Постанова

від 04.06.2015 по справі 907/1160/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2015 р. Справа № 907/1160/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

за головуванням судді Матущака О.І.

суддів Дубник О.П. Скрипчук О.С.

розглянув апеляційну скаргу управління освіти, молоді та спорту Воловецької районної державної адміністрації смт. Воловець Закарпатської області

на рішення господарського суду Закарпатської області від 20.01.2015 р.

у справі № 907/1160/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свалява-Міськбуд» с. Голубине Свалявського району

до відповідача управління освіти, молоді та спорту Воловецької районної державної адміністрації смт. Воловець Закарпатської області

третя особа без самостійних вимог

на предмет спору на стороні відповідача: управління державного казначейства у Воловецькому районі смт Воловець Закарпатської області

про стягнення 173 528,99 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області у даній справі від 20.01.2015 р. (суддя Журавчак Л.С.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача суму 97071,48 грн., з яких 5000 грн. пені за прострочення платежу, 11546,96 грн. 3% річних, 80524,52 грн. втрат від інфляції, а також суму 2756,90 грн. витрат по оплаті судового збору та 7000 грн. витрат на правову допомогу.

В решта частині позову відмовлено. При цьому, відмовлено в частині стягнення пені у розмірі 68 355,75 грн. як частини обґрунтовано заявленої до стягнення з урахуванням ч.6 ст. 232 ГК України із застосуванням шестимісячного строку нарахування, проте частину обґрунтовано заявленої до стягнення суми пені за ініціативою суду зменшено до 5 000 грн. у відповідності до п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України.

Також, відмовлено у частині стягнення 30,77 грн. 3% річних та 8 070,99 грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції на підставі, як зазначено у рішенні, проведеного судом перерахунку. Проте, такого перерахунку до матеріалів справи не приєднано і суд апеляційної інстанції позбавлений можливості перевірити підставність та правильність вимогам чинного законодавства рішення суду в частині відмови у стягнення зазначених вище нарахувань.

Що ж стосується підстав для задоволення позову, то судом враховано, що відповідачем всупереч вимог ст. 193 ГК України своєчасно не проведено розрахунки за виконані підрядні роботи позивачем згідно чотирьох договорів підряду №№ 1, 90, 91, 127 відповідно від 19.07.2013 р., 21.10.2013 р.(два) та від 25.12.2013 р., що підтверджується підписаними актами виконаних робіт, актом звіряння розрахунків та іншими доказами.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, яка загалом мотивована тим, що ним допущено порушення строків виконання грошових зобов'язань не з власної вини, а внаслідок відсутності коштів бюджетного фінансування враховуючи те, що він є бюджетною установою. Щодо суті позовних вимог, то ним звернуто увагу на те, що у відповідності до аналогічних пунктів 5.3 усіх договорів підряду, передбачений розрахунок протягом 5-ти робочих днів після здачі об'єкта і підписання акта приймання-передачі виконаних підрядних робіт. Оскільки окремі акти приймання-передачі виконаних робіт підписані без зазначення дати підписання чи їх складання, тому, неможливо встановити початок строку виникнення у відповідача грошового зобов'язання, а відтак, початок строку нарахування пені, 3% річних та заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Наведені вище обставини на думку апелянта не враховані судом першої інстанції під час прийняття оспорюваного рішення, тому, просить їх врахувати і як наслідок, таке рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою від 02.04.2015 р. у даній справі Львівським апеляційним господарським судом залучено для розгляду у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління державного казначейства у Воловецькому районі смт Воловець Закарпатської області.

У своїх поясненнях за вих. № 901.3-12-2/24-2519 від 05.05.2015 р. управлінням державного казначейства у Воловецькому районі зазначено, що ним проводилися розрахунки з позивачем за виконані підрядні роботи, вказано перелік платіжних документів на підставі яких здійснювалися такі розрахунки, а також висловлено клопотання про проведення судових засідань без участі його представника на підставі документів, які є у матеріалах справи.

У додаткових поясненнях від 05.05.2015 р. позивач зазначив, що дійсно, на окремих актах приймання-передачі виконаних підрядних робіт відсутні дати їх підписання (складання), що ускладнює у відповідності до п.5.3 договорів ускладнює визначення дати настання обов'язку відповідача провести розрахунок, проте, уже станом на 01.01.2014 р. заборгованість по вказаних договорах уже була зареєстрована в управлінні ДКС України у Воловецькому районі, тому, уже станом на 01.01.2014 р. існував обов'язок відповідача провести розрахунок.

Представники сторін в дане судове засідання не з'явилися, хоча присутні у попередніх таких засіданнях представник відповідно позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оспорюване рішення суду першої інстанції, а представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення скасувати і відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом між сторонами, - управління освіти, молоді та спорту Воловецької районної державної адміністрації та Буковецька філія ТОВ «Свалява-Міськбуд», укладено чотири договори підряду №№ 1, 90, 91, 127 відповідно 19.07.2013 р., два 21.10.2013 р. та 25.12.2013 р.

Зокрема, згідно умов договору підряду №1 від 19.07.2013 р., підрядник (позивач у справі) зобов'язався своїми силами і засобами організувати і здійснити виконання робіт по об'єкту: «Реконструкція системи опалення Нижньоворітської ЗОШ І-ІІІ ступенів», згідно з затвердженою замовником (відповідачем у справі) проектно-кошторисною документацією у встановлений термін - не пізніше 31 грудня 2013 року, а останній - прийняти та оплатити вказані роботи (п. п. 1.1, 1.2, 4.1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, загальна вартість робіт складала 619 660,20 грн. Оплата за цим договором здійснюється відповідачем платіжними дорученнями на поточний рахунок підрядника в національній валюті України з урахуванням фактично виконаних обсягів робіт на підставі актів приймання виконаних підрядних робіт; остаточний розрахунок здійснюється протягом 5-ти робочих днів після здачі об'єкту та підписання акту приймання виконаних підрядних робіт (п. п. 5.2, 5.3 договору).

На виконання вказаного договору сторони підписали акти виконаних підрядних робіт за серпень, вересень, жовтень та листопад 2013 р., всього на суму 619 578 грн., проте, на таких актах виконаних робіт відсутня дата його підписання (складання).

Станом на 01.01.2014 р. заборгованість за вказаним договором становила 193 771,6 грн., яка підтверджена поясненнями органу державного казначейства та визнана відповідачем у акті звірки взаєморозрахунків, складеному станом на 01.02.2014 р. Погашена сума заборгованості за даним договором лише 12.09.2014 р.

Згідно договору № 90 від 21.10.2013 р., підрядник (позивач у справі) зобов'язався своїми силами і засобами організувати і здійснити виконання робіт по об'єкту: «Облаштування внутрішніми вбиральнями учбового корпусу №1 загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Н. Ворота Воловецького району», згідно з затвердженою замовником (відповідачем у справі) проектно-кошторисною документацією у встановлений термін - не пізніше 31 грудня 2013 року, а останній - прийняти та оплатити вказані роботи (п. п. 1.1, 1.2, 4.1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість робіт складала 231 942 грн.

Оплата за цим договором здійснюється відповідачем платіжними дорученнями на поточний рахунок підрядника в національній валюті України з урахуванням фактично виконаних обсягів робіт на підставі актів приймання виконаних підрядних робіт; остаточний розрахунок здійснюється протягом 5-ти робочих днів після здачі об'єкту та підписання акту приймання виконаних підрядних робіт (п. п. 5.2, 5.3 договору).

На виконання вказаного договору сторони 31.12.2013 р. підписали остаточний акт виконаних підрядних робіт за грудень 2013 року на суму 89 252,40 грн.

Станом на 01.01.2014 р. заборгованість за вказаним договором становила 89 252,40 грн., яка підтверджена поясненнями органу державного казначейства та визнана відповідачем у акті звірки взаєморозрахунків, складеному станом на 01.02.2014 р. Вказана заборгованість частковими проплатами погашена повністю 26.09.2014р.

Згідно договору № 91 від 21.10.2013 р.,підрядник зобов'язався своїми силами і засобами організувати і здійснити виконання робіт по об'єкту: «Облаштування внутрішніми вбиральнями учбового корпусу загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. В. Ворота Воловецького району», згідно з затвердженою замовником (відповідачем у справі) проектно-кошторисною документацією у встановлений термін - не пізніше 31 грудня 2013 року, а останній - прийняти та оплатити вказані роботи (п. п. 1.1, 1.2, 4.1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість робіт складала 85 808,40 грн.

Оплата за цим договором здійснюється відповідачем платіжними дорученнями на поточний рахунок підрядника в національній валюті України з урахуванням фактично виконаних обсягів робіт на підставі актів приймання виконаних підрядних робіт; остаточний розрахунок здійснюється протягом 5-ти робочих днів після здачі об'єкту та підписання акту приймання виконаних підрядних робіт (п. п. 5.2, 5.3 договору).

На виконання вказаного договору сторони підписали акти виконаних підрядних робіт за грудень 2013 р. та січень 2014 р. на суму 85 808,40 грн., проте, на таких актах виконаних робіт відсутня дата їх підписання (складання).

Станом на 01.01.2014 р. заборгованість за вказаним договором становила 85 808,40 грн., яка підтверджена в поясненнях, наданих суду, органом казначейства та визнана відповідачем у акті звірки взаєморозрахунків, складеному станом на 01.02.2014 р. Вказана заборгованість частковими проплатами погашена повністю 12.09.2014 р.

Згідно договору № 127 від 25.12.2013 р підрядник зобов'язався своїми силами і засобами організувати і здійснити виконання робіт по об'єкту: «Влаштування основи спортивного майданчика із штучного покриття Н. Ворітської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів», згідно з затвердженою замовником (відповідачем у справі) проектно-кошторисною документацією у встановлений термін - не пізніше 31 грудня 2013 року, а останній - прийняти та оплатити вказані роботи (п. п. 1.1, 1.2, 4.1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 даного договору загальна вартість робіт складала 225 148,80 грн.

Оплата за цим договором здійснюється відповідачем платіжними дорученнями на поточний рахунок підрядника в національній валюті України з урахуванням фактично виконаних обсягів робіт на підставі актів приймання виконаних підрядних робіт; остаточний розрахунок здійснюється протягом 5-ти робочих днів після здачі об'єкту та підписання акту приймання виконаних підрядних робіт (п. п. 5.2, 5.3 договору).

На виконання вказаного договору сторони підписали акт виконаних підрядних робіт за грудень 2013 р. на суму 225 148,80 грн., однак, у такому акті виконаних робіт відсутня дата його підписання (складання).

Станом на 01.01.2014 р. заборгованість за вказаним договором становила 225 148,80 грн., яка підтверджена в поясненнях, наданих суду органом казначейства та визнана відповідачем у акті звірки взаєморозрахунків, складеному станом на 01.02.2014 р. Вказана заборгованість частковими проплатами погашена повністю 10.10.2014р.

Згідно акту звіряння розрахунків станом на 01.02.2014 р., заборгованість відповідача загалом складала суму 593 981,8 грн., з яких по договору № 1 від 19.07.2013 р. суму 193 771,6 грн., по договору № 90 від 21.10.22013 р. суму 89 253,00 грн., по договору № 91 від 21.10.2013 р. суму 85 805,40 грн. та по договору № 127 від 25.12.2013 р. суму 225 148,80 грн.

Згідно письмових пояснень представника управління ДКС України у Воловецькому районі Юрика Р.І. від 22.12.2014 р. (т.2, а.с.31-37) а також аналогічного змісту пояснень уже як третьої особи, залученої під час апеляційного перегляду вих. № 901.3-12-2/24-2519 від 05.05.2015 р., остаточні розрахунки відповідачем через платежі казначейської служби були проведені у строки, зазначені вище щодо кожного окремого договору підряду, а заборгованість по таких договорах була зареєстрована згідно звітів розпорядника бюджетних коштів - управління освіти Воловецької РДА, уже станом на 01.01.2014 р.

Підсумовуючи зазначена вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно надано правову оцінку спірним правовідносинам та зроблено посилання на ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, якою передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, а також, зроблено посилання на інші норми чинного господарського та цивільного законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

При цьому, судом першої інстанції, незважаючи на те, що на окремих актах приймання виконаних підрядних робіт не значилися дати їх підписання чи складання, вірно зроблено висновок про те, що строк виконання грошових зобов'язань за усіма договорами підряду виник станом на 01.01.2014 р. зважаючи на письмові пояснення представника управління державної казначейської служби України у Воловецькому районі, що опосередковано також підтверджується актом звіряння розрахунків уже станом через один місяць, тобто на 01.02.2014 р.

Щодо заявлених до стягнення сум нарахованої пені, 3% річних та заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, то судом апеляційної інстанції береться до уваги таке.

У відповідності до ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи зазначений вище строк нарахування штрафних санкцій, враховуючи умови пунктів 8.1.2 укладених між сторонами договорів, судом першої інстанції вірно зроблено перерахунок нарахованої позивачем та заявленої до стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми нездійсненого платежу за кожен день прострочення та визнано, що такий розмір обґрунтовано складає загалом сума пені 73 355,75 грн. за період з 01.01.2014 по 01.07.2014 по договору №1 від 19.07.2013 р. становить 14036,90 грн., за період з 01.01.2014 р. по 01.07.2014 р. по договору №90 від 21.10.2013 р. становить 6929,90 грн., за період з 01.02.2014 р. по 01.08.2014 р. по договору №91 від 21.10.2013 р. становить 7325,45 грн., за період з 01.01.2014 р. по 01.07.2014 р. по договору №127 від 25.12.2013 р. становить 17481,42 грн.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п.4 ч.1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідач є бюджетною неприбутковою організацією, яка відповідно до покладених на неї завдань, забезпечує потреби населення, пов'язані з освітою та спортом, з власної ініціативи зменшив розмір пені до 5000 грн., врахувавши також те, що відповідач сплатив повністю суму основного боргу, а причиною несвоєчасного виконання зобов'язання стала затримка фінансування з державного бюджету України.

У відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем згідно доданих до позовної заяви розрахунків початок нарахувань інфляції та 3% річних (т.1, а.с. 160-168) здійснено з 01.01.2014 р., що узгоджується із зазначеними вище та встановленими обставинами з урахуванням умов пунктів 5.3 договорів.

Таким чином, перевіривши правильність перерахунків місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції прийшов до такого ж висновку, що в межах зазначених позивачем у розрахунках періодів, починаючи із 01.01.2014 р., вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних у сумі 11 577,73 грн. та 88 595,51 грн. втрат від інфляції підлягають до задоволення частково, а саме: 11 546,96 грн. річних та 80 524,52 грн. інфляційних втрат наступним чином: - по договору №1 від 19.07.2013 р. задоволенню підлягає сума 3 438,45 грн. 3% річних та 23 071,89 грн. втрат від інфляції; по договору №90 від 21.10.2013 р. задоволенню підлягає сума 1 781,95 грн. 3% річних та 11 390,52 грн. втрат від інфляції; по договору №91 від 21.10.2013 р. задоволенню підлягає сума 1 158,15 грн. 3% річних та 10 722,77 грн. втрат від інфляції; по договору №127 від 25.12.2013 р. задоволенню підлягає сума 5 163,43 грн. 3% річних та 35 339,34 грн. втрат від інфляції.

В іншій частині заявлених позивачем до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, правомірно відмовлено.

Правомірно враховано судом першої інстанції доводи позивача, що сама по собі обставина відсутності у відповідача коштів (відсутність бюджетного фінансування органами державної казначейської служби) для оплати виконаних робіт не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, так як відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, що також додатково підтверджується ст.ст. 525 та 526 згаданого кодексу, згідно яких, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Разом з тим, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (див. постанову Вищого господарського суду України від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

Також, судом першої інстанції в оспорюваному рішенні з посиланням на вимоги ст. 44, ч.3 ст. 48 ГПК України, договір про надання правової допомоги у господарській справі від 25.11.2014 р., платіжне доручення №168 від 04.12.2014 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №21/8, а також рекомендації пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України", викладені у п. 6.3, ч. 2 п. 6.5, правомірно та обґрунтовано зменшено заявлені до стягнення у сумі 18 000 грн. витрати позивача на правову допомогу і частково їх відшкодовано у сумі 7000,00 грн.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що прийняте судом першої інстанції та оскаржуване відповідачем рішення, прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів, не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 20.01.2015 р. у справі № 907/1160/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду Закарпатської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 10.06.2015 р.

Головуючий-суддя О.І.Матущак

Судді О.П.Дубник

О.С.Скрипчук