткових) доказів звинувачення його у вчиненні злочину та відповідно не притягнення його до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 309 КК України.

02.12.2014, в денну пору доби, ОСОБА_10 розподілив неправомірну вигоду, в сумі 800 грн., одержану від ОСОБА_14 , між ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , залишивши собі 600 грн., а ОСОБА_12 та ОСОБА_11 дав по 100 грн. кожному.

Продовжуючи свій злочинний умисел, з метою одержання решти суми неправомірної вигоди, 24.12.2014 року близько 18.00 год., ОСОБА_10 , перебуваючи у службовому приміщенні дільничного пункту міліції №8 Луцького МВ, що за адресою: м. Луцьк, вул.Червоного Хреста, 16, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення та збагачення ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , у злочинній змові з ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , одержав від ОСОБА_14 неправомірну вигоду в сумі 1200 грн. за нестворення штучних (додаткових) доказів звинувачення його у вчиненні злочину та відповідно не притягнення його до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 309 КК України.

Того ж дня, ОСОБА_10 розподілив неправомірну вигоду, в сумі 1200 гривень, одержану від ОСОБА_14 , між ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , залишивши собі 800 гривень, а ОСОБА_12 та ОСОБА_11 передав по 200 грн. кожному.

Продовжуючи свій злочинний умисел, з метою одержання решти суми неправомірної вигоди, 20.01.2015 року близько 13.00 год., ОСОБА_10 , перебуваючи у службовому приміщенні дільничного пункту міліції №8 Луцького МВ УМВС України у Волинській області, що за адресою: м. Луцьк, вул.Червоного Хреста, 16, будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення та збагачення ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , шляхом вчинення дії з використанням наданої йому влади, у злочинній змові з ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , одержав від ОСОБА_14 неправомірну вигоду в сумі неправомірну вигоду в сумі 3000 грн. за нестворення штучних (додаткових) доказів звинувачення його у вчиненні злочину та відповідно непритягнення його до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 309 КК України.

Того ж дня, ОСОБА_10 розподілив неправомірну вигоду, в сумі 3000 грн., одержану від ОСОБА_14 між ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , залишивши собі 2400 грн. та передавши ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 по 200 гривень кожному.

Одразу після одержання неправомірної вигоди, 20.01.2015 р. ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 були викриті співробітниками УСБУ у Волинській області та прокуратури Волинської області, які вилучили у ОСОБА_13 предмет неправомірної вигоди в сумі 200 грн.

На думку суду, обвинувачення ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки стороною обвинувачення не доведено її винуватості поза розумним сумнівом, а можливість здобуття інших доказів вичерпана і не пропонується стороною обвинувачення.

Так, правовий статус ОСОБА_13 , як службової особи, представника влади та правоохоронного органу підтверджується наказом начальника УМВС України у Волинській області №171 о/с від 14.06.2013 р., Законом України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», відповідно до ч.1 ст.2 якого обвинувачена є службовою особою правоохоронного органу в зв`язку з постійним виконанням функцій представника влади, обов`язків, передбачених ст.10 Закону України «Про міліцію».

Наказом УМВС України у Волинській області №435 о/с від 31.12.2014 року ОСОБА_13 присвоєно спеціальне звання «лейтенант міліції».

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_13 свою вину в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з вимаганням, не визнала. Суду дала показання, що з 2013 року працює на посаді дільничого інспектора міліції ВДІМ Луцького МВ, з своїми посадовими обов`язками ознайомлена. У вересні 2014 року нею та ОСОБА_10 було затримано гр. ОСОБА_14 , у якого, під час поверхневого огляду, було виявлено наркотичну речовину. В зв`язку з цим нею було викликано слідчо-оперативну групу, під час роботи якої вона відбирала пояснення та складала усі необхідні документи. Біля затриманого перебував ОСОБА_10 , вона відходила, запрошувала понятих, під час розмови ОСОБА_10 з ОСОБА_14 про грошові кошти присутня не була, жодних вимог щодо необхідності їх передачі ОСОБА_14 не висловлювала. Окрім того, оскільки відомості за даним фактом були внесені до ЄРДР, тому, за дорученням слідчого, вручала повістку ОСОБА_14 , більше з ним жодних розмов не мала. Про те, що ОСОБА_10 домовився про передання та отримував неправомірну вигоду їй нічого не відомо. Вказала, що 20.01.2015 року ОСОБА_10 повернув їй 200 грн., оскільки попередньо вона позичала 200 грн. для поїздки на весілля. Більше жодних коштів від нього вона не отримувала (в тому числі 01-02.12.2014 р., 24.12.2014 р.). Оскільки жодних неправомірних дій вона не вчиняла, показання свідка ОСОБА_14 та його дядька ОСОБА_19 вважає необ`єктивними та такими, що дані щодо неї виключно з метою її дискредитації, так як мають до неї неприязні відносини, тому просила суд її виправдати.

Такі показання обвинуваченої ОСОБА_13 суд, згідно ст.23 КПК України, бере до уваги, оскільки вони не спростовані ні під час досудового розслідування, ні у суді, натомість є послідовними, підтверджуються іншими належними та допустимими доказами.

Так, органом досудового розслідування, обвинувачення ОСОБА_13 за ст.368 ч.3 КК України обґрунтовується насамперед показаннями свідка ОСОБА_14 , який в судовому засіданні вказав, що ОСОБА_13 вимагала у нього неправомірну вигоду, оскільки вона була присутня під час розмови, що відбувалась між ним та ОСОБА_10 з приводу необхідності передачі грошових коштів в сумі 5000 грн. (стояла дещо в стороні, однак чула суть розмови). Особисто вона суми коштів не озвучувала, розмови з ним не вела.

Свідок ОСОБА_19 ствердив, що бачив ОСОБА_13 на місці виявлення наркотичного засобу, чув розмову, яка відбувалась між трьома особами, при цьому, мова йшла про грошові кошти, а потім бачив як з-за рогу будинку виходили ОСОБА_14 , ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , тому вирішив, що вона також брала участь у розмові. Окрім того, вказав, що має неприязні відносини до ОСОБА_13 , так як через її телефонний дзвінок майстерню, у якій він працював перенесли у інше місце, що негативно вплинуло на прибуток.

Показання вказаних свідків, щодо причетності ОСОБА_13 до вимагання та отримання неправомірної вигоди, є суперечливими, не узгоджуються як з показаннями усіх обвинувачених, так і між собою, а також і з іншими здобутими та дослідженими доказами, не підтверджуються, в цій частині іншими доказами, які б підтверджували винуватість ОСОБА_13 , а тому не можуть бути взяті судом до уваги у цій частині.

Так, згідно письмової заяви ОСОБА_14 про вчинення кримінального правопорушення від 10.10.2014 року вбачається, що у нього вимагав один із працівників, що його затримали, грошові коштів в сумі 5000 грн. Аналогічне повідомлення міститься і у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, згідно якого вказаною особою є працівник міліції на ім`я ОСОБА_21 (згодом стало відомо ОСОБА_10 ), при цьому, у цій же заяві вказано, що жінка ОСОБА_13 , була лише присутня під час його затримання і не має відношення до вимагання. Вказане, за наявності суперечностей у показаннях вищевказаних свідків, ставить під розумний сумнів, їх правдивість у цій частині, а тому такі їх показання, згідно ст.17 КПК України, ст.62 Конституції України, не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_13 .

Як під час досудового слідства, так і безпосередньо в суді усі обвинувачені ствердили про непричетність ОСОБА_13 до вчинення вказаного злочину. Так, ОСОБА_10 , не бажаючи оговорювати останню щодо вчинення кримінального правопорушення, яке вона не вчиняла, не уклав угоди про визнання винуватості, хоча бажав скористатись таким правом.

Окрім того, сторона обвинувачення обґрунтувала винуватість ОСОБА_13 за ст.368 ч.3 КК України і відповідними протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, однак, на думку суду, даними протоколами не лише не підтверджується, а й повністю спростовується факт вимагання та наявності попередньої змови щодо отримання неправомірної вигоди ОСОБА_13 , оскільки при розподілі коштів ОСОБА_10 , зокрема, 2.12.2014 р., 24.12.2014 р., остання присутня не була, коштів не отримувала, що вбачається як з вказаних доказів, так і з показань усіх обвинувачених, а також з пред`явленого обвинувачення. Таким чином, за наявності факту вимагання коштів в сумі 5000 грн. саме обвинуваченою ОСОБА_13 (в тому числі і за участю ОСОБА_10 ), їх повинні розподіляти і їй, однак цього вчинено не було, зі змісту розмов вбачається, що у присутності останньої жодної розмови, що наявні у протоколах, не було з приводу вказаних коштів, що не можна вказати про інших обвинувачених.

Те, що як вбачається з протоколу освідування особи ОСОБА_13 від 20.01.2015 року, остання добровільно видала з кишені куртки 200 грн., які вона отримала від ОСОБА_10 : 2 купюри номіналом по 100 грн.: ЕХ 4644256, ЕЮ 2373326, при освітленні яких ультрафіолетовою лампою виявлено світіння світло-зеленого кольору, нашарування яких на коштах та змивах з рук, згідно висновку експертизи спеціальних хімічних речовин №41/41 від 13.02.2015 року, мають спільну родову належність з наданим на дослідження зразком спецпрепарату «Промінь-1», за відсутності інших беззаперечних доказів, не свідчить про вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, оскільки за таких же фактично обставин, було виявлено і вилучено грошові кошти у іншої особи, присутньої під час огляду місця події 20.01.2015 р., яка у справі визнана свідком.

Тому суд, зважаючи на здобуті та досліджені докази, не має жодних сумнівів щодо непричетності ОСОБА_13 до вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, а також того, що грошові кошти, що були у неї вилучені, дійсно були повернуті їй ОСОБА_10 у якості повернення боргу.

Аналізуючи докази, на підставі яких стороною обвинувачення обґрунтовується обвинувачення ОСОБА_13 з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд вважає, що вони є суперечливими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Згідно ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

В зв`язку з викладеним суд приймає рішення про виправдування обвинуваченої ОСОБА_13 за ст.368 ч.3 КК України, на підставі ч.1 п.1 ст.373 КПК України, оскільки не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.

Окрім того, ОСОБА_13 , ОСОБА_12 обвинувачуються за ч.1 ст.365, ч.1 ст.396 КК України, а саме у тому, що 12.11.2014 року в період з 14.32 год. до 14.33 год., перебуваючи в приміщенні службового кабінету дільничного пункту міліції №8 Луцького МВ УМВС України у Волинській області, що за адресою: м. Луцьк, вул.Червоного Хреста, 16, умисно, з метою укриття злочину - перевищення владних повноважень старшим ДІМ ВДІМ Луцького МВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_11 , що виразилось у нанесенні ним тілесних ушкоджень спеціальним засобом та руками потерпілому ОСОБА_4 по різних частинах тіла - діючи всупереч інтересам служби, усвідомлюючи, що отримано дані про вчинення тяжкого злочину, перевищуючи свої владні повноваження, не вжили заходів до припинення кримінального правопорушення, затримання особи, слідчо-оперативну групу на місце події не викликали, будь-яких процесуальних документів, які б стали підставою для внесення відомостей за цим фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не склали і не направили їх до відповідного органу досудового розслідування в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відомості за фактом нанесення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень працівником міліції ОСОБА_11 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014030000000239 від 13.11.2014 за ч.2 ст. 365 КК України. При цьому, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 приховали факт вчинення старшим ДІМ ВДІМ Луцького МВ ОСОБА_11 перевищення службових повноважень, укривши тяжкий злочин, чим спричинили істотну шкоду охоронюваним законом інтересам держави.

Крім того, обвинувачені ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , 12.11.2014 року в період з 14.32 год. до 14.33 год., перебуваючи в приміщенні службового кабінету дільничного пункту міліції №8 Луцького МВ УМВС України у Волинській області, що за адресою: м.Луцьк, вул.Червоного Хреста, 16, умисно, з метою укриття злочину вчиненого колегою, будучи очевидцем перевищення своїх владних повноважень старшим ДІМ ВДІМ Луцького МВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_11 , усвідомлюючи, що отримано дані про вчинення тяжкого злочину, не вжили заходів до припинення кримінального правопорушення, затримання особи злочинця - ОСОБА_11 , слідчо-оперативну групу на місце події не викликали, будь-яких процесуальних документів, які б стали підставою для внесення відомостей за цим фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не склали і не направили їх до відповідного органу досудового розслідування в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відомості за фактом нанесення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень працівником міліції ОСОБА_11 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014030000000239 від 13.11.2014 за ч.2 ст. 365 КК України. При цьому, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , заздалегідь не обіцявши, приховали факт вчинення старшим ДІМ ВДІМ Луцького МВ ОСОБА_11 тяжкого злочину.

На думку суду, вказане обвинувачення ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду.

Так, обвинувачена ОСОБА_13 свою вину у перевищенні влади, а також у заздалегідь не обіцяному приховуванні тяжкого злочину не визнала. Суду показала, що вона була присутня на роботі 12.11.2014 року, коли відносно ОСОБА_4 складався адміністративний протокол про дрібне хуліганство та вчинення опору працівникам міліції. При цьому, достеменно подій того дня не пам`ятає, однак побачивши їх запис під час досудового розслідування, вказала, що чула, що між доставленою особою та ОСОБА_11 відбувалась розмова на «підвищених тонах», моменту нанесення ударів не бачила, так як займалась своєю роботою (працювала на комп`ютері). Оскільки такі події (робота по складенню адміністративних протоколів) у них відбуваються щодня, фактично майже усі особи, по яких вони складаються перебувають у стані алкогольного сп`яніння, часто обурюються діями працівників правоохоронних органів по їх доставці, в зв`язку з чим виражаються і нецензурною лайкою, голосно, тому вона працювала у звичному режимі і не дуже звертала на це увагу. Жодних дій по укриттю кримінального правопорушення не вчиняла.

Обвинувачений ОСОБА_12 дав показання, що 12.11.2014 року у службовий кабінет дільничного пункту міліції №8 Луцького МВ УМВС України у Волинській області було доставлено ОСОБА_4 для складання адміністративного протоколу про дрібне хуліганство та вчинення опору працівникам міліції. ОСОБА_4 постійно виражався нецензурною лайкою у їх бік, погрожував звільненням з роботи, в зв`язку з чим ОСОБА_11 не стримав свої емоції та наніс кілька ударів спеціальним засобом - гумовим кийком у верхню частину тулуба. У конфлікт він не втручався, ОСОБА_11 нікого з присутніх не просив не повідомляти про вказану подію. Про застосування спеціального засобу рапорт має подавати працівник, який його застосовував, а тому жодних дій, з приводу укриття злочину та перевищення владних повноважень він не вчиняв, в зв`язку з чим просив його виправдати.

Відповідно до ППВСУ «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» №15 від 26.12.2003 р. під перевищенням влади або службових повноважень слід розуміти: вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства; вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку за відсутності цих умов; вчинення одноособово дій, які могли бути вчинені лише колегіально; вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти. Таким чином, об`єктивна сторона даного злочину припускає лише активну поведінку, шляхом бездіяльності цей злочин вчинений бути не може. Окрім того, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного складу злочину, є заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Натомість органом досудового розслідування обвинуваченим ОСОБА_13 , ОСОБА_12 пред`явлено обвинувачення за ст.365 ч.1 КК України, що вони, усвідомлюючи, що отримано дані про вчинення тяжкого злочину, перевищуючи свої владні повноваження, не вжили заходів до припинення кримінального правопорушення, затримання особи, слідчо-оперативну групу на місце події не викликали, будь-яких процесуальних документів, які б стали підставою для внесення відомостей за цим фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не склали і не направили їх до відповідного органу досудового розслідування в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, тобто, що вони не вчинили певних дій, на які вони були уповноважені, відповідно до Закону України «Про міліцію», а тому, на думку суду, у їх діях відсутня об`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст.365 КК України, в зв`язку з чим, їх слід виправдати, на підставі ч.1 п.3 ст.373 КПК України, оскільки не доведено, що в діянні обвинувачених є склад кримінального правопорушення.

Що стосується обвинувачення ОСОБА_13 , ОСОБА_12 за ст.396 ч.1 КК України, то склад даного злочину є формальним, і з об`єктивної сторони полягає в заздалегідь необіцяному переховуванні злочину, яке може бути вчинене тільки шляхом активної поведінки дії. Форми вчинення цього злочину наведені в ч.6 ст.27 КК України, відповідно до якого він може бути вчинений шляхом приховування: злочинця, знарядь та засобів вчинення злочину, слідів злочину, предметів, здобутих злочинним шляхом. При цьому, із змісту закону випливає, що приховування злочину може бути вчинене лише шляхом тих фізичних дій, що зазначені в ч.6 ст.27 КК України, тому так зване «інтелектуальне приховування», не містить ознак злочину, передбаченого ч.1 ст.396 КК України. Оскільки органом досудового розслідування їм пред`явлено обвинувачення за вказаним злочином, що полягало у фактичному не вчиненні ними певних дій (шляхом вчинення бездіяльності), тому, на думку суду, у їх діях відсутня об`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч.1 ст.396 КК України, в зв`язку з чим, їх слід виправдати, на підставі ч.1 п.3 ст.373 КПК України, оскільки не доведено, що в діянні обвинувачених є склад кримінального правопорушення.

Висновок судово-психіатричного експерта №71 від 16.02.2015 р. судом визнається не допустимим доказом, оскільки він отриманий у порядку, що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки на момент проведення експертизи ОСОБА_13 перебувала у статусі свідка і їй не було роз`яснено право не давати показання, які можуть стати підставою для підозри.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, на основі повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи у їх сукупності, враховуючи, що показання свідків, допитаних безпосередньо в судовому засіданні в частині обвинувачення ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , є послідовними, узгоджуються між собою, відповідають іншим обставинам справи та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, що проаналізовані вище, не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки підстав ставити їх під сумнів у суду немає, тому суд бере їх за основу при постановленні даного вироку та приходить до висновку про винність обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, відповідно до повідомлення про підозру, ст.368 ч.3, 365 ч.2 КК України.

При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і дані про особу винних.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , кожного зокрема, суд відносить щире каяття.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_12 , суд не вбачає.

Обставин, що обтяжують покарання обвинувачених, кожного зокрема, суд не вбачає.

Обвинувачені ОСОБА_10 , ОСОБА_11 раніше не судимі, до кримінальної відповідальності не притягувалися, мають постійне місце реєстрації та проживання, де скарг на їх поведінку не надходило, по місцю попередньої роботи характеризувались виключно позитивно, однак вчинили злочини, які згідно ст.12 КК України, відповідно, відносяться до категорії тяжких злочинів, винуватість у вчиненні злочинів, визнаних судом доведеними, повністю визнали, у вчиненому розкаялись, своїми діями активно сприяли у його розкритті, обвинувачений ОСОБА_11 одружений, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_31 ІНФОРМАЦІЯ_5 , збитки потерпілому ОСОБА_4 повністю відшкодував, останній просить суворо його не карати, зважаючи на незначну суму отриманих, внаслідок незаконних дій, коштів, а також на участь кожного з них у їх вчиненні, тому суд, призначає покарання в межах санкції статей по яких їм повідомлено про підозру, у виді позбавлення волі на певний строк, з позбавленням права обіймати певні посади на певний строк, з застосуванням ст.75 КК України та з спеціальною конфіскацією грошових коштів, отриманих кожним з них, внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_12 вчинив злочини, які згідно ст.12 КК України, відповідно, відносяться до категорії тяжких злочинів, вину у вчиненні кримінальних правопорушень, визнаних судом доведеними, не визнав, однак, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце реєстрації та проживання, де скарг на його поведінку не надходило, по місцю попередньої роботи характеризувався виключно позитивно, зважаючи на його другорядну роль при їх вчиненні, незначну суму отриманих, внаслідок незаконних дій, коштів, його молодий вік, а також те, що він є єдиною дитиною у сім`ї, на даний час звільнений з органів внутрішніх справ, що істотно знижує ступінь небезпеки вчиненого, тому суд, призначає покарання в межах санкцій ст.368 ч.3, 365 ч.2 КК України, у виді позбавлення волі на певний строк, з позбавленням права обіймати певні посади на певний строк, з застосуванням ст.75 КК України та з спеціальною конфіскацією грошових коштів, отриманих ним, внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Оскільки Закон України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14.10.2014 року, яким внесено відповідні зміни, при засудженні особи за корупційний злочин, набрав чинності через три місяці з дня його опублікування (дата публікації в газеті «Голос України» 25.10.2014 року), тому, зважаючи на те, що злочин було закінчено 20.01.2015 року, а також на положення ч.2 ст.5 КК України, що закон, який погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі, тому судом, з врахуванням ряду вищевказаних обставин, що пом`якшують відповідальність, застосовується положення ст.75 КК України.

При цьому, з врахуванням тяжкості вчинених злочинів, а також, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення особи, а також запобігання вчиненню нових злочинів як обвинуваченими, так і іншими особами, судом визначається іспитовий строк, який, зважаючи на вчинені ними кримінальні правопорушення та роль кожного з них, встановлюється на максимальний термін.

Конфіскація майна, як додаткове покарання, передбачене санкцією ст.368 ч.3 КК України, щодо обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 судом, у відповідності до ст.77 КК України, не призначається, оскільки обвинувачені звільняються від відбування основного покарання з випробуванням.

Відповідно до ст.96-1, 96-2 КК України судом застосовується спеціальна конфіскація грошових коштів, одержаних кожним із обвинувачених внаслідок вчинення злочину у ОСОБА_10 - 3600 грн., ОСОБА_11 500 грн., ОСОБА_12 500 грн.

При призначенні додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади суд виходить із того, що усі обвинувачені визнаються винними у вчиненні кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами правоохоронного органу, в зв`язку з чим, на думку суду, їх слід позбавити права займати саме посади в правоохоронних органах.

На підставі ст.54 КК України обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 слід позбавити спеціального звання, відповідно, «старший лейтенант міліції», «старший лейтенант міліції», «лейтенант міліції».

На думку суду, обрана міра покарання, з врахуванням конкретних обставин справи, є необхідною та достатньою для виправлення обвинувачених, кожного зокрема, та попередження вчинення ними нових правопорушень.

Відповідно до ст.4 ч.2 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Таким чином, судом застосовується закон про кримінальну відповідальність, зокрема ст.368 ч.3 КК України - в редакції від 13.05.2014 року, ст.365 ч.2 КК України - в редакції від 21.02.2014 року.

Речові докази, згідно ст.100 КПК України, відповідно, залишити у матеріалах кримінального провадження, залишити та повернути законним володільцям.

Судові витрати, згідно ст.124 КПК України, що підтверджені документально, покласти на обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , відповідно до ступеню вини кожного з них.

Судові витрати, згідно ст.124 КПК України, що стосуються пред`явленого обвинувачення ОСОБА_13 : висновок експертизи спеціальних хімічних речовин №41/41 від 13.02.2015 р., висновок дактилоскопічної експертизи №93 від 24.02.2015 р., висновок технічної експертизи документів №73 від 23.02.2015 р. - слід прийняти за рахунок держави, оскільки судом, в цій частині, ухвалюється виправдувальний вирок.

Арешт, накладений на майно обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , згідно ухвал слідчого судді від 06.03.2015 року зняти.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_13 визнати невинуватою у пред`явленому обвинуваченні та виправдати: за ст.368 ч.3 КК України на підставі ч.1 п.1 ст.373 КПК України; за ст.365 ч.1, ст.396 ч.1 КК України - на підставі ч.1 п.3 ст.373 КПК України.

ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 ч.3 КК України, призначивши покарання - 5 (п`ять) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, строком на 3 (три) роки та зі спеціальною конфіскацією грошових коштів в сумі 3600 грн.

На підставі ст.54 КК України обвинуваченого ОСОБА_10 позбавити спеціального звання - «старший лейтенант міліції».

ОСОБА_11 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.368 ч.3, ст.365 ч.2 КК України, призначивши покарання:

за ст.368 ч.3 - 5 (п`ять) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, строком на 3 (три) роки та зі спеціальною конфіскацією грошових коштів в сумі 500 грн.;

за ст.365 ч.2 КК України - 3 (три) роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити до відбуття ОСОБА_11 5 (п`ять) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, строком на 3 (три) роки та зі спеціальною конфіскацією грошових коштів в сумі 500 грн.

На підставі ст.54 КК України обвинуваченого ОСОБА_11 позбавити спеціального звання - «старший лейтенант міліції».

ОСОБА_12 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.368 ч.3, ст.365 ч.2 КК України, призначивши покарання:

На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити до відбуття ОСОБА_12 5 (п`ять) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, строком на 3 (три) роки та зі спеціальною конфіскацією грошових коштів в сумі 500 грн.

На підставі ст.54 КК України обвинуваченого ОСОБА_12 позбавити спеціального звання - «лейтенант міліції».

ОСОБА_12 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за 365 ч.1, 396 ч.1 КК України та виправдати на підставі ч.1 п.3 ст.373 КПК України.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 від відбування призначеного основного покарання, якщо вони протягом 3 (трьох) років іспитового строку, кожен зокрема, не вчинять нового злочину і виконають покладені на них обов`язки:

не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально виконавчої інспекції;

повідомляти кримінально виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи;

періодично з`являтися для реєстрації в кримінально виконавчу інспекцію.

В строк відбуття покарання ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 зарахувати термін перебування під вартою з 20.01.2015 року до 22.01.2015 року.

Речові докази:

мобільний телефон марки «SAMSUNG GT-15800» імеі НОМЕР_1 , що переданий на зберігання потерпілому залишити законному володільцеві ОСОБА_4 ;

грошові кошти 20 банкнот номіналом по 100 грн., 4 банкноти номіналом по 50 грн., що були вилучені у ОСОБА_10 (експертний пакет №2549665); 4 банкноти номіналом по 50 грн., що були вилучені у ОСОБА_11 (експертний пакет №2549661); 2 банкноти номіналом по 50 грн. та 1 банкнота номіналом 100 грн., що були вилучені у ОСОБА_17 (експертний пакет №2549645); 2 банкноти номіналом по 100 грн., що були вилучені у ОСОБА_13 (експертний пакет №2549640); 2 банкноти номіналом по 100 грн., що були вилучені у ОСОБА_12 (експертний пакет №2549663), що передані на зберігання у фінансову частину УСБУ у Волинській області повернути законному володільцеві ОСОБА_14 ;

спеціалізовані експертні пакети №2549666, №2549662, №2549646, №2549641, №2549664 з марлевими тампонами із змивами рук ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 ; із бинтовим тампоном із препаратом «Промінь-1», з чистим бинтовим тампоном на якому відбирався зразок препарату «Промінь-1», із зразком чистого бинтового тампона для змивів з рук, що передані у камеру зберігання речових доказів прокуратури Волинської області знищити;

накопичувач інформації 3Q HDD External, об`ємом 465 Gb, інвентарний номер №22 від 29.10.2014 р.; картка пам`яті SP micro SD №224 від 19.01.2015 р.; оптичний диск DVD+R «TDK» №225 від 19.01.2015 р.; картка пам`яті SP micro SD №213 від 19.12.2014 р.; оптичний диск DVD+R «TDK» №219 від 18.12.2014 р.; оптичний диск DVD+R «Verbatim» №3 від 04.02.2015 р.; зовнішній жорсткий диск SP ARNOR А60 об`ємом 50 Gb №29 від 24.12.2014 р.; оптичний диск DVD-R «Maximus» №28 від 23.12.2014 р., що приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Судові витрати в сумі 368, 94 грн. за проведення експертизи спеціальних хімічних речовин (висновок №41/41 від 13.02.2015 р.), в сумі 196, 56 грн. за проведення дактилоскопічної експертизи (висновок №93 від 24.02.2015 р.), в сумі 147, 42 грн. за проведення технічної експертизи документів (висновок №73 від 23.02.2015 р.) - прийняти за рахунок держави.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_10 в доход держави 1166 (одну тисячу сто шістдесят шість) грн. 88 (вісімдесят вісім) коп. судових витрат у справі за проведення експертизи спеціальних хімічних речовин, дактилоскопічної експертизи та технічної експертизи документів.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_11 в доход держави 1105 (одну тисячу сто п`ять) грн. 50 (п`ятдесят) коп. судових витрат у справі за проведення експертизи спеціальних хімічних речовин, дактилоскопічної експертизи та технічної експертизи документів.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_12 в доход держави 1105 (одну тисячу сто п`ять) грн. 50 (п`ятдесят) коп. судових витрат у справі за проведення експертизи спеціальних хімічних речовин, дактилоскопічної експертизи та технічної експертизи документів.

Арешт, накладений на майно обвинуваченого ОСОБА_11 , згідно ухвали слідчого судді від 06.03.2015 року земельні ділянки, що в с.Згорани Любомльського району Волинської області: кадастровий номер 0723382200:01:001:0231, свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 від 04.08.2014 р.; кадастровий номер 0723382200:01:001:0230, свідоцтво про право власності № НОМЕР_3 від 04.08.2014 р. зняти.

Арешт, накладений на майно обвинуваченого ОСОБА_10 , згідно ухвали слідчого судді від 06.03.2015 року частину квартири АДРЕСА_6 , відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_4 від 20.12.2006 р. виданого Маневицькою сільською радою зняти.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ:


Суд	Луцький міськрайонний суд Волинської області
Дата ухвалення рішення	10.06.2015
Оприлюднено	17.03.2023
Номер документу	44780436
Судочинство	Кримінальне

Артиш Я. Д.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Вироквід 10.06.2015 по справі 161/5054/15-кЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —161/5054/15-к

Вирок
від 10.06.2015 по справі 161/5054/15-к
ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ