Постанова

від 02.06.2015 по справі 2а-14114/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 р. Справа № 2а-14114/11/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, Державної фіскальної служби України, Головного Управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2015р. по справі № 2а-14114/11/2070

за позовом Державного підприємства "Харківський бронетанковий ремонтний завод"

до Головного управління Державного казначейства України в Харківській області , Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області , Державної фіскальної служби України , Головного Управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення, рішень ДПА,

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство "Харківський бронетанковий ремонтний завод" (далі Позивач) звернувся до суду з позовом в якому просив скасувати:

-податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 0000440700 від 30 червня 2011 року;

-рішення Державної податкової адміністрації в Харківській області за результатами розгляду скарги № 3445/10/25-103 від 03.08.2011р.;

-рішення Державної податкової адміністрації України за результатами розгляду повторної скарги № 3626/10-245 від 13.10.2011р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2015 р. позов Державного підприємства "Харківський бронетанковий ремонтний завод"- задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 0000440700 від 30 червня 2011 року.

Західна ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, Державна фіскальна служба України, Головне Управління Міндоходів у Харківській області (далі- відповідачі), не погодившись з судовим рішенням, подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2015 р. в частині задоволених позовних вимог та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неправильне та не повне встановлення обставин справи, невірну оцінку доказів, не надання позивачем до перевірки первинних документів по господарським операціям щодо отримання, перевезення, оприбуткування товару, а отже не підтвердження реального виконання угоди, тому справа в частині задоволених позовних вимог вирішена невірно.

В судове засідання суду апеляційної інстанції 02.06.2015р. сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Згідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ДПІ у Ленінському районі м. Харкова (правонаступником якої є Західна ОДПІ) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП "Харківський бронетанковий ремонтний завод" з питання правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за період з 01.04.2009 р. - 31.03.2010 р. по взаємовідносинах з ТОВ "СТРУМТЕХ-2008", за результатами якої складено акт перевірки № 1120/07-004/08099848 від 17.06.2011 р. (т. 1, а.с. 72).

За висновками акту перевірки позивачем порушено п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено суму податкового кредиту податку на додану вартість у розмірі 1 658 291 грн., у зв'язку з чим донараховано податку на додану вартість на загальну суму 1 658 291,00 грн., у т.ч. по періодах: квітень 2009 року - 146 429,00 грн.; липень 2009 року - 84 031,00 грн.; серпень 2009 року - 734 684,00 грн.; вересень 2009 року - 80 373 грн.; жовтень 2009 року - 379 078,00 грн.; листопад 2009 року - 200 118,00 грн.; лютий 2010 року - 33 578,00 грн.

30.06.2011 р. ДПІ у Ленінському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення № 0000440700, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 2 072 863,75 грн. (основним платежем - 1 658 291,00 грн., штрафними фінансовими (санкціями) 414 572,75 грн.) (а.с. 9).

Підставою визначення позивачу податкових зобов'язань з ПДВ є висновки відповідача про формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість з сум, що виникли за операціями поставки з ТОВ "СТРУМТЕХ-2008", які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків та мали безтоварний характер.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства при відображені спірних сум податкового кредиту, оскільки позивачем доведено реальність господарських операцій.

Колегія суддів не погоджується з судом в частині задоволених позовних вимог, зважаючи на таке.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Судом встановлено, що 26.01.2009 р. між ДП "Харківський бронетанковий ремонтний завод" (покупець) та ТОВ "СТРУМТЕХ-2008" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 1/26, за умовами позивач придбав товар (ущільнююче кільце, прокладка, гайка, владиш, фільтр, товкач, кишка, корпус датчика, змащувальний фільтр тощо).

Згідно п. 3.3 Договору поставка здійснюється на умовах ЕХW (франко-завод).

На підтвердження реального проведення операцій за договором, як до податкової перевірки, так і суду, позивачем надано копії податкових, видаткових накладних, платіжних доручень.

Колегія суддів вважає, що надані позивачем доказів окремо та в своїй сукупності не підтверджують товарність поставки, зважаючи на таке.

Суд першої інстанції не врахував, що позивачем ні під час перевірки , ні до суду не надано доказів факту отримання товару в спосіб передбачений умовами договору - наявності довіреності на отримання матеріальних цінностей, а також доказів переміщення товару до позивача.

З податкових накладних вбачається, що контрагент позивача знаходиться в м. Запоріжжя, позивач в м. Харкові. Дата відвантаження товару зазначена квітень, липень, серпень, ,вересень та листопад 2009р. (т,5 а.с.7-15)

Доказів видачі довіреностей за весь період на отримання товару, перевезення товару від продавця до м.Харкова позивачем не надано ні до перевірки, ні до суду першої та апеляційної інстанції.

Позивачем надано лише журнал видачі довіреностей, проте він не містить відомостей щодо видачі довіреностей на отримання товару в квітні , серпні 2009р.(т.5 а.с.32-40)

Щодо перевезення товару від ТОВ " Струмтех-2008" до позивача суд першої інстанції взяв до уваги посвідчення про відрядження працівників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подорожній лист від 08.02.2010р.(т.5 а.с.42-45)

Колегія суддів зазначає, що зазначені докази свідчать лише про одну поставку в лютому 2010р. та не містять визначення товару, який перевозився, а також доказів наявності у позивача у власності або користуванні цього автомобіля.

Позивач посилається також на пояснювальну записку від 08.02.2010р. ОСОБА_2 про домовленість з ТОВ "Струмтех-2008" здійснювати поставку товару до позивача попутним транспортом. (а.с.41)

Колегія суддів зазначає, що доказів транспортування товару до позивача не надано ні до перевірки, ні до суду.

Відповідно ч. 2 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз. 27 п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил № 363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс (редакція 2000 року) термін "Франко завод" означає, що постачальник вважається таким, що виконав зобов'язання по поставці, надавши товар в розпорядження покупця на своєму підприємстві чи іншому визначеному сторонами місці (наприклад, заводі, фабриці, складі, тощо). Продавець не несе відповідальності за навантаження товару на транспортний засіб.

Слід зазначити, що товарно-транспортна накладна є документом, який підтверджує переміщення, надходження товару, а відтак є підставою для здійснення наступного оприбуткування товару.

За умовами EXW франко-завод саме на позивача було покладено обов'язок по переміщенню товару.

Згідно умов договору товар від ТОВ "СТРУМТЕХ-2008" мав відпускатися за місцезнаходженням постачальника (до 09.06.2010 р - м. Запоріжжя, а з 09.06.2010 р. - м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) та підлягав переміщенню до позивача в м. Харків.

Позивачем не надано товарно-транспортних накладних, що є основним документом на перевезення вантажів, між тим, пункти навантаження та розвантаження товару знаходились на значній відстані.

Відповідно до ст.11 КАС України суд апеляційної інстанції надав позивачу можливість надати докази здійснення перевезення товару, доставки його на територію підприємства. Проте позивач своїм правом не скористався, жодних доказів до суду не надав.

Позивачем також не надано доказів використання вантажного транспорту для перевезення, залучення третіх осіб в якості перевізників, не підтверджено конкретних осіб, що здійснювали навантаження, перевезення, розвантаження та оприбуткування товару.

Доводи позивача, що транспортування здійснювалося нерегулярним транспортом та без складення ТТН, колегія суддів вважає такими, що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Так, ДП «Харківськоий бронетанковий завод» є режимним підприємством, зв'язку із чим, доступ транспорту на територію підприємства має обмеження.

Доказів, які підтверджують заїзд на територію підприємства транспорту з товарними цінностями, придбаними у ТОВ "СТРУМТЕХ-2008", позивачем не надано та судом не встановлено.

Наявність у матеріалах справи подорожнього листа не підтверджує фактичного переміщення товару, оскільки в ньому не зазначено асортимент та кількість товару, що перевозився.

Отже, слід погодитись з доводами апеляційної скарги щодо не підтвердження поставок в частині переміщення ТМЦ від продавця до покупця.

Крім того, позивачем не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції належним чином оформлених документів, які б дали змогу встановити фактичне придбання та переміщення запчастин позивачем, а саме: документальне засвідчення погодженого часу та місця передачі товару, факт оприбуткування придбаного товару, складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

Також колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги, що надані позивачем документи лише формально відображають операції та не доводять їх реальне здійснення, а тому відхиляються колегією суддів.

Судова колегія оцінює критично надані позивачем прибуткові ордери, докази оплати товару та наступної реалізації ТМЦ, тому як неможливо ідентифікувати такий товар, як раніше придбаний позивачем у ТОВ "СТРУМТЕХ-2008".

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як до перевірки відповідача, так і до суду позивачем були надані первинні документи недостатні для підтвердження реального виконання поставок товарів від ТОВ "СТРУМТЕХ-2008", а тому позивач не мав право відображати сплачений в ціні товару ПДВ до податкового періоду, який відповідним чином враховувати при визначення податкового зобов'язання.

Власне ж факт використання позивачем придбаних товарів у господарській діяльності не є підтвердженням отримання цих товарів саме від ТОВ «Струмтех-2008».

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6.).

Таким чином, подані позивачем докази на підтвердження реального характеру правовідносин зі спірним контрагентом, не спростовують висновків ДПІ, зафіксованих в акті перевірки, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відмовити у позові Товариства.

Колегія суддів погоджується з висновками податкової перевірки, що суми сплаченого ПДВ в ціні придбаних ТМЦ від ТОВ "СТРУМТЕХ-2008" позивач безпідставно відніс до податкового кредиту відповідного періоду.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 0000440700 від 30 червня 2011 року прийнято правомірно та обґрунтовано.

Враховуючи, що судом першої інстанції не вірно та не повно з'ясовані обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та доказам, які містяться в матеріалах справи, постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню, разом із винесенням нової постанови про відмову в задоволені позову в цій частині вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, Державної фіскальної служби України, Головного Управління Міндоходів у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2015р. по справі № 2а-14114/11/2070 скасувати в частині задоволення позову та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 0000440700 від 30 червня 2011р.

Прийняти нову постанову, якою в цій частині в задоволені позову відмовити.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2015р. по справі № 2а-14114/11/2070 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б. Судді Курило Л.В. Присяжнюк О.В. Повний текст постанови виготовлений 08.06.2015 р.