Рішення

від 09.06.2015 по справі 922/1796/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р.Справа № 922/1796/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", м. Харків; до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнопарк", м. Дергачі; про стягнення 324.920,24 грн. за участю представників:

позивача - Засядько М.В., довіреністю № 4061 від 31.12.2014 р.;

відповідача - Серпухова Ю.Г., довіреність від 01.05.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" 25.03.2015 р. звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнопарк" про стягнення суми боргу в розмірі - 162.500,00 грн., пені в розмірі - 33.703,65 грн., 3% річних у розмірі - 9.686,66 грн., інфляційних втрат у розмірі - 119.029,93 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 22.05.2015 р. № 1844 (вх. № 21717 від 27.05.2015 р.), прийнятої ухвалою суду від 02.06.2015 р. до розгляду).

В обґрунтування позову вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов"язань за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом від 03.01.2014 р. № 03П-ПРФ3-2014 р. в частині повної та своєчасної оплати спожитого природного газу у період з січня по лютий 2014 року, в зв"язку з чим, окрім суми основного боргу, відповідачу нараховані пеня на підставі п. 6.2.2. договору, три проценти річних та інфляційні втрати на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України; в якості правових підстав вказує на норми ст. ст. 526, 610, 611, 625 ЦК України.

Представник позивача у судовому засіданні 09.06.2015 р. позов підтримав частково, а саме просить стягнути з відповідача 72.500,00 грн. основного боргу, пеню в розмірі 33.703,65 грн., 3% річних у розмірі - 9.686,66 грн., інфляційні втрати у розмірі - 119.029,93 грн., в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 90.000,00 грн. провадження у справі просить припинити, в зв"язку зі сплатою відповідачем вказаної заборгованості (пояснення від 09.06.2015 р. вх. № 23541). Також представник позивача звернувся до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи доказів, поданих 09.06.2015 р.

Представник відповідача в судовому засіданні визнає позовні вимоги в частині 72.500,00 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі - 9.686,66 грн., інфляційних втрат у розмірі - 119.029,93 грн., просить суд, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ст 233 ГК України, зменшити розмір пені до 16.851,83 грн., врахувавши ступень виконання зобов"язання, майнове становище відповідача та співпрацю з бюджетними організаціями, звернувся з клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно вивчивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд установив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством «Харківгаз» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотехнопарк» (Споживач) було укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом від 03.01.2014 р. № 03П-ПРФЗ-2014 (т. І а.с. 11-14), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених Договором, для забезпечення потреб Споживача, а Споживач зобов'язався оплатити вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Згідно п. 2.9., п. 3.5. Договору на підставі вимірювання обсягу газу вузлами обліку складаються щомісяця акти приймання - передачі газу, які є підставами для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником.

Відповідно до пункту 4.6. договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу обумовлених договором.

За змістом п. 4.6.3. Договору, у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2014 р. та від 28.02.2014 р. (т. І а.с. 21, 22), а саме: у січні 2014 р. постачальник передав, а споживач прийняв 81,054 тис. куб. м природного газу, вартістю 314 258,68 грн., у лютому 2014 р. - 41,017 тис. куб. м природного газу, вартістю 159 029,15 грн., всього за вказаний період відповідачем отримано газ загальною вартістю 473.287,83 грн.

Як стверджує позивач у позовній заяві, у зв'язку із частковою оплатою вартості отриманого газу (в сумі 310.787,83 грн., виписки банку т. І а.с. 52-57, 59-67, 69-99), у відповідача перед позивачем утворилася сума заборгованості, яка станом на 25.03.2015 р. склала 162 500,00 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку та нарахування відповідачу пені на підставі п. 6.2.2. договору за період з 25.03.2014 р. по 08.09.2014 р. в сумі 33.703,65 грн. (розраховано окремо за кожним актом, з урахуванням часткової оплати, т. І а.с. 145); трьох процентів річних та інфляційних втрат, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за період з 11.02.2014 р. по 23.03.2015 р. в сумі 9.686,66 грн. (т. І а.с. 38), за період з лютого 2014 року по березень 2015 року в сумі 119.880,24 грн. (т. І а.с. 39-40).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що після звернення позивачем із даним позовом до суду відповідачем сплачено 90.000,00 грн. основної заборгованості (платіжні доручення № 586 від 10.04.2015 р. в сумі 10.000,00 грн., № 600 від 21.04.2015 р. в сумі 30.000,00 грн., № 632 від 06.05.2015 р. в сумі 50.000,00 грн., т. І а.с. 118, 126, 138, відповідно), суд припиняє провадження у справі в цій частині відповідно до п.1.1. ч. 1 ст. 80 ГПК України, згідно якої господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Позов про стягнення суми основної заборгованості в сумі 72.500,00 грн., враховуючи вищевказані норми Цивільного та Господарського кодексу України, підлягає задоволенню, як обгрунтований, правомірний та такий що підтверджується матеріалами справи.

На підставі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 9.686,66 грн. трьох відсотків річних та 119.029,93 грн. інфляційних втрат, в зв"язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

У відповідності до п.3, ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Сторонами у п. 6.2.2. договору погоджено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.

Судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за фактично отриманий природний газ, і позивачем правомірно нараховані 33.703,65 грн. пені.

Розглянувши клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені, суд ураховує, що згідно з п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно приписів статті 233 Господарського кодексу України, якщо штрафні санкції, що підлягають сплаті дуже великі у порівнянні зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Приписами Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. (п. 3.17.4.) встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Приймаючи до уваги те, що більша частина основного боргу сплачена відповідачем, інтереси сторін та ступень вини відповідача у виконанні покладених на нього договірних зобов'язань щодо оплати отриманого природного газу, суд вважає за можливе скористатись наданим ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального Кодексу України правом та зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій у вигляді пені на 25 % від суми нарахованої для стягнення - до 25.277,74 грн.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 30 березня 2011р. № 14/57-1106, від 20 квітня 2011 р. № 9/215-10, від 20 березня 2012р. № 5024/1438/2011 та від 19 грудня 2012р. № 5019/1287/12.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України та приписами п.3.17.4. постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в зв"язку з чим судові витрати у даній справі, які складаються з 6.498,40 грн. судового збору, покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 551, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 223, 233 ГК України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнопарк» (62301, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Залізнична, б. 31-Н, код ЄДРПОУ 38734458) на користь Публічного акціонерного товариства «Харківгаз» (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, код ЄДРПОУ 03359500) заборгованість за договором № 03П-ПРФ3-2014 від 03.01.2014 р.: суму основного боргу в сумі - 72 500,00 грн., пеню в розмірі - 25 277,74 грн., 3% річних в сумі - 9 686,66 грн., інфляційні втрати в сумі - 119 029,93 грн. та 6.498,40 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Припинити провадження по справі в частині стягнення 90.000,00 грн. основної заборгованості.

4. В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 10.06.2015 р.

Суддя О.В. Бринцев

/Справа № 922/1796/15/