Ухвала

від 10.06.2015 по справі 2а/0470/10393/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. Київ К/800/19154/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенка М. І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2012 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 р.

у справі № 2а/0470/10393/11

за позовом Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції

до Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури»

про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2008 р. Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція (далі - позивач, Нікопольська ОДПІ) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури» (далі - відповідач, ВАТ «Нікопольський завод трубопровідної арматури») про стягнення з відповідача в дохід держави 837 404, 16 грн. вартості товару, одержаного на виконання договору від 30.07.2010 р. № 36/10.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 р., у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2012 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 р. і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення, в яких просив касаційну скаргу позивача залишити без задоволення , а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі постанови старшого слідчого у ОВС СГ ПМ ДПА у Дніпропетровській області майора податкової міліції Зубко М.М. від 10.01.2011р. по кримінальній справі № 99106210 про проведення позапланової документальної перевірки, наказу № 100 від 07.02.2011р «Про проведення позапланової перевірки ВАТ «Нікопольський завод трубопровідної арматури»та направлення № 42/232 від 07,02.2011р., виданих Нікопольською ОДПІ, керуючись пунктом 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.11 пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України, Нікопольською ОДПІ у період з 07.02.11 р. по 11.02.11 р. була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури» з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні за серпень 2010 року фінансово-господарських взаємовідносин з TOB «ТС-Фактор».

За наслідками перевірки Нікопольською ОДПІ складено довідку № 232/232/03326877 від 18.02.2011р, відповідно до якої відповідач у серпні 2010 р. отримав від ТОВ «ТС-Фактор» матеріали на суму 697 836,8 грн., в подальшому податковим органом встановлено факт реалізації цієї продукції ВАТ «МБК «Общемашконтракт», при поставці продукції в ланцюгу були задіяні ТОВ «Елфра Дисплей» та ТОВ «Е-Восток Україна» у зв'язку з чим ОДПІ було зроблено висновок про нікчемність правочинів.

В ході перевірки було встановлено, що між ВАТ «Нікопольський завод трубопровідної арматури» та ТОВ «ТС-Фактор» був укладений договір № 36/10 від 30.07.2010р. на поставку продукції виробничо-технічного призначення загальною вартістю 837 404,16 гри. (з урахуванням ПДВ).

На виконання умов договору TOB «ТС-Фактор» надало ВАТ «Нікопольський завод трубопровідної арматури» видаткову накладну від 02.08.2010 року № 7280208 на поставку комплекту деталей на загальну суму 309 403,97 грн. та видаткову накладну від 18.08.2010 року № 7281808 на поставку комплекту деталей на загальну суму 528 000 грн.

Відповідно до умов договору № 36/10, поставка здійснювалась автомобільним транспортом TOB «ТС-Фактор». Продукція була доставлена до центрального матеріального складу «Публічного акціонерного товариства», що знаходиться за адресою Дніпропетровська область, місто Нікополь, вул. Сагайдачного, 3.

Розрахунки між ВАТ «Нікопольський завод трубопровідної арматури» та TOB «ТС-Фактор» за поставлений товар були проведені згідно платіжних доручень від 30.08.2010 р. № 1796 на суму 309 403,97 грн., від 14.09.2010 р. № 1962 на суму 19 536 грн., від 16.09.2010 р. № 1976 на суму 508 464,19 грн. всього на суму 837 404,16 грн.

На виконання умов договору TOB «ТС-Фактор» надало ВАТ «НЗТА» податкові накладні: від 02.08.2010 р. № 7280208 на суму 309 403,97 грн. та від 18.08.2010 р. № 7281808 на суму 528 000,00 грн.

Згідно картки складського обліку матеріалів № 8549 комплект запчастин на засувку 30ч 906 бр DN 600 в кількості 463 шт. (комплект для 7 засувок) були взяті на облік 02.08.2010 року, а в кількості 792 шт. (комплект для 12 засувок) були взяті на облік 18.08.2010 року.

Згідно забірної карти 730/1793 та 713/1773 комплект запчастин на засувку 30ч 906 бр DN 600 у кількості 1255 шт. був переданий до механоскладального цеху для зборки вищевказаної засувки. Відповідно до нарядів № 1 та № 4 за серпень 2010 року працівниками механоскладального цеху була проведена робота зі зборки засувки 30ч 906 бр DN 600 у кількості 19 штук.

Відповідно до акту приймання № 140 від 09.08.2010 року зібрані засувки 30ч 906 бр DN 600 у кількості 7 штук були передані на склад готової продукції, також відповідно до акту приймання № 155 від 30.08.2010 року зібрані засувки 30ч 906 бр DN 600 у кількості 12 штук були передані на склад готової продукції.

Після чого засувка 30ч 906 бр DN 600 у кількості 19 штук була реалізована ЗАТ «МБК «Общемашконтракт».

Крім того, на підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач посилається на висновки акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 04.02.2011 р. № 73/233/33382578, який направлений на адресу Нікопольської ОДПІ листом № 4089/7/23-321 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та ПДВ ТОВ «ТС- Фактор», з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово - господарських відносин з TOB «Е-Восток Україна» та TOB «Елфра Дисплей» за серпень 2010 року».

Згідно висновків вказаного акту встановлено порушення TOB «ТС-Фактор» ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу з ВАТ «Нікопольський завод трубопровідної арматури».

Суди попередніх інстанцій відмовляючи в задоволенні позову, виходили з того , що висновки про нікчемність укладеного відповідачем правочину ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи, так як під час перевірки не були досліджені первинні документи, які свідчать про кількісні та якісні показники господарських операцій.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України) якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави

Аналіз вказаної норми ГК України дає підстави для висновку про те, що необхідною умовою для кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок, та, як наслідок, для застосування конфіскаційних санкцій до учасників такого правочину, є наявність у сторін (сторони) мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З матеріалів справи, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, не вбачається наявність у відповідача або у його контрагента, мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а саме умов щодо порушення порядку сплати податку на додану вартість.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суди попередніх інстанцій прийшли до вірного висновку щодо відсутності доказів нікчемності спірного правочину.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, факт виконання спірного договору підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, приймально-здавальними актами, платіжними дорученнями, картками складського обліку, копії яких містяться в матеріалах справи.

Щодо посилання позивача на акт перевірки контрагента відповідача ТОВ «ТС-Фактор» слід зазначити, що платник податку не може нести відповідальність за недотримання податкової дисципліни його контрагентами.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень закону мають характер припущень.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлені обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2012 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 р. у справі № 2а/0470/10393/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) І. О. Бухтіярова (підпис) М. І. Костенко