Постанова

від 05.08.2015 по справі 916/5060/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року Справа № 916/5060/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши

касаційної скарги Нерушайської загальноосвітньої школи I-III ступені

Татарбунарського району Одеської області

на постанову Одеського апеляційного господарського

суду від 11.06.2015 року

у справі № 916/5060/14 Господарського суду Одеської області

за позовом Нерушайської загальноосвітньої школи I-III ступені

Татарбунарського району Одеської області

до товариства з обмеженою відповідальністю

"Дунайський Агро"

про визнання недійсним договору оренди землі,

зобов'язання вчинити певні дії

та стягнення 17 693,24 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Луковецька К.О. дов. від 09.12.2014 р.,

відповідача - Саламаха О.В, дов. від 07.07.2015 р.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.02.2015 р. (суддя - Цісельський О.В.) у задоволені позову Нерушайської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступені Татарбунарського району Одеської області - відмовлено повністю. Визнано договір на спільну обробку землі від 11.05.2006р., укладений між Нерушайською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступені Татарбунарського району Одеської області та товариством з обмеженою відповідальністю "Дунайський Агро" недійсним на майбутнє. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Дунайський Агро" повернути Нерушайській загальноосвітній школі І-ІІІ ступені Татарбунарського району Одеської області земельну ділянку загальною площею 50 га, що розташована території Нерушайської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, кадастровий номер 5125083400:01:001:0025 в стані, придатному для цільового використання.

Постановою від 11.06.2015 р. Одеського апеляційного господарського суду (судді - Величко Т.А., Бєляновський В.В. Філінюк І.Г.) пункти 2, 3 рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2015р. - скасовано, у визнанні недійсним Договору на спільну обробку землі від 11.05.2006 р. та зобов'язання ТОВ "Дунайський Агро" повернути Нерушайській ЗОШ 1-3 ступені земельну ділянку загальною площею 50га кадастровий номер 5125083400:01:0025 - відмовлено. В решті рішення Господарського суду - про відмову в задоволенні позову Нерушайської ЗОШ 1-3 ступені - залишено без змін. Стягнуто з Нерушайської ЗОШ 1-3 ступені на користь ТОВ Дунайський Агро" 913,50грн. - судового збору за апеляційне провадження.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Нерушайська загальноосвітня школа I-III ступені Татарбунарського району Одеської області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи із наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 111 5 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарських судів.

Як вбачається матеріалів справи, Нерушайська загальноосвітня школа І-ІІІ ступені Татарбунарського району Одеської області звернулась до господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайський Агро", в якому просила суд розірвати договір на спільну обробку землі від 11.05.2006 р., укладений між Школою та ТОВ "Дунайський Агро"; стягнути з відповідача заборгованість по договору на спільну обробку землі від 11.05.2006 р. в сумі 14000 грн., штраф за несвоєчасне внесення плати по договору в розмірі 1400 грн. інфляційні витрати в сумі 1918,12 грн. та 3% річних в сумі 375,12 грн. та зобов'язати відповідача передати Школі земельну ділянку загальною площею 50 га, що розташована території Нерушайської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, кадастровий номер 5125083400:01:001:0025 в стані, придатному для цільового використання у зв"язку з тим, що відповідачем було порушено обов'язок щодо своєчасності розрахунків за оспорюваним договором, що є істотною умовою оспорюваного договору, та як зазначає позивач у позові, на час його подачі відповідачем борг не було сплачено.

13.12.2005 р. на підставі розпорядження Татарбунарської РДА Нерушайській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів було надано земельну ділянку загальною площею 50 га, що розташована на землях Нерушайської сільської ради Татарбунарського району Одеської області із цільовим призначенням - дослідні і навчальні цілі та ведення підсобного сільського господарства. 27.09.2006 р. Школі було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 2057118, який було зареєстровано Тарутинською РДА у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020653500001.

11.05.2006 р. між Школою (Замовник) та ТОВ "Дунайський Агро" (Виконавець) було укладено договорі на спільну обробку землі, відповідно до п.1.1. якого виконавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у договорі, на свій ризик виконати з використанням своїх матеріальних ресурсів сільськогосподарські роботи по вирощуванню сільськогосподарської продукції на земельній ділянці, що належить Замовнику на підставі Державного акту на право постійного користування серії ЯЯ № 2057118, загальною площею 50 га, розташованої на території Нерушайської сільської ради, а Замовник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передати Виконавцю в якості оплати за виконані роботи, частину вирощеної сільськогосподарської продукції на вищевказаній земельній ділянці.

Пунктом 2.1. договору визначено, що оплата виконаної Виконавцем роботи, визначеної у п. 1.1. цього договору, здійснюється у вигляді та наступних розмірах: грошова плата вноситься на поточний рахунок районного відділу освіти в розмірі 120 (сто двадцять грн.) за один га. Періодичність внесення плати: до 01.11. кожного року. Розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках: зміни умов господарювання; підвищення цін, тарифів на сільгосппродукцію та енергоресурси, в наслідок інфляційних процесів; погіршення стану орендованої ділянки не з вини Виконавця; збільшення розмірів ставки земельного податку; з інших випадків, передбачених земельним законодавством України.

Згідно п.4.1. договору, Виконавець зобов'язаний, зокрема, своїми силами і засобами виконати усі роботи, визначені у п.1.1. договору в строки, необхідні для виконання сільськогосподарських робіт (п.4.1.1.); в 5-денний термін з моменту завершення виконання робіт, визначених в п.1.1. договору, подати Замовникові на підписання Акт здачі-приймання виконаних робіт (п.4.1.5.).

14.08.2012 р. між Школою та ТОВ "Дунайський Агро" було укладено додаткову угоду до договору від 11.05.2006 р. відповідно до якої у розділ 2 договору було внесено зміни, а саме: п.2.1. викладено у наступної редакції: "2.1. плата Замовнику по цьому договору, згідно умов, визначених у п.1.1. цього договору здійснюється в грошовій формі в розмірі 400 грн. (чотириста гривень) на рік за один гектар землі, що спільно обробляється. Загальна ціна договору становить 20 000 (двадцять тисяч) грн. на рік.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що метою договору на спільну обробку землі було надання позивачем відповідачу земельної ділянки для здійснення відповідачем господарської діяльності із вирощування сільськогосподарської продукції із сплатою позивачу за користування землею плати у розмірі 400 грн. за га. Однак, суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази участі обох сторін в спільної обробці землі. Позивач окрім надання відповідачу земельної ділянки для вирощування сільськогосподарської продукції більш жодними своїми діями не приймав участь у спільної обробці землі з вирощування сільськогосподарської продукції.

За таких підстав, суд дійшов висновків щодо відсутності між сторонами за оспорюваним договором правовідносин із сумісної діяльності по обробці земельної ділянки для вирощування сільськогосподарської продукції, та, більше того, про відсутність намірів сторін при його укладенні на встановлення таких правовідносин, оскільки протягом часу дії договору, на думку суду, зміст правовідносин зводився до регулювання питань щодо користування відповідачем земельною ділянкою, що знаходиться у постійному користуванні позивача для здійснення підприємницької діяльності із вирощування сільськогосподарської продукції та сплати відповідачем позивачу грошових коштів за зазначене користування землею.

Суд дійшов висновку, що оспорюваний договір за своєю правовою природою є прихованим договором оренди землі.

Натомість, апеляційний господарський суд не погодився з судом першої інстанції та прийняв рішення про часткове його скасування та відмову у позові з інших підстав. Також, суд вказав, що позивачем не було доведено підставу для дострокового розірвання договору згідно з п. 7.4 договору - несплату коштів за переданий врожай, більш ніж 14 днів понад строки, визначені в договорі.

Відповідно до приписів ст. ст. 4 5 , 4 7 , 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів не погоджується з висновками апеляційного господарського суду .

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Твердження суду апеляційної інстанції, про те, що спірний договір не є вчиненим, оскільки не відбулась його державна реєстрація є помилковим, оскільки відповідно до Закону України "Про оренду землі" в момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Вказана правова позиція викладена у постанові від 19.02.2014 р. Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України № 6-162ц13.

Частинами. 1, 2, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недодержання в момент вчинення правочину вказаних вимог є підставою недійсності правочин (ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин, або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення,

Згідно ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Суд першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи встановив, що спірний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (оренди) та обґрунтовано визнав його недійсним на майбутнє, керуючись приписами ст. 83 ГПК України.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов помилкових висновків викладених у своїх постанові, натомість суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволені позову та визнання спірного договору недійсним відповідно до ст. 83 ГПК України.

Враховуючи викладене обставини та межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 111 7 ГПК України) та положення п. 6 ст. 111 9 , ч. 1 ст. 111 10 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду залишенню в силі з мотивів викладених у цій постанові.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Нерушайської загальноосвітньої школи I-III ступені Татарбунарського району Одеської області задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 у справі № 916/5060/14 скасувати, а рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2015 у справі № 916/5060/14 залишити в силі.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.М. Мачульський

Г.А. Кравчук