Постанова

від 11.06.2015 по справі 916/5060/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2015 р.Справа № 916/5060/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді : Величко Т.А.,

суддів: Бєляновського В.В., Філінюка І.Г.

(Склад колегії суддів змінено згідно із протоколом про автоматичний розподіл справ між суддями (повторний розподіл) від 05.05.2015р.)

при секретарі: Альошиній Г.М.

за участю представників сторін:

від позивача - Луковецька К.О.;

від відповідача - Саламаха О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайський Агро"

на рішення господарського суду Одеської області від 26.02.2015р.

по справі №916/5060/14

за позовом Нерушайської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступені Татарбунарського району Одеської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайський Агро"

про визнання недійсним договору оренди землі, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 17693,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Нерушайська загальноосвітня школа І-ІІІ ступені звернулася до господарського суду Одеської області із позовними вимогами до ТОВ "Дунайський Агро" про розірвання договору на спільну обробку землі від 11.05.2006р., стягнення з ТОВ "Дунайський Агро" заборгованості за цим договором в розмірі 14000 грн., штрафу за несвоєчасне внесення плати за договором на спільну обробку землі від 11.05.2006р. в розмірі 1400грн., інфляційних витрат в сумі 1918,12 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 375,12 грн.; зобов'язання ТОВ "Дунайський Агро" негайно передати Нерушайській загальноосвітній школі І-ІІІ ступені земельну ділянку загальною площею 50 га, що розташована території Нерушайської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, кадастровий номер 5125083400:01:001:0025 в стані, придатному для цільового використання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення своїх зобов'язань щодо своєчасності розрахунку по договору, в 2013р. заборгував сплату за договором (п.7.4): станом на 23.09.2014р. сплачено лише 6000грн., заборгованість складає - 14000грн.

Звернення до відповідача про здійснення повного розрахунку за Договором залишено останнім без реагування, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "Дунайський Агро" позовні вимоги не визнало та просило відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Як зазначає відповідач, з 14.08.2012р. договором не встановлений строк розрахунку або періодичність внесення ціни за договором, а визначено виключно розмір ціни Договору за рік (Додаткова угода №1 від 14.08.2012р.). Оскільки договором не визначений строк розрахунку або періодичність внесення ціни, посилання на порушення відповідачем своїх зобов'язань із своєчасності розрахунку - безпідставне.

До 07.10.2014р. жодних документів від Нерушайської загальноосвітньої школи на адресу ТОВ "Дунайський Агро" не надходило. А 07.10.2014р. - протягом семи днів від дня отримання першої вимоги позивача (перша позовна заява від 25.09.2014р.) відповідно до п.2 ст. 530 ЦК України та умов договору ТОВ "Дунайський Агро" сплатило грошові кошти в розмірі 14000 грн. в якості плати Замовнику за 2013р. Факт сплати коштів підтверджується платіжним дорученням №470 від 07.10.2014р. Вказані обставини спростовують твердження про неналежне виконання зобов'язань по сплаті платежів за договором від 11.05.2006р. та наявність підстав для його дострокового розірвання.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.02.2015р. (суддя Цісельський О.В.) в задоволенні позову Нерушайської загальноосвітньої школі І-ІІІ ступені Татарбунарського району Одеської області відмовлено повністю. Визнано договір на спільну обробку землі від 11.05.2006р., укладений між Нерушайською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступені Татарбунарського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дунайський Агро" недійсним на майбутнє.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунайський Агро" (68342, Одеська обл., Кілійський район, с. Новомиколаївка, вул. Леніна, 8, код ЄДРЮОФОП 33010652) повернути Нерушайській загальноосвітній школі І-ІІІ ступені Татарбунарського району Одеської області (68122, Одеська обл., Татарбунарський район, с. Нерушай, вул. Леніна, буд. 68, код ЄДРЮОФОП 26133129) земельну ділянку загальною площею 50 га, що розташована території Нерушайської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, кадастровий номер 5125083400:01:001:0025 в стані, придатному для цільового використання.

Суд, із застосуванням ч. 1 ст. 83 ГПК України, дійшов висновку, що спірний договір оренди слід визнати недійсним, оскільки цей правочин

вчинено з метою приховати інший.

Як зазначив суд, метою договору на спільну обробку землі було надання позивачем відповідачу земельні ділянки для здійснення відповідачем господарської діяльності із вирощування сільськогосподарських продукції із сплатою позивачу за користування землею плати в розмірі 400грн. за 1га. Загальна ціна договору складає 20000грн. на рік (п.2.1 договору). В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази участі обох сторін в спільній обробці землі. Докази участі позивача (крім надання земельної ділянки відповідачу) в спільній обробці землі та вирощуванні с/г продукції - відсутні.

Відсутність між сторонами за спірним договором правовідносин із спільної діяльності по обробці земельної ділянки для вирощування с/г продукції та сплата відповідачем позивачу грошових коштів за користування землею є прихованою формою оренди землі, а спірний договір за своєю правовою суттю є прихованим договором оренди землі.

Згідно ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають із змісту правочину.

В апеляційній скарзі, не погоджуючись з висновками суду, ТОВ "Дунайський Агро просить рішення господарського суду від 26.02.2015р. у справі №916/5060/14 скасувати повністю і ухвалити нове рішення, за яким відхилити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи скаржника ґрунтуються на допущених господарським судом порушеннях норм матеріального та процесуального права, а саме:

- щодо відсутності підстав для визнання договору про спільну обробку землі недійсним;

- щодо порушення господарським судом права відповідача на захист шляхом винесення рішення про визнання спірного договору недійсним без будь-якого обговорення; порушення принципу змагальності сторін через унеможливлення надання суду доказів, пояснень, аргументів, заяв та клопотань з питання визнання договору недійсним;

- щодо обов'язковості застосування строку позовної давності і про унеможливлення подання заяви про застосування строку позовної давності в суд першої інстанції;

- щодо нездійснення розгляду по суті судом першої інстанції заявлених в позові вимог та заперечень відповідача на ці вимоги;

- щодо спростування твердження позивача про нездійснення оплати відповідачем за договором;

- щодо відсутності підстав для розірвання договору, для визначення штрафу, інфляційних витрат, 3% річних.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом та заслухавши пояснення присутніх в засіданні представників сторін, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню -підлягає, виходячи з такого.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 2057118 від 27.09.2006р. за Нерушайською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступені закріплена на підставі постійного користування земельна ділянка площею 50га. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - дослідні і навчальні цілі та ведення підсобного сільського господарства.

11.05.2006р. між Нерушайською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступені (Замовник) та ТОВ Дунайський Агро" (Виконавець) укладено Договір на спільну обробку землі, за яким ( п.1.1.) Виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, на свій ризик виконати з використанням своїх матеріальних ресурсів сільськогосподарські роботи по вирощуванню сільськогосподарської продукції на земельній ділянці, що належить Замовнику на підставі Державного акту на право постійного користування серії ЯЯ № 2057118 загальною площею 50 га, розташованої на території Нерушайської сільської ради, а Замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передати Виконавцеві в якості оплати за виконані роботи, частину вирощеної сільськогосподарської продукції на вищевказаній земельній ділянці.

Пунктом 2.1. договору сторони визначили, що оплата виконаної Виконавцем роботи, визначеної у п.1.1. договору, здійснюється у вигляді та наступних розмірах: грошова плата вноситься на поточний рахунок районного відділу освіти в розмірі 120 грн. за 1 га. Періодичність внесення плати: до 01.11. кожного року.

Згідно п.3.1. договору, Виконавець виконує роботи, визначені у п.1.1. договору на протязі сільськогосподарського року, з урахуванням агрономічних вимог, але не пізніше жовтня місяця кожного року.

Також сторони визначили, що дострокове розірвання цього договору маже мати місце за згодою сторін або на підставах, передбачених чинним в Україні законодавством, з відшкодуванням нанесених збитків. (п.7.3 договору).

Відповідно до п. 7.4 договору Замовник має право розірвати договір у випадках:

- затримки Виконавцем ходу виконання с/г робіт з його вини, коли термін завершення виконання робіт, необхідних для проведення с/г робіт, встановлений в цьому договорі, збільшується більш ніж на один місяць;

- несплати коштів за переданий врожай більш ніж 14 днів понад строки, визначені у договорі.

Сторона, що вирішила розірвати цей договір, направляє письмове повідомлення іншій стороні.

Згідно п.8.1 договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 2031р.

Додатковою угодою №1 від 14.08.2012р. до договору б/н від 11.05.2006р. п.2.1. викладено у наступної редакції: "Плата Замовнику по цьому договору згідно умов, визначених у п.1.1. цього договору здійснюється в грошовій формі в розмірі 400 грн. на рік за один гектар землі, що спільно обробляється. Загальна ціна договору становить 20 000 грн. на рік. ".

Відповідно Довідки відділу освіти Татарбунарської РДА від 08.09.2014р. №1036, на рахунок відділу освіти від Нерушайської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступені надійшли доходи від додаткової (господарської) діяльності в загальній сумі 58000грн., в тому числі за 2010р. - 6000грн., 2011р. - 6000грн, 2012р. - 20000грн., 2013р. - 20000грн.

На 01.09.2014р. мала місце заборгованість за ТОВ «Дунайський Агро» за використання 50 га земель, в сумі 14000грн. згідно додаткової угоди №1 від 14.08.2012р. до договору б/н від 11.05.2006р. - за 2013р.

15.09.2013р. за №39 Нерушайська ЗОШ надіслала на ім'я ТОВ Дунайський Агро" лист про наявність заборгованості в сумі 14000грн. за договором від 11.05.2006р. та розірвання в зв'язку з цим договору.

Господарський суд, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог і про визнання договору на спільну обробку землі від 11.05.2006р. недійсним в порядку ч.1 ст. 83 ГПК України, послався на те, що вказаний договір є удаваним , оскільки приховує правовідносини по оренді землі.

Докази участі обох сторін за договором в спільній обробці землі - відсутні.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє значимість і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

Пункт 1 ст. 83 ГПК України передбачає право Господарського суду визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. В даному випадку мається на увазі ситуація, коли визнання недійсним договору не є предметом позову, тобто, позовна вимога не полягає у визнанні договору недійсним. Договір повинен бути лише пов'язаний із предметом спору, тобто, позовна вимога ґрунтується на договорі, що його суд може визнати недійсним з власної ініціативи.

Як зазначено в п.2.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 №11 „Про деякі питання визнання право чинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

А п. 2.3 цієї постанови вказано: якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України).

Предметом даного позову є розірвання договору на спільну обробку землі від 11.05.2006р. укладеного між Нерушайською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступені Татарбунарського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дунайський Агро" в зв'язку з несплатою коштів за рік спільної обробки землі - 2013р. в повному обсязі, а саме - заборгованість станом на 01.12.2014р. складала 14000грн., та стягнення вказаної заборгованості із штрафом, пенею, інфляційними, повернення земельної ділянки загальною площею 50га позивачу в стані, придатному для цільового використання.

Вказані вимоги, їх підставність і обґрунтованість господарським судом не розглядалися, оцінка доказам відповідача, викладеним у відзиві від 09.02.2015р. на позовну заяву, не надавалася.

Суд дійшов висновку, що метою договору на спільну обробку землі було надання позивачем відповідачу земельні ділянки для здійснення останнім господарської діяльності із вирощування сільськогосподарської продукції із сплатою позивачу за користування землею плати у розмірі 400грн. за 1га. Загальна ціна договору складає 20000грн. (п.2.1 договору).

Господарський суд також вказав, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та припустимі докази участі обох сторін у спільній обробці землі.

Навпаки, матеріали справи свідчать про те, що позивач, окрім надання земельної ділянки для вирощування с/г продукції, більш жодними своїми діями не приймав участі у спільній обробці землі з вирощування с/г продукції.

За вказаних обставин, господарський суд дійшов висновку щодо відсутності між сторонами правовідносин із сумісної діяльності по обробці земельної ділянки для вирощування с/г продукції, про відсутність намірів сторін при його укладенні на встановлення таких правовідносин, оскільки зміст правовідносин зводився до користування відповідачем земельною ділянкою, що знаходиться в постійному користуванні позивача, для здійснення підприємницької діяльності з вирощування с/г продукції та сплати позивачу грошових коштів за користування землею. А тому, на думку суду, договір на спільну обробку землі за своєю правовою природою є прихованим договором оренди землі і підлягає визнанню недійсним як такий, що не відповідає вимогам ст. 15 ЗУ „Про оренду".

Таким чином, висновок господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог та про визнання недійсним спірного договору мотивовано удаваністю спірного договору, укладеного з метою приховати договір оренди земельної ділянки та суперечністю такого договору вимогам закону.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який насправді вчинено.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили.

Відповідно до п. 8 Пленуму ВСУ від 06.11.2009р. №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, а саме, на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У зв'язку з цим господарський суд повинен правильно визначити момент вчинення правочину.

За ст. 210 та 640 ЦК України не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту державної реєстрації.

За вимогами ч. 3 ст. 640 ЦК України договір який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту його державної реєстрації.

В силу ст. 18 ЗУ „Про оренду землі" (в редакції на момент укладення спірного договору) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 20 ЗУ „Про оренду землі" передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Господарський суд, не врахувавши зазначеного, дійшов помилкового висновку про визнання недійсним договору про спільну обробку землі, як договору оренду землі, який не було вчинено, оскільки не було здійснено його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання сторонами вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Отже, не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Господарський суд обставини неукладеності спірного договору оренди землі в зв'язку з нездійсненням його державної реєстрації не встановив, і дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання цього договору недійсним за ініціативою суду. А тому рішення господарського суду в цій частині не можна визнати законним і обґрунтованим, воно підлягає скасуванню, а правильне по суті вирішення спору про відмову в задоволенні позовних вимог підлягає залишенню без змін, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 44 ЗУ „Про загальну середню освіту" матеріально-технічна база загальноосвітніх навчальних закладів включає будівлі, споруди, землю , комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно загальноосвітніх закладів належать їм на правах, визначених законодавством України.

Відповідно до Статуту Нерушайської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступені, затвердженого рішенням Татарбунарської районної ради від 20.01.2006р. №379-IV, ЗОШ створена рішенням виконкому Татарбунарської ради в 1974р., знаходиться в комунальній власності.

Відповідно до п. 18 Статуту навчальний заклад самостійно приймає рішення і здійснює діяльність в межах своєї компетенції, передбаченої законодавством України, та власним статутом.

Відповідно до п. 1.11 Статуту навчальний заклад має право, в тому числі, отримувати кошти і матеріальні цінності від органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб.

Відповідно до п. 5.1 Статуту, матеріально-технічна база навчального закладу включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло, інші матеріальні цінності, вартість яких відображено у балансі навчального закладу.

Згідно п. 5.2 Статуту майно навчального закладу належить йому на правах власності, повного господарського відання або оперативного управління відповідно до чинного законодавства, рішення про заснування і статуту навчального закладу та укладених ним угод.

Згідно п. 5., Статуту навчальний заклад відповідно до чинного законодавства користується землею, іншими природними ресурсами і несе відповідальність за дотримання вимог та норм з їх охорони.

Відповідно до рішення виконкому Татарбунарської ради д/т від 21.04.1970р. №162 навчальний заклад має земельну ділянку, на якій розміщуються спортивні та географічні майданчики, навчально-дослідна ділянка, зона відпочинку, господарські будівлі тощо. (п. 5.6 Статуту)

Школі надається право ведення сільського господарства та підсобного господарства з метою організації трудового виховання та продуктивної праці, дослідницьких і навчальних цілей. З цією метою, а отже з метою підтримки матеріальної бази школи, школа може мати земельну ділянку в постійне користування.

Відповідно до державного акту на постійне користування земельною ділянкою серії ЯЯ №205718 від 27.09.2006р. Нерушайська ЗОШ 1-3 ступені є постійним землекористувачем земельної ділянки пл. 50га, розташованої на території Нерушайської сільської ради. Цільове призначення - дослідні і навчальні цілі та ведення підсобного сільського господарства. Державний акт видано на підставі розпорядження Татарбунарської РДА від 13.12.2005р. №430/А-2005.

11.05.2006р. між Нерушайською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступені (Замовник) та ТОВ Дунайський Агро" (Виконавець) укладено Договір на спільну обробку землі.

За умовами договору Виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, на свій ризик виконати з використанням своїх матеріальних ресурсів сільськогосподарські роботи по вирощуванню сільськогосподарської продукції на земельній ділянці, що належить Замовнику на підставі Державного акту на право постійного користування серії ЯЯ № 2057118, загальною площею 50 га, розташованої на території Нерушайської сільської ради, а Замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передати Виконавцеві в якості оплати за виконані роботи частину вирощеної сільськогосподарської продукції на вищевказаній земельній ділянці. (п.1.1).

Оплата виконаної Виконавцем роботи, визначеної у п.1.1. договору, здійснюється у вигляді та наступних розмірах: грошова плата вноситься на поточний рахунок районного відділу освіти в розмірі 120 грн. за 1 га.

Періодичність внесення плати - до 01.11. кожного року.(п.2.1 договору). Договір укладено до 2031р. (п.8.1).

Додатковою угодою №1 від 14.08.2012р. до договору б/н від 11.05.2006р. п.2.1. викладено у наступної редакції: "Плата Замовнику по цьому договору, згідно умов, визначених у п.1.1. договору, здійснюється в грошовій формі в розмірі 400 грн. за один гектар землі, що спільно обробляється. Загальна ціна договору становить 20 000 грн. на рік. ".

Відповідно до Довідки Татарбунарської РДА від 08.09.2014рю №1036, на рахунок відділу освіти від Нерушайської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступені надійшли доходи від додаткової (господарської) діяльності в загальній сумі 58000грн., в тому числі за 2010р. - 6000грн., 2011р. 6000грн, 2012р. -20000грн., 2013р. - 20000грн ., 2014р. - 26000грн. Заборгованість за 2013р. становить 14000грн.

Відповідно до п. 5.1 договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством.

Пунктом 5.2 договору сторони встановили, що за порушення термінів виконання своїх зобов'язань за договором, винна сторона виплачує іншій стороні штраф в розмірі 10% від суми заборгованості, відшкодовує іншій стороні збитки, включаючи втрачену вигоду (п.5.3); сплачує неустойку (п.5.4 договору).

Підставами для дострокового розірвання договору сторони визначили (п.7.4 договору):

- затримку Виконавцем ходу виконання с/г робіт з його вини, коли термін завершення виконання робіт, необхідних для проведення с/г робіт, встановлений в цьому договорі, збільшується більш ніж на один місяць;

- несплату коштів за переданий врожай більш ніж 14 днів понад строки, визначені у договорі.

Згідно п. 7.5 договору , сторона, що вирішила розірвати цей договір, направляє письмове повідомлення іншій стороні.

15.09.2013р. за №39 позивач направив ТОВ Дунайський Агро" листа про розірвання договору в зв'язку з порушенням термінів виконання зобов'язання - несплати коштів за врожай більше ніж 14 днів понад строки, визначені в договорі, що призвело до недоотримання коштів в розмірі 14000грн.

17.12.2014р. позивач звернувся до господарського суду з позовом про розірвання договору на спільну обробку землі від 11.05.2006р., стягнення заборгованості в розмірі 14000грн., втрати від інфляції - 1918,12 грн., проценти за користування коштами - 375,12 грн.; штраф за несвоєчасне виконання зобов'язань - 1400грн., всього - 17693,24 грн.

Як свідчать матеріали справи, а саме - додані відповідачем до відзиву платіжні доручення про сплату грошових коштів:№500 від 31.12.2013р. - про сплату 6000грн.; №470 від 07.10.2014р. про сплату 14000грн., №541 від 15.08.2012р. - про сплату 20000грн., №370 від 20.08.2014р. - про сплату 20000грн., заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату звернення з позовом - відсутня.

Оскільки Додатковою угодою №1 від 14.08.2012р. до договору б/н від 11.05.2006р. . внесено зміни в п.2 договору і викладено цей розділ в іншій редакції (п.2.1) - з 14.08.2012р. договором не встановлено строк оплати виконавцем виконаної роботи, або періодичність внесення оплати, а визначено лише розмір плати за рік 1га землі - 400грн. та загальну ціну договору - 20000грн.

Статтями 526, 530 України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений договором строк.

Позивачем не доведено підставу для дострокового розірвання договору згідно з п. 7.4 договору - несплату коштів за переданий врожай , більш ніж 14 днів понад строки, визначені в договорі.

Згідно з п.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначає відповідач, первісна позовна заява ним була отримана 25.09.2014р., оплата здійсненна 07.10.2014р. Станом на 17.12.2014р. - звернення з даним позовом - заборгованості не існувало.

Посилання позивача на п. 7.4 договору, а також на п. 2.1 договору як на підставу для розірвання договору є безпідставним, оскільки дані пункти договору не встановлюють строків оплати, а передбачають плату за 1га землі, яка спільно обробляється та загальну ціну договору.

З огляду на викладене, позивачем не доведено наявність підстав для дострокового розірвання договору, доказів порушення строків розрахунків за договором, а отже і підстав для стягнення боргу з урахуванням штрафу, інфляційних, процентів за користування коштами.

За таких обставин, рішення господарського суду Одеської області від 26.02.2015р. підлягає частковому скасуванню (п.2,3 рішення), та залишенню без змін п.1 щодо відмови в задоволенні позову Нерушайської ЗОШ 1-3 ступені в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України,

суд постановив:

Апеляційну скаргу ТОВ Дунайський Агро" - задовольнити.

Пункти 2, 3 рішення господарського суду Одеської області від 26.02.2015р. - скасувати, у визнанні недійсним Договору на спільну обробку землі від 11.05.2006р. та зобов'язання ТОВ "Дунайський Агро" повернути Нерушайській ЗОШ 1-3 ступені земельну ділянку загальною площею 50га кадастровий номер 5125083400:01:0025 - відмовити.

В решті рішення господарського суду - про відмову в задоволенні позову Нерушайської ЗОШ 1-3 ступені - залишити без змін.

Стягнути з Нерушайської ЗОШ 1-3 ступені на користь ТОВ Дунайський Агро" 913,50грн. - судового збору за апеляційне провадження.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 12.06.2015р.

Головуючий суддя Т.А. Величко

Суддя В.В. Бєляновський

Суддя І.Г. Філінюк