Постанова

від 11.06.2015 по справі 910/20756/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2015 р. Справа№ 910/20756/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Ільєнок Т.В.

За участю представників:

від прокуратури: Вакулюк Д.С. - за посвідченням,

від позивача: Прохоренко К.А. - представник за довіреністю,

від відповідача: Савченко А.В. - представник за довіреністю,

від третьої особи: Дударенко Є.В. - представник за довіреністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2014р.

у справі №910/20756/14 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Приватного акціонерного товариства «Київстар»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Глорія»

про зобов'язання виконати обов'язку в натурі.

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2014 року Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київстар» (далі-відповідач) про зобов'язання відповідача припинити сервітут шляхом демонтування свого телекомунікаційного обладнання з частини даху житлової будівлі комунальної власності, що знаходиться по вул. Вербицького, буд. 32 в м. Києві, яке було розміщене на підставі договору про встановлення сервітуту №КІЕ 2819 від 01.07.2012р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не демонтував своє телекомунікаційне обладнання з частини даху житлової будівлі комунальної власності, що знаходиться по вул. Вербицького, буд. 32 в м. Києві, тобто в порушення договірних зобов'язань відповідач до теперішнього часу користування майном не припинив, про що свідчить відповідний Акт.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2014 року у справі №910/20756/14 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 16.12.2014р., Заступник прокурора м.Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, а саме: ст.ст.355, 356, 358, 361, 369 Цивільного кодексу, ст.136 Господарського кодексу України; порушення норм процесуального права, а саме: ст.ст.4-2, 43, 83 ГПК України.

Позивач та відповідач не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Третьою особою надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.07.2012 р. між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" та Приватним акціонерним товариством "Київстар" був укладений договір №КІЕ 2819 про встановлення сервітуту (далі-Договір №КІЕ 2819), предметом якого є обмежене право користування відповідачем частиною даху будівлі комунальної власності, що знаходяться за адресою зазначеною в додатку №1 до цього договору.

Пунктом 1.2 Договору №КІЕ 2819 сторони погодили, що об'єкт розміщення використовується виключно для розміщення обладнання базової станції стільникового зв'язку, антенно-фідерних пристроїв та телекомунікаційного обладнання, у визначеному сторонами місці, згідно схеми розміщення, що є додатком до цього договору.

Відповідно до п.3.1 Договору №КІЕ 2819 відповідач зобов'язується вносити позивачу відповідно до умов договору плату за використання об'єкту розміщення та інші платежі, визначені договором.

Загальний розмір плати за даним договором становить 6 835,29 грн. (п.3.2 Договору №КІЕ 2819).

У відповідності до п.9.1 Договору №КІЕ 2819, даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до 30.06.2013 р.

Додатком №1 до Договору №КІЕ 2819 визначена адреса будівлі, дах якої надавався у користування відповідачеві, а саме: м. Київ, вул. Вербицького, 32, площа 11,00 м.кв.

01.07.2012 р. між сторонами було підписано акт №1 готовності, за якою позивач надав відповідачеві обмежене право користування частиною даху будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вербицького, 32.

Додатковою угодою №1 від 29.12.2012р. до Договору №КІЕ 2819 сторони домовились продовжити строк дії останнього до 30.06.2014р. включно.

В подальшому, між сторонами підписано акт припинення користування майном за договором про встановлення сервітуту №КІЕ 2819 від 01.07.2012р. у зв'язку із закінченням терміну дії останнього, позивач припинив надання відповідачеві обмеженого права користування частиною даху будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вербицького, 32 (а.с.21 т.1).

01.01.2013 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глорія" (третя особа) було укладено договір №КІЕ 2819 про надання послуг з утримання обладнання, відповідно до умов якого відповідач передає, а третя особа приймає на утримання і розміщує у визначених сторонами в узгодженій схемі, обладнання базової станції стільникового зв'язку комунікаційної мережі відповідача та антенно-фідерні пристрої (АФП) зазначеної станції ("RBS").

У відповідності до п.1.2 договору №КІЕ 2819 про надання послуг з утримання обладнання від 01.01.2013р. послуги надаються третьою особою за його місцезнаходженням, що збігається з місцем розташування БС КІЕ 2819, яке визначене в п. 1.1 та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вербицького, 32.

Згідно із п.2.2.1 договору №КІЕ 2819 про надання послуг з утримання обладнання від 01.01.2013р. третя особа зобов'язується не пізніше 01.01.2013р. підготовити місце розташування і, при його готовності, прийняти RBS на утримання в порядку, визначеному договором.

Строк дії договору - з дати укладення до 31.12.2013р. з можливістю подальшої пролонгації. За 2 місяці до закінчення строку дії договору, сторона, яка бажає припинити його дію або продовжити її з коригуванням умов договору, повинна письмово попередити про це іншу сторону. Якщо у вказаний термін зазначене повідомлення не було зроблене, договір вважається продовженим на кожний наступний рік на тих самих умовах (п.7.1 договору №КІЕ 2819 про надання послуг з утримання обладнання від 01.01.2013р.).

Оскільки сторонами не надано доказів направлення письмової вимоги про припинення дії договору №КІЕ 2819 про надання послуг з утримання обладнання від 01.01.2013р., судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що останній автоматично продовжував свою дію та є чинним на день прийняття оскаржуваного рішення по справі.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку.

Проте, перебування майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою наявності у цього підприємства права повного господарського відання майном.

Баланс підприємства чи організації є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав перебування майна у володінні підприємства.

Факт перебування будинку на балансі одного з підприємств не є підставою для визнання його єдиним законним володільцем усіх приміщень цього будинку. Право одного підприємства на користування і розпорядження конкретним нежитловим приміщенням, яке перебуває на балансі іншого підприємства, є документи, що підтверджують право власності.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" неподільне майно - неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку.

Відповідно особа, яка набула у власність частину майна будинку, набуває і право спільної власності на неподільне майно приміщення.

У відповідності до ст.356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відповідно ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Статтею 361 ЦК України, передбачено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч.2 ст.369 Цивільного кодексу України розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Глорія" на підставі нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу №199/П від 26.12.2006 р. набуло право власності на нежилі приміщення з №1 по №12 (групи приміщень №8), №№І, ІІ, ІІІ, V, VI першого поверху, №IV другого поверху (в літ. А) загальною площею 170,30 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Вербицького Архітектора, 32 (літ.А).

Таким чином, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Глорія" є власником нежитлових приміщень площею 170,30 кв.м. у будинку по вул. Вербицького Архітектора, 32 (літ. А), останнє набуло також і право спільної часткової власності на неподільне майно будинку по вул. Вербицького Архітектора, 32, а саме - дах будинку, а відтак - і право використовувати таке майно за власним бажанням, в тому числі для надання послуг з розміщення та утримання обладнання базової станції стільникового зв'язку комунікаційної мережі відповідача.

Враховуючи, що позивач не довів господарському суду належними доказами протиправності дій відповідача, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судова колегія звертає увагу на те, що у відповідності до ст.ст.355-367 Цивільного кодексу України, які регулюють режим права спільної часткової власності, не містять положення, аналогічні положенню ч.4 ст.369 цього кодексу, яке б давало підстави та права для звернення до суду з позовом про визнання укладеного співвласником договору недійсним.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 23.04.2009р. у справі №31/354-16/149.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, учасниками процесу не надано.

Доводи, наведені прокуратурою в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2014р. у справі №910/20756/14 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2014 року у справі №910/20756/14 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/20756/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 12.06.2015р.

Головуючий суддя П.В. Авдеєв

Судді В.В. Куксов

Т.В. Ільєнок