Постанова

від 13.05.2015 по справі 805/7223/14

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2015 р. Справа №805/7223/14

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

час прийняття постанови: 14 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Ковиліній А.А.,

з участю представників:

позивача - Кисельова В.С.,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сладкая жизнь» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, третьої особи Публічного акціонерного товариства «Сан Інбев Україна» про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 03 червня 2014 року № 0002242201 у розмірі 377 496,00 грн., та № 0002252201 у розмірі 358 621,50 грн.,-

в с т а н о в и в :

У червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сладкая жизнь» (далі - позивач, ТОВ «Сладкая жизнь») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач, Макіївська ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області), за участю третьої особи Публічного акціонерного товариства «Сан Інбев Україна» (далі - третя особа, ПАТ «Сан Інбев Україна») про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 03 червня 2014 року: № 0002242201 на суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 377 496,00 грн., з яких за основним платежем у сумі 251 664,00 грн., за штрафними санкціями у сумі 125 832,00 грн., та № 0002252201 на суму податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 358 621,50 грн., з яких за основним платежем у сумі 239 081,00 грн., за штрафними санкціями у сумі 119 540,50 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що у період з 24 квітня 2014 року по 30 квітня 2014 року посадовими особами Макіївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сладкая Жизнь» (код ЄДРПОУ 30936954) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Адітум Маркет» (код ЄДРПОУ 33558727) за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої відповідачем складено акт перевірки № 1506/05-18-22-01/30936954 від 19 травня 2014 року, за яким відповідач зробив висновок, що оскільки реальність вчинення господарських операцій між ПП «Адітум Маркет» та його постачальниками відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, задекларований на папері, з огляду на що, за думкою відповідача, у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій та включення собівартості придбаного та реалізованого товару від ПП «Адітум Маркет» до складу витрат з податку на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Зазначений висновок був підписаний посадовими особами позивача із запереченнями, але листом № 10192/10/05-18-22-01 від 29 травня 2014 року «Про розгляд заперечень до акту перевірки» відповідач не погодився з запереченнями позивача, з урахуванням чого, на підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 03 червня 2014 року: № 0002242201, яким позивачеві збільшено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 377 496,00 грн., з яких за основним платежем у сумі 251 664,00 грн. та за штрафними санкціями 125 832,00 грн., а також № 0002252201, яким позивачеві збільшено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 358 621,50 грн., з яких: за основним платежем у сумі 239 081,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 119 540,50 грн., які були отримані позивачем поштовою кореспонденцією 05 червня 2014 року.

Позивач зазначив, що даний висновок відповідача є безпідставним та необґрунтованим, й спростовується наступним, 01 січня 2013 року позивачем з ПП «Адітум Маркет» був укладений Договір купівлі-продажу № 03/13, відповідно до умов якого продавець прийняв на себе зобов'язання продати та передати у власність позивача скляну плашку, ємністю 0,5 л., а позивач зобов'язаний прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору. Договором була встановлена ціна товару - пляшки пивної BNR (0,5 л.) у розмірі 0,45 грн., в т.ч. ПДВ 20%, термін сплати - 7 банківських днів з моменту поставки товару, умови постачання EXW склад Продавця (Інкотермс 2000), строк дії договору до 31 грудня 2013 року, який був складений між сторонами у письмовій формі, відповідно до вимог чинного законодавства України. Таким чином, позивачем при укладені договору купівлі-продажу був виконаний повний комплекс всіх можливих дій з проведення правового аналізу право та дієздатності контрагента з метою встановлення правовідносин з купівлі товару та подальшого належного виконання з його сторони зобов'язань, встановлених умовами договору та чинним законодавством, а також представлені ПП «Адітум Маркет» реєстраційні та установчі документи, які в повній мірі підтверджували правомірність та законність ведення ним господарської діяльності.

Позивач вказав, що придбання у ПП «Адітум Маркет» пивної пляшки 0,5 л. здійснювалось позивачем з метою формування товарного запасу даного виду товарно-матеріальних цінностей в якості тари, з огляду на наступне. Між позивачем та ПАТ «САН ІНБЕВ УКРАЇНА» (далі - третя особа), яке є виробником пива, слабоалкогольних напоїв, безалкогольних та енергетичних напоїв, укладений договір дистрибуції № 11/08 від 01 серпня 2008 року, відповідно до якого третя особа зобов'язана передавати позивачу у власність товар в строки та на умовах, передбачених цим договором, а позивач зобов'язаний приймати товар, оплачувати його вартість, повертати (у випадках, передбачених цим договором - придбавати) тару, в терміни та на умовах, передбачених цим договором. Відповідно до пункту 1.6 Договору дистрибуції № 11/08 одним з видів Тари є склопляшка - тип BNR 173-КП2-500, ТУ У64.0033388.001-95 (0,5 л.). Згідно до розділу 10 наведеного вище договору дистрибуції № 11/08 тара, визначена у пункті 1.6, є зворотною. Пунктом 10.2 встановлено, що дистриб'ютор зобов'язаний повернути 100% тари, відповідно до пункту 10.3 вказаного договору дистрибуції № 11/08 - в разі не повернення тари зворотнім рейсом, дистриб'ютор повертає тару за власний рахунок і власним транспортом. Вказаний обов'язок Позивача і є причиною як збору позивачем тари, яка є зворотною тарою, у своїх контрагентів, яким реалізується пиво в процесі ведення господарської діяльності, так і закупівлі пляшки, як товару, у інших суб'єктів господарювання.

З огляду на вищевикладені обставини, позивач у період з січня по грудень 2013 року мав господарські правовідносини з ПП «Адітум Маркет» у рамках договору купівлі-продажу № 03/13 від 01 січня 2013року, за яким придбавалася скляна пивна пляшка BNR 0,5 літра. Тому, у період з січня по грудень 2013 року ПП «Адітум Маркет» позивачу в рамках договору купівлі-продажу №03/13 від 01 січня 2013 року було реалізовано пивної пляшки у кількості 3 239 192 штуки на загальну суму 1 509 984,53 грн., у тому числі ПДВ на суму 251 664,10 грн. Отримання даного товару підтверджується відповідними видатковими накладними за вказаний період, що підписані уповноваженими представниками сторін, копії яких додаються до адміністративного позову, а також доданими до адміністративного позову платіжними дорученнями на перерахування грошових коштів на поточний рахунок ПП «Адітум Маркет». Після приймання-передачі кожної партії пивної пляшки від ПП «Адітум Маркет» та його оприбуткування в бухгалтерському обліку, придбана позивачем пивна пляшка в той же або на наступний день поверталась позивачем на адресу ПАТ «Сан Інбев Україна» зворотними рейсами на підставі належним чином оформлених накладних на повернення тари, підписаних уповноваженою особою позивача та водієм перевізника, транспортним засобом якого поверталась тара, а після його доставки на конкретне відділення третьої особи (Харківське або Миколаївське), вказана пивна пляшка приймалась працівниками тарного складу на підставі накладних, оформлених ПАТ «Сан Інбев Україна». На підставі даних документів третьою особою оформлювався відповідний рахунок-фактура, за яким корегувався борг позивача як в кількісному, так і в грошовому визначенні, в бік зменшення за зворотною тарою, зокрема пивною пляшкою, яку позивач зобов'язаний повернути третій особі.

Тобто позивач вказав, що по кожній партії товару, який поставлявся ПП «Адітум Маркет» позивачу, вказаним підприємством виписувались та надавались належним чином оформлені податкові накладні, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит з січня по грудень 2013 року.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що висновок відповідача про не підтвердження реальності проведених господарських операцій з контрагентами-постачальниками ПП «Адітум Маркет» є безпідставним та необґрунтованим, з урахуванням чого позивач звернувся до суду із даною позовною заявою про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 03 червня 2014 року № 0002242201 у розмірі 377 496,00 грн., та № 0002252201 у розмірі 358 621,50 грн. (том 1 арк. справи 2-20).

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та надав додаткові пояснення (том 3 арк. справи 214-216), в яких зауважив на тому, що в Додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» в розділі ІІ «Податковий кредит», позивач на підставі належним чином оформлених постачальником податкових накладних сформував податковий кредит з відображенням у розрізі контрагентів у повній відповідності до норм Податкового кодексу України. При цьому, після подання позивачем щомісячної податкової звітності та проведення податковими органами камеральної перевірки, відповідачем жодного разу не ставилося питання щодо неправомірності віднесення сум з податку на додану вартість на підставі виданих ПП «Адітум Маркет» податкових накладних до складу податкового кредиту позивача, що свідчить про те, що даним контрагентом належним чином виконувались обов'язки як платника податку з включення виданих позивачу податкових накладних до єдиного реєстру та подання до податкових органів податкової звітності та включення ним даних сум з податку на додану вартість у власних податкових зобов'язань.

Позивач вказав, що реальність господарських операцій з закупівлі ТОВ «Сладкая жизнь» порожньої пивної пляшки у ПП «Адітум Маркет» та її подальшого повернення на тарні склади третьої особи (тобто її перевезення) підтверджується товарно-транспортними накладними, підписаними третьою особою, представником перевізника та позивачем. Також, оскільки повернення зворотної тари здійснюється зворотними рейсами перевізників, що залучаються третьою особою для доставки товару дистриб'ютору, то позивачем самостійно окремі товарно-транспортні накладні не оформлювались, оскільки з перевізником договірних відносин позивачем не встановлено, то витрат на перевезення він не несе. Але, при випуску товару для доставки позивачу третьої особою оформлюється товарно-транспортна накладна, яка підписується та видається перевізнику для перевезення та передачі товару позивачу. Після приймання позивачем доставленого товару, в тому випадку якщо даним зворотним рейсом повертається зворотна тара, яка відвантажувалась в такі автотранспортні засоби зі складів, зазначених ПП «Адітум Маркет», відповідальними працівниками складу в даній ТТН в спеціальній графі у нижньому правому куті ставиться відповідна відмітка «возврат тари», й виписується накладна на повернення тари, яка підписується водієм перевізника. Після перевезення цієї зворотної тари до відділень третьої особи, працівниками тарного складу проводиться її приймання по кількості та якості, й оформлюється накладна, на підставі якої ними оприбутковується прийнята кількість зворотної тари.

Таким чином, позивач вказав, що представлені позивачем товарно-транспортні накладні (ТТН), що оформлені належним чином відповідно до вимог чинного законодавства й підписані представниками трьох суб'єктів господарювання в повній мірі підтверджують факт перевезення порожньої пивної пляшки від позивача до третьої особи, й тому є належним доказом реальності здійснюваних позивачем господарських операцій, факт наявності яких відповідачем ставиться під сумнів й внаслідок чого були прийняті оскаржувані повідомлення-рішення.

З урахуванням наданих письмових пояснень, а також викладених раніше позовних вимог, представник позивача просив суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 03 червня 2014 року № 0002242201 у розмірі 377 496,00 грн., та № 0002252201 у розмірі 358 621,50 грн.

Відповідач до судового засідання не з'явився, просив розглянути дану адміністративну справу за відсутності його представників, з урахуванням заперечень (том 4 арк. справи 186-196), в яких вказав, що до Макіївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області надійшла постанова від 18 березня 2014 року старшого слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань СУ фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Донецькій області капітана податкової міліції Слепова Д.Ю. про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «Сладкая жизнь» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам із ПП «Адітум Маркет» (код СДРПОУ 33558727) в межах кримінального провадження № 32013050670000002, порушеного за статтею 212 частиною 3 Кримінального кодексу України.

При ознайомленні в слідчому управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Донецькій області з матеріалами кримінального провадження № 32013050670000002 за фактом фіктивного підприємництва ПП «Адітум Маркет» (код СДРПОУ 33558727) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України встановлено, що ПП «Адітум Маркет» було укладено документ, що має назву «договір поставки» № 53 від 01 січня 2013 року із ТОВ «Спецторгсервіс-КВВ» (код ЄДРПОУ 37178619, 91031, м Луганськ. Ленінський район, кв-л Димитрова. буд. ЗЗ а, кв.13) на поставку пляшок пивних в асортименті. На підставі даного договору на адресу ПП «Адітум Маркет» виписані і документи, що мають назву «видаткова» та «податкова накладна» на поставку пляшок пивних від ТОВ «Спецторгсервіс-КВВ».

Також представник відповідача зазначив, що окрім наведеної вище постанови старшого слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань СУ фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Донецькій області до Макіївської ОДПІ ГУ Міндоходів від 18 березня 2014 року, на адресу Макіївської ОДПІ ГУ Міндоходів від ДПІ у Києво-Святошинського району ГУ Міндоходів у Київській області надійшов акт від 21 лютого 2014 року № 85/22-03/33558727 «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Адітум Маркет» (код ЄДРПОУ 33558727) з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та подальшої реалізації товару з іншими контрагентами за листопад 2013 року, а також акт від 25 березня 2014 року № 130/22-03/33558727 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ПП «Адітум Маркет» (код ЄДРПОУ 33558727) з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та подальшої реалізації товару з іншими контрагентами за грудень 2013 року.

Представник відповідача зазначає, що з урахуванням опрацювання наведеної вище інформації щодо формування податкового кредиту встановлено, що ПП «Адітум Маркет» фактично не могло здійснювати господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) начебто отриманих від підприємств постачальників, через відсутність у підприємства майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення вказаного виду діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності; відсутність управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, механізмів, як наслідок відсутність постачання товарів (робіт, послуг) ПП «Адітум Маркет» в адресу підприємств-покупців. Отже, за відсутності придбання активів, відсутні підстави для податкового обліку.

Що стосується ТОВ «Сладкая жизнь» відповідач зазначила, що позивачем в податковому обліку у складі податкового кредиту відображені суми податку на додану вартість по взаємовідносинам із ПП «Адітум Маркет» на загальну суму 1 509 984,60 грн., у тому числі ПДВ 251 664,10 грн. Під час опрацьовування даної інформації відповідачем встановлено, що у ТОВ «Сладкая жизнь» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у контрагента-постачальника ПП «Адітум Маркет» за 2013 рік.

Оскільки реальність вчинення господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сладкая жизнь» та ПП «Адітум Маркет» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів здекларований на папері, таким чином, у ТОВ «Сладкая жизнь» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій, та включення сум податку на додану вартість від ПП «Адітум Маркет» до складу податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, під час проведення перевірки були встановлені порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Сладкая жизнь» вимог податкового, та іншого законодавства, а саме: підпункту 48.5.1 пункту 48.5 статті 45, пункту 48.7 статті 48, пункту 198.1, 198.2, 198.3, абз. 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в частині завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинам із Приватним підприємством «Адітум Маркет» за 2013 рік на загальну суму 251 664,00 грн.; а також пункту 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в частині завищення витрат по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Адітум Маркет» на загальну суму 1 258 320,50 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік у сумі 239 081,00 грн. У зв'язку з наведеним відповідач вважає, що позивачем не підтверджено документально проведення господарських операцій з контрагентом-постачальником Приватним підприємством «Адітум Маркет» за 2013 рік.

Відповідач вказав, що на підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 03 червня 2014 року: № 0002242201, яким позивачеві збільшено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 377 496,00 грн., з яких за основним платежем у сумі 251 664,00 грн. та за штрафними санкціями 125 832,00 грн., а також № 0002252201, яким позивачеві збільшено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 358 621,50 грн., з яких: за основним платежем у сумі 239 081,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 119 540,50 грн.

Таким чином, представник відповідача вважає, що відповідачем правомірно та у рамках податкового законодавства винесені податкові повідомлення-рішення, з урахуванням чого просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Представники третьої особи - Публічного акціонерне товариства «Сан Інбев Україна» до судового засідання не з'явились, просили розглянути справу за їх відсутністю та додатково надіслали письмові пояснення (том 4 арк. справи 166-), в яких вказали, що між позивачем та ПАТ «САН ІНБЕВ УКРАЇНА», яке є виробником пива, слабоалкогольних напоїв, безалкогольних та енергетичних напоїв, укладений договір дистрибуції № 11/08 від 01 серпня 2008 року, відповідно до якого третя особа зобов'язана передавати позивачу у власність товар в строки та на умовах, передбачених цим договором, а позивач зобов'язаний приймати товар, оплачувати його вартість, повертати (у випадках, передбачених цим договором - придбавати) тару, в терміни та на умовах, передбачених цим договором. Відповідно до п.1.6 Договору дистрибуції № 11/08 одним з видів Тари є склопляшка - тип BNR 173-КП2-500, ТУ У64.0033388.001-95 (0,5 л.). Згідно до розділу 10 наведеного вище договору дистрибуції № 11/08 тара, визначена пункті 1.6 Договору, є зворотною. Пунктом 10.2 встановлено, що дистриб'ютор зобов'язаний повернути 100 % тари, відповідно до пункту 10.3 вказаного договору дистрибуції № 11/08 для повернення тари - в разі її не повернення зворотнім рейсом, дистриб'ютор повертає тару за власний рахунок і власним транспортом.

З урахуванням викладеного, позивачем на виконання своїх зобов'язань протягом 2013 року періодично здійснювалось повернення зворотної тари - пивної склопляшки автотранспортом перевізників, які доставляли таку зворотну тару від позивача на відповідні відділення ПАТ «Сан Інбев Україна». При доставці такої тари, відповідальними працівниками тарних складів відповідних відділень ПАТ «Сан Інбев Україна» здійснювалась перевірка кількості та якості доставленої зворотної тари, при необхідності вибракування некондиційної пляшки - складався відповідний акт, та за результатом проведення перевірки оформлювались накладні, якими підтверджується факт прийому тари у кількісному виразі, один примірник яких повертався позивачеві.

Щодо здійснення операцій з повернення частини зворотної тари - пивної склопляшки третя особа у своїх поясненнях підтвердила, що відділеннями ПАТ «Сан Інбев Україна» здійснювалось приймання від позивача зворотної тари, яка доставлялась залученими третьою особою перевізниками для доставки товару позивачеві центрозавозом, що підтверджено податковими накладними. Також третя особа зазначила, що на підставі зазначених накладних, оформлених за результатом приймання зворотної тари відповідальними особами тарного складу відділень ПАТ «Сан Інбев Україна», на які здійснювалось повернення такої тари позивача, з урахуванням вибракуваної при прийомці пляшки, у відповідних звітних періодах 2013 року у позивача зменшувався борг перед ПАТ «Сан Інбев Україна» за зворотною тарою (том 4 арк. справи 166-172).

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сладкая жизнь» (ідентифікаційний код 30936954, адреса: 86123, Донецька область, м. Макіївка-23, Червоногвардійський район, вулиця Тайгова, будинок 1, корпус 1) є юридичною особою, що зареєстроване 31 травня 2000 року виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області за № 12731200000000205, позивач узятий, та перебуває на податковому обліку в Червоногвардійському відділенні Макіївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області з 07 червня 2000 року за № 61, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 4 арк. справи 202-203). Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 22 січня 2013 року № 200102716 позивач є платником податку на додану вартість з 08 червня 2000 року, а також, як вбачається з відомостей, які є в матеріалах адміністративної справи, позивач є платником податку на прибуток та здійснює свою діяльність на підставі Статуту.

Відповідач - Макіївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України у даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами адміністративної справи, у період з 24 квітня 2014 року по 30 квітня 2014 року головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Макіївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області Войцеховською Світланою Йосипівною та головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Макіївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області Гавричковою Іриною Миколаївною проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Сладкая жизнь» (код ЄДРПОУ 30936954) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Адітум Маркет» (код ЄДРПОУ 33558727) за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої було складено акт перевірки № 1506/05-18-22-01/30936954 від 19 травня 2014 року (том 1 арк. справи 21- 46).

З висновків наведеного вище акту перевірки вбачається, що контролюючим органом під час проведення перевірки були встановлені наступні порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Сладкая жизнь» вимог податкового, та іншого законодавства, а саме:

- підпункту 48.5.1 пункту 48.5 статті 45, пункту 48.7 статті 48, пункту 198.1, 198.2, 198.3, абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в частині завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинам із Приватним підприємством «Адітум Маркет» за 2013 рік на загальну суму 251 664,00 грн., з яких за січень 2013 року у розмірі 13 215,00 грн., за квітень 2013 року у сумі 15 103, 00 грн., за травень 2013 року у сумі 79 606,00 грн., за червень 2013 року у розмірі 51 164,00 грн., за жовтень 2013 року у розмірі 31 725,00 грн., за листопад 2013 року у розмірі 40 128,00 грн., за грудень 2013 року у розмірі 20 723,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 251 664,00 грн., з яких за січень 2013 року у розмірі 13 215,00 грн., за квітень 2013 року у сумі 15 103, 00 грн., за травень 2013 року у сумі 79 606,00 грн., за червень 2013 року у розмірі 51 164,00 грн., за жовтень 2013 року у розмірі 31 725,00 грн., за листопад 2013 року у розмірі 40 128,00 грн., за грудень 2013 року у розмірі 20 723,00 грн.;

- пункту 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в частині завищення витрат по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Адітум Маркет» на загальну суму 1 258 320,50 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік у сумі 239 081,00 грн.;

Також додатково вказано у пункті 3 наведеного вище акту перевірки про не підтвердження Товариством з обмеженою відповідальністю «Сладкая жизнь» проведених господарських операцій з контрагентом-постачальником Приватним підприємством «Адітум Маркет» за 2013 рік.

Вказаний акт позивачем підписано із зазначенням «прийнято із запереченнями» та 22 травня 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Сладкая жизнь» на адресу відповідача за вхідним № 177/14 направлені заперечення до акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки № 1506/05-18-22-01/30936954 від 19 травня 2014 року (том 1 арк. справи 47-50). Відповідачем при розгляді зазначених вище заперечень до акту перевірки було прийнято рішення від 29 травня 2014 року про залишення їх без задоволення, про що направлено відповідь на адресу позивача (том 1 арк. справи 51-57).

З урахуванням чого, на підставі акту перевірки, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу 2 Податкового кодексу України та відповідно до частини 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, відповідачем 03 червня 2014 року прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення від 03 червня 2014 року форми «Р» № 0002242201, яким позивачеві за порушення підпункту 48.5.1пункту 48.5 статті 45, пункту 48.7 статті 48, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, абз. 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 377 496,00 грн., з яких: за основним платежем у сумі 251 664,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 125 832,00 грн. (том 1 арк. справи 58):

- податкове повідомлення-рішення від 03 червня 2014 року форми «Р» № 0002252201, яким позивачеві за порушення пункту 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 358 621,50 грн., з яких: за основним платежем у сумі 239 081,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 119 540,50 грн. (том 1 арк. справи 59).

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даною позовною заявою.

Суд зазначає, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є правовими актами індивідуальної дії, правомірність винесення яких здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини 1 статті 9 КАС України.

Спірними обставинами у даній справі є обґрунтованість зроблених відповідачем висновків про не підтвердження документально Товариством з обмеженою відповідальністю «Сладкая жизнь» реальності здійснення господарських операцій з контрагентом-постачальником Приватним підприємством «Адітум Маркет» за 2013 рік, і, як наслідок, обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Стосовно цього суд зазначає наступне.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до положення пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 розділу І цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього розділу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені норми Податкового кодексу України вбачається, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із наданих у судовому засіданні пояснень представника позивача, що підтверджуються матеріалами справи, судом встановлено наступне.

01 січня 2013 року між ТОВ «Сладкая жизнь» (далі - покупець) та ПП «Адітум Маркет» (далі - продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 03/13, відповідно до умов якого продавець прийняв на себе зобов'язання продати та передати у власність покупця скляну плашку, ємністю 0,5 л., а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору. Відповідно до пункту 3.1 вказаного договору встановлена ціна товару - пляшки пивної BNR (0,5 л.) у розмірі 0,45 грн., в т.ч. ПДВ 20%, термін сплати - 7 банківських днів з моменту поставки товару, умови постачання EXW склад Продавця (Інкотермс 2000), строк дії договору до 31 грудня 2013 року (том 1 арк. справи 60-61).

При цьому, як вбачається з матеріалів адміністративної справи та зазначено представником позивача у письмових поясненнях, ТОВ «Сладкая жизнь» з метою перевірки фіктивності існування свого контрагента ПП «Адітум Маркет» як дійсної юридичної особи, були отримані належним чином засвідчені копії реєстраційних та установчих документів контрагента, а саме: виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, якою підтверджувалась належним чином проведена державна реєстрація юридичної особи Серії АБ № 179477 (том 1 арк. справи 62-63); довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Серії АА № 714147, видана Головним управлінням статистики у Київській області (том 1 арк. справи 64-65); довідка про взяття ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС - ПП «Адітум Маркет» на облік як платника податків (форма 4-ОПП) № 878 від 06 грудня 2012 року; Свідоцтво № 200093156НБ № 547908, що підтверджує реєстрацію ПП «Адітум Маркет» як платника податку на додану вартість (том 1 арк. справи 67), Статут ПП «Адітум Маркет» від 01 вересня 2008 року за № 13391050006001269 зі змінами (том 1 арк. справи 68-75).

З приводу наведеного суд зазначає, що будь-яких обов'язків, покладених на позивача щодо перевірки під час укладення господарських договорів наявності у контрагентів-постачальників трудових ресурсів, власних або орендованих приміщень та/або транспортних засобів, укладених договорів з його постачальниками на постачання товару, який в подальшому придбавається покупцем, тобто ТОВ «Сладкая жизнь», чинним законодавством не передбачено.

Як зазначив позивач, під час укладення зазначеного договору купівлі-продажу, ПП «Адітум Маркет» позивачеві повідомлено адреси складських приміщень, з яких позивач може здійснювати вивезення придбаної пивної пляшки, а саме: м. Донецьк, вул. Бахметьєва, 46; м. Макіївка, вул. Репіна, 20 а; м. Горлівка, вул. Промислова, 1б; м. Краматорськ, вул. Горького, 10.

З урахуванням наведеного, у період з січня 2013 року по грудень 2013 року ПП «Адітум Маркет» позивачу в рамках наведеного договору купівлі-продажу № 03/13 від 01 січня 2013 року було реалізовано пивної пляшки у кількості 3 239 192,00 штук на загальну суму 1 509 984,53 грн., у тому числі. ПДВ на суму 251 664,10,00 грн.

На підтвердження факту поставки позивач надав суду копії податкових накладних, що виписувались та надавались ПП «Адітум Маркет» позивачеві, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит за 2013 рік, а саме, податкові накладні: № 1 від 09 грудня 2013 року; № 2 від 10 грудня 2013 року; № 3 від 16 січня 2013 року, № 4 від 17 січня 2013 року; № 5 від 18 січня 2013 року; № 11 від 22 січня 2013 року; № 29 від 25 січня 2013 року; № 27 від 05 квітня 2013 року; № 57 від 09 квітня 2013 року; № 67 від 12 квітня 2013 року; № 73 від 16 квітня 2013 року; № 99 від 25 квітня 2013 року; № 86 від 19 квітня 2013 року;№ 85 від 19 квітня 2013 року; № 94 від 24 квітня 2013 року; № 95 від 24 квітня 2013 року; № 77 від 17 квітня 2013 року; № 102 від 26 квітня 2013 року; № 106 від 27 квітня 2013 року; № 107 від 29 квітня 2013 року; № 113 від 30 квітня 2013 року; № 7 від 03 травня 2013 року; № 9 від 03 травня 2013 року; № 8 від 03 травня 2013 року; № 18 від 07 травня 2013 року; № 28 від 08 травня 2013 року; № 40 від 10 травня 2013 року; № 49 від 13 травня 2013 року; № 56 від 14 травня 2013 року; № 63 від 15 травня 2013 року; № 64 від 15 травня 2013 року; № 66 від 16 травня 2013 року; № 72 від 17 травня 2013 року; № 73 від 17 травня 2013 року; № 85 від 20 травня 2013 року; № 88 від 21 травня 2013 року; № 109 від 23 травня 2013 року; № 110 від 23 травня 2013 року; № 111 від 23 травня 2013 року; № 112 від 23 травня 2013 року; № 116 від 23 травня 2013 року; № 117 від 25 травня 2015 року; № 124 від 27 травня 2013 року; № 125 від 27 травня 2013 року; № 131 від 28 травня 2013 року; № 132 від 28 травня 2013 року; № 158 від 30 травня 2013 року; № 163 від 31 травня 2013 року; № 162 від 31 травня 2013 року; № 164 від 31 травня 2013 року; № 24 від 05 червня 2013 року; № 25 від 05 червня 2013 року; № 55 від 07 червня 2013 року;№ 56 від 07 червня 2013 року; № 57 від 07 червня 2013 року; № 58 від 07 червня 2013 року; № 59 від 07 червня 2013 року; № 60 від 07 червня 2013 року; № 69 від 11 червня 2013 року; № 91 від 13 червня 2013 року; № 97 від 14 червня 2013 року; № 98 від 14 червня 2013 року; № 131 від 18 червня 2013 року; № 149 від 19 червня 2013 року; № 150 від 19 червня 2013 року; № 152 від 19 червня 2013 року; № 163 від 20 червня 2013 року; № 175 від 21 червня 2013 року; № 201 від 26 червня 2013 року; № 202 від 26 червня 2013 року; № 212 від 27 червня 2013 року; № 220 від 28 червня 2013 року; № 219 від 28 червня 2013 року; № 107 від 08 жовтня 2013 року; № 122 від 09 жовтня 2013 року; № 140 від 10 жовтня 2013 року; № 162 від 11 жовтня 2013 року; № 233 від 16 жовтня 2013 року; № 268 від 18 жовтня 2013 року; № 290 від 22 жовтня 2013 року; № 332 від 26 жовтня 2013 року; № 351 від 28 жовтня 2013 року; № 371 від 30 жовтня 2013 року; № 386 від 31 жовтня 2013 року; № 6 від 01 листопада 2013 року; № 97 від 07 листопада 2013 року; № 113 від 08 листопада 2013 року; № 114 від 08 листопада 2013 року; № 181 від 13 листопада 2013 року; № 182 від 13 листопада 2013 року; № 248 від 18 листопада 2013 року; № 326 від 22 листопада 2013 року; № 373 від 25 листопада 2013 року; № 412 від 27 листопада 2013 року; № 453 від 29 листопада 2013 року; № 454 від 29 листопада 2013 року; № 455 від 29 листопада 2013 року; № 103 від 06 грудня 2013 року; № 104 від 06 грудня 2013 року; № 132 від 09 грудня 2013 року; № 133 від 09 грудня 2013 року; № 131 від 09 грудня 2013 року; № 173 від 12 грудня 2013 року; № 391 від 25 грудня 2013 року; № 392 від 26грудня 2013 року; № 410 від 26 грудня 2013 року; № 431 від 27 грудня 2013 року (том 1 арк. справи 76-248, том 2 арк. справи 1-41).

На підтвердження отримання ТОВ «Сладкая жизнь» кожної партії товару, поставленої Приватним підприємством «Адітум Маркет» позивачем надані суду копії видаткових накладних за вказаний вище період, а саме за 2013 рік, що підписані уповноваженими представниками сторін, а саме: № 010113 від 09 січня 2013 року; № 020113 від 10 січня 2013 року; № 030113 від 16 січня 2013 року; № 040113 від 17 січня 2013 року; № 050113 від 18 січня 2013 року; № 110113 від 22 січня 2013 року; № 290113 від 25 січня 2013 року; № 270413 від 05 квітня 2013 року; № 570413 від 09 квітня 2013 року; № 670413 від 12 квітня 2013 року; № 730413 від 16 квітня 2013 року; № 770413 від 17 квітня 2013 року; № 860413 від 19 квітня 2013 року; № 850413 від 20 квітня 2013 року; № 940413 від 24 квітня 2013 року; № 950413 від 24 квітня 2013 року; № 990413 від 25 квітня 2013 року; № 1020413 від 26 квітня 2013 року; № 1070413 від 26 квітня 2013 року; № 1060413 від 27 квітня 2013 року; № 1130413 від 30 квітня 2013 року; № 070513 від 03 травня 2013 року; № 090513 від 03 травня 2013 року; № 080513 від 04 травня 2013 року; № 180513 від 07 травня 2013 року; № 280513 від 08 травня 2013 року; № 400513 від 10 травня 2013 року; № 490513 від 13 травня 2013 року; № 560513 від 14 травня 2013 року; № 630513 від 15 травня 2013 року; № 640513 від 15 травня 2013 року; № 660513 від 16 травня 2013 року; № 720513 від 17 травня 2013 року; № 730513 від 17 травня 2013 року; № 850513 від 20 травня 2013 року; № 880513 від 21 травня 2013 року; № 1090513 від 23 травня 2013 року; № 1110513 від 23 травня 2013 року; № 1100513 від 23 травня 2013 року; № 1120513 від 23 травня 2013 року; № 1160513 від 24 травня 2013 року; № 1170513 від 25 травня 2013 року; № 1240513 від 27 травня 2013 року; № 1250513 від 27 травня 2013 року; № 1310513 від 28 травня 2013 року; № 1320513 від 28 травня 2013 року; № 1580513 від 30 травня 2013 року; № 1630513 від 31 травня 2013 року; № 1620513 від 31 травня 2013 року; № 1640513 від 31 травня 2013 року; № 240613 від 05 червня 2013 року; № 250613 від 05 червня 2013 року; № 550613 від 07 червня 2013 року; № 580613 від 07 червня 2013 року; № 560613 від 07 червня 2013 року; № 600613 від 07 червня 2013 року; № 590613 від 07 червня 2013 року; № 690613 від 11 червня 2013 року; № 910613 від 13 червня 2013 року; № 970613 від 14 червня 2013 року; № 980613 від 14 червня 2013 року; № 1310613 від 18 червня 2013 року; № 1500613 від 19 червня 2013 року; № 1520613 від 19 червня 2013 року; № 1490613 від 19 червня 2013 року; № 1630613 від 20 червня 2013 року; № 1750613 від 21 червня 2013 року; № 2010613 від 26 червня 2013 року; № Б/Н від 26 червня 2013 року; № 2120613 від 27 червня 2013 року; № 2200613 від 28 червня 2013 року; № Б/Н від 28 червня 2013 року; № 1071013 від 08 жовтня 2013 року; № 1221013 від 09 жовтня 2013 року; № 1401013 від 10 жовтня 2013 року; № 1621013 від 11 жовтня 2013 року; № 2331013 від 16 жовтня 2013 року; № 2581013 від 18 жовтня 2013 року; № 2901013 від 22 жовтня 2013 року; № 3321013 від 25 жовтня 2013 року; № 3511013 від 28 жовтня 2013 року; № 3711013 від 30 жовтня 2013 року; № 3861013 від 31 жовтня 2013 року; № 61113 від 01 листопада 2013 року; № 971113 від 07. листопада 2013 року; № 1131113 від 08 листопада 2013 року; № 1141113 від 08 листопада 2013 року; № 1821113 від 13 листопада 2013 року; № 1811113 від 13 листопада 2013 року; № 2481113 від 18 листопада 2013 року; № 3251113 від 22 листопада 2013 року; № 3731113 від 25 листопада 2013 року; № 4121113 від 27 листопада 2013 року; № 4541113 від 29 листопада 2013 року; № 4531113 від 29 листопада 2013 року; № 4551113 від 29 листопада 2013 року; № 1031213 від 06 грудня 2013 року; № 1041213 від 06 грудня 2013 року; № 1321213 від 09 грудня 2013 року; № 1331213 від 09 грудня 2013 року; № 1731213 від 12 грудня 2013 року; № 3911213 від 25 грудня 2013 року; № 3921213 від 25 грудня 2013 року; № 4101213 від 26 грудня 2013 року; № 4311213 від 27 грудня 2013 року (том 1 арк. справи 76-248, том 2 арк. справи 1-41).

Як вказувалось судом вище, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

На виконання викладеного, а також згідно до умов укладеного договору, позивач належним чином і в повному обсязі виконав зобов'язання щодо сплати отриманого ним товару у визначений договором строк і порядку, що підтверджується доданими до адміністративного позову копіями платіжних доручень на перерахування грошових коштів на поточний рахунок ПП «Адітум Маркет», а саме: від 29 січня 2013 року, від 23 квітня 2013 року, від 24 квітня 2013 року; від 13 травня 2013 року, від 13 травня 2013 року; від 15 травня 2013 року, від 16 травня 201 року; від 21 травня 2013 року, від 22 травня 2013 року; від 29 травня 2013роуц; від 31травня 2013 року; від 03 червня 2013року; від 04 червня 2013 року; від 07 червня 2013 року; від 10 червня 2013 року; від 11 червня 2013 року; від 12 червня 2013 року; від 12 червня 2013 року; від 14 червня 2013 року; від 17 червня 2013 року; від 18 червня 2013 року; від 25 червня 2013 року; від 26 червня 2013 року; від 08 липня 2013 року; від 08 листопада 2013 року; від 12 листопада 2013 року; від 15 листопада 2013 року; від 21 листопада 2013 року; від 02 грудня 2013 року; від 04 грудня 2013 року; від 06 грудня 2013 року; від 13 грудня 2013 року; від 18 грудня 2013 року; від 09 січня 2014 року; від 10 січня 2014 року (том 2 арк. справи 42-81).

Сума податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним позивачем була включена до складу податкового кредиту відповідних періодів, відображена у реєстрах отриманих податкових накладних, відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за звітні податкові періоди з січня 2013 року по грудень 2013 року (том 2 арк. справи 1-55, том 3 арк. справи 220-250).

Водночас, судом встановлено, що 01 серпня 2008 року між ТОВ «Сладкая жизнь» (далі - дистриб'ютор) та ПАТ «Сан Інбев Україна» (далі - компанія), укладений договір дистрибуції № 11/08 (том 2 арк. справи 90), відповідно до умов якого ПАТ «Сан Інбев Україна» зобов'язане передавати дистриб'ютору, тобто ТОВ «Сладкая жизнь» у власність товар в строки та на умовах, передбачених цим договором, а дистриб'ютор зобов'язаний приймати даний товар, оплачувати його вартість, повертати (у випадках, передбачених цим договором - придбавати) тару, в терміни та на умовах, передбачених цим договором. Відповідно до п.1.6 Договору дистрибуції № 11/08 одним з видів Тари є склопляшка - тип BNR 173-КП2-500, ТУ У64.0033388.001-95 (0,5 л.).

До вищенаведеного договору дистрибуції № 11/08 від 01 серпня 2008 року між позивачем та ПАТ «Сан Інбев Україна» неодноразово укладались додаткові угоди про деякі зміни у пунктах наведеного договору дистрибуції щодо реалізації товару, а саме, додаткові угоди: № 11/08 від 30 грудня 2008 року, № 11/08 від 09 вересня 2010 року; № 11/08 від 30 грудня 2011 року; № 11/08 від 28 грудня 2012 року; № 11/08 від 31 грудня 2013 року, яким продовжено строк дії вказаного договору дистрибуції до 31 грудня 2014 року (том 1 арк. справи 91-95).

Згідно з розділом 10 даного договору дистрибуції № 11/08 тара визначена п.1.6 Договору, є зворотною. Відповідно до пункту 10.2 дистриб'ютор зобов'язаний повернути 100 % тари, для чого використовуються зворотні рейси автомашин, які доставили товар центрозавозом, а також зазначено, що у разі не повернення такої тари зворотнім рейсом, дистриб'ютор повертає тару за власний рахунок і власним транспортом.

Як зазначено представником позивача у судових засіданнях, вказаний обов'язок позивача є причиною як збору позивачем тари, яка є зворотною тарою, у своїх контрагентів, яким реалізується пиво в процесі ведення господарської діяльності, так і закупівлі пляшки, як товару, у інших суб'єктів господарювання.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що 04 січня 2013 року позивач листом № 04/13 повідомив ПАТ «Сан Інбев Україна», що 01 січня 2013 року між ТОВ «Сладкая жизнь» та ПП «Адітум Маркет» укладено договір купівлі-продажу тари (скло пляшки типу BNR), відповідно до умов якого постачання пляшки здійснюється на умовах її само вивозу. Відтак, з метою виконання умов договору дистрибуції позивач повідомив третю особу про те, що повернення ПАТ «Сан Інбев Україна» зворотної тари буде здійснюватись ТОВ «Сладкая жизнь» безпосередньо із складів ПП «Адітум Маркет», розташованих за адресами: м. Донецьк, вул. Бахметьєва, 46, м. Макіївка, вул. Рєпіна, 20 а, м. Горлівка, вул. Промислова, 1б, м. Краматорськ, вул. Горького, 10, з використанням зворотних рейсів автомашин, які поставили продукцію (пиво) від ПАТ «Сан Інбев Україна» до ТОВ «Сладкая жизнь» (том 1 арк. справи 96).

15 січня 2013 року ПАТ «Сан Інбев Україна» листом № 480 повідомило позивача про їх згоду із запропонованим засобом реалізації товару (том 1 арк. справи 97).

Надалі, відповідно до умов вказаного договору, після приймання-передачі кожної партії пивної пляшки від ПП «Адітум Маркет» та його оприбуткування в бухгалтерському обліку, придбана позивачем пивна пляшка в той же або на наступний день поверталась на адресу ПАТ «Сан Інбев Україна» зворотними рейсами на підставі належним чином оформлених накладних на повернення тари, підписаних уповноваженою особою позивача та водієм перевізника, транспортним засобом якого поверталась тара, а після його доставки на конкретне відділення ПАТ «Сан Інбев Україна» (Харківське або Миколаївське), вказана пивна пляшка приймалась працівниками тарного складу на підставі накладних, оформлених ПАТ «Сан Інбев Україна», копії яких знаходяться в матеріалах адміністративної справи.

На підставі зазначених документів ПАТ «Сан Інбев Україна» оформлювався відповідний рахунок-фактура, на підставі якого корегувався борг ТОВ «Сладкая жизнь» як в кількісному, так і в грошовому визначенні, в бік зменшення за зворотною тарою, зокрема пивною пляшкою, яку позивач зобов'язаний повернути третій особі, а саме ПАТ «Сан Інбев Україна».

Таким чином, реалізація повернутого позивачем товару до складу ПАТ «Сан Інбев Україна» підтверджується копіями накладних на повернення тари, разом із копіями накладних складу ПАТ «Сан Інбев Україна» про оприбуткування тари та копіями рахунків-фактур про корегування боргу ТОВ «Сладкая жизнь», а саме: № 17496 від 10 січня 2013 року, № 17555 від 16 січня 2013 року, № 17615 від 22 січня 2013 року, № 18395 від 16 квітня 2013 року, № 18455 від 24 квітня 2013 року, № 18495 від 26 квітня 2013 року, № 18515 від 30 квітня 2013 року, № 18556 від 03 травня 2013 року, № 18576 від 07 травня 2013 року, № 18655 від 10 травня 2013 року, № 18677 від 14 травня 2013 року, № 18696 від 15 травня 2013 року, № 18775 від 21 травня 2013 року, № 18815 від 23 травня 2013 року, № 18817 від 23 травня 2013 року, № 18835 від 25 травня 2013 року № 18856 від 27 травня 2013 року, № 18875 від 28 травня 2013 року, № 18935 від 31 травня 2013 року, № 18977 від 05 червня 2013 року, № 19017 від 07 червня 2013 року, № 19018 від 07 червня 2013 року, № 19035 від 11 червня 2013 року, № 19075 від 14 червня 2013 року, № 19115 від 18 червня 2013 року, № 19135 від 19 червня 2013 року, № 19175 від 21 червня 2013 року, № 19236 від 26 червня 2013 року, № 20536 від 09 жовтня 2013 року, № 20555 від 10 жовтня 2013 року, № 20575 від 11 жовтня 2013 року, № 20615 від 16 жовтня 2013 року, № 20656 від 18 жовтня 2013 року, № 20795 від 31 жовтня 2013 року, № 20816 від 01 листопада 2013 року, № 20858 від 08 листопада 2013 року, № 20897 від 13 листопада 2013 року, № 20977 від 25 листопада 2013 року, № 21017 від 29 листопада 2013 року, № 21057 від 06 грудня 2013 року, № 21077 від 09 грудня 2013 року, № 21097 від 12 грудня 2013 року, № 21157 від 25 грудня 2013 року, № 15338 від 05 квітня 2013 року, № 15378 від 09 квітня 2013 року, № 15439 від 12 квітня 2013 року, № 15558 від 19 квітня 2013 року, № 15638 від 24 квітня 2013 року, № 15718 від 29 квітня 2013 року, № 15859 від 08 травня 2013 року, № 15978 від 15 травня 2013 року, № 16018 від 17 травня 2013 року, № 16020 від 17 травня 2013 року, № 16159 від 27 травня 2013 року, № 16238 від 31 травня 2013 року, № 16338 від 07 червня 2013 року, № 16341 від 07 червня 2013 року, № 16518 від 19 червня 2013 року, № 16538 від 20 червня 2013 року, № 16618 від 27 червня 2013 року, № 16638 від 28 червня 2013 року, № 18762 від 08 листопада 2013 року, № 19082 від 29 листопада 2013 року, № 19202 від 06 грудня 2013 року, № 19242 від 09 грудня 2013 року, № 19484 від 26 грудня 2013 року, № 19506 від 27 грудня 2013 року, № 21217 від 09 січня 2013 року, № 21316 від 17 січня 2013 року, № 21347 від 18 січня 2013 року, № 21437 від 25 січня 2013 року, № 22900 від 17 квітня 2013 року, № 22960 від 20 квітня 2013 року, № 23060 від 25 квітня 2013 року, № 23100 від 27 квітня 2013 року, № 23160 від 03 травня 2013 року, № 23180 від 04 травня 2013 року, № 23322 від 13 травня 2013 року, № 23381 від 16 травня 2013 року, № 23400 від 20 травня 2013 року, № 23520 від 23 травня 2013 року, № 23522 від 23 травня 2013 року, № 23541 від 24 травня 2013 року, № 23582 від 28 травня 2013 року, № 23660 від 30 травня 2013 року, № 23681 від 31 травня 2013 року, № 23761 від 05 червня 2013 року, № 23800 від 07 червня 2013 року, № 23802 від 07 червня 2013 року, № 23940 від 13 червня 2013 року, № 23961 від 14 червня 2013 року, № 24060 від 19 червня 2013 року, № 24180 від 26 червня 2013 року, № 24225 від 28 червня 2013 року, № 26443 від 08 жовтня 2013 року, № 26663 від 22 жовтня 2013 року, № 26722 від 25 жовтня 2013 року, № 26762 від 28 жовтня 2013 року, № 26803 від 30 жовтня 2013 року, № 26923 від 07 листопада 2013 року, № 27043 від 13 листопада 2013 року, № 27103 від 18 листопада 2013 року, № 27184 від 22 листопада 2013 року, № 27263 від 27 листопада 2013 року, № 27303 від 29 листопада 2013 року, № 27463 від 09 грудня 2013 року, № 27743 від 25 грудня 2013 року (том 2 арк. справи 98-249, том 3 арк. справи 1-198).

При цьому, у наведених вище накладних на повернення тари вказується наступна інформація: номер товарно-транспортної накладної з якою доставлявся товар для позивача центрозавозом та за якою здійснюється повернення зворотної тари, найменування перевізника, номер транспортного засобу, яким здійснюється перевезення зворотної тари, прізвище водія, який приймає тару та підписує накладну на повернення, вид, кількість та вартість тари.

Також представником позивача під час розгляду даної справи на підтвердження реальності здійснення правочинів за вищевказаними договорами надано суду реєстри товарно-транспортних накладних за період з 08 січня 2013 року по 27 грудня 2013 року, в яких міститься інформація про відправника, одержувача, платника перевізника, вантаж, номери та дати товарно-транспортних накладних, марки та державні номери автомобілів і причепів, на яких здійснювалися перевозки (том 4 арк. справи 56-160).

Тобто, вище перелічені відомості, які виражаються в належним чином оформлених накладних на повернення тари до складу ПАТ «Сан Інбев Україна», рахунках-фактурах, на підставі якого ТОВ «Сладкая жизнь» корегувався борг, а також товарно-транспортних накладних, за якими здійснювалось повернення зворотної тари до складу ПАТ «Сан Інбев Україна» є належними та достатніми доказами для підтвердження факту руху товарно-матеріальних цінностей та факт реальності здійснення господарських операцій з придбання тари Позивачем у ПП «Адітум Маркет».

Таким чином, висновки податкового органу щодо відсутності у позивача первинних бухгалтерських документів, що є підставою для формування податкового кредиту та визначення розміру податку на прибуток, є такими, що не відповідають дійсності та зроблені на підставі неповно з'ясованих обставин, що мають значення для правильного вирішення цього питання.

Необхідно також зазначити, що при винесенні рішення у справі «Інтерсплав» проти України» (2007 рік, заява № 803/02) Європейський Суд з прав людини, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу № 1, застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави. Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Під час розгляду даної адміністративної справи відповідачем будь-яких доказів на предмет того, що позивач був залучений до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним формуванням податкового кредиту, чи доказів того, що йому було відомо або ж повинно було бути відомо про протиправну діяльність його постачальника не надано, а судом таких доказів не встановлено.

Враховуючи наявність у позивача первинних документів, що були досліджені під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено реальність досліджених господарських операцій з ПП «Адітум Маркет», що у свою чергу доводить про необґрунтованість висновків відповідача стосовно неправомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення витрат позивача по взаємовідносинам з ПП «Адітум Маркет» на загальну суму 1 258 320,50 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність у діях позивача порушень вимог Податкового кодексу України, та, як наслідок, про відсутність підстав у податкового органу для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток за спірним податковими повідомленнями-рішеннями, і застосування у відношенні позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що Макіївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області не довела правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень, таким чином позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сладкая жизнь» про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 03 червня 2014 року № 0002242201 у розмірі 377 496,00 грн., та № 0002252201 у розмірі 358 621,50 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 872,00 грн. (том 1 арк. справи 2).

На підставі викладеного, керуючись статтями 8, 9, 10, 11, 40, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сладкая жизнь» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, третьої особи Публічного акціонерного товариства «Сан Інбев Україна» про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 03 червня 2014 року № 0002242201 у розмірі 377 496,00 грн., та № 0002252201 у розмірі 358 621,50 грн., - задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення з податку на додану вартість від 03 червня 2014 року № 0002242201 у розмірі 377 496,00 грн., з яких: за основним платежем у сумі 251 664,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 125 832,00 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення з податку на прибуток від 03 червня 2014 року № 0002252201 у розмірі 358 621,50 грн., з яких: за основним платежем у сумі 239 081,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 119 540,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сладкая жизнь» (ідентифікаційний код 30936954, адреса: 86123, Донецька область, м. Макіївка-23, Червоногвардійський район, вулиця Тайгова, будинок 1, корпус 1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 872,00 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві грн. 00 коп.).

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 13 травня 2015 року в присутності представника позивача.

Постанова у повному обсязі складена 18 травня 2015 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.