Ухвала

від 02.06.2015 по справі 826/16831/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16831/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

02 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Губської Л.В. та Оксененка О.М.,

при секретарі Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Мішелін Україна" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мішелін Україна» (далі - позивач, ТОВ «Мішелін Україна») звернулось до суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків (далі - відповідач, Центральний офіс з обслуговування великих платників податків) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 14 серпня 2014 року №0001504203 та №0001514203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 20 березня 2014 року по 24 квітня 2014 року, із продовженням на 10 робочих днів на підставі наказу МГУ Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків від 04 квітня 2014 року №376, працівниками Центрального офісу з обслуговування великих платників податків на підставі направлень від 20 березня 2014 року №172-№177, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1. статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Мішелін Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, в тому числі при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Сіті Прес Компані» (ПН 35909930), компаніями - нерезидентами «AXE EXPASSON» та ООО «Продюсерський центр ЄЛС продакшн» за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2013 року.

За результатами перевірки складно Акт №15/28-10-42-30/36791032 від 05 травня 2014 року (далі по тексту - Акт перевірки №15), в якому, зокрема, зазначено про порушення позивачем вимог:

- пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпунктів 139.1.6, 139.1.9 пункту 139.1. статті 139, підпунктів 140.1.5, 140.1.7 пункту 140.1 статті 140, пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2013 року на загальну суму 370498,00 грн., в тому числі у І квартал 2012 року в сумі 11428,00 грн., ІІ квартал 2012 року у сумі 13770,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року у сумі 65500,00 грн., за IV квартал 2012 року у сумі 25785,00 грн., за 2013 рік у сумі 254015,00 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість на зальну суму 321730,00 грн. грн., в тому числі: за травень 2011 року в сумі 8541,00 грн., серпень 2011 року - 8368,00 грн., жовтень 2011 року - 343,00 грн., листопад 2011 року - 34212,00 грн., січень 2012 року - 33628,00 грн., березень 2012 року - 42800,00 грн., квітень 2012 року - 8258,00 грн., травень 2012 року - 967,00 грн., червень 2012 року - 18094,00 грн., липень 2012 року - 967,00 грн., серпень 2012 року - 2599,00 грн., вересень 2012 року - 42635,00 грн., жовтень 2012 року - 9541,00 грн., листопад 2012 року - 19393,00 грн., грудень 2012 року - 1360,00 грн., січень 2013 року - 17536,00 грн., лютий 2013 року - 6521,00 грн., березень 2013 року - 2400,00 грн., квітень 2013 року - 28501,00 грн., серпень 2013 року - 18322,00 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в Акті перевірки №15 , 12 травня 2014 року товариством до податкового органу подані письмові заперечення.

Листом від 19 травня 2014 року №9944/10/28-10-42-2-24 позивача повідомлено, що в ході розгляду заперечень комісією по розгляду спірних питань було прийнято рішення про неможливість об'єктивного розгляду питань, що стосуються заниження податку на додану вартість та податку на прибуток без проведення перевірки, внаслідок чого на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України з метою детального та поглибленого вивчення первинних документів по запереченню ТОВ «Мішелін Україна» на висновку акту документальної позапланової виїзної перевірки комісією прийнято рішення про призначення документальної позапланової виїзної перевірки товариства.

У період з 20 травня 2014 року по 03 червня 2014 року, із зупиненням на 30 робочих днів з 04 червня 2014 року, на підставі направлень від 20 травня 2014 року №353-№355, посадовими особами відповідача було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Мішелін Україна» виключно з питань, що стали предметом оскарження по податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Сіті Прес Компані» (ПН 35909930) , ООО «Продюсерський центр ЄЛС продакшн» за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено Акт перевірки №35/28-10-42-30/36791032 від 30 липня 2014 року (далі по тексту - Акт перевірки №35).

Відповідно до висновків названого Акту, податківці встановили, зокрема, порушення позивачем вимог:

- пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпунктів 139.1.6, 139.1.9 пункту 139.1. статті 139, пунктів 144.1, 144.3 статті 144, пункту 146.15 статті 146, пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2013 року на загальну суму 115239,00 грн., в тому числі у І квартал 2012 року в сумі 19283,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року у сумі 34908,00 грн., за IV квартал 2012 року у сумі 2029,00 грн., за 2013 рік у сумі 59019,00 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість на зальну суму 230727,00 грн. грн., в тому числі: за серпень 2011 року в сумі 8368,00 грн., листопад 2011 року - 52409,00 грн., січень 2012 року - 39088,00 грн., квітень 2012 року - 8258,00 грн., травень 2012 року - 967,00 грн., липень 2012 року - 967,00 грн., серпень 2012 року - 967,00 грн., вересень 2012 року - 29379,00 грн., жовтень 2012 року - 967,00 грн., січень 2013 року - 11652,00 грн., лютий 2013 року - 1933,00 грн., березень 2013 року - 42800,00 грн., квітень 2013 року - 11750,00 грн., серпень 2013 року - 18322,00 грн. та зменшення податкових по рядку 25.2 Декларації з ПДВ за червень 2013 року на загальну суму 2900,00 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання за липень 2013 року на суму 2900,00 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в Акті перевірки №35, 05 серпня 2014 року товариством до податкового органу подані письмові заперечення, за результатами розгляду яких листом від 12 серпня 2014 року № 4295/8/28-10-42-3-34 Центральний офіс з обслуговування великих платників податків повідомив виклад висновків Акту перевірки у наступній редакції:

- пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпунктів 139.1.6, 139.1.9 пункту 139.1. статті 139, пунктів 144.1, 144.3 статті 144, пункту 146.15 статті 146, пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2013 року на загальну суму 115239,00 грн., в тому числі у І квартал 2012 року в сумі 19283,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року у сумі 34908,00 грн., за IV квартал 2012 року у сумі 2029,00 грн., за 2013 рік у сумі 59019,00 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість на зальну суму 222034,00 грн. грн., в тому числі: за серпень 2011 року в сумі 8368,00 грн., листопад 2011 року - 43716,00 грн., січень 2012 року - 39088,00 грн., квітень 2012 року - 8258,00 грн., травень 2012 року - 967,00 грн., липень 2012 року - 967,00 грн., серпень 2012 року - 967,00 грн., вересень 2012 року - 29379,00 грн., жовтень 2012 року - 967,00 грн., січень 2013 року - 11652,00 грн., лютий 2013 року - 1933,00 грн., березень 2013 року - 42800,00 грн., квітень 2013 року - 11750,00 грн., серпень 2013 року - 18322,00 грн. та зменшення податкових по рядку 25.2 Декларації з ПДВ за червень 2013 року на загальну суму 2900,00 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання за липень 2013 року на суму 2900,00 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на порушення пункту 153.2 статті 153 Податкового Кодексу України на суму 238718,00 грн. у зв'язку із безоплатним розповсюдженням ліфтерів, сувенірної продукції.

Так, за результатами аналізу операцій по розповсюдженню безоплатно матеріалів (ліфлетів, каталогів, вставок в шини, підставок під брошури) в шинних центрах згідно наказу від 16 січня 2012 року №160112/0810 - ВТ в рекламних цілях з метою залучення покупців, формування та підтримки обізнаності потенційних споживачів щодо товарів, які реалізуються під торговою маркою MICHELIN при проведенні рекламного заходу за І квартал 2012 року на суму 91823,00 грн. та по розповсюдженню безоплатно матеріалів (пакетів для шин, кружок, обкладинок на документи, курток, брелоків та ручок) згідно наказу від 26 вересня 2012 року №260912/0810 - ВТ в рекламних цілях з метою залучення покупців, формування та підтримки обізнаності потенційних споживачів щодо товарів, які реалізуються під торговою маркою MICHELIN при проведенні рекламного заходу за ІІІ квартал 2012 року на суму 146895,00 грн., податковий орган дійшов висновку про неможливість дослідження та підтвердження документально, що під час рекламних заходів рекламна продукція ТОВ «Мішелін Україна» розповсюджувалась тільки серед дистриб'юторів шинних центрів MICHELIN із станом платника податку на прибуток за основною ставкою.

Крім того, за результатами перевірки позивача посадові особи відповідача дійшли висновку про завищення першим валових витрат за рахунок сум, сплачених ТОВ «Сіті Прес Компані» за послуги надання в суборенду нежитлового приміщення та зберігання рекламно-поліграфічних матеріалів за період з 01 серпня 2012 року по 30 листопада 2013 року в сумі 91995,00 грн., оскільки додаток №2 від 01 грудня 2013 року, на підставі якого такі послуги були отримані не містить посилання до якого договору він відноситься, а послуги надання ТОВ «Сіті Прес Компані» в суборенду нежитлового приміщення з метою використання його під склад ТОВ «Мішелін Україна» визначені умовами договору суборенди приміщень від 01 грудня 2013 року №01/12/2013.

Також під час проведення перевірки позивачем не надано первинних документів на підтвердження зв'язку з господарською діяльністю операцій з придбання у ТОВ «Сіті Прес Компані» метеостанцій на суму 50696,00 грн. Так само не підтверджено товариством розповсюдження в рекламних цілях, придбаних у ТОВ «Сіті Прес Компані» пакетів на суму 122412,00 грн., та пов'язаність таких дій з господарською діяльністю позивача.

Додатково під час перевірки встановлено, що до складу витрат на рекламу та маркетинг віднесено нараховану амортизацію обладнання, яке було передано в безоплатне користування в шинних центрах в сумі 74521,00 грн. Однак, за результатами вивчення документів, оформлених за результатами передачі названих планшетів та стійок з логотипами, податківці дійшли висновку про неможливість підтвердження факту передачі дилерам в користування в шинних центрах на визначений термін в рекламних цілях планшетів зі стійками та пов'язаність таких операцій з господарською діяльністю позивача.

За результатами перевірки задекларованих податкових зобов'язань по податку на додану вартість встановлено їх заниження на суму 90543,00 грн. внаслідок не включення вартості стійок з планшетами, переданих дилерам в безоплатне користування в шинних центрах в зв'язку з проведенням рекламного заходу у березні 2013 року на суму 42800,00 грн., розповсюдження безоплатно ліфлетів в кількості 37300 штук в рекламних цілях у січні 2012 року на суму 18364,00 грн. та розповсюдження безоплатно матеріалів в рекламних цілях у вересні 2012 року на суму 29379,00 грн.

На підставі Акту перевірки №35 від 30 липня 2014 року, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України Центральний офіс з обслуговування великих платників податків 14 серпня 2014 року виніс податкові повідомлення - рішення:

- №0001514203, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 277543,00 грн., з яких за основним платежем у сумі 222034,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 55509,00 грн.;

- №0001504203, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 144049,00 грн., з яких за основним платежем у сумі 115239,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 28810,00 грн.

За результатами оскарження зазначених податкових повідомлень - рішень в адміністративному порядку рішенням Державної фіскальної служби України від 17 жовтня 2014 року №5279/6/99-99-10-01-25 у задоволенні скарги відмовлено, а рішення залишені без змін.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів з чим погоджується і колегія суддів.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88).

Так, відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та надання послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.2. ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено ст.201 ПК України.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 ПК України.

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції та установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

Крім того, у відповідності до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, з наведених законодавчих положень вбачається, що підставою для виникнення права платника податків на формування податкового кредиту є наявність одночасно двох умов: 1) первинної документації, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних; 2) наявність в осіб, які здійснюють нарахування податку та складання податкових накладних, статусу платника податку.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, в рекламних цілях ТОВ «Мішелін Україна» з метою залучення покупців, формування та підтримки обізнаності потенційних споживачів щодо товарів, які реалізуються під торговою маркою MICHELIN здійснювало безоплатне розповсюдження матеріалів з власним логотипом та інформацією про продукцію, що реалізується на ринку.

Так, згідно наказу від 16 січня 2012 року №160112/0810 - ВТ та від 26 вересня 2012 року №260912/0810 - ВТ позивачем здійснювалось розповсюдження безоплатно в рекламних цілях з метою залучення покупців, формування та підтримки обізнаності потенційних споживачів щодо товарів, які реалізуються під торговою маркою MICHELIN при проведенні рекламного заходу.

Водночас, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на відсутність документального підтвердження таких витрат з господарською діяльністю позивача, оскільки метою здійснення рекламних заходів є розширення ринку збуту продукції (товарів), а за наявності у матеріалах справи документів на підтвердження проведення рекламних заходів саме з метою збільшення обсягів реалізації продукції торгової марки MICHELIN та зазначення в Актах перевірки отримання позивачем прибутку внаслідок здійснення господарської діяльності, свідчить про пов'язаність понесених позивачем витрат з його господарською діяльністю.

Щодо тверджень апелянта про порушення п. 153.2 ст. 153 ПК України, то, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що суб'єктом владних повноважень не надано доказів на підтвердження здійснення таких операцій з пов'язаними особами, як не надано будь-якого нормативного обґрунтування віднесення таких операцій до категорії операцій з продажу.

Матеріали справи свідчать, що позивач на підставі Договорів з ТОВ «Сіті Прес Компані» придбав сувенірну продукцію (метеостанції ), послуги з населення логотипу позивача на таку продукцію та рекламних матеріалів в т.ч. пакети для шин.

Виконання умов вказаних Договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: проміжними актами прийому-передачі сувенірних метеостанцій, видатковими накладними, податковими накладними, актом здачі - прийняття робіт.

Проведення рекламних заходів підтверджується відповідними наказами, планами проведення рекламних заходів та звітами по проведенню таких заходів.

Крім того, на підтвердження отримання дилерами позивача сувенірних метеостанцій, пакетів для шин, позивачем до матеріалів справи долучено листи від дилерів, отриманих на запит останнього.

Також, за результатами вивчення документів, оформлених внаслідок укладення договорів на придбання планшетів та стійок з логотипом MICHELIN, які у подальшому передані в безоплатне користування дилерам в шинних центрах в рекламних цілях, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про помилковість твердження податкового органу щодо відсутності документів на підтвердження проведення таких операцій.

Матеріали справи свідчать, що позивач придбав планшети та стійки під планшети у ТОВ «Сіті Прес Компані», що підтверджується видатковими накладними. Введення таких планшетів та стійок в експлуатацію, а також їх розміщення у шинних центрах підтверджується актами приймання-передачі.

Посилання відповідача на те, що згідно акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) установлення програмного забезпечення на планшети було здійснено ТОВ «Сіті Прес Компані» 23 квітня 2013 року - після відправки їх за адресами, зазначеними позивачем, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги з тих підстав, що ані в Акті перевірки, ані в наявних в матеріалах справи документах не міститься посилань про здійснення установлення програмного забезпечення до направлення планшетів дилерам, а тому проведення такої установки жодним чином не спростовує факту реального виконання сторонами договірних відносин своїх зобов'язань.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи щодо зазначених вище правовідносин, спростовані висновками суду першої інстанції та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Поряд з цим, як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 05 травня 2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Сіті Прес Компані» (виконавець) було укладено договір №3200-2011, згідно з яким замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати поліграфічні роботи та надавати інші супутні послуги, обсяг та перелік яких узгоджується сторонами у додатку №1 до цього договору, а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи або інші супутні послуги та оплатити їх на умовах цього договору.

Того ж дня між сторонами було підписано Додаток №1 до договору про надання послуг №3200-2011 від 05 травня 2011 року, в якому закріплено перелік робіт (послуг), що виконуються (надаються) відповідно до цього договору.

На підтвердження правомірності віднесення до складу витрат сум, сплачених ТОВ «Сіті Прес Компані» за надання послуг по зберіганню рекламно-поліграфічних матеріалів та суборенди складських приміщень у період з грудня 2012 року по серпень 2013 року, ТОВ «Мішелін Україна» надано додаток №2 від 01 грудня 2013 року до договору про надання послуг без номера від 01 грудня 2013 року.

Разом з тим, судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що договором №3200-2011 від 05 травня 2011 року чітко зафіксовано визначення обсягу та переліку послуг саме у додатку №1, в якому послуги зберігання рекламно-поліграфічних матеріалів та суборенди складських приміщень не передбачені.

Крім того, в матеріалах справи міститься договір суборенди складських приміщень №01/12/2-13 від 01 грудня 2013 року, згідно з яким ТОВ «Сіті Прес Компані» передає а позивач приймає в оренду нежиле приміщення площею 70 кв.м. з метою використання його під склад, а додаток №2 від 01 грудня 2013 року містить посилання на його укладення саме до договору від 01 грудня 2013 року.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставне віднесення до складу витрат сум, сплачених за послуги зберігання рекламно-поліграфічних матеріалів та суборенди складських приміщень, як такі що непідтверджені належним чином оформленими первинним документами.

Водночас, з метою визначення правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, судом апеляційної інстанції неодноразово було зобов'язано представника відповідача надати детальний розрахунок податкових зобов'язань за оспорюваними операціями в розрізі спірних ППР з урахуванням штрафних санкцій.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що з наданих представником апелянта розрахунків неможливо виокремити в якій саме частині такі податкові повідомлення-рішення (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) є правомірними.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, судова колегія вважає, що апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, діючи в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України, не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 05.06.2015 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Губська Л.В.

Оксененко О.М.