Постанова

від 13.10.2015 по справі 917/761/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року Справа № 917/761/15

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Грейц К.В., Бакуліної С.В., Поляк О.І. (доповідач) розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Виконавчого комітету Полтавської міської ради на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 у справі № 917/761/15 Господарського суду Полтавської області за позовомВиконавчого комітету Полтавської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого технічного автоцентру "ДТА-Сервіс" простягнення 73 800,00 грн за участю представників: від позивача -не з'явились, від відповідача -Христофоров Ю.В.

В С Т А Н О В И В:

Виконавчий комітет Полтавської міської ради звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВ науково-виробничого технічного автоцентру "ДТА-Сервіс" про стягнення з останнього збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу) в розмірі 73 800,00 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 04.06.2015 (суддя - Кльопов І.Г.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 (головуючий суддя - Бондаренко В.П., судді: Россолов В.В., Тихий П.В.), у справі № 917/761/15 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, Виконавчий комітет Полтавської міської ради звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: ст.ст. 22, 626 ЦК України, ст. 147 ГК України, ст.ст. 36, 39, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст.ст. 60, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

05.10.2015 через канцелярію Вищого господарського суду України від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ТОВ науково-виробничий технічний автоцентр "ДТА-Сервіс" просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

У призначене судове засідання з'явився лише представник відповідача, позивач своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ науково-виробничим технічним автоцентром "ДТА-Сервіс" було здійснено реконструкцію виробничої бази по вул. Серьогіна у м. Полтава та введено вказаний об'єкт в експлуатацію згідно з декларацією ПТ 14311043690 від 19.09.2011.

Також судами встановлено, що 14.02.2014 головним державним фінансовим інспектором відділу Держфініспекції в Полтавській області складено довідку про перевірку діяльності Полтавської міської ради та її виконавчого комітету, управління економічних питань та Управління з питань містобудування та архітектури з питань залучення коштів фізичних осіб та юридичних осіб на пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної структури м. Полтави та їх подальше цільове використання за період з 2011 по 2013 роки.

Як вказував позивач, із зазначеної довідки Держфініспекції виконавчому комітету Полтавської міської ради стало відомо про те, що ТОВ науково-виробничим технічним автоцентром "ДТА-Сервіс" здійснено реконструкцію вищевказаної виробничої бази та введено об'єкт в експлуатацію 19.09.2011, кошторисна вартість будівництва при цьому склала 1230,0 тис.грн.

07.08.2014 позивач звертався до відповідача з пропозицією укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Полтава. Проте, як зазначав позивач, вказане звернення відповідач залишив без відповіді.

Звертаючись до суду першої інстанції позивач стверджував, що пайовий внесок, який не перераховано до місцевого бюджету міста Полтави внаслідок бездіяльності відповідача, яка полягає в неукладенні договору пайової участі, в розумінні ст. 22 ЦК України є збитками, які мають бути відшкодовані ТОВ науково-виробничим технічним автоцентром "ДТА-Сервіс".

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким також погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що господарське зобов'язання виникає, в тому числі із господарського договору та інших угод, передбачених законодавством, а наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення; відсутні усі елементи складу цивільного правопорушення в діях (бездіяльності) відповідача, отже, цивільна відповідальність відповідача у вигляді відшкодування збитків в даному випадку не може настати.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

12.03.2011 набрав чинності Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", на який посилається позивач у позовній заяві. Стаття 40 цього Закону, набрала чинності одночасно з набранням чинності цим Законом (з 12.03.2011), за виключенням норми, встановленої частиною третьою та абзацом сьомим частини дев'ятої статті 40, яка набрала чинності з 01.01.2013.

Частинами 2 та 3 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Відповідно до приписів абз. 1 ч. 9 ст. 40 вказаного Закону, договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

01.01.2013 набрав чинності абз. 7 ч. 9 ст. 40 цього Закону, в якому визначено, що кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

За приписами ч. 1 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Рішенням Полтавської міської ради від 18.05.2012 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Полтава.

У абз. 3 розділу 4 цього Порядку передбачено, що договір про пайову участь укладається виконавчим комітетом Полтавської міської ради та підписується особою уповноваженою, на представництво у правовідносинах з підприємствами, установами, організаціями, господарськими товариствами, суб'єктами підприємницької діяльності та вчинення правочинів від імені виконавчого комітету Полтавської міської ради - першим заступником міського правління.

Отже, вищевикладеними правовими нормами встановлено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту повинен укладатись із замовником будівництва до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Договір є підставою для сплати замовниками будівництва коштів пайової участі у розвитку інфраструктури на території м. Полтава.

Факт прийняття об'єкта будівництва відповідача в експлуатацію підтверджується Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованою19.09.2011 інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області за № ПТ 14311043690.

Зазначена дата, в силу приписів п. 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою КМУ від 13.04.2011 № 461, є датою прийняття об'єкту в експлуатацію.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що до вищевказаної дати прийняття об'єкту в експлуатацію, так і на час розгляду справи, договір пайової участі з відповідачем укладено не було.

Окрім цього, судами встановлено і те, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.12.2014 у справі № 917/1980/14 Виконавчому комітету Полтавської міської ради відмовлено у позові до ТОВ науково-виробничого технічного автоцентру "ДТА-Сервіс" про визнання укладеним договору № 37 від 07.08.2014 про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Полтава.

Доказів скасування чи зміни вказаного рішення суду сторонами не надано, а у матеріалах справи відсутні.

Статтею 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Як вбачається зі змісту ст. 224 ГК України відповідальність за порушення господарських зобов'язань у вигляді стягнення збитків, у тому числі упущеної вигоди (неодержаного доходу), настає за умови виникнення у учасників господарських правовідносин такого зобов'язання. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Обов'язок відшкодувати збитки є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язань.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема, з договору.

Отже, обов'язковою умовою виникнення зобов'язальних правовідносин є договір, а оскільки між сторонами у справі договір про пайову участь не укладався, то відповідні зобов'язальні правовідносини у сторін не виникли, а відтак і порушення зобов'язання зі сторони відповідача не відбулося.

Інших підстав для виникнення у відповідача обов'язку зі сплати пайового внеску, передбачених ст.ст. 11, 509 ЦК України, позивачем не доведено.

В силу приписів ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 7 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній з 12.03.2011) замовник зобов'язаний протягом семи календарних днів з дня реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або з дня набуття права на виконання будівельних робіт відповідно до частини п'ятої цієї статті письмово поінформувати виконавчий орган сільської, селищної, міської ради або місцеву державну адміністрацію за місцезнаходженням об'єкта будівництва про початок виконання будівельних робіт.

Як встановлено в рішенні Господарського суду Полтавської області від 25.12.2014 у справі № 917/1980/14 за позовом Виконавчого комітету Полтавської міської ради до ТОВ науково-виробничий технічний автосервіс "ДТА-Сервіс" про визнання укладеним між сторонами договору № 37 від 07.08.2014 про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Полтава, дозвіл на виконання будівельних робіт вже був виданий відповідачу 18.11.2007.

Оскільки в силу приписів ч. 2 ст. 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи, то посилання позивача на порушення відповідачем, як замовником будівництва, вимог ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" є безпідставними.

Посилання скаржника на те, що він не був обізнаний до 2014 року про проведення відповідачем будівництва, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки згідно зі ст. 27 Закону України "Про планування та забудову територій" (в редакції, чинній на момент видачі дозволу на виконання будівельних робіт) пайова участь замовників у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів мала бути визначена вихідними даними на проектування об'єкта будівництва, що погоджувались спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури відповідних рад.

Крім того, слід зазначити, що відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення. Обов'язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Враховуючи відсутність договірних зобов'язань між сторонами, протиправності у діях відповідача, причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача та неотриманням позивачем коштів (оскільки договір про пайову участь міг би бути укладений за належних та своєчасних дій самого позивача), суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що склад цивільного правопорушення є недоведеним, у зв'язку з чим правомірно відмовили у позові.

Таким чином, оскаржувані судові акти у даній справі прийняті у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а також при повному з'ясуванні судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, натомість, доводи скаржника про наявність правових підстав для їх скасування не знайшли свого підтвердження за наслідками здійснення касаційного провадження.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 у справі № 917/761/15 Господарського суду Полтавської області слід залишити без змін, а касаційну скаргу Виконавчого комітету Полтавської міської ради - без задоволення.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Полтавської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 у справі № 917/761/15 Господарського суду Полтавської області залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О. І. Поляк