Постанова

від 08.10.2015 по справі 826/16134/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16134/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою дочірнього підприємства «Управління баштових кранів» ТОВ « УБК Будмеханізація» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 серпня 2015 року адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «Управління баштових кранів» ТОВ «УБК Будмеханізація» до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового відомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Дочірнє підприємство «Управління баштових кранів» ТОВ «УБК Будмеханізація» (надалі за текстом - «ДП «УБК») звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 00083/2201 від 07 липня 2014 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 900 021 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 серпня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 04.06.2014 р. по 18.06.2014 р. посадовцями державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі за текстом - «ДПІ в Оболонському районі» проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «УБК» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД» за період з 01.02.2014 р. по 28.02.2014 р.

Результати перевірки оформлено актом № 646/26-54-22-01/04012856 від 18.06.2014 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 198, 200 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») внаслідок чого занижено податок на додану вартість на 600 014 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

У лютому 2014 р. ТОВ «УБК» віднесено до складу податкового кредиту 600 014 грн. сплачених ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД» у складі вартості придбаної соняшникової олії.

Податкова накладна № 16 від 28.02.2014 р. на загальну суму 3 600 085 грн., у т.ч. 600 014 грн. ПДВ, внесена до Єдиного державного реєстру податкових накладних, однак первинних документів, які б підтверджували правомірність формування податкового кредиту позивачем не надано, з посиланням на те, що вони передані адвокату на підставі договору про надання правової допомоги від 05.05.2014 р.

Разом з тим, за даними акту ДПІ у Московському районі ГУ Міндоходів у Харківській області № 1711/20-34-22-01-05/38385065 від 23.05.2014 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки» ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД» порушено ст.ст. 203, 215, 216, 626, 629, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України у зв'язку з укладенням правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Зокрема, перевіркою не підтверджено придбання ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД» товару у ТОВ «Квадро», а останнім у ТОВ «Агро Ф'ючер».

На думку контролюючого органу наведене свідчить про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за результатами названих господарських операцій.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ в Оболонському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 00083/2201 від 07 липня 2014 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 900 021 грн., у тому числі 600 014 грн. за основним платежем та 300 007 грн. за штрафними санкціями.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано статтею 198 ПК України.

Так, підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України (тут та надалі норми ПК України у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України, у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладеної угоди позивачем було надано копії: договору поставки № 2702-2014 від 27.02.2014 р. та додаткової угоди до нього, специфікації, рахунку на оплату № 17 від 28.02.2014 р., видаткової накладної № 20 від 28.02.2014 р., податкової накладної № 16 від 28.02.2014 р., платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, а також договору відповідального зберігання № 2201-2014 від 22.01.2014 р., актів здачі приймання майна на зберігання та його повернення, договору комісії № 27022014 від 27.02.2014 р., актів надання послуг, вантажної митної декларації на подальшу реалізацію придбаної олії, які свідчать, що зобов'язання за договором між позивачем та ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД» виконувались сторонами у повному обсязі.

Колегія суддів звертає увагу, що із матеріалів справи вбачається, що 24 червня 2014 р., разом із запереченнями на акт перевірки позивачем було надано контролюючому органу завірені копії: договору № 2702-2014 від 27.02.2014 р., специфікації № 1 від 27.02.2014 р., накладної № 20 від 28.02.2014 р., податкової накладної № 16 від 28.02.2014 р., однак ці документи ДПІ в Оболонському районі не були взяті до уваги.

Відповідно ж до пункту 44.6 ст.44 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Таким чином, у ДП «УБК» наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до складу податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентові, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД».

Помилковим є посилання суду першої інстанції на той факт, що згідно договору комісії позивач передав ТОВ «Інарні» на реалізацію 410,5 т олії, тоді як останнє передало на зберігання ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД» 833,68 т олії.

При цьому згідно вантажної митної декларації № 50401000/2014/000965 ТОВ «Інарні» реалізувало компанії «Oleos Nrading Limited» 568 771 кг олії.

Із матеріалів справи вбачається, що 04.03.2014 р. ТОВ «Інарні» укладено з компанією «Oleos Nrading Limited» договір № 0403/01 на поставку 500 метричних тон олії +/- 10%.

Тобто, у даному випадку ТОВ «Інарні» зберігало та експортувало олію не лише на підставі договору комісії, укладеному з продавцем, а й отриману від інших суб'єктів господарювання.

Зокрема, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних свідчать, що ТОВ «Інарні» приймало на комісію товар від ПАТ «Молнія» та ТОВ «Смілаенергопромтранс».

Не може бути взято до уваги і посилання ДПІ в Оболонському районі на акт ДПІ у Московському районі ГУ Міндоходів у Харківській області № 1711/20-34-22-01-05/38385065 від 23.05.2014 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2014 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2014 р., визнано протиправними дії ДПІ у Московському районі ГУ Міндоходів у Харківській області щодо внесення змін до інформаційної системи «Податковий блок» на підставі названого акту та зобов'язано поновити показники податкової звітності ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД».

Крім того, при дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між іншими учасниками поставок товарів, робіт та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД».

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З огляду на викладене, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Управління баштових кранів» ТОВ «УБК Будмеханізація» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 серпня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 00083/2201 від 07.07.2014 року.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Постанова складена в повному обсязі 13 жовтня 2015 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.