Постанова

від 08.06.2015 по справі 921/23/15-г/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2015 р. Справа №921/23/15-г/11

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

за участю представників:

від позивача (скаржника) - не з'явився

від відповідача - Осів П.В.

від третьої особи - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Управління капітального будівництва Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, вих.№159 від 26.03.2015 року

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.02.2015 року (підписане 04.03.2015 року), суддя Сидорук А.М.

у справі № 921/23/15-г/11

за позовом Управління капітального будівництва Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, м. Київ

до відповідача Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Архбудсервіс», м. Тернопіль

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент архітектури, будівництва, житлово-комунального господарства та енергозбереження Тернопільської обласної державної адміністрації, м. Тернопіль

про стягнення заборгованості в сумі 10163,96 грн.

в с т а н о в и в :

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 27.02.2015 року по справі №921/23/15-г/11 відмовлено у задоволенні позову Управління капітального будівництва Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України до Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Архбудсервіс»; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент архітектури, будівництва, житлово-комунального господарства та енергозбереження Тернопільської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості в сумі 10163,96 грн., (з яких: 7486,56 грн. - основний борг, 557,28 грн. - пеня, 660,25 грн. - 3% річних та 1459,87 грн. - інфляційні втрати).

Суд визнав підставною та обґрунтованою заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 7486,56 грн., взявши до уваги наданий третьою особою акт приймання виконання будівельних робіт на суму 414131,60 грн., що підписаний сторонами 30.11.2011 року на виконання договору №8 від 26.08.2011 року, разом з тим, долучений позивачем до позовної заяви акт приймання будівельних робіт за грудень 2011 року суд не брав до уваги, оскільки останній не містить усіх необхідних реквізитів. Поряд з тим, суд першої інстанції визнав правомірними заявлені до стягнення 660,25 грн. - 3% річних та 1459,87 грн. - інфляційних втрат, а з огляду на те, що сторонами не було досягнуто згоди у відповідній письмовій формі щодо встановлення відповідальності у вигляді пені, вимогу щодо стягнення з відповідача пені - суд визнав неправомірною.

Однак, місцевий господарський суд, керуючись ст.ст.257, 267 ЦК України, враховуючи заяву відповідача про застосування позовної давності, відмовив у задоволенні позовних вимог у зв'язку із спливом трьохрічного строку, в межах якого позивач міг звернутись до суду за захистом свого порушеного права. Як вбачається з рішення суду першої інстанції щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, суд відмовив за безпідставністю.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Управління капітального будівництва Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.02.2015 року по справі №921/23/15-г/11 та прийняти нове рішення про задоволення позову. Зокрема, скаржник зазначає, що судом помилково не взято до уваги акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, відтак, і помилково застосовано до спірних правовідносин позовну давність. Крім того, вказує, що судом не взято до уваги розрахунок вартості послуг за технічний нагляд по договору №13/09/11-29ТН від 04.10.2011 року.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.02.2015 року по справі №921/23/15-г/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (б/н від 08.06.2015 року). Зокрема, зазначав, що долучена позивачем до позовної заяви копія акту за грудень 2011 року не містить підпису замовника та відрізняється від копії акту, що надіслана позивачем відповідачу як додаток до позовної заяви перед подачею позову до суду, а саме: на акті, що надісланий відповідачу не міститься інформації щодо періоду, за який прийнято виконані будівельні роботи (а саме: «грудень 2011 року»). Слід зазначити, що в судовому засіданні представником відповідача надано для огляду судовій колегії копію акту, надісланого останньому позивачем в якості додатку до позовної заяви, в якому відсутній запис про те, що прийняті роботи виконано саме в грудні 2011 року. З огляду на наведене, представник відповідача вказував, що судом першої інстанції цілком правомірно взято до уваги наданий третьою особою акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року, що підписаний генпідрядником та замовником 30.11.2011 року.

Представник позивача (скаржника) в судове засідання не з'явився, поряд з тим, надіслав суду клопотання (вих.№259 від 03.06.2015 року) про розгляд справи без участі його представника.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання (арк. справи 140).

Відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, явка представників позивача та третьої особи не визнавалась обов'язковою, враховуючи клопотання скаржника про розгляд справи без його участі, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 26 серпня 2011 року між Управлінням житлово-комунального господарства Тернопільської обласної державної адміністрації (в тексті договору - розпорядник бюджетних коштів), Комунальним підприємством Тернопільської обласної ради «Архбудсервіс» (в тексті договору - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газ-Пласт-буд» (в тексті договору - підрядник) укладено договір №8 , відповідно до умов якого, а саме: п.п1.1, 1.2 в результаті проведення процедури відкритих торгів, замовник доручив підряднику і зобов'язався прийняти, керуючись умовами даного договору, виконання робіт на об'єкті «Реконструкція даху житлового будинку по вул. Б. Хмельницького, 8 у м. Зборові» згідно з вимогами діючих нормативно-правових актів, а підрядник - на свій власний ризик виконати роботи, доручені йому замовником.

Відповідно до п.4.1 договору №8 від 26.08.2011 року оплата виконаних робіт проводиться розпорядником бюджетних коштів за рахунок отриманих цільових коштів державного та місцевого бюджетів. При цьому, акт форми КБ-2в «Акт приймання виконаних ремонтних робіт», КБ-3 «Довідка про вартість виконаних ремонтних робіт» підписується підрядником, спеціалізованою організацією по проведенню технічного нагляду та замовником і передаються розпоряднику бюджетних коштів для оплати.

Згідно п.4.3 Договору оплата за виконані підрядником (субпідрядником) роботи проводиться розпорядником бюджетних коштів за рахунок наявних коштів на підставі актів приймання виконаних робіт (форми КБ-2в) та довідок про їх вартість (форма КБ-3).

В матеріалах справи міститься акт приймання виконаних будівельних робіт по об'єкту «Реконструкція даху житлового будинку по вул. Б. Хмельницького, 8 в м. Зборів» на загальну суму 414131,60 грн., підписаний 30 листопада 2011 року уповноваженими представниками генпідрядника Романчук О.В. та замовника - Ясіновським В.А., їх підписи скріплені печатками юридичних осіб - сторін договору. Поряд з тим, обсяги підтверджено підписом представника Управління капітального будівництва, який скріплено печаткою Управління.

Крім того, в матеріалах справи міститься довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та витрат/ (форми КБ-3), підписана 30 листопада 2011 року уповноваженими представниками генпідрядника Романчук О.В. та замовника - Ясіновським В.А., а їх підписи скріплено печатками юридичних осіб на загальну суму вартості виконаних будівельних робіт та витрат 414131,60 грн.

Судом також встановлено, що в подальшому, 04 жовтня 2011 року між Управлінням житлово-комунального господарства Тернопільської обласної державної адміністрації (в тексті договору - управління), Комунальним підприємством Тернопільської обласної ради «Архбудсервіс» (в тексті договору - замовник) та Управлінням капітального будівництва Міністерства з питань житлово-комунального господарства України (в тексті договору - виконавець) укладено договір №13/09/11-29 ТН на здійснення технічного нагляду за будівництвом , відповідно до умов якого, а саме: п.п.1.1, 1.2 виконавець зобов'язався за дорученням замовника здійснювати технічний нагляд за будівництвом об'єкта: «Реконструкція даху житлового будинку по вул. Б. Хмельницького, 8 в м. Зборів» згідно з нормами та правилами, встановленими чинним законодавством.

Відповідно до п.2.1 Договору вартість послуг за даним договором становить 1,875% від вартості фактично виконаних підрядною організацією та прийнятих будівельно-монтажних робіт, передбачених в главах 1-9 зведеного кошторисного розрахунку вартості об'єкта.

Згідно п.2.3 Договору замовник сплачує вартість технічного нагляду у обсязі, визначеному у акті виконаних робіт, на банківський рахунок виконавця протягом трьох банківських днів з дня підписання акту виконаних робіт.

Розрахунок за виконані роботи за договором здійснюється замовником на підставі актів виконаних робіт по здійсненню технічного нагляду за виконанням робіт на об'єкті на розрахункові рахунки виконавця (п 2.4 Договору).

Згідно акту приймання виконаних будівельних робіт по об'єкту «Реконструкція даху житлового будинку по вул. Б. Хмельницького, 8 в м. Зборів» за грудень 2011 року, що долучений позивачем до позовної заяви, загальна вартість виконаних робіт становить 414086,57 грн. Слід зазначити, що вказаний акт підписаний лише представником генпідрядника Романчук О.В. без зазначення дати підписання.

Згідно з розрахунком вартості послуг за здійснення технічного нагляду згідно договору №13/09/11-29 ТН від 04.10.2011 року, вартість послуг за фактичне виконання робіт згідно форми КБ-2в становить 7486,56 грн.

З огляду на наведене, Управління капітального будівництва Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України звернулось до господарського суду з позовом про стягнення на користь останнього з Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Архбудсервіс» заборгованості в сумі 10163,96 грн., (з яких: 7486,56 грн. - основний борг за договором №13/09/11-29 ТН від 04 жовтня 2011 року, 557,28 грн. - пеня, 330,25 грн. - 3% річних та 1459,87 грн. - інфляційні втрати).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу положень ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, у пункті 2.3 договору №13/09/11-29 ТН від 04 жовтня 2011 року сторони погодили, що замовник сплачує вартість технічного нагляду у обсязі, визначеному у акті виконаних робіт, на банківський рахунок виконавця протягом трьох банківських днів з дня підписання акту виконаних робіт.

Подаючи позов, Управління капітального будівництва Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України долучило до матеріалів позовної заяви акт приймання виконаних будівельних робіт по об'єкту «Реконструкція даху житлового будинку по вул. Б. Хмельницького, 8 в м. Зборів» за грудень 2011 року на загальна суму 414086,57 грн., який підписано лише представником генпідрядника - Романчук О.В. без зазначення дати підписання.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 наведеного вище Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи вимоги ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», колегія суддів погоджується в даному випадку з висновками суду першої інстанції, що наданий позивачем акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року не містить усіх необхідних реквізитів, а саме: відсутня дата складання акту як обов'язковий реквізит первинного документу.

З поданого позивачем акту неможливо встановити коли саме останній був складений та підписаний з боку генпідрядника - ТзОВ «Газ-Пласт-буд», відтак, і визначити період, передбачений п.2.3 договору №13/09/11-29 ТН від 04 жовтня 2011 року, протягом якого замовник зобов'язаний сплатити вартість технічного нагляду.

Крім того, слід зазначити, що в судовому засіданні представник відповідача надав для огляду судовій колегії копію акту, надісланого останньому позивачем в якості додатку до позовної заяви. Оглянувши вказаний акт, колегія суддів встановила, що такий відрізняється від акту, наданого суду разом з позовною заявою, оскільки в ньому взагалі відсутні відомості про те, що роботи виконувались саме в грудні 2011 року.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд вірно взяв до уваги, наданий третьою особою, акт приймання виконання будівельних робіт по об'єкту «Реконструкція даху житлового будинку по вул. Б. Хмельницького, 8 в м. Зборів» на загальну суму 414131,60 грн., підписаний 30 листопада 2011 року уповноваженими представниками генпідрядника Романчук О.В. та замовника - Ясіновським В.А., а також погоджений Управлінням капітального будівництва Міністерства з питань житлово-комунального господарства України.

Однак, слід зазначити, що заборгованість за надання послуг технічного нагляду в розмірі 7486,56 грн. відповідачем не спростована.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 557,28 грн. - пені, 660,25 грн. - 3% річних та 1459,87 грн. - інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне:

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Слід зазначити, що види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст.546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Так, відповідно до ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми є нікчемним.

Враховуючи те, що сторонами не досягнуто згоди у відповідній письмовій формі щодо встановлення відповідальності у вигляді пені за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язання, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені є неправомірним.

Слід зазначити, що у п.5.1 договору №13/09/11-29 ТН сторони лише погодили, що за невиконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

З огляду на наведене, в частині позовної вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 557,28 грн. - пені слід відмовити з підстав її необґрунтованості.

Разом з тим, враховуючи положення ч.2 ст.625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, перевіривши відповідні розрахунки, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність нарахування відповідачу 660,25 грн. - 3% річних та 1459,87 грн. - інфляційних втрат.

Однак, слід зазначити, що під час розгляду справи місцевим господарським судом, представник відповідача подав до суду заяву (б/н від 27.01.2015 року), в якій просив застосувати до вимог позивача, передбачені ч.4 ст.267 ЦК України, наслідки спливу позовної давності. З приводу наведеного, колегія суддів зазначає наступне:

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст.260 ЦК України передбачено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Положеннями статей 253 - 255 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

З огляду на наведені вище положення законодавства, враховуючи що акт виконання будівельних робіт по об'єкту «Реконструкція даху житлового будинку по вул. Б. Хмельницького, 8 в м. Зборів» підписаний 30 листопада 2011 року, беручи до уваги передбачені п.2.3 Договору три банківські дні з дня підписання акту виконаних робіт на оплату послуг, позовна давність тривалістю у три роки до вимог позивача спливла 04 грудня 2014 року, в той час як позовна заява надіслана позивачем на адресу Господарського суду Тернопільської області 23.12.2014 року, що підтверджується відтиском поштового штемпеля на конверті, адресованому суду.

З наведеного вбачається, що позивачем пропущено строк, у межах якого він міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права.

Разом з тим, статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

У п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначено, що зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Разом з тим, у п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року (із наступними змінами та доповненнями) «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначено, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст.267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто відмовити у позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Слід зазначити, що з матеріалів справи не вбачається вчинення відповідачем будь-яких дій, які б свідчили про визнання ним свого боргу, чи настання інших обставин, що у відповідності до ст.264 ЦК України, слугували б підставою для переривання перебігу позовної давності.

Крім того, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року (із наступними змінами та доповненнями) «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

Враховуючи все наведене вище, вимоги позивача про стягнення з відповідача 7486,56 грн. - основного боргу, 660,25 грн. - 3% річних та 1459,87 грн. - інфляційних втрат не підлягають задоволенню, у зв'язку з спливом позовної давності. Разом з тим, не підлягає задоволенню і вимога позивача про стягнення з відповідача 557,28 грн. - пені, з підстав її необґрунтованості.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в позові.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.02.2015 року по справі №921/23/15-г/11 прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, в порядку ст.49 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.02.2015 року по справі №921/23/15-г/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Управління капітального будівництва Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи №921/23/15-г/11 повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Повну постанову складено 11.06.2015 року

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Бойко С.М.

Бонк Т.Б.