Постанова

від 25.11.2014 по справі 910/14040/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2014 р. Справа№ 910/14040/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Корсакової Г.В.

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: Герцев В.О, Гриценко С.С.;

від відповідача: Сікачьов С.М.;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнітек» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2014р. у справі №910/14040/14 (суддя Отрош І.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнітек»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірланський ПАБ"

про стягнення 1934615,63 грн. та звернення стягнення на предмет застави

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Відповідача (в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог) в якому заявив чотири майнові позовні вимоги: 1) про стягнення з Відповідача 1579784,72 грн. основного боргу; 2) про стягнення з Відповідача 3% річних в сумі 143634,10 грн.; 3) про стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань в сумі 211796,81 грн.; 4) про звернення стягнення на предмет застави, яким є обладнання, що було передане Відповідачу згідно з актом приймання-передачі об'єкта оренди за договором оренди обладнання з правом викупу №Ю-00000021/2 від 30.03.2011р. в межах задоволеної судом суми позовних вимог Позивача, а саме: дробилка солоду - 1 шт., секція аерації сусла - 1 шт., автоматична система управління Schulzeasycontrol - 1 шт., циліндроконічні танки (ЦКТ) 10 ГЛ, 3бар - 1 шт., контроль температури для 4 ЦКТ - 1 шт., пивний насос - 1 шт., повітряний компресор - 1 шт., комплект для фільтрації повітря - 1 шт., установка для гліколевого охолодження - 1 шт., набір шлангів для пива - 1 шт., базове лабораторне обладнання - 1 шт., мийка/наповнювач КЕГ - 1 шт., циліндроконічні танки (ЦКТ) 5 ГЛ, 3 бар - 2 шт., модуль ємкостей готового пива 2*5 Гл - 1 шт., модуль ємкостей готового пива 2*10 Гл - 1 шт., комплект трубопроводів - 1 шт".

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.10.2014р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача основний борг в сумі 1579184,72 грн., 142912,48 грн. 3% річних, 211796,81 грн. інфляційних втрат та 38677,88 грн. витрат зі сплати судового збору, в іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Позивача в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 38616,34 грн.

Рішення обґрунтоване тим, що матеріалами справи підтверджується невиконання Відповідачем зобов'язань щодо проведення розрахунків з оплати отриманого обладнання, а тому позовні вимоги Позивача є обґрунтованими.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2014р. у справі №910/14040/14 в частині стягнення з Позивача до державного бюджету судового збору в розмірі 38616,34 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вимога про звернення стягнення на предмет застави не є додатковою майновою вимогою, а тому судом помилково стягнуто з Позивача судовий збір у розмірі 38616,34 грн. в дохід державного бюджету.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2014р. апеляційну скаргу Позивача прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 18.11.2014р.

В судовому засіданні 18.11.2014р. відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва на 25.11.2014р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

30.03.2011р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір оренди обладнання з правом викупу №Ю-00000021/2, за умовами якого Позивач зобов'язався надати в оренду з правом викупу Відповідачеві обладнання «Комплектуючі до лінії по виробництву пива фірми Kaspar Schulz Brauereimaschinenfabrik & Apparatebauanstalt KG», перелік обладнання вказаний у Додатку №1, технічні характеристики обладнання вказані в Додатку №2 до даного Договору.

Відповідно до п.1.1. договору Відповідач зобов'язався виплачувати Позивачу орендну плату та викупити обладнання шляхом оплати частин його викупної вартості, що складає 1810984,72 грн., в тому числі ПДВ 301830,79 грн., згідно графіку зазначеному в п.п.3.3. цього договору протягом строку дії цього договору.

Згідно з п.1.2 договору обладнання, що передається в оренду, є власністю Позивача і знаходиться на його балансі, при передачі обладнання в оренду укладається відповідний акт приймання-передачі в оренду обладнання, який підписується уповноваженими представниками Позивача та Відповідача.

Відповідно до п.1.4 договору даний договір діє з моменту його підписання до 31.12.2011р. або до повного виконання умов даного договору.

Відповідно до підпункту з) п.2.2 договору Відповідач зобов'язаний повернути обладнання Позивачу в тому ж стані, в якому воно знаходилось в момент передачі в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, у випадку відмови від викупу обладнання не пізніше трьох днів після повідомлення про відмову від викупу.

Згідно з п.3.1 договору орендна плата за орендоване обладнання за місяць оренди вказується в специфікації №3 до договору.

Відповідно до п.3.2 договору повна викупна вартість обладнання вказана в п.1.1 даного договору. Відповідач зобов'язаний окремими платежами, протягом строку дії договору сплачувати викупну вартість обладнання у відповідності до графіку оплат, який вказаний в п.3.3 даного договору.

Згідно з п.3.3. договору передбачено графік платежів оплати викупної вартості обладнання: перший платіж в сумі 231800,00 грн., в т.ч. ПДВ 38633,33 грн. з 20.06.2011р. по 30.06.2011р., що становить 20000 євро за курсом 1 євро = 11,59 грн.; другий платіж в сумі 231800,00 грн., в т.ч. ПДВ 38633,33 грн. з 20.07.2011р. по 30.07.2011р., що становить 20000 євро за курсом 1 євро = 11,59 грн.; третій платіж в сумі 231800,00 грн., в т.ч. ПДВ 38633,33 грн. з 20.08.2011р. по 30.08.2011р., що становить 20000 євро за курсом 1 євро = 11,59 грн.; четвертий платіж в сумі 557792,36 грн., в т.ч. ПДВ 92965,39 грн. з 20.08.2011р. по 30.08.2011р., що становить 48127,04 євро по курсу 1 євро = 11,59 грн.; п'ятий платіж в сумі 557792,36 грн., в т.ч. ПДВ 92965,39 грн. з 20.10.2011р. по 30.10.2011р., що становить 48127,04 євро по курсу 1 євро = 11,59 грн.

Відповідно до п.5.1. договору на вимогу Позивача даний договір може бути достроково розірваний, якщо орендар має прострочення платежу відповідно до п. 3.3 даного договору більше одного місяця. При достроковому розірванні договору, у відповідності до даного пункту, сплачена викупна вартість обладнання орендарю не повертається.

Згідно з п.10.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками та діє до 31.12.2011р. або до повного виконання умов даного договору. Сплив строку дії даного договору не є підставою для припинення зобов'язань між сторонами, що виникли в період його дії.

Відповідно до п.10.7 договору сторони погодили, якщо інше прямо не передбачено даним договором, даний договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до даного договору. Даний договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до даного договору, якщо інше не передбачено в самій додатковій угоді.

У додатках №1, 2 до договору сторони погодили викупну вартість обладнання в сумі 1810984,72 грн., його склад та технічні характеристики.

На виконання умов договору 01.06.2011р. Позивач передав, а Відповідач прийняв обладнання на підставі договору оренди №Ю-00000021/2, що підтверджується актом приймання-передачі об'єкта оренди за договором оренди від 30.03.2011р.

У період з 29.06.2011р. по 04.07.2011р. Відповідачем було перераховано на рахунок Позивача грошові кошти в сумі 231800,00 грн., як оплата за оренду обладнання згідно договору №Ю-00000021/2 від 30.03.2011р.

08.07.2011р. Відповідачем був направлений лист на адресу Позивача, в якому Відповідач повідомив про виявлені несправності в обладнанні, що придбане за контрактом, та просив усунути несправності у триденний термін.

12.07.2011р. Відповідач вкотре звернувся до Позивача з листом щодо несправностей обладнання та повідомив про призупинення платежів за спірним контрактом.

09.09.2011р. Позивач направив на адресу Відповідача лист №25, в якому вимагав сплатити орендну плату у розмірі 107866,32 грн. протягом 7 днів з дати отримання даного листа та повернути орендоване обладнання у строк до 22.09.2011р..

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Позивача підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст.585 Цивільного кодексу України право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно з ст.694, 695 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів. Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ст.289 Господарського кодексу України орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

З наведених норм та встановлених судом обставин вбачається, що між Позивачем та Відповідачем був укладений договір оренди обладнання з правом викупу, відповідно до якого Позивач зобов'язався надати в оренду з правом викупу Відповідачеві обладнання, а Відповідач зобов'язався виплачувати Позивачу орендну плату та викупити обладнання шляхом оплати частин його викупної вартості, що складає 1810984,72 грн. Сторони погодили суми та графік оплати викупної вартості обладнання. Позивач поставив Відповідачу обладнання, а останній його прийняв. Протягом червня-липня 2011р. Відповідач здійснив часткову оплату викупної вартості обладнання, в іншій частині прострочив виконання зобов'язання, внаслідок чого має заборгованість перед Позивачем в сумі 1579184,72 грн., в зв'язку з чим Позивач звернувся з цим позовом до суду.

Отже, сторони під час укладення спірного договору самі визначили умови договору, а оскільки відповідно до Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, відповідно Відповідач зобов'язаний дотримуватись умов договору та виконувати взяті на себе зобов'язання щодо викупу обладнання шляхом оплати частин його викупної вартості. Однак свого обов'язку Відповідач не виконав, не оплатив викупну вартість обладнання у строки та в сумах, визначених графіком відповідно до п.3.3 договору.

Договір на момент розгляду справи не припинений, обладнання Відповідачем не повернуто, додаткових угод про розірвання договору сторони не підписували, а тому враховуючи викладене, місцевий суд обґрунтовано задовольнив вимоги Позивача про стягнення зазначеного боргу з Відповідача.

Місцевим судом також встановлено, що Відповідач не звертався з окремим позовом щодо усунення недоліків або відшкодування витрат на усунення недоліків переданого за договором обладнання. Крім того, Відповідач не прийняв пропозицію Позивача щодо розірвання договору та повернення обладнання та протягом всього часу користувався переданим йому обладнанням, що також не було спростовано Відповідачем.

Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що з урахуванням того, що предметом застави може бути лише те майно, яке є власністю заставодавця та з огляду на те, що власником обладнання, переданого за договором оренди з правом викупу № Ю-00000021/2, є Позивач, та договором і законом (який застосовується до даних правовідносин) не передбачено права застави Позивача на вказане майно, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи порушення Відповідачем грошових зобов'язань за вказаним договором та наявність заборгованості по оплаті перед Позивачем, перевіривши нарахування, апеляційний суд вважає, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив частково вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 3% річних в сумі 142912,48 грн. та інфляційних втрат в сумі 211796,81 грн.

Позивач в обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вимога про звернення стягнення на предмет застави обладнання не є додатковою майновою вимогою, а повинна бути задоволена в межах визнаного судом боргу Відповідача, проте з такими доводами апеляційний суд не може погодитись.

Згідно з ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно з п.2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. №7 статтею 55 Господарського процесуального кодексу України передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону. Зокрема, господарським судам слід враховувати, що судовий збір з позовної заяви про витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Відповідно до п.2.23. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. №7 якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви, суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні; у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи у поданому позові Позивач об'єднав чотири майнові позовні вимоги: 1) про стягнення з Відповідача 1579784,72 грн. основного боргу; 2) про стягнення з Відповідача 3% річних в сумі 143634,10 грн.; 3) про стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань в сумі 211796,81 грн.; 4) про звернення стягнення на предмет застави, яким є обладнання, що було передане Відповідачу згідно з актом приймання-передачі об'єкта оренди за договором оренди обладнання з правом викупу №Ю-00000021/2 від 30.03.2011р. в межах задоволеної судом суми позовних вимог Позивача, а саме: дробилка солоду - 1 шт., секція аерації сусла - 1 шт., автоматична система управління Schulzeasycontrol - 1 шт., циліндроконічні танки (ЦКТ) 10 ГЛ, 3бар - 1 шт., контроль температури для 4 ЦКТ - 1 шт., пивний насос - 1 шт., повітряний компресор - 1 шт., комплект для фільтрації повітря - 1 шт., установка для гліколевого охолодження - 1 шт., набір шлангів для пива - 1 шт., базове лабораторне обладнання - 1 шт., мийка/наповнювач КЕГ - 1 шт., циліндроконічні танки (ЦКТ) 5 ГЛ, 3 бар - 2 шт., модуль ємкостей готового пива 2*5 Гл - 1 шт., модуль ємкостей готового пива 2*10 Гл - 1 шт., комплект трубопроводів - 1 шт".

За цих обставин за подання вказаної позовної заяви з чотирма майновими позовними вимогами сума судового збору в розмірі 2% ціни позову, яка складає 3746200,35 (1579784,72 (сума боргу) + 143634,10 (сума 3% річних) + 211796,81 (сума інфляційних) + 1810984,72 (договірна вартість майна на яке Позивач просив звернути стягнення)) грн., становить 74924,00 грн. Але оскільки максимальний розмір судового збору за подання позовної заяви майнового характеру обмежений 60 розмірами мінімальних заробітних плат, сума судового збору, яку повинен був сплатити Позивач становить 73080,00 (60х1218) грн. Проте, до вказаної апеляційної скарги Позивачем додано платіжне доручення №31 від 10.07.2014р. про сплату судового збору в сумі 38768,29 грн., отже Позивачем не доплачений судовий збір в сумі 34311,71 грн.

Місцевим судом під час винесення рішення відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу було розподілено судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, проте суд не врахував обмеження максимального розміру судового збору, що підлягає сплаті з позовної заяви майнового характеру, внаслідок чого стягнув з Позивача 38616,34 грн.

За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення місцевого суду підлягає зміні у зазначені вище частині, а в решті залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнітек» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2014р. у справі №910/14040/14 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2014р. у справі №910/14040/14 змінити.

3. Пункт 4 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітек" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 3-А; ідентифікаційний код: 32157767) в дохід Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір у розмірі 34311 (тридцять чотири тисячі триста одинадцять) грн. 71 коп.».

4. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2014р. у справі №910/14040/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 03.12.2014р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді С.Р. Станік

Г.В. Корсакова