Постанова

від 10.06.2015 по справі 910/15046/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2015 р. Справа№ 910/15046/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

секретар Філімонова І.Є.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

від відповідача-3: Купер М.В. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Бетон Нова"

на рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2014 р.

у справі № 910/15046/14 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"

до 1) Приватного акціонерного товариства "Бетон Нова"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Централь-Строй"

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбус"

про стягнення 264177,51 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Бетон Нова", Товариства з обмеженою відповідальністю "Централь-Строй" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбус" про стягнення з відповідачів солідарно 246177,51 грн. заборгованості за Договором фінансового лізингу №L1273-10/07 від 31.10.2007 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення ТОВ "Укрбус" зобов'язань за Договором фінансового лізингу №L1273-10/07 від 31.10.2007 р. в частині своєчасної сплати лізингових платежів, внаслідок чого у останнього, а також в силу договорів поруки від 31.10.2007 р. - у ПрАТ "Бетон Нова" та ТОВ "Централь-Строй" утворилась заборгованість в сумі 246177,51 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2014 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи.

07.08.2014 р. ТОВ "Централь-Строй" було подано суду зустрічну позовну заяву вх. №16532/14, відповідно до якої заявник просив суд визнати відсутнім права Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" на стягнення грошових коштів за Договором поруки від 31.10.2007 р. укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Централь-Строй".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.08.2014 р. зустрічну позовну заяву ТОВ "Централь-Строй" було повернуто без розгляду, на підставі п. п. 1, 3, 4, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

10.09.2014 р. позивачем було подано суду письмове пояснення у справі, в якому він вказував на необхідність припинення провадження у справі в частині стягнення з TOB "Укрбус" заборгованості у розмірі 176707,31 грн., посилаючись на те, що 22.05.2013 p. ухвалою господарського суду міста Києва у справі №5011-44/18705-2012 затверджено реєстр вимог кредиторів TOB "Укрбус", кредиторські вимоги TOB "Райффайзен Лізинг Аваль" до TOB "Укрбус" включені до реєстру вимог кредиторів у повному обсязі на суму 1313833,49 грн., з яких: 1147, 00 грн. витрат, пов'язаних із провадженням у справі про банкрутство, 1293689,69 грн. - основного грошового зобов'язання (зобов'язання за вісьма договорами фінансового лізингу), 18996,80 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за вісьма договорами лізингу. Вимоги у розмірі 1293689,69 грн. (основне грошове зобов'язання - зобов'язання за вісьма договорами фінансового лізингу) включають в себе, зокрема 176707,31 грн. заборгованості, що обліковується у боржника за Договором фінансового лізингу №L1273-10/07 у зв'язку із неоплатою TOB "Укрбус" рахунків-фактур, строк оплати яких настав до дня порушення справи про банкрутство TOB "Укрбус" (конкурсні вимоги). Після порушення справи про банкрутство TOB "Укрбус", лізингоодержувачу згідно умов Договору були сформовані рахунки-фактури на сплату лізингових платежів за користування предметом лізингу під час провадження у справі про банкрутство на суму 69470,20 грн. (поточні вимоги), а тому з урахуванням викладеного, заборгованість відповідача-3 в розмірі 176707,31 грн. включена до реєстру вимог кредиторів згідно ухвали господарського суду міста Києва від 22.05.2013 р. у справі №5011-44/18705-2012 та заборгованість у розмірі 69470,20 грн. - заборгованість по сплаті лізингових платежів, яка виникла за період з 03.01.2013 р. по 01.02.2013 р., тобто під час провадження у справі про банкрутство.

28.11.2014 р. позивачем було подано суду заяву про збільшення позовних вимог, згідно змісту якої позивач просить:

- стягнути з ПАТ "Бетон Нова" (який є солідарним боржником з TOB "Укрбус") на користь TOB "Райффайзен Лізинг Аваль" заборгованість у розмірі 246177,51 грн.;

- стягнути з TOB "Централь-Строй" (який є солідарним боржником з TOB "Укрбус") на користь TOB "Райффайзен Лізинг Аваль" заборгованість у розмірі 246177,51 грн.;

- стягнути з TOB "Укрбус" на користь TOB "Райффайзен Лізинг Аваль" заборгованість у розмірі 69470,20 грн.;

- провадження в частині стягнення з TOB "Укрбус" заборгованості у розмірі 176707,31 грн. припинити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Суд розцінив заяву позивача б/н від 27.11.2014 р., подану 28.11.2014 р., як заяву про зміну предмету позову та прийняв її до розгляду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.11.2014 у справі №910/15046/14 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Бетон Нова" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" заборгованість у розмірі 246177 (двісті сорок шість тисяч сто сімдесят сім) грн. 51 коп. та судовий збір у розмірі 4923 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять три) грн. 54 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Централь-Строй" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" заборгованість у розмірі 246177 (двісті сорок шість тисяч сто сімдесят сім) грн. 51 коп. та судовий збір у розмірі 4923 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять три) грн. 54 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбус" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" заборгованість у розмірі 69470 (шістдесят дев'ять тисяч чотириста сімдесят) грн. 20 коп. та судовий збір у розмірі 1389 (одну тисячу триста вісімдесят дев'ять) грн. 40 коп. судового збору. Провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбус" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" 176707 (сто сімдесят шість тисяч сімсот сім) грн. 31 коп. припинено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Бетон Нова" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2014 у справі №910/15046/14 та прийняти нове рішення, яким у частині позовних вимог про солідарне стягнення з Приватного акціонерного товариства "Бетон Нова" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Централь-Строй" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" заборгованості за Договором фінансового лізингу №L1273-10/07 в розмірі 246177,51 грн. відмовити.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник посилається на наступне:

- у зв'язку з тим, що між позивачем та відповідачами 1 та 2 укладені два окремі договори поруки, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення ч. 3 ст. 554 ЦК України;

- відповідач-1 та відповідач-2 участі у розгляді справи не приймали, про час та місце розгляду справи повідомлені не були, про що зазначає сам суд в оспорюваному рішенні (місцезнаходженням вказаних осіб є зона АТО, що позбавило суд першої інстанції можливості направити їм ухвали та рішення - примітка суду апеляційної інстанції), а відтак справу було розглянуто господарським судом за відсутності будь-якої з сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду, що є безумовною підставою для скасування рішення суду відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 104 ГПК України;

- відповідно до приписів ч. 1 ст. 559 ЦК України, спірні договори поруки припинились з огляду на внесення позивачем та відповідачем-3 змін до договору фінансового лізингу, внаслідок яких збільшився обсяг відповідальності поручителів.

Також відповідач-2 зауважив на порушення суддею Підченко Ю. О. приписів ст. 106 ГПК України при розгляді даної справи, які полягали в тому, що при оскарженні до апеляційного суду ухвали у даній справі, якою зустрічний позов відповідача-3 повернуто без розгляду, суд не зупинив провадження у даній справі до розгляду апеляційним судом апеляційної скарги на вказану ухвалу та не направив до апеляційного суду всі матеріали справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Калатай Н.Ф., судді: Ропій Л.М. Рябуха В.І.) від 24.12.2014 р. прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Бетон Нова" на рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2014 р. у справі №910/15046/14 до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 21.01.15 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Калатай Н.Ф. ,судді: Ропій Л.М., Рябуха В.І.) від 21.01.15р. розгляд справи №910/15046/14 відкладено до 11.02.2015р.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/15046/14, відповідно до якого справу передано на розгляд головуючій судді Іонніковій І.А., суддям: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) від 13.02.2015 р. прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Бетон Нова" на рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2014 р. у справі № 910/15046/14 до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 03.03.2015 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) від 03.03.2015 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 01.04.2015 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) від 01.04.2015 р. продовжено строк розгляду апеляційної скарги у справі №910/15046/14 на п'ятнадцять днів; розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.04.2015 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) від 22.04.2015 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 28.04.15 р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 р. змінено склад судової колегії.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тищенко О.В., Зубець Л.П.) від 28.04.2015 р. прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Бетон Нова" на рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2014 р. у справі №910/15046/14 до свого провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 10.06.2015 р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 р. змінено склад судової колегії.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) від 10.06.2015 р. прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Бетон Нова" на рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2014 р. у справі №910/15046/14 до свого провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 10.06.2015 р.

В судове засідання апеляційної інстанції представники позивача, відповідача-1, відповідача-2 не з'явились.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представників позивача, відповідача-1, відповідача-2.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача-3 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2014 у справі №910/15046/14 та прийняти нове рішення, яким у частині позовних вимог про солідарне стягнення з Приватного акціонерного товариства "Бетон Нова" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Централь-Строй" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" заборгованість за Договором фінансового лізингу №L1273-10/07 в розмірі 246177,51 грн. відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідча-3, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Бетон Нова", Товариства з обмеженою відповідальністю "Централь-Строй" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбус" про стягнення з відповідачів солідарно 246177,51 грн. заборгованості за Договором фінансового лізингу №L1273-10/07 від 31.10.2007 р.

10.09.2014 р. позивачем було подано суду письмове пояснення у справі, в якому він вказував на необхідність припинення провадження у справі в частині стягнення з TOB "Укрбус" заборгованості у розмірі 176707,31 грн., посилаючись на те, що 22.05.2013 p. ухвалою господарського суду міста Києва у справі №5011-44/18705-2012 затверджено реєстр вимог кредиторів TOB "Укрбус", кредиторські вимоги TOB "Райффайзен Лізинг Аваль" до TOB "Укрбус" включені до реєстру вимог кредиторів у повному обсязі на суму 1313833,49 грн., з яких: 1147, 00 грн. витрат, пов'язаних із провадженням у справі про банкрутство, 1293689,69 грн. - основного грошового зобов'язання (зобов'язання за вісьма договорами фінансового лізингу), 18996,80 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за вісьма договорами лізингу. Вимоги у розмірі 1293689,69 грн. (основне грошове зобов'язання - зобов'язання за вісьма договорами фінансового лізингу) включають в себе, зокрема 176707,31 грн. заборгованості, що обліковується у боржника за Договором фінансового лізингу №L1273-10/07 у зв'язку із неоплатою TOB "Укрбус" рахунків-фактур, строк оплати яких настав до дня порушення справи про банкрутство TOB "Укрбус" (конкурсні вимоги). Після порушення справи про банкрутство TOB "Укрбус", лізингоодержувачу згідно умов Договору були сформовані рахунки-фактури на сплату лізингових платежів за користування предметом лізингу під час провадження у справі про банкрутство на суму 69470,20 грн. (поточні вимоги), а тому з урахуванням викладеного, заборгованість відповідача-3 в розмірі 176707,31 грн. включена до реєстру вимог кредиторів згідно ухвали господарського суду міста Києва від 22.05.2013 р. у справі №5011-44/18705-2012 та заборгованість у розмірі 69470,20 грн. - заборгованість по сплаті лізингових платежів, яка виникла за період з 03.01.2013 р. по 01.02.2013 р., тобто під час провадження у справі про банкрутство.

28.11.2014 р. позивачем було подано суду заяву про збільшення позовних вимог, згідно змісту якої позивач просить:

- стягнути з ПАТ "Бетон Нова" (який є солідарним боржником з TOB "Укрбус") на користь TOB "Райффайзен Лізинг Аваль" заборгованість у розмірі 246177,51 грн.;

- стягнути з TOB "Централь-Строй" (який є солідарним боржником з TOB "Укрбус") на користь TOB "Райффайзен Лізинг Аваль" заборгованість у розмірі 246177,51 грн.;

- стягнути з TOB "Укрбус" на користь TOB "Райффайзен Лізинг Аваль" заборгованість у розмірі 69470,20 грн.;

- провадження в частині стягнення з TOB "Укрбус" заборгованості у розмірі 176707,31 грн. припинити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи зі змісту ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до абзацу 1 п. 3.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Згідно п. 3.11 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань), останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Судом першої інстанції було розцінено заяву позивача б/н від 27.11.2014 р., подану суду 28.11.2014 р., як заяву про зміну предмету позову та прийнято її до розгляду.

Проте колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в порушення норм статті 22 ГПК України, прийнято заяву позивача від 27.11.2014 р., оскільки дана заява була подана після початку розгляду господарським судом справи по суті, який розпочався 29.10.2014 р., що підтверджується протоколом судового засідання від 29.10.2014 р. у справі №910/15046/14 та ухвалою суду від 29.10.2014 р. у справі №910/15046/14, згідно з якими представниками сторін було надано пояснення по суті справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, не приймає до розгляду заяву позивача від 27.11.2014 р. та здійснює повторний розгляд справи з урахуванням вимог позивача, викладених в позовній заяві, поданій суду 18.07.2014 р., та з урахуванням пояснень позивача, поданих суду 10.09.2015 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2007 р. між позивачем, як лізингодавцем, та відповідачем-3, як лізингоодержувачем, було укладено договір фінансового лізингу №L1273-10/07 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався на підставі договору купівлі-продажу (поставки) придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації (Додаток № 2 до договору), а відповідач-3 - прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах Договору.

31.10.2007 сторонами підписано Специфікацію (Додаток № 2 до Договору), в якому сторони погодили найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціну одиниці, кількість і загальна вартість предмету лізингу.

Як в пункті 3.1 Договору, так і в Специфікації, сторонами визначено, що вартість предмету лізингу становить 817000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що предмет лізингу позивачем був переданий відповідачу-3, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту приймання-передачі предмета лізингу (Додаток № 3 до Договору).

В розділі 4 Договору сторони визначили поняття лізингових платежів на порядок розрахунків.

Так, в пункті 4.1 Договору встановлено, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу та комісію лізингодавця, а в п. 4.2 - що розмір лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в графіку.

Сторонами підписаний графік платежів від 31.10.2007 р. (Додаток №1 до Договору), в якому сторони визначили розмір авансового лізингового платежу, періоди лізингу та розмір поточних лізингових платежів за кожний період лізингу.

Розділом 5 Додатку №4 до Договору (Умови фінансового лізингу) сторони встановили строки та порядок сплати лізингових платежів, а саме:

- відповідач-3 зобов'язується сплачувати зазначені в графіку лізингові платежі. Датою сплати лізингового платежу вважається дата зарахування такого платежу на поточний рахунок позивача (п. 5.1);

- відповідач-3 сплачує зазначені в графіку поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця з урахуванням п. 5.4 Договору на підставі рахунку позивача, направленого на вказану в Договорі електронну адресу відповідача-3 або за допомогою факсимільного зв'язку. У разі неотримання рахунку позивача до 5 числа поточного місяця відповідач-3 зобов'язаний звернутися до позивача та отримати свій рахунок самостійно. В цьому випадку відповідач-3 зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця (п. 5.3);

- відповідач-3 сплачує поточні лізингові платежі починаючи з першого періоду лізингу. Поточний лізинговий платіж за перший період лізингу відповідач-3 сплачує авансом до 15 числа поточного місяця на підставі рахунку позивача. При цьому, першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем в якому предмет лізингу був переданий відповідачу-3 за актом приймання-передачі. Зазначені у графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу в прямому порядку (п. 5.4).

З матеріалів справи вбачається, що в період дії Договору сторони неодноразово вносили зміни до Договору шляхом укладення відповідних угод про внесення змін до Договору.

Так, сторонами були укладені наступні додаткові угоди:

- угода про внесення змін до договорів фінансового лізингу № L1275-10/07, № L1276-10/07, № L1277-10/07, № L1279-10/07, № L1282-10/07, № L1278-10/07, № L1274-10/07, № L1273-10/07, № L1281-10/07, № L1280-10/07 від 31.10.2007, укладена 04.01.2010, якою сторони, серед іншого, внесли зміни й до Договору доповнивши його розділом «Особливі умови», в якому встановили порядок сплати лізингових платежів в період з січня 2010 року по березень 2010 року;

- угода про внесення змін до договору фінансового лізингу № L1273-10/07 від 31.10.2007, укладена сторонами 04.01.2010, якою сторони погодили, що в зв'язку з наявністю у відповідача-3 простроченої заборгованості за Договором у розмірі 170555,74 грн. та враховуючи, що відповідачем-3 було виявлено бажання здійснити реструктуризацію цієї заборгованості сторони дійшли згоди внести зміни до Договору на наступних умовах:

1) реструктуризація заборгованості відповідача-3 в сумі 491133,03 грн. здійснюється шляхом збільшення такої заборгованості відповідач-3, яка є базою розрахунків лізингових платежів, на суму заборгованості за простроченими рахунками згідно п. 1 цієї угоди;

2) подальше нарахування лізингових платежів здійснюється виходячи з такої переоціненої заборгованості відповідача-3 перед позивачем в сумі 661688,77 грн.;

3) на підставі ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони погодили додатково до визначення зобов'язання у гривні, визначити зобов'язання у грошовому еквіваленті іноземної валюти долар США; сума заборгованості, визначені в п. 1 цієї угоди розраховується у грошовому еквіваленті долара США за курсами на дати виставлення рахунків-фактур, сума заборгованості за сплати вартості предмету лізингу розраховується у грошовому еквіваленті іноземної валюти за курсом 4,928040 грн. за 1 долар США; база для розрахунків лізингових платежів у грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 121421,78 доларів США;

Також вказаною угодою сторони вирішили змінити п. 3.3 Договору та викласти його в наступній редакції «3.3 Викупна вартість предмету лізингу у грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 1854,89 доларів США»; внести зміни до п. 4.6 Договору (визначає порядок нарахування комісії позивача - примітка суду) та викласти його в новій редакції, яка встановлює новий принцип нарахування комісії та, на відміну від старої редакції, яка встановлювала комісію виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ від фактичної суми фінансування, розраховує суму комісії за ставкою USD LIBOR 1М плюс 6,405270% річних від заборгованості відповідача-3, визначеної у грошовому еквіваленті іноземної валюти на початок відповідного періоду лізингу згідно графіку. Розрахована таким чином сума комісії перераховується в гривні за курсом НУ на перший робочий день кожного лізингового періоду, плюс ставка збору до Пенсійного фонду з купівлі іноземної валюти, що діє на момент виставлення рахунку у розмірі, визначеному чинним законодавством та комісія АТ «Райффайзен Банк Аваль» з купівлі валюти; доповнити розділ «Лізингові платежі та порядку розрахунків» п. 4.10 наступного змісту: «Перерахунок лізингових платежів, розрахованих у грошовому еквіваленті іноземної валюти здійснюється позивачем за курсом НБУ на перший робочий день кожного лізингового періоду у відповідності з Графіком , плюс ставка збору до Пенсійного фонду з купівлі іноземної валюти, що діє на момент виставлення рахунку у розмірі, визначеному чинним законодавством та комісія АТ «Райффайзен Банк Аваль» з купівлі валюти; внести зміни до п. 9.2 Додатку № 4 до Договору («Загальні умови фінансового лізингу») та викласти його в наступній редакції: «9.2 Придбання у власність (викуп) предмета лізингу відбувається на підставі договору купівлі-продажу (викупу). При цьому викупна вартість предмета лізингу, зазначена в п. 3.3 Договору та виражена у грошовому еквіваленті іноземної валюти, перераховується за курсом НБУ на дату укладення договору купівлі-продажу (викупу), плюс ставка збору до Пенсійного фонду з купівлі іноземної валюти, що діє на момент виставлення рахунку у розмірі, визначеному чинним законодавством та комісія АТ «Райффайзен Банк Аваль» з купівлі валюти.

До вказаної додаткової угоди сторонами підписано графік розрахунку заборгованості від 04.01.2010 р., в якому сторонами визначені періоду лізингу, заборгованість відповідача-3 перед позивачем у грошовому еквіваленті іноземної валюти, суми, що ставлять в погашення вартості предмету лізингу в гривні та частини лізингових платежів, на які зменшується заборгованість відповідача-3 перед позивачем зі сплатою кожного лізингового платежу.

Отже, фактично вказаним графіком сторони змінили погоджений при підписанні Договору графік погашення лізингових платежів.

Угодами про внесення змін до договору фінансового лізингу № L1273-10/07 від 31.10.2007 р., які укладені сторонами 01.04.2010 р., 02.07.2010 р., 01.10.2010 р., 01.03.2011 р. та 01.11.2011 р. сторони вносили зміни до графіку платежів за Договором.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що відповідач-3 свої обов'язки за Договором в частині своєчасної плати лізингових платежів виконував неналежним чином, внаслідок чого за період з серпня 2012 по лютий 2013 року утворилась заборгованість в сумі 246177,51 грн., в зв'язку з тим, що у вказаний період відповідач-3 жодних коштів в рахунок плати лізингових платежів за вказаний період не перераховував.

На підтвердження розміру вказаної заборгованості позивачем до матеріалів справи долучені відповідні рахунки-фактури №LC1273-10/07/32-060 від 01.08.2012 на суму 35687,25 грн., № LC1273-10/07/33-062 від 03.09.2012 на суму 35520,16 грн., №LC1273-10/07/34-063 від 01.10.2012 на суму 35338,30 грн., № LC1273-10/07/35-065 від 01.11.2012 на суму 35165,75 грн., №LC1273-10/07/36-067 від 03.12.2012 на суму 34995,85 грн., №LC1273-10/07/37-069 від 03.01.2013 на суму 34882,74 грн. та №LC1273-10/07/37-071 від 01.02.2013 на суму 34647,46 грн.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи не містять жодних доказів виконання відповідачем-3 свого обов'язку по оплаті лізингових платежів за період з серпня 2012 р. по лютий 2013 р., з огляду на що колегія суддів вважає доведеним факт наявності у відповідача-3 заборгованості зі сплати таких платежів в сумі 246177,51 грн.

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи ухвалою попереднього засідання від 22.05.2013 у справі №5011-44/18705-2012 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Донком ЛТД» до Товариства з обмеженою відповільністю «Укрбус» про визнання банкрутом, позивача визнано конкурсним кредитором ТОВ «Укрбус» на суму 1313833,49 грн., до якої, зокрема входить й частина з заявленої до стягнення суми, а саме 176707,31 грн. заборгованості за договором №L1273-10/07 від 31.10.2007 р. за період з серпня 2012 по грудень 2012 року включно.

Після порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Укрбус" відповідно до рахунків-фактур №LC1273-10/07/37-069 від 03.01.2013 на суму 34882,74 грн. та №LC1273-10/07/37-071 від 01.02.2013 на суму 34647,46 грн. заборгованість відповідача-3 за січень-лютий 2013 року складає 69470,20 грн. (246177,51 грн. - 176707,31 грн.).

Пунктами 54, 55 Постанови пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 № 15 передбачено, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і ГПК не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому ГПК порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої статті 79 ГПК ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз'яснює позивачу зміст і наслідки частини другої статті 14 Закону.

Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини другої статті 14 Закону.

У разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали суду про порушення справи про банкрутство за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 ГПК.

Відповідно до ч. 1 ст. 609 ЦК України, зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Частиною 3 ст. 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що у разі ліквідації боржника - сторони основного зобов'язання - право застави, що забезпечувало його виконання, також є припиненим. При цьому, враховуючи імперативний характер норми п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, зазначення в договорі застави інших умов, за яких право застави у разі припинення основного зобов'язання залишається дійсним, слід вважати нікчемним.

Таким чином, виходячи з однорідної юридичної природи поруки та застави як засобів забезпечення виконання зобов'язань, а також того факту, що як порука, так і застава припиняються у разі припинення основного зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 575, п. 1 ч. 1 ст. 593, ч. 1 ст. 609 ЦК України, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека як вид застави припиняється в разі припинення основного зобов'язання (кредитного договору). Зважаючи на це, припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом є підставою припинення іпотеки, оскільки зобов'язання за кредитним договором припиняється.

Урегулювання сторонами договірних відносин на власний розсуд за наявності в законі імперативних приписів є протиправним.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 11.09.2013 у справі №6-52цс13.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що розгляд справи здійснюється за вимогами позовної заяви, поданої 18.07.2014 р., колегія суддів вважає, що провадження в частині стягнення з ТОВ "Укрбус", ПАТ "Бетон-Нова" та ТОВ "Централь-Строй" солідарно на користь ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" заборгованості за договором у розмірі 176707,31 грн. підлягає припиненню, оскільки вони розглянуті і визнані судом у межах справи про банкрутство, що підтверджується ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 22.05.2014 у справі №5011-44/18705-2012.

Щодо іншої частини суми заборгованості в розмірі 69470,20 грн., колегія суддів вважає, що вказана заборгованість підлягає стягненню з ТОВ "Укрбус", з огляду на те, що така заборгованість є поточною, доведеною позивачем належним чином.

Предметом позову є матеріально-правова вимога ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" до Приватного акціонерного товариства "Бетон Нова", Товариства з обмеженою відповідальністю "Централь-Строй" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбус" про солідарне стягнення заборгованості за Договором фінансового лізингу №L1273-10/07 від 31.10.2007 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частина 1 ст. 553 ЦК України встановлює, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч. 2 ст. 553 ЦК України, порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

В частині 1 статті 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Ця норма не може бути застосована до правовідносин, що виникли з декількох договорів поруки, оскільки поручителі не несуть солідарної відповідальності один перед одним, якщо інше не передбачено договором, і таку поруку не можна вважати їхньою спільною.

Таким чином, порука кількох осіб може бути визначена як спільна у разі укладення договору поруки декількома поручителями та встановлення умовами договору волевиявлення цих осіб щодо спільного забезпечення зобов'язання. Лише у такому випадку поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою (спільна порука).

У даному випадку кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 17.03.2014 р. у справі №919/699/13, від 02.04.2015 р. у справі №910/15047/14, від 25.03.2015 р. у справі №910/14984/14.

Крім того, в постанові Верховного суду України від 11.03.2015 у справі №6-35цс15 викладене правова позиція, яка є ідентичною викладеному вище.

Згідно з ч. 1 ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що укладання двох договорів поруки (окремих), умовами яких не передбачена солідарна відповідальність між поручителями (спільна порука), виключають можливість для задоволення позову ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" про стягнення солідарно з поручителів заборгованості за договором фінансового лізингу.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в позові ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" про стягнення солідарно з поручителів заборгованості за договором фінансового лізингу, в зв'язку з укладанням двох договорів поруки (окремих), умовами яких не передбачена солідарна відповідальність між поручителями (спільна порука), викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника про припинення спірних договорів поруки щодо збільшення обсягів відповідальності поручителів не впливають на прийняття рішення у даній справі.

Колегія суддів вважає, що доводи скаржника про порушення суддею Підченко Ю.О. приписів ст. 106 ГПК України при розгляді даної справи, які полягали в тому, що при оскарженні до апеляційного суду ухвали у даній справі, якою зустрічний позов відповідача-3 повернуто без розгляду, суд не зупинив провадження у даній справі до розгляду апеляційним судом апеляційної скарги на вказану ухвалу та не направив до апеляційного суду усі матеріали справи є безпідставними та такими, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Доводи відповідача-2, викладені в апеляційній скарзі щодо порушення судом процесуального права, а саме: справу розглянуто за відсутності представників відповідачів, не повідомлених належним чином про час та місце судового засідання, колегією суддів не приймаються з огляду на наступне.

Як зазначено в абзаці 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З матеріалів справи вбачається, що судом надсилалась сторонам у справі поштова кореспонденція, отримання відповідачем-3 поштової кореспонденції за вказаною адресою підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №0103030291909 (0411918352660), №0103031334504 (0411918609954) та №0103031333699 (0411918587918). Відповідач-1 та відповідач-2 не могли бути повідомлені про призначення справи до розгляду засобами поштового зв'язку, що підтверджується залученим до справи листом УДППЗ "Укрпошта" про часткове поновлення роботи відділень поштового зв'язку у Донецькій області.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з прийняттям нового рішення, яким провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з ТОВ "Укрбус", ПАТ "Бетон-Нова" та ТОВ "Централь-Строй" солідарно на користь ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" заборгованості у розмірі 176707,31 грн. підлягає припиненню, позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ "Укрбус" заборгованості в розмірі 69470,20 грн. підлягають задоволенню, в іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Приватного акціонерного товариства "Бетон Нова" на рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2014 р. у справі №910/15046/14 задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2014 р. у справі №910/15046/14 скасувати, прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з ТОВ "Укрбус", ПАТ "Бетон-Нова" та ТОВ "Централь-Строй" солідарно на користь ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" заборгованості у розмірі 176707,31 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ "Укрбус" заборгованості в розмірі 69470,20 грн. задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбус" (04119, м. Київ, вул. Якіра, 13, літ. Б, ЄДРПОУ 34926028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (04073, м. Київ, проспект Московський, 9, корпус 5, офіс 101, ЄДРПОУ 34480657) заборгованість в розмірі 69470 (шістдесят дев'ять тисяч чотириста сімдесят) грн. 20 коп. та судовий збір у розмірі 1389 (одну тисячу триста вісімдесят дев'ять) грн. 40 коп. судового збору за розгляд позовної заяви.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (04073, м. Київ, проспект Московський, 9, корпус 5, офіс 101, ЄДРПОУ 34480657) на користь Приватного акціонерного товариства "Бетон Нова" (84791, Донецька область, м. Дебальцеве, смт. Миронівський, вул. Совєтська, 42, ЄДРПОУ 32406629) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 2461 (дві тисячі чотириста шістдесят одна) грн. 79 коп.

Доручити господарському суду міста Києва видати накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Матеріали справи №910/15046/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко