Постанова

від 09.06.2015 по справі 908/347/15-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.06.2015 справа №908/347/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В., Марченко О.А., Радіонова О.О. за участю представників: від позивача:Рудик П.П., довіреність № 6 від 05.06.2015р. Локатир І.І., довіреність №7 від 05.06.2015р. від відповідача :не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс», м.Моспине, м.Донецьк Донецької області на рішення господарського суду Запорізької області від 06.04.2015р. (повний текст підписано 14.04.2015р.) у справі№908/347/15-г (суддя Проскуряков К.В.) за позовомПриватного підприємства «РПІКС», м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс», м.Моспине, м.Донецьк Донецької області простягнення 1 281 971,26грн.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «РПІКС», м.Львів, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс», м.Моспине, м.Донецьк Донецької області про стягнення суми боргу у розмірі 1 281 971,26грн., яка складається з 938416,74 грн. основного боргу, 77905,02 грн. пені, 235314,33 грн. інфляційних та 3% річних у розмірі 30335,17 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.04.2015р. (повний текст підписано 14.04.2015р.) у справі №908/347/15-г позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс» на користь Приватного підприємства «РПІКС» основний борг у розмірі 938416,74 грн., пеню у розмірі 77358,77 грн., 3 % річних у розмірі 30335,17 грн., інфляційних у розмірі 235314,33 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що на виконання умов договору №24-013 від 20.08.2013р. позивач здійснив весь комплекс робіт на об'єкті відповідача, а відповідач, відповідно, визнав це та прийняв виконані роботи. За умовами договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс» зобов'ялося в січні місяці 2014р. провести остаточний розрахунок. В порушення умов договору відповідач здійснив лише частковий розрахунок з позивачем, внаслідок чого у нього утворився основний борг. У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати виконаних робіт в строк, встановлений договором, позивачем заявлені вимоги про стягнення 77905,02 грн. пені, 235314,33 грн. інфляційних та 3% річних у розмірі 30335,17 грн. Перевіривши розрахунок 3% річних, пені та суми втрат від інфляції грошових коштів, здійснений позивачем, господарський суд задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 77358,77 грн., 3 % річних у розмірі 30335,17 грн., інфляційних у розмірі 235314,33 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення 546,25грн. пені суд відмовив зазначивши, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування пені, а також те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс» не погодилось з прийнятим рішенням та звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 06.04.2015р. (повний текст підписано 14.04.2015р.) у справі №908/347/15-г і прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав відповідача. Скаржник посилається на те, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Так, скаржник зазначив, що перебіг строку, за який нараховується пеня, починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Нарахування штрафних санкцій триває протягом шести місяців. Разом з тим представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс» підкреслив, що у відповідності до ч.1 ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2015р. №1669-VII починаючи з 14.04.2014р. нарахування пені на основну суму заборгованості є протиправним. Таким чином, висновок суду першої інстанції про стягнення пені у розмірі 77358,77 грн. є незаконним.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.05.2015р. у справі №908/347/15-г відновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження та прийнято апеляційну скаргу до провадження. Вказана ухвала отримана сторонами, про що свідчать повідомлення з відміткою про отримання поштових відправлень з цією ухвалою.

Приймаючи апеляційну скаргу до розгляду, судом апеляційної інстанції враховано, що ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, і у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

У даному випадку судовою колегією було враховано, що повний текст рішення господарського суду Запорізької області від 06.04.2015р. було отримано представником скаржника 23.04.2015р., що підтверджується відповідною відміткою на копії поштового конверту, в той час як строк на його оскарження закінчувався 24.04.2015р.

Враховуючи розумні строки для підготовки та подачі заявником апеляційної скарги, а також незначний пропуск строку при поданні апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що допущене прострочення не може розглядатись як таке, що вчинене без поважних причин, тому клопотання скаржника про відновлення пропущеного процесуального строку, встановленого для подання апеляційної скарги, було задоволено. Також враховано, що апеляційна скарга подана з додержанням вимог, викладених в статтях 94-95 ГПК України та до неї додано заяву про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження із викладенням причин, з яких пропущено строк.

Представники позивача у судовому засіданні 09.06.2015р. пояснили, що вважають рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили рішення господарського суду залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи, яке судовою колегією було розглянуто та відхилено у зв'язку з наступним.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.05.2015р. явка сторін не була визнана обов'язковою.

Разом з тим, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Поряд з цим, відповідач не посилався на необхідність надати апеляційному суду додаткові докази як на підставу для відкладення судового розгляду на іншу дату.

Численними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в «розумний строк» через затримки у провадженні, в основному з вини судів першої інстанції.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши представників позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.2013р. між Приватним підприємством "РПІКС" (далі - підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІС" (далі - замовник) укладено договір підряду №24-013 (далі - договір), відповідно до умов якого за завданням замовника підрядник зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи по прокладанню волоконно-оптичного кабелю (далі - роботи) згідно проекту 2011-1094-СС «Модернізація інфраструктури на ІMS первинної сейсмічної станції PS45 Малин, Україна» (далі - роботи) у відповідності до умов договору, а замовник зобов'язується надати підряднику фронт робіт, передати затверджену проектно-кошторисну та дозвільну документацію, прийняти від позивача роботи та оплатити їх.

Згідно з п. 1.2. договору під роботами, вказаними у пункті 1.1 договору, мається на увазі комплекс робіт по будівництву та тестуванню волоконно-оптичної лінії зв'язку відповідно до вихідних даних проектування, а саме: виконання робіт по прокладці кабелю в ґрунті, кабельній каналізації та п/е трубі; влаштування переходів через а/дороги, меліоративні канали, річки методом горизонтально-направленого буріння; влаштування вводів в АК; прокладання кабелю по будівлі CRF; монтаж муфт та кінцевих пристроїв; встановлення замірних стовпчиків та стовпчиків КВП; проведення комплексу вимірювань.

Відповідно до п.1.3 договору весь комплекс робіт ділиться на етапи наступним чином: 1 - етап будівельно-монтажні роботи на ділянці "CRF-AKBB-AK03-AK04-AK15-AK18-AK23"; 2 етап - будівельно-монтажні роботи на ділянці "CRF-AK01-AK02-AK05-AK05-AK08-AK11-AK12-AK13-AK14".

За умовами п.1.4 договору замовник зобов'язується забезпечити своєчасне фінансування будівництва, передати матеріали поставки замовника (кабелю, труби п/е, оптичних муфт, оптичних панелей, телекомунікаційних шаф, замірних стовпчиків та стовпчиків КВП), прийняти закінчений будівництвом об'єкт, сплатити вартість виконаних робіт позивачем, передбачених графіком виконання робіт і цим договором.

Загальна ціна робіт, доручених підряднику за договором, визначається у відповідності з протоколом узгодження договірної ціни (Додаток №1, який є його невід'ємною частиною) в сумі 2342752,76 грн., в тому числі ПДВ - 390458,79 грн., без врахування вартості матеріалів (кабелю, труби п/е, оптичних муфт, оптичних панелей, телекомунікаційних шаф, замірних стовпчиків та стовпчиків КВП), які постачаються замовником згідно «Відомості поставки матеріалів замовником, яка є Додаток №3 до Договору і його невід'ємною частиною (п.2.1 договору)

Розрахунки між сторонами та порядок фінансування врегульовані розділом 3 договору. Пунктом 3.1 встановлено, що взаєморозрахунки проводяться на підставі виконаних обсягів робіт та їх вартості, визначеної в протоколі узгодження договірної ціни. При цьому підрядник несе усі ризики, пов'язані з можливим здороженням своїх витрат.

Відповідно до п.3.2 договору протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання договору замовник перераховує підряднику аванс у розмірі 10 % від договірної ціни, що складає 234275,28 грн., в тому числі ПДВ 20% - 39045,88 грн.

За змістом п.3.3 договору розрахунки за виконані роботи проводяться поетапно на підставі протоколу узгодження договірної ціни (додатком №1 до договору), наступним чином: після підписання акту здачі-приймання робіт по конкретному етапу, замовник протягом 20 банківських днів оплачує 85 % вартості фактично - виконаних робіт по етапу, решта 10 % знімається з оплати в рахунок отриманого авансу".

За протоколом узгодження договірної ціни вартість робіт на об'єкті була встановлена твердою та відхилення від погодженої ціни були можливі при зміні фізичних об'ємів, прийнятті нових нормативних актів, які впливають на вартість робіт.

Пунктом 3.4 договору визначено, що акти приймання виконаних будівельних робіт Ф.№КБ-2в і довідки Ф.№КБ-3 підписуються щомісяця в залежності від виконаних робіт етапу, по любому з етапів.

Розрахунок проводиться замовником за фактично виконані роботи, які вказані в актах здачі-приймання робіт по конкретному етапу. Зміна об'ємів та вартості робіт у будь-яку сторону має бути узгоджена сторонами та викладена в додатковій угоді. (п. 3.5. договору).

Відповідно до п.3.6 кінцевий розрахунок, в межах 5 % від договірної ціни, вказаної у пункті 2.1. договору, проводиться у двотижневий термін після виконання та приймання всіх, передбачених договором робіт та підписання акту приймання робіт (п. 3.6. договору).

Згідно з пунктом 4.1. договору підрядник виконує роботи відповідно до узгодженого замовником календарного графіку виконання робіт, який визначений у додатку №2 до договору, що є невід'ємною його частиною.

Відповідно до календарного графіку виконання робіт встановлені наступні строки: початок - з моменту одержання авансу та матеріалів (кабелю, труби п/е, оптичних муфт, оптичних панелей, телекомунікаційних шаф, замірних стовпчиків та стовпчиків КВП) позивачем; закінчення - через 90 календарних днів після початку, але в разі необхідності може бути продовжено за письмовою згодою позивача та відповідача. Роботи можуть бути виконані достроково.

Відповідно до ст.11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. Таким чином, відповідно до умов договору №24-013 від 20.08.2013р., між сторонами у справі виникли певні взаємні зобов'язання.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до положень ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Саме такі взаємні права та обов'язки були передбачені договором між сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач прийняті на себе зобов'язання за договором підряду виконав у повному обсязі, належним чином, а відповідач визнав це та прийняв від позивача виконані ним роботи на об'єкті у повному обсязі.

Згідно розділу 3 договору відповідач зобов'язався провести розрахунки і платежі за виконані роботи на об'єкті відповідно до договору, тобто в січні місяці 2014 року відповідач повинен був провести остаточний розрахунок з позивачем за договором у повному обсязі. Проте обов'язок по оплаті робіт був виконаний відповідачем лише частково.

На підставі цього позивач надіслав на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс» претензію №1 про сплату боргу за договором підряду на загальну суму 943416,74 грн. (вих.№41 від 12.05.2014р.). Проте відповідач не виконав вимоги, викладені в претензії та не сплатив заборгованість. Разом з тим у відповідь надіслав лист №0520/1 від 20.05.2014р., в якому визнав вимоги Приватного підприємства «РПІКС» у розмірі 943416,74грн. В якості причин неповного виконання зобов'язання за договором зазначені нестабільний економічний стан в країні та регіоні, погіршення загального стану будівельної галузі, в якій працює підприємство, слабка платоспроможність замовників.

У зв'язку з цим Приватне підприємство «РПІКС» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 938416,74 грн. основного боргу. Позовні вимоги обґрунтовані: Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ (Типова форма №КБ-3) за вересень місяць 2013 року; Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт (Типова форма №КБ-2в) на об'єкті за вересень місяць 2013 року; Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ (Типова форма №КБ-3) за жовтень місяць 2013 року; Актом №2 приймання виконаних будівельних робіт (Типова форма №КБ-2в) на об'єкті за жовтень місяць 2013 року; Актом №3 приймання виконаних будівельних робіт (Типова форма №КБ-2в) на об'єкті за жовтень місяць 2013 року; Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ (Типова форма №КБ-3) за грудень місяць 2013 року; Актом №4 приймання виконаних будівельних робіт (Типова форма №КБ-2в) на об'єкті за грудень місяць 2013 року.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідач не надав підтверджень сплати суми основного боргу за договором №24-013 від 20.08.2013р.

З огляду на викладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про стягнення основного боргу у сумі 938416,74 грн.

Крім основного боргу позивач просив стягнути з відповідача 77905,02 грн. пені, 235314,33 грн. інфляційних та 3% річних у розмірі 30335,17 грн.

За приписами ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Ч.1 ст.218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.2 ст.217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання(ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Згідно з ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. В частині 6 вказаної статті зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Згідно зі ст. 1, 3 цього Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами пункту 8.3 договору при порушенні термінів оплати робіт замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від величини простроченого платежу.

Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку, що приймаючи рішення щодо вимог про стягнення пені у розмірі 77358,77 грн., суд першої інстанції правомірно врахував положення статей 549-552 ЦК, статей 229-234 ГК України, статей Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та положення пункту 8.3 договору; вірно із дотриманням положень розділу 3 договору визначив момент виникнення права; правомірно не включив в період часу, за який здійснюється нарахування пені, день фактичної оплати суми заборгованості; правомірно обмежив період нарахування пені шістьма місяцями.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних, судова колегія зазначає, що господарський суд Запорізької області правомірно стягнув з відповідача 3 % річних у розмірі 30335,17 грн., інфляційні у розмірі 235314,33 грн.

Твердження скаржника про те, що перебіг строку, за який нараховується пеня, починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, а також про те, що нарахування штрафних санкцій триває протягом шести місяців, є вірним. Ці положення були враховані господарським судом Запорізької області при вирішенні питання про стягнення з відповідача пені у розмірі 77358,77 грн.

Разом з тим представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс» зазначив, що у відповідності до ч.1 ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2015р. №1669-VII починаючи з 14.04.2014р. нарахування пені на основну суму заборгованості є протиправним. Це твердження спростовується наступним. За приписами вказаної статті на час проведення антитерористичної операції забороняється з 14 квітня 2014 року нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань лише за кредитними договорами та договорами позики, а договір, який був укладений між сторонами, за своєю правовою природою є договором підряду.

З огляду на викладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 06.04.2015р. (повний текст підписано 14.04.2015р.)у справі №908/347/15-г ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 ГПК України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на заявника скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс», м.Моспине, м.Донецьк Донецької області на рішення господарського суду Запорізької області від 06.04.2015р. (повний текст підписано 14.04.2015р.)у справі №908/347/15-г - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Запорізької області від 06.04.2015р. (повний текст підписано 14.04.2015р.)у справі №908/347/15-г - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Судді:Зубченко І.В. Марченко О.А. Радіонова О.О.

Надруковано 6 прим.:2 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ГСЗО; 1 - ДАГС