Постанова

від 09.06.2015 по справі 910/14040/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 року Справа № 910/14040/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Круглікової К.С.,

Мамонтової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітек" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 року та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірландський ПАБ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 року у справі №910/14040/14 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітек" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірландський ПАБ" про стягнення 1934615,63 грн. та звернення стягнення на предмет застави,

за участю представників:

Позивача: Герцев В.О., дов. № Ю-2/14 від 17.06.2014 року,

Гриценко С.С., дов. № Ю-1/14 від 17.06.2014 року,

Відповідача: Сікачьов С.М., дов. № 05/15 від 01.01.2015 року.

В с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнітек" (далі - ТОВ "Юнітек", Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірландський ПАБ" (далі - ТОВ "Ірландський ПАБ", Відповідач), з урахуванням уточнень до позовних вимог, про стягнення 1579784,72 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 143634,10 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 211796,81 грн., та про звернення стягнення на предмет застави, яким є обладнання, що було передане Відповідачу згідно з актом приймання-передачі об'єкта оренди за договором оренди обладнання з правом викупу № Ю-00000021/2 від 30.03.2011 року, а саме: дробилка солоду - 1 шт., секція аерації сусла - 1 шт., автоматична система управління Schulzeasycontrol - 1 шт., циліндроконічні танки (ЦКТ) 10 ГЛ, 3бар - 1 шт., контроль температури для 4 ЦКТ - 1 шт., пивний насос - 1 шт., повітряний компресор - 1 шт., комплект для фільтрації повітря - 1 шт., установка для гліколевого охолодження - 1 шт., набір шлангів для пива - 1 шт., базове лабораторне обладнання - 1 шт., мийка/наповнювач КЕГ - 1 шт., циліндроконічні танки (ЦКТ) 5 ГЛ, 3 бар - 2 шт., модуль ємкостей готового пива 2*5 Гл - 1 шт., модуль ємкостей готового пива 2*10 Гл - 1 шт., комплект трубопроводів - 1 шт".

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.10.2014 року позов ТОВ "Юнітек" задоволено частково, а саме: стягнуто з ТОВ "Ірландський ПАБ" на користь ТОВ "Юнітек" 1579184,72 грн. основного боргу, 142912,48 грн. трьох відсотків річних, 211796,81 грн. інфляційних втрат і 38677,88 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову, відмовлено. Також, цим же рішенням було стягнуто з ТОВ "Юнітек" в дохід Державного бюджету України 38616,34 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 року рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2014 року було змінено і пункт 4 резолютивної частини рішення викладено в редакції про стягнення з ТОВ "Юнітек" в дохід Державного бюджету України судового збору у розмірі 34311,71 грн. В іншій частині, рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2014 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 03.10.2014 року у даній справі, ТОВ "Ірландський ПАБ" також подавало до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, у прийнятті якої ухвалою останнього від 08.12.2014 року, було відмовлено.

За наслідками касаційного перегляду вказаної ухвали суду, постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2015 року ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 року було скасовано, а справу передано до цього ж суду для розгляду апеляційної скарги ТОВ "Ірландський ПАБ" на рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2014 року по суті.

За наслідками розгляду апеляційної скарги ТОВ "Ірландський ПАБ" постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 року рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2014 року залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі, ТОВ "Юнітек", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і, зокрема, ст.ст. 576, 697 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 55, 63, 105 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 року у даній справі в частині стягнення з нього 38616,34 грн. судового збору.

У свою чергу, ТОВ "Ірландський ПАБ", у поданій касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і, зокрема, ст.ст. 627, 655, 656, 692, 697, 759, 762 ЦК України, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 року та прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги ТОВ "Юнітек" та ТОВ "Ірландський ПАБ" підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 30.03.2011 року між ТОВ "Ірландський ПАБ" (Орендар) і ТОВ "Юнітек" (Орендодавець) було укладено договір оренди обладнання з правом викупу № Ю-00000021/2 (далі - Договір), за умовами якого (п.п. 1.1., 1.2.) Орендодавець зобов'язався надати в оренду з правом викупу Орендареві обладнання "Комплектуючі до лінії по виробництву пива фірми Kaspar Schulz Brauereimaschinenfabrik & Apparatebauanstalt KG", перелік обладнання вказаний у Додатку № 1, технічні характеристики обладнання вказані в Додатку № 2 до даного Договору. Призначення обладнання - виробництво пива. Орендар зобов'язався виплачувати Орендодавцю орендну плату і викупити обладнання шляхом оплати частин його викупної вартості, що становить 1810984,72 грн., в тому числі ПДВ 301830,79 грн., згідно графіку зазначеному в п. 3.3. даного Договору протягом строку дії цього Договору. Обладнання, що передається в оренду, є власністю Орендодавця і знаходиться на його балансі, при передачі обладнання в оренду складається відповідний акт приймання-передачі в оренду обладнання, який підписується уповноваженими представниками Орендаря і Орендодавця.

При цьому, сторони домовились (п. 1.3.), що право власності на обладнання переходить до Орендаря тільки після повної оплати викупної вартості обладнання і інших платежів, які виникли під час дії даного Договору. До внесення повної викупної вартості обладнання Орендар зобов'язаний повністю виплачувати орендну плату і нести відповідальність по даному Договору. Передача обладнання у власність Орендаря оформлюється двостороннім актом приймання-передачі.

Згідно п. 3.1. Договору орендна плата за орендоване обладнання за місяць оренди вказується в специфікації № 3 до даного Договору.

Відповідно до п. 3.2. Договору повна викупна вартість обладнання вказана в п. 1.1. даного Договору. Орендар зобов'язується окремими платежами, протягом строку дії Договору виплачувати викупну вартість обладнання у відповідності до графіку оплат, який вказаний в п. 3.3. даного Договору.

Умовами Договору (п. 3.3.) передбачався наступний графік платежів оплати викупної вартості обладнання: перший платіж в сумі 231800,00 грн., в т.ч. ПДВ 38633,33 грн. з 20.06.2011 року по 30.06.2011 року, що становить 20000 євро за курсом 1 євро = 11,59 грн.; другий платіж в сумі 231800,00 грн., в т.ч. ПДВ 38633,33 грн. з 20.07.2011 року по 30.07.2011 року, що становить 20000 євро за курсом 1 євро = 11,59 грн.; третій платіж в сумі 231800,00 грн., в т.ч. ПДВ 38633,33 грн. з 20.08.2011 року по 30.08.2011 року, що становить 20000 євро за курсом 1 євро = 11,59 грн.; четвертий платіж в сумі 557792,36 грн., в т.ч. ПДВ 92965,39 грн. з 20.08.2011 року по 30.08.2011 року, що становить 48127,04 євро по курсу 1 євро = 11,59 грн.; п'ятий платіж в сумі 557792,36 грн., в т.ч. ПДВ 92965,39 грн. з 20.10.2011 року по 30.10.2011 року, що становить 48127,04 євро по курсу 1 євро = 11,59 грн.

У додатках №№ 1, 2 до Договору сторони погодили викупну вартість обладнання в сумі 1810984,72 грн., його склад та технічні характеристики.

Відповідно до п. 5.1. Договору на вимогу Орендодавця даний Договір може бути достроково розірваний, якщо Орендар має прострочені платежі відповідно до п. 3.3. даного Договору більше одного місяця. При достроковому розірванні Договору, у відповідності до даного пункту, сплачена викупна вартість обладнання Орендарю не повертається.

Згідно п. 5.2. Даний Договір може бути розірваний на вимогу Орендаря, якщо Орендодавець не надає обладнання у користування в строк до 60 (шістдесяти) днів з моменту підписання даного Договору, або чинення перешкод у використанні обладнання у відповідності до умов даного Договору чи призначення обладнання.

Також, п. 5.3. Договору передбачалась можливість розірвання Договору у випадку порушення Орендарем своїх зобов'язань, передбачених в Договорі.

При цьому, відповідно до п. 2.1. п.п. г) Договору, Орендодавець зобов'язався письмово повідомляти Орендаря не пізніше, ніж за два тижні про наступне розірвання Договору, як у зв'язку із закінченням строку дії Договору, так і при достроковому розірванні.

У свою чергу, Орендар зобов'язався, згідно п. 2.2. п.п. ж), з), м) Договору, письмово повідомляти Орендодавця не пізніше, ніж за два тижні про розірвання Договору, як у зв'язку із закінченням строку дії Договору, так і при достроковому розірванні; повернути обладнання Позивачу в тому ж стані, в якому воно знаходилось в момент передачі в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, у випадку відмови від викупу обладнання не пізніше трьох днів після повідомлення про відмову від викупу; повернути обладнання протягом трьох робочих днів, якщо даний Договір буде розірвано.

В п. 10.7. Договору сторони погодили, якщо інше прямо не передбачено даним Договором, він може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до даного Договору. Даний Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до даного Договору, якщо інше не передбачено в самій додатковій угоді.

Згідно п. 10.1. Договору, даний Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками і діє до 31.12.2011року або до повного виконання умов даного Договору. Сплив строку дії даного Договору не є підставою для припинення зобов'язань між сторонами, що виникли в період його дії.

На виконання умов Договору 01.06.2011 року Позивач передав, а Відповідач прийняв обладнання, про яке йшлося в Додатку № 1 до договору оренди обладнання з правом викупу № Ю-00000021/2 від 30.03.2011року, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі об'єкта оренди.

Судами також встановлено, що у період з 29.06.2011 року по 04.07.2011 року Відповідачем було перераховано на рахунок Позивача грошові кошти в сумі 231800,00 грн., як оплата за оренду обладнання за договором оренди обладнання з правом викупу № Ю-00000021/2 від 30.03.2011 року.

Разом з тим, 08.07.2011року Відповідачем на адресу Позивача було направлено лист-вимога за № 62/11, у якому повідомлялось про виявлені несправності в роботі обладнанні, яке було придбано за Договором, з пропозицією усунути такі несправності у визначені в листі терміни.

В наступному, листи такого ж змісту за №№ 63/11, № 66/11, № 71/11, №77/11 і № 78/11 Відповідач направляв Позивачу, відповідно, 12.07.2011 року, 15.07.2011 року, 01.08.2011 року, 16.08.2011 року і 23.08.2011 року.

При цьому, в листі від 12.07.2011 року № 63/11, крім вимог про усунення несправностей в роботі обладнання, Відповідач водночас повідомляв також про зупинення платежів за Договором з 12.07.2011 року.

У свою чергу, Позивач 09.09.2011 року направив на адресу Відповідача лист за № 25, в якому вимагав сплатити орендну плату у розмірі 107866,32 грн. протягом семи днів з дати отримання даного листа та повернути орендоване обладнання у строк до 22.09.2011 року.

Вимогами Позивача у даній справі, з урахуванням уточнень до позовних вимог, про стягнення 1579784,72 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 143634,10 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 211796,81 грн., та про звернення стягнення на предмет застави, яким є обладнання, що було передане Відповідачу згідно з актом приймання-передачі об'єкта оренди за договором оренди обладнання з правом викупу № Ю-00000021/2 від 30.03.2011 року, з посиланням на положення ст.ст. 16, 536, 572, 577, 590, 625, 628, 638, 651, 692, 694, 695, 697 ЦК України, ст.ст. 180, 188, 284 Господарського кодексу України (далі - ГК України), умови Договору, та на неналежне виконання Відповідачем умов останнього в частині сплати орендних платежів.

Суд першої інстанції, з посиланням на ст.ст. 509, 6, 525, 526, 546, 610, 628, 651, 653, 655, 656, 574, 692, 694, 695, 697 ЦК України, ст.ст. 188, 193 ГК України та умови укладеного між сторонами договору оренди обладнання з правом викупу № Ю-00000021/2, встановивши при цьому наявність у Відповідача боргу зі сплати Позивачу платежів стосовно викупної вартості обладнання, передбачених умовами вказаного Договору, та здійснивши правильний розрахунок 3% річних, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у даній справі частково, стягнувши з ТОВ "Ірландський ПАБ" на користь ТОВ "Юнітек" 1579184,72 грн. основного боргу, 142912,48 грн. трьох відсотків річних, 211796,81 грн. інфляційних втрат і витрат по сплаті судового збору у розмірі 38677,88 грн.

Щодо іншої частини вимог - про звернення стягнення на предмет застави - обладнання, яке було передане Відповідачу за договором оренди обладнання з правом викупу № Ю-00000021/2, то суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на положення ст.ст. 334, 694, 695 ЦК України та умови вказаного Договору, а також на те, що предметом застави може бути лише майно, яке є власністю заставодавця або буде набуте ним після виникнення застави, тоді як у даному випадку власником обладнання, переданого за договором оренди з правом викупу № Ю-00000021/2 від 30.03.2011 року являється сам Позивач, дійшов висновку про необґрунтованість цієї частини позовних вимог та - про відмову у їх задоволенні.

За результатами апеляційного перегляду, суд апеляційної інстанції, фактично, погодившись з висновками суду першої інстанції та здійснивши при цьому перерахунок розміру судового збору, який підлягав стягненню із сторін і, зокрема Позивача, за рішенням суду першої інстанції, змінив тільки у цій частині рішення останнього, виклавши його пункт 4 в редакції про стягнення з ТОВ "Юнітек" в дохід Державного бюджету України судового збору у розмірі 34311,71 грн.

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Судове рішення вважається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Однак, вказаним вимогам судові рішення у даній справі у повній мірі не відповідають, у зв'язку з наступним.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Положеннями статті 174 ГК України також передбачено, що однією із підстав виникнення господарського зобов'язання, є господарський договір та інші угоди.

При цьому, відповідно до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В той же час, відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України також встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Водночас, статтею 651 ЦК України передбачені підстави для зміни або розірвання договору.

Так, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору припускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому частиною 1 ст. 188 ГК України також передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Як зазначалось вище, укладений між сторонами 30.03.2011 року договір оренди обладнання з правом викупу № Ю-00000021/2, передбачав зобов'язання Позивача надати в оренду з правом викупу Відповідачеві обладнання "Комплектуючі до лінії по виробництву пива фірми Kaspar Schulz Brauereimaschinenfabrik & Apparatebauanstalt KG", перелік обладнання якого вказаний у Додатку № 1, а його технічні характеристики - у Додатку №2 до вказаного Договору.

При цьому, умовами Договору (п.п. 5.1., 5.3.) передбачалась можливість дострокового розірвання Договору на вимогу Орендодавця у випадку прострочення Орендарем платежів, передбачених п. 3.3. даного Договору більше одного місяця та порушення останнім своїх зобов'язань, а також на вимогу Орендаря, у випадках ненадання Орендодавцем обладнання у користування в строк до 60 (шістдесяти) днів з моменту підписання даного Договору, або чинення перешкод у використанні обладнання у відповідності до умов даного Договору чи призначення обладнання.

Також сторони погодили (п. 10.7. Договору), якщо інше прямо не передбачено даним Договором, він може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до даного Договору.

У зв'язку з цим, задовольняючи позовні вимоги, у тому числі - про стягнення сум за Договором, судом першої інстанції, в порушення вимог ст.ст. 38, 43 ГПК України, та вищезазначених норм матеріального права, не було проаналізовано належним чином та у повній мірі, як праву природу відносин, що склалися між сторонами, так і обґрунтованість вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача заявленої ним суми позову, яка включала в себе і повну викупну ціну обладнання (за винятком часткової її оплати) за вказаний Позивачем у позові період часу.

Зокрема, судом фактично так і не було до кінця з'ясовано правову природу Договору, укладеного між сторонами, виходячи з його умов, та належність виконання останнього, як Відповідачем, так і самим Позивачем, з урахуванням при цьому листування сторін стосовно неналежного дотримання умов цієї угоди та вимог щодо її розірвання, а також правових наслідків таких дій, у тому числі - передбачених ст. 653 ЦК України, ст. 188 ГК України та умов Договору, тоді як висновки суду у цій частині, з посиланням на п. 10.7. Договору, про те, що право на односторонню відмову (розірвання) умовами вказаної угоди не передбачалось, не відповідають матеріалам та обставинам справи, та суперечать, як пунктам 5.1.-5.3. Договору, так і вимогам вищезгаданих норм матеріального права.

При цьому, зробивши висновок про те, що за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є змішаним, який містить умови, як договору купівлі-продажу, так і договору оренди майна, суд не врахував того, що фактично законодавством не передбачено можливості стягнення Орендодавцем повної вартості предмета оренди, крім випадків відшкодування збитків внаслідок погіршення речі переданої в оренду у випадку розірвання такого договору, а у разі неповернення орендарем такого майна, наступають відповідні правові наслідки, передбачені ст. 785 ЦК України, що у свою чергу виключає можливість стягнення повної вартості орендованого майна, яке повертається Орендодавцю, тоді як стягнення викупної вартості обладнання за даним Договором, як за договором купівлі-продажу, не врахував того, що власником майна за цією угодою залишався Позивач, як продавець товару, що суперечить положенню ст. 655 ЦК України.

Водночас, суд апеляційної інстанції, який відповідно до положень ст.ст. 99, 101 ГПК України під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, всупереч ч. 1 ст. 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи, також не приділив у повній мірі та належним чином уваги вищезазначеним обставинам справи, вимогам норм матеріального права та умовам укладеного між сторонами Договору оренди з викупом, а пославшись тільки на обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості та правомірність рішення суду першої інстанції про задоволення позову, дійшов передчасних та неправильних висновків, як під час ухвалення постанови від 25.11.2014 року так і постанови від 08.04.2015 року, про залишення рішення суду першої інстанції без змін, припустившись цим самим, як і суд першої інстанції, порушень вищезгаданих норм матеріального та процесуального права.

Між тим, згідно ч. 1 ст. 111 10 ГПК України, підставами для скасування чи зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, судові рішення про часткове задоволення позову, не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому, рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції від 25.11.2014 року та від 08.04.2015 року, підлягають скасуванню, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних у ній доказів, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін і, залежно від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітек" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірландський ПАБ" задовольнити частково.

2. Постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 року і від 08.04.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2014 року у справі № 910/14040/14 скасувати повністю, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя Малетич М.М.

Судді Круглікова К.С.

Мамонтова О.М.