Ухвала

від 27.05.2015 по справі 2а-0770/1486/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 року м. Київ К/800/10745/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатської області

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року

у справі № 2а-0770/1486/12

за позовом Приватного підприємства «Асстері»

до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановила:

ПП «Асстері» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатської області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 21 лютого 2012 року № 0000462341.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення - рішення від 21 лютого 2012 року № 0000462341.

Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатської області не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подала касаційну скаргу в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Ужгороді ГУ Міндоходів у Закарпатської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «АССТЕРІ» з питань правомірності нарахування податкового кредиту по податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року з ТОВ «Газторг Україна», за результатом якої складено акт перевірки від 07 лютого 2012 року №268/23-1/37297240.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 21 лютого 2012 року № 0000462341, яким зменшено податковий кредит з податку на додану вартість за березень 2011 року, з огляду на порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме: встановлено відсутність поставки товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків, а договори від 23 лютого 2011 року № 133/02 та №1, укладені між позивачем та ТОВ «Газторг Україна», було визнано нікчемними.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, згідно з положеннями підпунктів 139.1.1 та 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом

Згідно зі статтею 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено, що на підтвердження здійснення господарської операції з купівлі природного газу у ТОВ «Газторг Україна», позивачем залучено: договір від 23 лютого 2011 року № 133/2 про постачання природного газу; договір від 23 лютого 2011 року №1 про надання послуг по забезпеченню постачання природного газу; акти здачі приймання робіт від 31 березня 2011 року № ОУ-000005 на суму 2634,76 грн. та від 31 березня 2011 року за №0000000167 на суму 588746,74 грн., а також платіжні доручення від 11 березня 2011 року №186 на суму 110000,0 грн., 21 березня 2011 року №218 на суму 180000,0 грн., від 29 березня 2011 року №235 на суму 300000,0 грн., 30 березня 2011 року №254 на суму 180000,0 грн.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до положень пункту 187.1 статті 187 та статті 198 Податкового кодексу України, позивачем сплачено вартість товарів з ПДВ та сформовано податковий кредит на підставі виданих контрагентом податкових накладних (від 31 березня 2011 року № 48, від 31 березня 2011 року № 50), які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Крім того, позивачем залучено договір від 04 січня 2011 року № 2-ЗАК, укладений між ПП «Ассерті» (Замовник) та Дочірньою компанією «Уктрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі Закарпатського ЛВУМГ філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» (Виконавець) про виконання останнім послуг по одоризації, редукуванню, транспортуванню та передачі природного газу в газові мережі замовника, а також Акт від 01 квітня 2011 року № 70 про прийняття-передачі природного газу за вказаним договором.

У зв'язку з наведеним, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що є підставою для відображення цих господарських операцій у фінансовому обліку підприємства у певні періоди та належною підставою для віднесення сум вартості відображених ними товарів до складу валових витрат підприємства у відповідних звітних періодах.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 21 лютого 2012 року № 0000462341.

Висновки ДПІ у м. Ужгороді ГУ Міндоходів у Закарпатської області щодо нікчемності укладених між позивачем та ТОВ «Газторг Україна» договорів від 23 лютого 2011 року № 133/02 та №1, спростовуються рішенням Господарського суду Закарпатської області від 14 лютого 2012 року (справа № 5008/77/2012), яким встановлено, що вказані договори вчиненні у формі встановленій законодавством, спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, і не містять ознак фіктивності правочинів.

Крім того, стосовно фіктивності задекларованих позивачем господарських операцій, суди попередніх інстанцій вірно зазначили про ненадання відповідачем належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій, узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальників, у зв'язку з чим, твердження податкового органу про «безтоварність»/неможливість фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, є необґрунтованими припущеннями.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатської області залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев