Ухвала

від 08.06.2015 по справі 2а-1670/5952/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" червня 2015 р. м. Київ К/9991/3040/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта СКМ»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011

у справі № 2а-1670/5952/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта СКМ»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 позов задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області від 14.06.2011 № 0003581502/1973.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 скасовано постанову суду першої інстанції, у задоволенні позову відмовлено.

ТОВ «Дельта СКМ» подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права: п.п. 7.4.5, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п. 1 ч. 1 ст. 7, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішення від 14.06.2011 № 0003581502/1973 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 76661,8 грн., в тому числі: 61329,44 грн. основного платежу та 15332,36 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки позапланової документальної невиїзної перевірки, викладені в акті від 19.05.2011 № 3088/15-322/34987824, про порушення вимог п.п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР. Порушення цих норм закону полягало в неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за квітень-травень 2010 року податку на додану вартість в загальній сумі 61329,44 грн. за операціями з придбання у ПП «Піар Квадрат» товару (автомобільних деталей та приладдя) на підставі договору від 26.03.2010 № 10.

Відповідач вважає, що вказаний договір не направлений на настання реальних наслідків, а тому в силу ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Висновки про нікчемність правочину податковим органом обґрунтовані відсутністю ПП «Піар Квадрат» за адресою місцезнаходження, а також неможливістю здійснювати останнім господарської діяльності у зв'язку з відсутністю необхідної кількості трудових ресурсів, виробничого обладнання, сировини та матеріалів. Відповідач вказує на те, що вказаний контрагент позивача перебуває в стані 21 (ліквідаційна процедура) на підставі постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2010 у справі № 2а-4435/10/1670, згідно з якою ПП «Піар Квадрат» припинено, а свідоцтво платником податку на додану вартість анульовано. Посилається на те, що згідно з висновками документальної невиїзної перевірки ПП «Піар Квадрат», викладеними в акті від 19.07.2010 № 289/15-322/36093021, за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено факт укладання цивільно-правових відносин та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди, з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що реальність вчинення операцій позивача з ПП «Піар Квадрат» підтверджено належними первинними документами.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції посилання відповідача щодо нереальності операцій з ПП «Піар Квадрат» визнав обґрунтованими з огляду на відсутність вказаного контрагента за місцезнаходженням, відсутність у нього необхідних умов для ведення господарської діяльності.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з такою позицією суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Платник податків при формуванні податкового кредиту повинен був діяти у відповідності до п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» .

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, дотримання ним вимог наведених норм закону відсутні підстави для позбавлення платника податку права на податковий кредит. При цьому порушення контрагентами постачальника покупця податкового законодавства чи правил ведення фінансово-господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця товару (робіт, послуг) права на податковий кредит.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише відсутністю контрагента позивача за адресою місцезнаходження або допущеними контрагентами порушеннями податкової дисципліни.

Платник податків (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом-постачальником товару (робіт, послуг), який зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та перебуває на обліку в податковому органі, в т.ч. зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за порушення таким контрагентом правил ведення фінансово-господарської діяльності та податкової дисципліни. У разі якщо вказаний контрагент чи його контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законами іншого не передбачено.

У результаті дослідження питання щодо фактичного вчинення позивачем господарських операцій з придбання товарів судом першої інстанції встановлено, що господарські операції позивача підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та які відповідають дійсності.

Зокрема, суд першої інстанції безпосередньо дослідив договір, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки.

За наявності достатніх доказів, що містять відомості про господарську операцію, розкривають її зміст та призначення яких пов'язується з господарською діяльністю, відсутність у юридичної особи основних засобів, не є підставою для висновку про нереальних характер господарських операцій.

Таким чином, судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм закону, яке б позбавляло позивача права на податковий кредит.

Суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до помилкового скасування постанови суду першої інстанції та неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі законної і обґрунтованої постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта СКМ» задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 скасувати та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2011.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун