Постанова

від 10.06.2015 по справі 826/7014/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 червня 2015 року № 826/7014/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтрансресурс" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексімтрансресурс» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївського районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексу - відповідач) в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення від 30 вересня 2013 № 004352208 та від 30 вересня 2013 року № 0004342208.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковими повідомленнями - рішеннями, вважаючи їх протиправними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного податкового законодавства. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем помилково за наслідками перевірки договірних відносин з контрагентами позивача винесено податкові повідомлення - рішення про визначення грошових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість, чим неправомірно переклав відповідальність за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договорів на сторону договору, на яку такі обов'язки, а отже, і відповідальність зазначеними договорами покладені не були.

Відповідач проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити. Зауважив, що висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а надані позивачем документи не можуть вважатись належними доказами виконання договірних відносин, що мали місце між позивачем та його контрагентами.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем був направлений запит від 30 липня 2014 року № 1811/10/22-08 до ТОВ «Ексімтрансресурс» про надання інформації.

На підтвердження надання відповіді на вказаний запит, позивачем надано копію листа від 09 серпня 2013 року № 317 та супровідний лист з додатками від 13 вересня 2014 року № 417.

Проте, податковий орган дійшов висновку, що товариством надано недостатньо доказів для підтвердження господарських відносин з контрагентами, що і стало підставою для прийняття наказу про призначення перевірки.

Так, державною податковою інспекцією у Голосіївського районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі наказу від 04 вересня 2013 року № 727, згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексімтрансресурс» (код ЄДРПОУ 37033980) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Магірус ЛТД» (код ЄДРПОУ 37122550), ПП «Авто-Агро-Сервіс» (код ЄДРПОУ 35330165), ТОВ «Голден спектр технолоджи» (код ЄДРПОУ 37391942), ТОВ «Союз-електро» (код ЄДРПОУ 23548137) за весь період взаємовідносин.

За результатами перевірки складно Акт від 18 вересня 2014 року № 205/1-22-08-37033980 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому зазначено про порушення позивачем вимог:

- підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валових витрат підприємства на суму 277773,00, а саме по періодах: ІІ кв. 2011 року у сумі 79626,00 грн., ІІ-ІІІ кв. 2011 року у сумі 110802,00 грн., ІІ-ІV кв. 2014 року у сумі 5680,00 грн., І кв. 2012 року у сумі 56665,00 грн., три кв. 2012 року у сумі 25000,00 грн. Вказані порушення призвели до заниження податку на прибуток на суму 62254,00 грн., а саме по періодах: ІІ кв. 2011 року у сумі 18314,00 грн., ІІ-ІІІ кв. 2011 року у сумі 25484,00 грн., ІІ-ІV кв. 2014 року у сумі 1306,00 грн., І кв. 2012 року у сумі 11900,00 грн., три кв. 2012 року у сумі 5250,00 грн.;

- підпунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 41844,00 грн., а саме по періодах: квітень 2011 року у сумі 10192,00 грн., липень 2011 року у сумі 4398,00 грн., серпень 2011 року у сумі 3545,00 грн., вересень 2011 року у сумі 6240,00 грн., листопад 2011 року у сумі 1136,00 грн., січень 2012 року у сумі 11333,00 грн., липень 2012 року у сумі 5000,00 грн.

На підставі Акту перевірки від 18 вересня 2014 року № 205/1-22-08-37033980 ДПІ у Голосіївського районі Головного управління ДФС у м. Києві винесла податкове повідомлення - рішення:

- № 0004352208, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 70829,00 грн., з яких за основним платежем у сумі 62254,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 8575,00 грн.

- № 0004342208, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 57672,00 грн., з яких за основним платежем у сумі 41844,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 15828,00 грн.

Посилаючись на безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу, що зумовили прийняття рішення про збільшення сум грошових зобов'язань по податку на прибуток та податку додану вартість, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексімтрансресурс» звернулось з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Як встановлено судом та вбачається з Акту перевірки, контролюючий орган посилаючись на відсутність реального виконання господарських операцій, які здійснювались між позивачем та ТОВ «Магірус ЛТД», ПП «Авто-Агро-Сервіс», ТОВ «Голден спектр технолоджи», ТОВ «Союз-електро» , не підтвердження фактів виконання правочинів укладених між позивачем та його контрагентами, дійшов висновку про безпідставне віднесення сум до складу податкового кредиту по податку на додану вартість.

Такі висновки контролюючого органу базуються на інформації, отриманої від інших регіональних податкових органів у формі актів про неможливість проведення документальних позаплановиї невиїзних перевірок та документальних позапланових виїзних перевірок контрагентів позивача, в яких зазначено про не підтвердження реальності правовідносин по взаємовідносинах з платниками податків та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при виконанні договорів за період, що перевірявся.

Аналізуючи обґрунтованість таких висновків податкового органу, суд приходить до наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2. названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1. статті 14 Податкового кодексу України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Наступним пунктом названої статті встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 16.07.1999р. №996-XIV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні названого Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частою 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 зазначеної статті).

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 з наступними змінами та доповненнями в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Положення №88), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (пункт 2.2 названого Положення).

В силу пункту 2.4. Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

При цьому у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 зазначається, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції, про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року №1936/11/13-11.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексімтрансресурс» зареєстроване 21 квітня 2010 року у Голосіївській районній у місті Києві державній адміністрації.

Основним видом господарської діяльності позивач є інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (КВЕД 52.29).

Відповідно до договору доручення від 01 квітня 2011 року № 1106, укладеного між позивачем (довіритель) та ТОВ «Голден спектр Технолоджи» (повірений), відповідно до якого довіритель доручає повіреному виступати від імені та за рахунок довірителя в частині пошуку підприємств-потенціальних споживачів автотранспортних послуг; ведення переговорів та укладення договорів на транспортно - експедиційне обслуговування та перевезення вантажів; організації та проведення робіт по завантаженню, оформленню документів, організації перевезень, здійсненню інших операцій, пов'язаних з поставками та перевезенням товару на території України та за її межами.

Оплата послуг повіреного здійснюється на підставі звіту повіреного, акту приймання-передачі робіт (надання послуг) після погодження сторонами об'єму виконаних робіт шляхом перерахування довірителем від 2% до 10% від суми отриманого платежу за автотранспортні послуги (пункти 3.1 та 3.2 Договору).

На підтвердження виконання умов названого договору, ТОВ «Ексімтрансресурс» надало копію договору доручення від 01 квітня 2011 року № 1106, акт виконаних робіт від 30 квітня 2011 року № 43012, звіт № 1 до акту виконання робіт від 30 квітня 2011 року, яким визначено перелік здійснених перевезень, податкову накладну від 30 квітня 2011 року № 43012 на загальну суму 95551,79 грн., в тому числі ПДВ 15925,30 грн. та банківську виписку по особовому рахунку, з якого вбачається проведення оплати на користь ТОВ «Голден спектр Технолоджи» на суму 95551,79 грн. на виконання договору від 01 квітня 2011 року № 1106.

01 липня 2011 року між позивачем (довіритель) та ТОВ «Союз-електро» (повірений) укладено аналогічний договір доручення № 1110, на підтвердження виконання якого позивачем надано акти виконаних робіт від 29 липня 2011 року №29081, від 31 серпня 2011 року № 31100 та від 28 вересня 2011 року № 28100, звіт № 1 до акту виконання робіт від 29 липня 2011 року, звіт № 2 до акту виконання робіт від 31 серпня 2011 року та звіт № 3 до акту виконання робіт від 28 вересня 2011 року, якими визначено перелік здійснених перевезень, податкові накладні від 29 липня 2011 року № 29081 на загальну суму 41230,52 грн., в тому числі ПДВ 6871,75 грн., від 31 серпня 2011 року № 31100 на загальну суму 33231,28 грн., в тому числі ПДВ 5538,55 грн. та від 28 вересня 2011 року № 28100 на загальну суму 58500,00 грн., в тому числі ПДВ 9750,00 грн. та банківські виписки по особовому рахунку, з якого вбачається проведення оплати на користь ТОВ «Союз-електро» на суми 41230,52 грн., 33231,28 грн. та 58500,00 грн. на виконання договору від 01 липня 2011 року № 1110.

Вказаний договір доручення від 01 липня 2011 року № 1110 в матеріалах справи відсутній, проте був досліджений контролюючим органом під час проведення перевірки, що підтверджується актом від 18 вересня 2014 року № 205/1-22-08-37033980.

У свою чергу, 03 липня 2012 року між позивачем (покупець) та ПП «Авто-агро-світ» (постачальник) укладено договір поставки № 03071, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар в кількості, за цінами та на умовах, визначених даним договором.

Найменування, кількість та ціна товару буде визначатись згідно видаткових накладних (пункт 1.2 Договору).

На підтвердження виконання умов названого договору, ТОВ «Ексімтрансресурс» надало копію договору поставки від 03 липня 2012 року № 03071, видаткову накладну від 03 липня 2012 року № а-00000053, податкову накладну від 03 липня 2012 року № 41 на загальну суму 30000 грн., в тому числі ПДВ 5000,00 грн. та банківську виписку по особовому рахунку, з якого вбачається проведення оплати на користь ПП «Авто-агро-світ» на суму 30000,00 грн. на виконання договору від 03 липня 2012 року № 03071.

Судом встановлено, що за перевіряємий період позивачем (покупець) укладався договір постачання товару від 01 жовтня 2011 року № 1015 з ТОВ «Магрус ДТД» (постачальник), відповідно до якого, постачальник приймає на себе зобов'язання поставити, а покупець сплатити та отримати товар на умовах дійсного договору в асортименті, та за цінами, вказаними у рахунках-фактурах та накладних, які є невід'ємною частиною дійсного договору.

На підтвердження виконання умов названого договору, ТОВ «Ексімтрансресурс» надало копію договору підряду постачання товару від 01 жовтня 2011 року № 1015, видаткові накладні від 01 листопада 2011 року № 24, від 03 листопада 2011 року, податкові накладні від 01 листопада 2011 року № 24 на загальну суму 4715,93 грн. в тому числі ПДВ 785,99 грн., від 03 листопада 2011 року № 36 на загальну суму 2100,41 грн., в тому числі ПДВ 350,07 грн. та банківські виписки по особовому рахунку, з якого вбачається проведення оплати на користь «Магрус ДТД» на суми 4715,93 грн. та 2100,41 грн. на виконання договору від 01 жовтня 2011 року № 1015.

Крім того, 01 жовтня 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Магрус ДТД» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 1119, відповідно до якого продавець продає, а покупець приймає та оплачує товар.

Позивачем, на підтвердження виконання умов названого договору, надано договір купівлі-продажу від договір купівлі-продажу № 1119, видаткові накладні від 03 січня 2012 року №27 та від 11 січня 2012 року № 19, податкові накладні від 03 січня 2012 року № 27 на загальну суму 8162,53 грн. в тому числі ПДВ 1360,42 грн. та від 11 січня 2012 року № 19 на загальну суму 59834,88 грн. в тому числі ПДВ 9972,48 грн. та банківські виписки по особовому рахунку, з якого вбачається проведення оплати на користь «Магрус ДТД» на суми 8162,53 грн. та 59834,88 грн. на виконання договору від 01 жовтня 2011 року № 1119.

За результатами дослідження вище перелічених первинних і розрахункових документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV та Положення № 88. Також, наявні в матеріалах справи податкові накладні, що були виписані контрагентами на ім'я позивача за результатами виконання відповідних договорів, за своїм змістом цілком відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Крім того, позивачем надано копії первинних документів з третіми особами, як підтвердження подальшої реалізації придбаного товару у контрагента, зокрема договір від 26 червня 2012 року № 55/4, специфікацію до вказаного договору, заявку № 1, накладну на відпустку матеріалів і сировини від 10 липня 2012 року № 292, податкову накладну від 10 липня 2012 року №3, банківську виписку по рахунку, договір купівлі продажу від 31 березня 2011 року № 1103, накладні на відпустку матеріалів і сировини від 01 листопада 2011 року № 206 та від 03 січня 2012 року № 1, податкові накладні від 01 листопада 2011 року № 255, від 03 січня 2012 року № 1, банківські виписки по рахунку.

У свою чергу, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та контрагентами вказано на:

акт ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 28 серпня 2012 року № 114/15-3/35330165 «Про неможливість проведення зустрічної ПП «Авто-агро-світ» (код ЄДРПОУ 35330165) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 липня 2012 року по 31 липня 2012 року;

акт ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 11 вересня 2012 року № 890/22-6/23548137 «Про неможливість проведення зустрічної ТОВ «Союз-електро» (код ЄДРПОУ 23548137) з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за травень-вересень 2011 року;

акт Білоцерківської ОДПІ Київської області від 06 липня 2012 року № 1833/22-3/37122550/111 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Магірус» (код ЄДРПОУ 37122550), з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період листопад 2011 року, січень-лютий 2012 року

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду будь-яких належних доказів, які покладено в основу висновків актів перевірки на підтвердження відсутності фактів реальності господарських операцій, вчинених контрагентами, а також факту суперечності відповідного правочину фіскальним інтересам держави.

За відсутності відповідного вироку суду щодо фіктивності контрагентів, покладених в основу висновків актів перевірки про неможливість проведення зустрічних звірок, без наведення доказів суперечності відповідного правочину фіскальним інтересам держави, є необґрунтованим.

Так, ані акт перевірки, ані письмові заперечення відповідача, не містять аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентами податкової дисципліни у спірних правовідносинах.

Крім того, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 18.09.2013 №К/9991/76242/12, від 08.10.2013 №К/9991/6432/11, від 09.10.2013 №К/800/7079/13, від 10.10.2013 № К/800/29238/13, від 10.10.2013 №К/9991/62045/11.

Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказані підприємства не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована в період виконання спірних правочинів. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за спірний період, відповідає вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України.

В ході розгляду даної справи відповідачем не було надано суду будь-яких належних доказів нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання документів щодо цих правочинів не уповноваженими на те особами.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд прийшов до висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімтрансресурс» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївського районі Головного управління ДФС у м. Києві від 30 вересня 2013 № 004352208 та від 30 вересня 2013 року № 0004342208.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімтрансресурс» (ЄДРПОУ 37033980) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 257 (двісті п'ятдесят сім) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник