Ухвала

від 10.06.2015 по справі 2а-5841/12/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. Київ К/800/14896/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013 р.

у справі № 2а-5841/12/1070

за позовом Дочірнього підприємства «Ферми ДАНАМ»

до 1) Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, 2) Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області

про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року Дочірнє підприємство «Ферми ДАНАМ» (далі - позивач, ДП «Ферми ДАНАМ») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач-1, Миронівська МДПІ Київської області), Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі - відповідач-2, ГУ ДКС України у Київській області) про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за січень-квітень 2008 року в сумі 862 759 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013 р., адміністративний позов задоволено: стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Ферми ДАНАМ» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за січень-квітень 2008 року в сумі 862 759 грн.; вирішено питання судового збору.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, Миронівська МДПІ Київської області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013 р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 30.07.2008 р. по 12.08.2008 р. посадовими особами Кагарлицької ОДПІ в Київській області була проведена позапланова документальна виїзна перевірка ДП «Ферми ДАНАМ» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по податкових деклараціях за січень-квітень 2008 року, за результатами якої складено акт № 202/23-1/30048738, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.08.2008 р. № 0005322301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 862 759 грн.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, ДП «Ферми ДАНАМ» звернулось до Господарського суду Київської області з адміністративним позовом до Кагарлицької ОДПІ в Київській області про його скасування.

Постановою Господарського суду Київської області від 25.09.2008 р. у справі № А6/488-08 (22-а-35406/08), яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.08.2012 р., позовні вимоги задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.08.2008 р. № 0005322301/0.; вирішено питання про судові витрати.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення з бюджету на користь позивача бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень-квітень 2008 року у розмірі 862 759 грн., виходили з того, що право позивача на відшкодування з бюджету заявленого податку на додану вартість підтверджено постановою Господарського суду Київської області від 25.09.2012 р., яка після перегляду її в апеляційному порядку вступила в законну силу, а податковим органом не вжито заходів щодо відшкодування позивачу вказаних сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (положення якого діяли у період, за який позивач просить стягнути бюджетне відшкодування з податку на додану вартість) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», так, згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підставою для одержання відшкодування, згідно підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Згідно підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Згідно із підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Відповідно до вимог абзацу 2 підпункту 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган Держаного казначейства надає платнику податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Зазначені положення Закону України «Про податок на додану вартість» кореспондуються із положеннями підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.1, підпункту «а» пункту 200.4, пунктів 200.10 - 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, що вступив в дію з 01.01.2011 р.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи, що право позивача на відшкодування з бюджету заявленого податку на додану вартість підтверджено рішенням Господарського суду Київської області, яке після перегляду його в апеляційному порядку вступило в законну силу, та з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, зокрема, про стягнення з бюджету на користь позивача бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 862 759 грн.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 230, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013 р. у справі № 2а-5841/12/1070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис І.В. Приходько Судді: підпис І.О. Бухтіярова підпис М.І. Костенко