Ухвала

від 09.06.2015 по справі 826/16134/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" червня 2015 р. м. Київ К/800/5440/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Єфименко Н.О.,

від відповідача - Корчук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Управління баштових кранів «ПАТ «Будмеханізація»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015

у справі № 826/16134/14

за позовом Дочірнього підприємства «Управління баштових кранів «ПАТ «Будмеханізація»

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015, відмовлено у задоволенні позову.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД» за період з 01.02.2014 по 28.02.2014, за результатами якої складено акт від 18.06.2014 №646/26-54-22-01/04012856, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог п.198.6 статті 198, п.200.1 та п.200.2 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у розмірі 600 014,00 грн. за лютий 2014 року. Крім того, відповідно до вимог статті 134 ПК України у позивача відсутнє право на формування витрат по операціях з ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД» за лютий 2014 року.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 07.07.2014 прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0008312201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 900 021,00 грн. (з яких 600014,00 грн. - за основним платежем та 300007,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність висновків зазначеного акта перевірки та прийнятого на його основі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, зазначивши про відсутність належного документального підтвердження виконання господарських зобов'язань позивачем з його контрагентами, а також, доказів використання придбаного товару в своїй господарській діяльності.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Матеріали справи свідчать що, між позивачем та ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД» було укладено договір поставки №2702-2014 від 27.02.2014, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю олію соняшникову нерафіновану наливну, що відповідає по якості ДСТУ 4492:2005: «Олія соняшникова нерафінована», а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити постачальникові його вартість. Також, сторонами було підписано специфікацію №1 та укладено додаткову угоду до договору №2702-2014.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі первинних документів, зокрема: видаткових та податкових накладних, платіжних доручень.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору про поставку товару, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманого товару, не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам справи, з урахуванням чого встановити правомірність прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Управління баштових кранів «ПАТ «Будмеханізація» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль