Ухвала

від 22.09.2016 по справі 826/7014/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2016 року м. Київ К/800/38161/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Островича С.Е., Юрченко В.П.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Кислова С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімтрансресурс» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року Товариство з обмеженою «Ексімтрансресурс» (далі - позивач, ТОВ «Ексімтрансресурс») звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївського районі Головного управління ДФС у м. Києві від 30.09.2013 року № 004352208 та від 30 вересня 2013 року № 0004342208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає про відсутність реального виконання господарських операцій, які здійснювались між позивачем та ТОВ «Магірус ЛТД», ПП «Авто-Агро-Сервіс», ТОВ «Голден спектр технолоджи», ТОВ «Союз-електро», не підтвердження фактів виконання правочинів укладених між позивачем та його контрагентами. Такі висновки контролюючого органу базуються на інформації, отриманої від інших регіональних податкових органів у формі актів про неможливість проведення документальних позапланових невиїзних перевірок та документальних позапланових виїзних перевірок контрагентів позивача, в яких зазначено про не підтвердження реальності правовідносин по взаємовідносинах з платниками податків та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при виконанні договорів за період, що перевірявся.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити таку без задоволення, а оскаржувані рішення без змін, оскільки при їх ухваленні суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Посадовими особами відповідача на підставі наказу від 04.09.2013 року № 727, згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ексімтрансресурс» (код ЄДРПОУ 37033980) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Магірус ЛТД» (код ЄДРПОУ 37122550), ПП «Авто-Агро-Сервіс» (код ЄДРПОУ 35330165), ТОВ «Голден спектр технолоджи» (код ЄДРПОУ 37391942), ТОВ «Союз-електро» (код ЄДРПОУ 23548137) за весь період взаємовідносин.

За результатами перевірки складно Акт від 18.09.2014 року № 205/1-22-08-37033980 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому зазначено про порушення позивачем вимог:

- пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України, що призвело до завищення валових витрат підприємства на суму 277773,00, а саме по періодах: ІІ кв. 2011 року у сумі 79626,00 грн., ІІ-ІІІ кв. 2011 року у сумі 110802,00 грн., ІІ-ІV кв. 2014 року у сумі 5680,00 грн., І кв. 2012 року у сумі 56665,00 грн., три квартали 2012 року у сумі 25000,00 грн. Вказані порушення призвели до заниження податку на прибуток на суму 62254,00 грн., а саме по періодах: ІІ кв. 2011 року у сумі 18314,00 грн., ІІ-ІІІ кв. 2011 року у сумі 25484,00 грн., ІІ-ІV кв. 2014 року у сумі 1306,00 грн., І кв. 2012 року у сумі 11900,00 грн., три квартали 2012 року у сумі 5250,00 грн.;

- пп. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 41844,00 грн., а саме по періодах: квітень 2011 року у сумі 10192,00 грн., липень 2011 року у сумі 4398,00 грн., серпень 2011 року у сумі 3545,00 грн., вересень 2011 року у сумі 6240,00 грн., листопад 2011 року у сумі 1136,00 грн., січень 2012 року у сумі 11333,00 грн., липень 2012 року у сумі 5000,00 грн.

На підставі Акту перевірки від 18.09.2014 року № 205/1-22-08-37033980 ДПІ у Голосіївського районі Головного управління ДФС у м. Києві винесла податкові повідомлення - рішення:

- № 0004352208, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 70829,00 грн., з яких за основним платежем у сумі 62254,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 8575,00 грн.

- № 0004342208, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 57672,00 грн., з яких за основним платежем у сумі 41844,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 15828,00 грн.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

З огляду на положення пп. 14.1.27 п. 14.1. ст. 14 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Відповідно до договору доручення від 01.04.2011 року № 1106, укладеного між позивачем (довіритель) та ТОВ «Голден спектр Технолоджи» (повірений), відповідно до якого довіритель доручає повіреному виступати від імені та за рахунок довірителя в частині пошуку підприємств-потенціальних споживачів автотранспортних послуг; ведення переговорів та укладення договорів на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів; організації та проведення робіт по завантаженню, оформленню документів, організації перевезень, здійсненню інших операцій, пов'язаних з поставками та перевезенням товару на території України та за її межами. Оплата послуг повіреного здійснюється на підставі звіту повіреного, акту приймання-передачі робіт (надання послуг) після погодження сторонами об'єму виконаних робіт шляхом перерахування довірителем від 2% до 10% від суми отриманого платежу за автотранспортні послуги (пункти 3.1 та 3.2 Договору). На підтвердження виконання умов договору, позивачем надано копію договору доручення від 01.04.2011 року № 1106, акт виконаних робіт від 30.04.2011 року № 43012, звіт № 1 до акту виконання робіт від 30.04.2011 року, яким визначено перелік здійснених перевезень, податкову накладну від 30.04.2011 року № 43012 на загальну суму 95551,79 грн., в тому числі ПДВ 15925,30 грн. та банківську виписку по особовому рахунку, з якого вбачається проведення оплати на користь ТОВ «Голден спектр Технолоджи» на суму 95551,79 грн. на виконання договору від 01.04.2011 року № 1106.

01.07.2011 року між позивачем (довіритель) та ТОВ «Союз-електро» (повірений) укладено аналогічний договір доручення № 1110, на підтвердження виконання якого позивачем надано акти виконаних робіт від 29.07.2011 року №29081, від 31.08.2011 року № 31100 та від 28.09.2011 року № 28100, звіт № 1 до акту виконання робіт від 29.07.2011 року, звіт № 2 до акту виконання робіт від 31.08.2011 року та звіт № 3 до акту виконання робіт від 28.09.2011 року, якими визначено перелік здійснених перевезень, податкові накладні від 29.07.2011 року № 29081 на загальну суму 41230,52 грн., в тому числі ПДВ 6871,75 грн., від 31.08.2011 року № 31100 на загальну суму 33231,28 грн., в тому числі ПДВ 5538,55 грн. та від 28.09.2011 року № 28100 на загальну суму 58500,00 грн., в тому числі ПДВ 9750,00 грн. та банківські виписки по особовому рахунку, з якого вбачається проведення оплати на користь ТОВ «Союз-електро» на суми 41230,52 грн., 33231,28 грн. та 58500,00 грн. на виконання договору від 01.07.2011 року № 1110. Зазначений договір доручення від 01.07.2011 року № 1110 в матеріалах справи відсутній, проте був досліджений контролюючим органом під час проведення перевірки, що підтверджується актом від 18.09.2014 року № 205/1-22-08-37033980.

Також, 03.07.2012 року між позивачем (покупець) та ПП «Авто-агро-світ» (постачальник) укладено договір поставки № 03071, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар в кількості, за цінами та на умовах, визначених даним договором. Найменування, кількість та ціна товару буде визначатись згідно видаткових накладних (пункт 1.2 Договору). На підтвердження виконання умов названого договору, позивачем надано копію договору поставки від 03.07.2012 року № 03071, видаткову накладну від 03.07.2012 року № а-00000053, податкову накладну від 03.07.2012 року № 41 на загальну суму 30000 грн., в тому числі ПДВ 5000,00 грн. та банківську виписку по особовому рахунку, з якого вбачається проведення оплати на користь ПП «Авто-агро-світ» на суму 30000,00 грн. на виконання договору від 03.07.2012 року № 03071.

Позивачем (покупець) було укладено договір постачання товару від 01.10.2011 року № 1015 з ТОВ «Магрус ДТД» (постачальник), відповідно до якого, постачальник приймає на себе зобов'язання поставити, а покупець сплатити та отримати товар на умовах дійсного договору в асортименті, та за цінами, вказаними у рахунках-фактурах та накладних, які є невід'ємною частиною дійсного договору. На підтвердження виконання умов названого договору, ТОВ «Ексімтрансресурс» надало копію договору підряду постачання товару від 01.10.2011 року № 1015, видаткові накладні від 01.11.2011 року № 24, від 03.11.2011 року, податкові накладні від 01.11.2011 року № 24 на загальну суму 4715,93 грн. в тому числі ПДВ 785,99 грн., від 03.11.2011 року № 36 на загальну суму 2100,41 грн., в тому числі ПДВ 350,07 грн. та банківські виписки по особовому рахунку, з якого вбачається проведення оплати на користь «Магрус ДТД» на суми 4715,93 грн. та 2100,41 грн. на виконання договору від 01.11.2011 року № 1015.

Крім того, 01.10.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Магрус ДТД» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 1119, відповідно до якого продавець продає, а покупець приймає та оплачує товар. Позивачем, на підтвердження виконання умов названого договору, надано договір купівлі-продажу від 01.10.2011 року № 1119, видаткові накладні від 03.01.2012 року №27 та від 11.01.2012 року № 19, податкові накладні від 03.01.2012 року № 27 на загальну суму 8162,53 грн. в тому числі ПДВ 1360,42 грн. та від 11.01.2012 року № 19 на загальну суму 59834,88 грн. в тому числі ПДВ 9972,48 грн. та банківські виписки по особовому рахунку, з якого вбачається проведення оплати на користь «Магрус ДТД» на суми 8162,53 грн. та 59834,88 грн. на виконання договору від 01.10.2011 року № 1119.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які б позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям ТОВ «Магірус ЛТД», ПП «Авто-Агро-Сервіс», ТОВ «Голден спектр технолоджи», ТОВ «Союз-електро», оскільки реальність таких підтверджується первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники, а також підтверджують факт використання придбаних товарів та послуг у господарській діяльності позивача.

Крім того, суд касаційної інстанції не бере до уваги посилання відповідача на акти неможливості проведення звірки контрагентів позивача, якими встановлено їх відсутність за місцезнаходженням, оскільки цей факт не може однозначно свідчити про невиконання суб'єктами договірних зобов`язань перед позивачем, на момент виникнення спірних правовідносин юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання договори, були належним чином зареєстровані.

Також, відповідачем не доведено, що укладені між позивачем і ТОВ «Магірус ЛТД», ПП «Авто-Агро-Сервіс», ТОВ «Голден спектр технолоджи», ТОВ «Союз-електро» договори і первинні документи до них підписані не уповноваженими на те особами.

Доводи відповідача про порушення контрагентами позивача податкового законодавства суд відхиляє, оскільки за порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для тієї особи, яка допустила таке порушення. При цьому, не спростовано належної обачності позивача при укладанні господарських договорів та не встановлено залучення до схем з ухилення від сплати податків та його обізнаність у цьому.

Відповідачем також не доведено, що контрагентам позивача визначались суми податкових зобов'язань у зв'язку із порушенням вимог податкового законодавства по вказаним господарським операціям.

Згідно правової позиції висловленій у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, від 31.10.2014 року у справі № 21-318а14, законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2015 року у справі № 826/7014/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

С.Е. Острович

В.П. Юрченко

Повний текст виготовлено 26.09.2016 року.