Рішення

від 04.06.2015 по справі 917/761/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2015 р. Справа №917/761/15

за позовом Виконавчого комітету Полтавської міської ради, вул.Жовтнева, 36, м.Полтава, 36000

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого технічного автоцентра "ДТА-Сервіс", вул.Серьогіна,3, м.Полтава, 36000

про стягнення 73800,00грн.

Суддя Кльопов І.Г.

Представники:

від позивача: Кривохижа Ю.А.

від відповідача: Христофоров Ю.В.

У судовому засіданні 04.06.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 ГПК України.

Суть спору: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача збитків у розмірі 73800,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пайовий внесок, який не перераховано до місцевого бюджету міста Полтави внаслідок бездіяльності відповідача, яка полягає в неукладенні договору пайової участі, в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України є збитками, які мають відшкодовуватись товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим технічним автоцентром "ДТА-Сервіс"

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, з підстав, викладених у відзиві на позов від 30.04.2015р. вхід. №6400.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим технічним автоцентром "ДТА-Сервіс" було здійснено реконструкцію виробничої бази по ву.Серьогіна та введено вказаний об'єкт в експлуатацію згідно декларації ПТ 14311043690 від 19.09.2011 року.

14 лютого 2014 року головним державним фінансовим інспектором відділу Держфініспекції в Полтавській області складено довідку про перевірку діяльності Полтавської міської ради та її виконавчого комітету, управління економічних питань та Управління з питань містобудування та архітектури з питань залучення коштів фізичних осіб та юридичних осіб на пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної структури м. Полтави та їх подальше цільове використання за період з 2011-2013 роки.

Як стверджує позивач, виконавчому комітету Полтавської міської ради із зазначеної довідки Держфініспекції стало відомо про те, що товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим технічним автоцентром "ДТА-Сервіс" здійснено реконструкцію виробничої бази по ву.Серьогіна та введено вказаний об'єкт в експлуатацію згідно декларації ПТ 14311043690 від 19.09.2011 року., кошторисна вартість будівництва при цьому склала 1230,0 тис.грн.

Як вбачається наданих доказів, позивач 07 серпня 2014 року листом за № 04.2-76/2/1646 звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Полтава № 37 від 07.08.2014 р. Проте, як зазначає позивач, відповідач вказаний лист залишив без відповіді.

Як досліджено судом, позивач звертався до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничим технічним автоцентром "ДТА-Сервіс" про визнання укладеним договору № 37 від 07.08.2014 р. між виконавчим комітетом Полтавської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим технічним автоцентром «ДТА-Сервіс» про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Полтава.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.12.2014р. у задоволенні вказаного позову відмовлено (справа №917/1980/14). вказаним рішенням суду у справі №917/1980/14 встановлено, що на час видачі дозволу на виконання будівельних робіт договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту між позивачем та відповідачем не був укладений. Доказів скасування чи зміни вказаного рішення господарського суду Полтавської області сторонами не надано.

Як зазначає позивач в обґрунтування позову, при належному виконанні товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим технічним автоцентром "ДТА-Сервіс" положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Полтава, місцевим бюджетом м. Полтави дійсно були б отримані доходи в розмірі73 800,00 грн, тому саме зазначена сума у розмірі 73800,00 грн, на думку позивача, є збитками, які підлягають стягненню з відповідача на користь бюджету м. Полтави.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, з огляду на наступне.

Положенням ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Характер спірних правовідносин, дає підстави визначити, що вони регулюються, зокрема, ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» .

Відповідно до положень статті 40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» , що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, 1. Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону .

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

До пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва:

1) об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;

3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;

4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;

5) об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;

6) об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури;

7) об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

8) об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;

9) об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу); (частину четверту статті 40 доповнено пунктом 9 згідно із Законом України від 22.03.2012 р. N 4570-VI .)

10) об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків. (частину четверту статті 40 доповнено пунктом 10 згідно із Законом України від 21.06.2012 р. N 5018-VI .)

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати:

1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд;

2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.

Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону .

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.

У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь. (частину восьму статті 40 доповнено абзацом другим згідно із Законом України від 20.11.2012 р. N 5496-VI .)

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Істотними умовами договору є:

1) розмір пайової участі;

2) строк (графік) сплати пайової участі;

3) відповідальність сторін.

Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Тобто, відповідно до ч. 2 ст. 40 (вказаного закону ) замовник зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, яка полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3 ст. 40 вказаного Закону ), величина якої визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами (ч. 5 ст. 40 вказаного Закону ).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 40 зазначеного Закону порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону .

Рішенням Полтавської міської ради від 18 травня 2012 року затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Полтава. У абз. 3 розділу 4, цього Порядку, встановлено, що договір про пайову участь укладається виконавчим комітетом Полтавської міської ради та підписується особою уповноваженою, на представництво у правовідносинах з підприємствами, установами, організаціями, господарськими товариствами, суб'єктами підприємницької діяльності та вчинення правочинів від імені виконавчого комітету Полтавської міської ради - першим заступником міського правління.

Отже, приписи ст. 40 вказаного Закону визначають єдину підставу для перерахування коштів (пайової участі у розвитку інфраструктури) договір, укладений з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури).

За загальним правилом договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України ).

Отже, слід дійти висновку, що, з урахуванням положень ст. 40 вказаного Закону та Рішення Полтавської міської ради від 18 травня 2012 року, обов'язок щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Полтави покладено на виконавчий комітет Полтавської міської ради.

Разом з тим, як зазначено у оглядовому листі ВГСУ від 14 січня 2014 року № 01-06/20/2014 у п. 3 при вирішенні спорів про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди суди повинні дослідити, чи могли такі збитки бути реально понесені кредитором та чи вживав кредитор заходів щодо їх відшкодування. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі використання зазначених приміщень. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Також, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 09.12.2014р. № 3-188гс14 при вирішенні спору про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди суд повинен врахувати, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов'язання за договором.

Позивачем при визначенні реальності неодержаних доходів не наведено доказів неналежного виконання зобов'язання відповідачем у розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України ), які підтверджували б такі обставини та визначені законом умови.

Належних та допустимих доказів, щодо надсилання товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничого технічного автоцентра "ДТА-Сервіс" пропозиції укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Полтави до введення об'єкту будівництва в експлуатацію суду не надано.

Суд критично оцінює пояснення представника позивача, щодо відсутності факту обізнаності виконавчого комітету Полтавської міської ради, щодо існування фактичних обставин виконання будівельних робіт відповідачем, які в свою чергу призвели до унеможливлення проведення повноцінної договірної роботи з відповідачем, оскільки, в силу приписів ст.ст. 6 та 7 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» виконавчий комітет Полтавської міської ради визначено, як орган, що здійснює управління у сфері містобудівної діяльності, а управління здійснюється шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що, дії відповідача стали не єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості позивача на отримання коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури міста.

Крім того, слід зазначити, що відшкодування збитків можливо лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка, наявність збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків, вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

У даному випадку склад правопорушення відсутній.

Позивач не довів факт нанесення йому збитків діями відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 44 ГПК України до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ст. 48 Господарського процесуального кодексу України , витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру» .

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3)ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Враховуючи положення п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України .

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Як встановлено судом, 24.04.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничого технічного автоцентра "ДТА-Сервіс" та Адвокатським бюро «Юрія Христофорова» було укладено Договір про надання правової допомоги №24/04-15, предметом якого є надання правової допомоги під час розгляду в Господарському суді Полтавської області у справі №917/761/15 за позовом Виконавчого комітету Полтавської міської ради, м.Полтава до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого технічного автоцентра "ДТА-Сервіс" м.Полтава про стягнення збитків

В порядку та на умовах, передбачених договором про надання правової допомоги №24/04-15, правову допомогу Клієнту, за дорученням Адвокатського бюро і згодою Клієнта, надає адвокат Христофоров Юрій Володимирович, який діє на підставі свідоцтва № 583 про право на зайняття адвокатською діяльністю від 13.03.2008 року.

Відповідно до п. 2.3 Договору про надання правової допомоги, вартість послуг, що надаються за цим договором становить 7000,00грн.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем було сплачено 7000,00 грн. на оплату послуг адвоката, про що свідчить квитанція №40Р24266 від 27.04.204р., яка додана до матеріалів справи.

Як було зазначено раніше, відповідно до п. 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами ч. 5 ст. 49 ГПК України , тобто при задоволенні позову вони покладаються відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенню позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, а також те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір за розгляд справи покладається на позивача, окрім того, витрати відповідача на послуги адвоката також підлягають стягненню з позивача на корить відповідача.

Проте, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни та предмету позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (Лист Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р. N 01-8/973).

Відтак, проаналізувавши складність справи та її тривалість, суд дійшов висновку, з огляду на розумну необхідність судових витрат, про зменшення розміру витрат на оплату послуг адвоката до 500 грн.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Виконавчого комітету Полтавської міської ради, вул.Жовтнева, 36, м.Полтава, 36000 (код ЄДРПОУ 05384689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого технічного автоцентра "ДТА-Сервіс", вул.Серьогіна,3, м.Полтава, 36000 (код ЄДРПОУ 21056855) витрати на послуги адваоката у розмірі 500грн.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.06.2015р.

Суддя І.Г. Кльопов