Ухвала

від 14.12.2018 по справі 908/347/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/11/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

14.12.2018 Справа № 908/347/15-г

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Рачук О.О., розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПОЛІС» №б/н, б/д на дії Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у місті Києві

За позовом: Приватного підприємства «РПІКС» (79038, АДРЕСА_1; поштова адреса: 79035, Львівська область, м. Львів, вул. Кримська, 26-а)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПОЛІС» (83492, Донецька область, м. Донецьк, Пролетарський район, м. Моспине, вул. Чехова, 19 - а; 83052, Донецька область, м. Донецьк, Калінінський район, вул. Антипова, 8 - а; поштова адреса: 04116, Київська область, м. Київ, а/с 145)

про стягнення 1 281 971, 26 грн.

За участю: Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у місті Києві (03022, Київська область, м. Київ, вул. Ломоносова, 22/15)

Представники сторін:

Від позивача (стягувача): не з'явився

Від відповідача (скаржник): не з'явився

Від ВДВС: не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

04.12.2018р. до господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПОЛІС» надійшла скарга №б/н, б/д (вх. №08-12/83/18) на дії Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у місті Києві.

Ухвалою суду від 04.12.2018р. вказану скаргу прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 14.12.2018р.

Представники сторін та Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у місті Києві не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце призначеного судового засідання були повідомлені належним чином шляхом направлення на їх адреси відповідної ухвали суду. Клопотань від ТОВ «МЕГАПОЛІС» та Голосіївського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві про розгляд справи без уповноважених представників або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходили.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПОЛІС» обґрунтована наступними обставинами: 26.11.2018р. скаржнику стало відомо від третіх осіб, що в провадженні Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у місті Києві перебуває виконавче провадження 56864396, відкрите 26.07.2018р. державним виконавцем Бучацьким Ю.О. на підставі заяви стягувача №94 від 16.07.2018р. з примусового виконання ухвали №908/347/15-г від 07.04.2016р. господарського суду Запорізької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПОЛІС» на користь Приватного підприємства «РПІКС» боргу у розмірі 907 053,51 грн. Скаржник вважає дії державного виконавця неправомірними, у зв'язку з тим, що державним виконавцем на підставі недостовірної інформації стягувача викладеної в заяві, було відкрито виконавче провадження з порушенням ст. 24 ЗУ Про виконавче провадження , а саме на підставі того, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У своїй скарзі просить суд поновити Товариству з обмеженою відповідальністю МЕГАПОЛІС пропущений з поважних причин строк для подання скарги на неправомірні дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ОСОБА_1 територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_2; визнати неправомірними дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_2 та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 26 липня 2018 року відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПОЛІС» .

11.12.2018р. на адресу суду від Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ОСОБА_1 територіального управління юстиції у місті Києві надійшов супровідний лист від 06.12.2018р. за вих. №34388, до якого на виконання ухвали суду від 04.12.2018р. №908/347/15-г додано належним чином завірені копії виконавчого провадження №56864396.

14.12.2018р. на електрону адресу суду надійшла заява Приватного підприємства «РПІКС» від 13.12.2018р. за вих. №127 про перенесення судового засідання. У цій заяві повідомляється, що стягувач запізно отримав ухвалу господарського суду Запорізької області від 04.12.2018р. №908/347/15-г та те, що Приватне підприємство «РПІКС» не отримувало письмових пояснень від Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у місті Києві, у зв'язку із цим просить суд перенести судове засідання.

Суд зазначає, що відповідно до п. 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСА України № 28 від 20.02.2013 р., документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Судом встановлено, що заява позивача не містить електронного цифрового підпису, вказане клопотання не є офіційним документом. Однак, суд вказує на той факт, що представником ПП «РПІКС» у вказаній вище заяві зазначено, що ним надіслано оригінал цієї заяви поштою.

Розглянувши матеріали справи №908/347/15-г та скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПОЛІС» №б/н, б/д на дії Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у місті Києві, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно приписів ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

За приписами ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню

У відповідності до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 341 ГПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 342 ГПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Запорізької області від 06.04.2015р. у справі №908/347/15-г позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «МЕГАПОЛІС» на користь ПП «РПІКС» основний борг у розмірі 938 416, 74 грн., пеню у розмірі 77 358, 77 грн., 3 % річних у розмірі 30 335,17 грн., інфляційні витрати у розмірі 235 314, 33 грн. та судовий збір у розмірі 25 628, 50 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.06.2015р. №908/347/15-г апеляційну скаргу ТОВ «МЕГАПОЛІС» на рішення господарського суду Запорізької області від 06.04.2015р. у справі №908/347/15-г залишено без задоволення.

23.06.2015р. на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 06.04.2015р. у справі №908/347/15-г видано судовий наказ.

В матеріалах справи міститься постанова про відкриття виконавчого провадження Голосіївським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва ОСОБА_1 територіального управління юстиції у місті Києві від 28.10.2015р. ВП №49163280. Згідно із інформацією про виконавче провадження від 07.04.2016р., 05.11.2015р. ВДВС було винесено постанову про стягнення виконавчого збору, 12.02.2016р. - звернення стягнення на кошти на рахунках боржника, та постанова про арешт коштів боржника. Вказана постанова учасниками виконавчого провадження не оскаржувалась.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.04.2016р. у справі №908/347/15-г затверджено мирову угоду між сторонами, за умовами якої боржник зобов'язується та гарантує сплатити стягувачу суму в розмірі 1 307 053,51грн., шляхом розстрочення платежів за графіком сплати платежів в розмірах і в терміни, встановлені у мировій угоді на поточний рахунок стягувача до 31.12.2017р.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2016р. виконавче провадження було закінчено, у зв'язку із укладенням між сторонами мирової угоди.

У зв'язку з невиконанням умов затверджених мировою угодою, 17.07.2018р. ПП «РПІКС» звернувся із заявою від 16.07.2018р. за вих. №94 про примусове виконання рішення господарського суду Запорізької області від 06.04.2015р. у справі №908/347/15-г до Голосіївського РВ ДВС міста ОСОБА_1 ГТУЮ у місті Києві. У заяві ПП «РПІКС» посилається на той факт, що: рішення господарського суду Запорізької області по справі №908/347/15-г на час подання заяви не виконане; боржником порушено свої зобов'язання, прийнятті відповідно до мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.04.2016р. у справі №908/347/15-г, а саме порушено графік погашення розстроченого боргу; боржником виконано рішення господарського суду Запорізької області частково в частині стягнення основної заборгованості на загальну суму грошових коштів у розмірі 400 000,00 грн. За відомостями стягувача та відповідно до заяви, боржником відкриті розрахункові рахунки в різних банківських установах, наявні на праві власності механічні транспортні засоби та механізми. Стягувач вказує, що єдиним засновником підприємства ТОВ «МЕГАПОЛІС» є ОСОБА_3, яким було засновано новий суб'єкт господарювання - Товариство з обмеженою відповідальністю МЕГАГРАД ЛТД (03039, м. Київ, Голосіївський район, проспект Голосіївський, буд. 50, кім. 305, код ЄДРПОУ 39309032), місцем знаходження реєстраційної справи є відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району реєстраційної служби ОСОБА_1 територіального управління юстиції у місті Києві.

Оцінюючи вказане, суд звертає увагу, що у наданих до суду копіях матеріалів виконавчого провадження відсутній 5 (п'ятий) аркуш заяви від 16.07.2018р. за вих. №94, в якому мало бути зазначено, які саме дії просить стягувач провести начальника Голосіївського РВ ДВС міста ОСОБА_1 ГТУЮ у місті Києві, у зв'язку з чим неможливо встановити суть заяви позивача.

26.07.2018р. державним виконавцем Голосіївського РВ ДВС міста ОСОБА_1 ГТУЮ у місті Києві ОСОБА_2 було видано постанову про відкриття виконавчого провадження №568664396.

За приписами ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду» .

Право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (пункт 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жовнер проти України» №56848/00).

Невиконання рішення суду на користь заявника або заявниці становить втручання в право на мирне володіння своїм майном, як це визначено у першому реченні п. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод (пункт 14 Рішення Європейського суду з прав людини справа «Шульга проти України» ).

Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони, яка поважає верховенство права, дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справах "Горнсбі проти Греції", "Бурдов проти Росії", "Ясіун'єне проти Литви", "Руйану проти Румунії", "Совтрансавто-Холдинг" проти України", "Шмалько проти України").

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Агрокомплекс проти України» міститься висновок, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу.

Тобто, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід'ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Для органів державної виконавчої служби таким законом зокрема, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404- VIII (далі ЗУ «Про виконавче провадження» ).

Згідно до ч. 1 ст. 5 Закону «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У своїй скарзі ТОВ МЕГАПОЛІС просить суд поновити боржнику пропущений з поважних причин строк для подання скарги на неправомірні дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ОСОБА_1 територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_2; визнати неправомірними дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_2 та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 26 липня 2018 року відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПОЛІС» .

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України Про виконавче провадження , копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Судом встановлено, що матеріали виконавчого провадження не містять відомостей про надсилання та отримання учасниками виконавчого провадження постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№56864396 від 26.07.2018р.

Разом з тим, при дослідженні матеріалів виконавчого провадження судом також встановлено, що ПП РПІКС до заяви від 16.07.2018р. за вих. №94 про примусове виконання рішення господарського суду Запорізької області від 06.04.2015р. у справі №908/347/15-г не додано жодних доказів перебування майна ТОВ МЕГАПОЛІС у Голосіївському районі міста Києва.

Також, ані в матеріалах справи, ані в матеріалах виконавчого провадження не міститься доказів того, що ТОВ МЕГАПОЛІС зареєстровано та розташоване за адресою: 03039, м. Київ, Голосіївський район, проспект Голосіївський, буд. 50, кім. 305. Так, згідно процесуальних документів, наявних у матеріалах справи визначено, що юридичною адресою боржника є: 83492, Донецька область, м. Донецьк, Пролетарський район, м. Моспине, вул. Чехова, 19 - а. В матеріалах справи відсутні будь-які докази перереєстрації ТОВ МЕГАПОЛІС . У ОСОБА_4 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем знаходження юридичної особи, а саме ТОВ МЕГАПОЛІС зазначено адресу: 83492, Донецька область, м. Донецьк, Пролетарський район, м. Моспине, вул. Чехова, буд. 19 - а

В цілому суд погоджується з доводами скаржника, щодо безпідставності винесення постанови державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ОСОБА_1 територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження.

Доводи ПП РПІКС про спільного засновника ОСОБА_5 у ТОВ МЕГАПОЛІС та ТОВ МЕГАГРАД судом не приймаються. З огляду на положення статті 96 ЦК України якою визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження закріплено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження , робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Пунктом 11 Інструкції з організації примусового виконання рішень встановлено, що сторона виконавчого провадження (її представник) та прокурор як учасник виконавчого провадження можуть знайомитися з матеріалами виконавчого провадження у відповідному органі державної виконавчої служби, офісі приватного виконавця у спеціально визначений для прийому громадян час і в тому обсязі, в якому вони бажають, за усним клопотанням до виконавця.

У матеріалах виконавчого провадження, наданих державним виконавцем до суду, міститься запис про ознайомлення 10.10.2018р. представником ТОВ МЕГАПОЛІС адвокатом ОСОБА_4 з матеріалами виконавчого провадження за його особистим підписом.

Відповідно до ст. 341 Господарського процесуального кодексу України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Згідно із ст. 115 ГПК України, строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Статтею 116 ГПК України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином, як вбачається із матеріалів виконавчого провадження, скаржнику вже 10 жовтня 2018 року було відомо про відкриття виконавчого провадження, тобто скаржником пропущено встановлений строк для оскарження дій державного виконавця, який сплив 20.10.2018р., оскільки його представник ознайомлювався з матеріалами виконавчого провадження 10.10.2018р.

В скарзі ТОВ МЕГАПОЛІС та у судовому засіданні, у зв'язку із неявкою представника скаржника у судове засідання, не спростовано факту ознайомлення адвокатом ОСОБА_4, як представника ТОВ МЕГАПОЛІС , з матеріалами виконавчого провадження та не надано належних допустимих доказів, які суд міг би врахувати при вирішенні питання про поновлення строку для оскарження постанови державного виконавця від 26.07.2018р. ВП №56864396 про відкриття виконавчого провадження. Про дату, час та місце призначено судового засідання судом було належно повідомлено ТОВ МЕГАПОЛІС .

Жодних належних та допустимих доказів того, що заявнику (боржнику) стало відомо про винесення державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у місті Києві постанови про відкриття виконавчого провадження не 10.10.2018р., а саме 26.11.2018р. ним суду також не надано. А тому, суд не вбачає підстав вважати поважними причини пропуску строку для подання цієї скарги на дії державного виконавця.

Відповідно до ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З огляду на викладене, зважаючи встановлений ст. 341 10-ти денний строк розгляду скарги, а також враховуючи, що скаржником пропущено без поважних причин встановлений чинним законодавством України 10-ти денний строк для подання скарги на дії державного виконавця щодо виконання судового рішення, то скарга підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст., ст. 115, 116, 118, 119, 233, 234, 235, 339 - 342 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПОЛІС» №б/н, б/д на дії Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у місті Києві залишити без розгляду.

2. Копію даної ухвали направити сторонам у справі та на адресу Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у місті Києві (03022, Київська область, м. Київ, вул. Ломоносова, 22/15).

Суддя К.В.Проскуряков

Повний текст ухвали складено: 19.12.2018р.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.