Ухвала

від 19.05.2016 по справі 805/7223/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2016 року м. Київ К/800/38723/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Рибченка А.О., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сладкая жизнь» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Сан ІнБев Україна» про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сладкая жизнь» (далі - позивач, ТОВ «Сладкая жизнь») звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 03.06.2014 року № 0002242201 та № 0002252201.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивачем належним чином підтверджено реальність господарських операцій з його контрагентом а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Макіївську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області замінено правонаступником Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач, ДПІ) відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що позивачем порушено вимоги п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість. Посилається на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Крім того, відносно контрагента ПП «Адітум Маркет» - ТОВ «Спецторгсервіс-КВВ» відкрито кримінальне провадження за ст. 212 Кримінального кодексу України (за ухилення від сплати податків), що також свідчить про нереальність господарських операцій та не можливість передачі товару по ланцюгу постачання.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

ТОВ «Сладкая жизнь» зареєстрований у якості юридичної особи, код ЄДРПОУ 30936954, знаходиться на податковому обліку відповідача, є платником податку на додану вартість та податку на прибуток.

Посадовими особами відповідача, відповідно до наказу від 22.04.2014 року №923 та направлень від 22.04.2014 року №№1503,1504 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сладкая жизнь» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Адітум Маркет» за період з 01.01.2011 року до 31.12.2013 року, за результатами якої складений акт перевірки від 19.05.2014 року № 1506/05-18-22-01/30936954.

У висновках цього акту перевірки зазначено про порушення позивачем вимог: пп. 48.5.1 п. 48.5 ст. 45, п. 48.7 ст. 48, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, абз. 1 п. 198.6 ст. 198 ПК України, в частині завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Адітум Маркет» на загальну суму 251664грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 251664грн., з яких за січень 2013 року у сумі 13215 грн., квітень 2013 року - 15103 грн., травень 2013 року 79606 грн., червень 2013 року 51164 грн., жовтень 2013 року 31725 грн., листопад 2013р. 40128 грн., грудень 2013р. 20723 грн.; п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в частині завищення витрат по взаємовідносинах з ПП «Адітум Маркет» на загальну суму 1258320,50 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік в сумі 239081 грн. (т.№1 а. с. 45-46). Також в третьому пункті висновків акту перевірки вказано, що позивачем не підтверджено реальне здійснення господарських операцій з контрагентом-постачальником ПП «Адітум Маркет» за 2013 рік.

На підставі вказаного акту перевірки Макіївською ОДПІ ГУ Міндоходів в Донецькій області 03.06.2014 року були прийняті податкові повідомлення-рішення (форма «Р»):

- № 0002242201, яким ТОВ «Сладкая жизнь» за порушення пп. 48.5.1 п. 48.5 ст. 45, п. 48.7 ст. 48, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 ПК України збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ у сумі 251664 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% у сумі 125832 грн.;

- № 0002252201, яким ТОВ «Сладкая жизнь» за порушення п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 239081 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% в сумі 119540,50 грн. (т. №1 а. с. 58,59).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

З огляду на положення пп. 14.1.27 п. 14.1. ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ПП «Адітум Маркет».

01.01.2013 року між ТОВ «Сладкая жизнь» (покупець) та ПП «Адітум Маркет» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №03/13 відповідно до умов якого продавець прийняв на себе зобов'язання продати та передати у власність покупця скляну пляшку, ємністю 0,5 л., а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.

На підтвердження використання товару у власній господарській діяльності позивачем надано також копію договору від 01.01.2008 року № 11/08 укладеного між ВАТ «Сан ІнБев Україна» (правонаступником якого є ПАТ «Сан ІнБев Україна», що виступає у справі третьою особою) та ТОВ «Сладкая жизнь» (дистриб'ютор) укладений договір дистрибуції № 11/08, відповідно до умов якого ВАТ «Сан ІнБев Україна» зобов'язане передавати ТОВ «Сладкая жизнь» у власність товар в строки та на умовах, передбачених цим договором, а дистриб'ютор зобов'язаний приймати даний товар, оплачувати його вартість, повертати (у випадках, передбачених цим договором - придбавати) тару, в терміни та на умовах, передбачених цим договором. Відповідно до п.1.6 Договору дистрибуції № 11/08 одним з видів Тари є склопляшка - тип BNR 173Г-КП2-500, ТУ У64.00 333 888.001-95 (т. №2 а.с. 82-90).

До зазначеного договору дистрибуції № 11/08 укладались додаткові угоди про деякі зміни у пунктах наведеного договору дистрибуції щодо реалізації товару, а саме, додаткові угоди: від 30.12.2008 року, від 09.09.2010 року; від 30.12.2011 року; від 28.12.2012 року; від 31.12.2013 року, яким продовжено строк дії вказаного договору дистрибуції до 31.12.2014 року (т. №2 а.с. 91-95).

Згідно з розділом 10 даного договору дистрибуції № 11/08 тара визначена п.1.6 Договору, є зворотною. Відповідно до пункту 10.2 дистриб'ютор зобов'язаний повернути 100 % тари, для чого використовуються зворотні рейси автомашин, які доставили товар центрозавозом, а також зазначено, що у разі неповернення такої тари зворотнім рейсом, дистриб'ютор повертає її за власний рахунок і власним транспортом (т.№2 а. с. 86).

Листом від 04.01.2013 року № 04/13 позивач повідомив ПАТ «Сан ІнБев Україна», що 01.01.2013 року між ТОВ «Сладкая жизнь» та ПП «Адітум Маркет» укладено договір купівлі-продажу тари (склопляшки типу BNR), відповідно до умов якого постачання пляшки здійснюється на умовах її самовивозу. Відтак, з метою виконання умов договору дистрибуції позивач повідомив третю особу про те, що повернення ПАТ «Сан ІнБев Україна» зворотної тари буде здійснюватись ТОВ «Сладкая жизнь» безпосередньо зі складів ПП «Адітум Маркет», розташованих за адресами: м. Донецьк, вул. Бахметьєва, 46, м. Макіївка, вул. Рєпіна, 20 а, м. Горлівка, вул. Промислова, 1б, м. Краматорськ, вул. Горького, 10, з використанням зворотних рейсів автомашин, які поставили продукцію (пиво) від ПАТ «Сан ІнБев Україна» до ТОВ «Сладкая жизнь».

Листом від 15.01.2013 року за №480 ПАТ «Сан ІнБев Україна» повідомило ТОВ «Сладкая жизнь» про їх згоду із запропонованим засобом реалізації товару (т.2 а.с. 97).

В подальшому, відповідно до умов вказаного договору, після приймання-передачі кожної партії пивної пляшки від ПП «Адітум Маркет» та його оприбуткування в бухгалтерському обліку, придбана позивачем пивна пляшка не пізніше наступного дня поверталась на адресу ПАТ «Сан ІнБев Україна» зворотними рейсами на підставі належним чином оформлених накладних на повернення тари, підписаних уповноваженою особою позивача та водієм перевізника, транспортним засобом якого поверталась тара, а після його доставки на конкретне відділення ПАТ «Сан ІнБев Україна» (Харківське або Миколаївське), вказана пивна пляшка приймалася працівниками тарного складу на підставі накладних, оформлених ПАТ «Сан ІнБев Україна», копії яких наявні в матеріалах справи.

На підставі зазначених документів ПАТ «Сан ІнБев Україна» оформлювався відповідний рахунок-фактура, на підставі якого корегувався борг ТОВ «Сладкая жизнь» як в кількісному, так і в грошовому визначенні, в бік зменшення за зворотною тарою, зокрема пивною пляшкою, яку позивач зобов'язаний повернути ПАТ «Сан ІнБев Україна».

Таким чином, реалізація повернутого позивачем товару до складу ПАТ «Сан ІнБев Україна» підтверджується копіями накладних на повернення тари, разом із копіями накладних складу ПАТ «Сан ІнБев Україна» про оприбуткування тари та копіями рахунків-фактур про корегування боргу ТОВ «Сладкая жизнь» (т.№ 2 а. с. 98-249, т. №3 а. с. 1-198).

При цьому, у наведених вище накладних на повернення тари вказується наступна інформація: номер товарно-транспортної накладної з якою доставлявся товар для позивача центрозавозом та за якою здійснюється повернення зворотної тари, найменування перевізника, номер транспортного засобу, яким здійснюється перевезення зворотної тари, прізвище водія, який приймає тару та підписує накладну на повернення, вид, кількість та вартість тари.

Крім того, позивачем, на підтвердження фактичного виконання умов договорів, реальності здійснення господарських операцій, правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та формування витрат по господарських операціях з ПП «Адітум Маркет», використання у власній господарській діяльності придбаних товарів, подано суду копії: договорів, додаткових угод, податкових та видаткових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, реєстрів отриманих податкових накладних, рахунків фактур та інші документи.

Позивач здійснював оплату за отримані товари/послуги/виконані роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій позивач та його контрагент ПП «Адітум Маркет» були включені до Єдиного державного реєстру та перебували на обліку платників податків.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість, які б позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем витрат та податкового кредиту по господарським операціям з ПП «Адітум Маркет», оскільки реальність таких підтверджується первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники, а також підтверджують факт використання придбаних послуг у господарській діяльності позивача.

Доводи відповідача про те, що відносно контрагента ПП «Адітум Маркет» - ТОВ «Спецторгсервіс-КВВ» відкрито кримінальне провадження за ст. 212 Кримінального кодексу України (за ухилення від сплати податків), що також свідчить про нереальність господарських операцій та не можливість передачі товару по ланцюгу постачання, суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ «Сладкая жизнь» та ПП «Адітум Маркет», - безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, у вчиненні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

Також, відповідачем не доведено, що укладені між позивачем та ПП «Адітум Маркет» договори і первинні документи до них підписані не уповноваженими на те особами.

Доводи відповідача про порушення суб'єктами господарювання по ланцюгу постачання податкового законодавства суд відхиляє, оскільки за порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для тієї особи, яка допустила таке порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, від 31.10.2014 року у справі № 21-318а14, відповідно до якої законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

При цьому, відповідачем не доведено, що контрагенту позивачу визначались суми податкових зобов'язань та не спростовано реальність поставки товарів.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року у справі № 805/7223/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

А.О. Рибченко

Т.М. Шипуліна