Ухвала

від 02.06.2015 по справі 2а-673/10/0970

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2015 року м. Київ К/800/62354/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області правонаступника Державної податкової інспекції в Богородчанському районі Івано-Франківської області (далі - ДПІ) на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року у справі № 2а-673/10/0970 за адміністративним позовом ДПІ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімшинторг» (далі - Товариство),

про застосування адміністративного арешту активів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2010 року ДПІ звернулася до суду з адміністративним позовом про застосування арешту коштів на рахунках платника податків.

Зазначила, що директор Товариства протиправно не допустив посадових осіб ДПІ до здійснення перевірки, оскільки був належним чином повідомлений щодо продовження строків її здійснення.

26 лютого 2010 року постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду, залишеного без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суди попередніх інстанцій зазначили, що ДПІ не надала суду належних та допустимих доказів існування у Товариства податкового боргу, таким чином підстави для застосування адміністративного арешту відсутні.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 26.01.2010 року до 8.02.2010 року ДПІ була здійснена виїзна планова документальна перевірка Товариства у відповідності до вимог Закону України «Про Державну податкову службу в Україні», на підставі направлення ДПІ № 21 від 26.01.2010 року.

9 лютого 2010 року ДПІ повідомила Товариство, що відповідно до направлення № 30 від 8.02.2010 року був продовжений термін здійснення планової виїзної перевірки терміном на п'ять робочих днів з 9 лютого 2010 року.

Керівник Товариства не пропустив представників податкового органу до продовження перевірки, за наслідками чого 9.02.2010 року був складено акт про відмову від допуску до перевірки.

25 лютого 2010 року за поданням начальника Головного відділу податкової міліції ДПІ в м. Івано-Франківську, в.о. начальника ДПІ в Богородчанському районі прийнято рішення про наявність підстав для звернення до суду з поданням про застосування адміністративного арешту активів.

Поняття адміністративного арешту активів платника податків, його види, підстави та порядок застосування визначені ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пункт 9.1 якої містить вичерпний перелік підстав для застосування адміністративного арешту активів, у тому числі у вигляді зупинення операцій на рахунках платника податків за рішенням суду.

Відповідно до пп. 9.3.9 п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» арешт активів у вигляді зупинення операцій на рахунку платника податків здійснюється за заявою податкового органу виключно на підставі рішення суду в порядку, передбаченому законодавством.

Згідно з пп.9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

З аналізу наведеної норми вбачається, що адміністративний арешт може бути накладено на активи платника податків виключно у випадку наявності податкового боргу у такого платника, наявність якого підлягає доведенню податковим органом.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що ДПІ не надала доказів існування у Товариства податкового боргу.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову є обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220 , 222, 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України ,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.