Постанова

від 18.05.2015 по справі 804/4595/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2015 р. Справа № 804/4595/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняПанченко Я.І. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Шут А.І. Донцов Є.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИЧАЛ-А" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001392203 від 11.12.2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРИЧАЛ-А» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області та просить визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.12.2014 року №0001392203 форма "Р" винесеного відповідачем на підставі Акта № 3657/10-04-62-22-3/38597776 від 27.11.2014 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.11.2014р. контролюючим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ під час здійснення господарських відносин з ТОВ «РУНД» за серпень 2014р. за результатами якої було складено акт №3657/10-04-62-22-3/38597776 від 27.11.2014р. на підставі якого відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 11.12.2014р. №00001392203 за яким було збільшено суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ на загальну суму 179206,25грн. Позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням та вважає, що висновки, викладені в акті перевірки не відповідають існуючим фактам та діючому законодавству посилаючись на те, підставою для проведення перевірки був наказ №2070 від 27.11.2014р. про проведення виїзної перевірки позивача, тоді як фактично було проведено невиїзну перевірку позивача, що є грубим порушенням вимог п.79.2 ст.79, п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України. Крім того, на думку позивача, висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій позивача ґрунтуються не на чіткому порушенні конкретних норм законодавства, а на аналізі, припущеннях та домислах з огляду на те, що податкові органи взагалі не наділені повноваженнями щодо визнання угод нереальними, оскільки правочин є нікчемним, якщо їх недійсність встановлена законом або оспорюваний правочин визнаний судом недійсним. Позивач зазначає, що платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів та Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, при цьому, чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та безпосередню наявність за місцезнаходженням. У письмових поясненнях від 27.05.2015р. позивач також не погоджується із висновками акту перевірки про те, що позивач сформував податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, які складені з порушенням встановленого законодавством України порядку та формою і не підтверджені первинними документами з огляду на те, що позивачем були надані до перевірки усі первинні документи, які містять всю необхідну інформацію щодо кількості, вартості отриманих товарів, робіт і послуг, в тому числі податкові накладні та матеріали перевірки не містять у собі доводів щодо невірного заповнення чи будь-яких інших підстав, які б дали можливість зробити висновок щодо невідповідності наданих до перевірки первинних документів нормам ст.201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивач вважає, що податкові накладні за серпень 2014р. складені у повній відповідності до норм чинного податкового законодавства України, містять усі необхідні реквізити та правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2014р. Окрім того, на думку позивача, висновки перевіряючих про відсутність документів щодо якості на сою не можуть бути достатніми підставами для твердження про порушення позивачем норм п.14.1.201 п.14.1 ст. 14, п.185.1 ст.185, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.4,п.201.6, п.201.7 ст. 201 ПК України, оскільки документи, які підтверджують якість товару за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів до позивача, так як містять виключно інформацію щодо відповідності товарів стандартам та технічним умовам, не є обов'язковими та не повинні вимагатися для підтвердження фактів проведених операцій.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, у письмових запереченнях на позов просив у задоволенні позову відмовити повністю посилаючись на те, що податковою інспекцією було проведено планову перевірку позивача під час якої було встановлено, що позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «РУНД» до складу податкового кредиту було віднесено ПДВ у сумі 193365,41грн. згідно декларації з ПДВ за серпень 2014р. Однак, за уточнюючим розрахунком від 10.11.2014р. №90651085874 позивачем було відкориговано (зменшено) ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «РУНД» у складі податкового кредиту на суму 50000грн. Відповідач зазначає, що висновки податкового інспектора щодо не підтвердження реальності господарських взаємовідносин між позивачем і ТОВ «РУНД» та безпідставності включення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 143365,41грн. були зроблені на підставі того, що всі товарно-транспортні накладні оформлені на одну дату - 14.08.2014р., на один автомобіль - НОМЕР_1, на одного водія - ОСОБА_1. Згідно ІС «Картка платника» вбачається, що контрагентом позивача - ТОВ «РУНД» свідоцтво платника ПДВ було отримано 01.07.2014р., а вже 17.10.2014р. - вказане свідоцтво було анульовано, відомості щодо наявності основних засобів у даного контрагента відсутні, а також згідно зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, не встановлено придбання сої підприємством ТОВ «РУНД» у серпні 2014р. Перевіркою також встановлено відсутність сертифікатів відповідності та /або походження на товар, придбаний у ТОВ «РУНД», що унеможливлює ідентифікувати товар до виробника.

Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРИЧАЛ-А» 12.02.2013р. зареєстроване як юридична особа за адресою: 49007, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, вул.Бориса Кротова, буд. 50 та з 13.02.2013р. перебуває на обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією статуту, копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.04.2014р., копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.04.2014р. та змістом акту перевірки від 27.11.2014р. (а.с. 19-38, 40-48).

27.11.2014р. податковою інспекцією згідно із 78.1.1 п.78.1 ст.78, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 та п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, відповідно до направлень та наказу від 27.11.2014р. №2070 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «РУНД» за серпень 2014р. за результатами якої складено акт від 27.11.2014р. №3657/10-04-62-22-3/38597776 за висновками якого були встановлені наступні порушення, а саме: пп.14.1.201 п.14.1 ст. 14, п.185.1 ст.185, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.4,п.201.6, п.201.7 ст. 201 ПК України внаслідок чого платником занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, всього у сумі 143 365грн. за серпень 2014р. (а.с. 40-48).

В подальшому, на підставі вищевказаного акту перевірки, податковою інспекцією 11.12.2014р. було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001392203 за яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 179206,25 грн., у тому числі за основним платежем - 143365грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 35841,25грн. (а.с. 49).

В подальшому позивачем вищевказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено до контролюючих податкових органів вищого рівня шляхом подання відповідної скарги за результатами розгляду якої за рішенням Державної фіскальної служби України від 10.03.2015р. податкове повідомлення-рішення №0001392203 від 11.12.2014р. було залишено без змін (а.с. 50-74).

Позивач оспорює вищевказане податкове повідомлення-рішення та просить визнати його неправомірним і скасувати посилаючись на те, що оспорюване рішення прийняте на підставі висновків акту перевірки, які не відповідають існуючим фактам та діючому законодавству, зроблені на припущеннях та домислах, оскільки позивачем до перевірки були надані усі первинні документи, які оформлені належним чином та Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що видами діяльності позивача у перевіряємому періоді є виробництво олії та тваринних жирів; діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; неспеціалізована оптова торгівля (а.с. 35-41)

У своїй діяльності позивач використовує приміщення загальною площею 583,3кв.м, яке ним орендується за договором оренди будівлі №ДГ-03 від 01.04.2013р. за адресою: Дніпропетровський район, с. Миколаївка, 1, вул. Садова, буд.5-б, а також виробниче обладнання, орендоване позивачем за договором оренди обладнання №ДГ-14 від 01.10.2013р., що підтверджується доказами, які наявні в матеріалах справи (а.с. 158-161).

У перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з наступними контрагентами, а саме: ТОВ «РУНД».

Так, між ТОВ «РУНД» (продавцем) та ТОВ «ПРИЧАЛ-А» (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу №ДП-13 від 14.08.2014р. за умовами якого продавець зобов'язувався поставити і передати у власність покупця окремими партіями, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити товар - сою за ціною, в кількості, в порядку і строки, передбаченими даним договором. Покупець оплачує кожну окрему партію поставленого продавцем товару у відповідності до виставлених рахунків, видаткових накладних і Специфікації до договору, які підписуються сторонами і є невідємною частиною даного договору; поставка товару здійснюється на умовах EXW Інкотермс 2010: Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Заводська, буд.11; оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця по факту загрузки (а.с. 76).

Факт реального здійснення господарської операції за вказаним договором підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: копією договору купівлі-продажу, копіями податкових накладних, копіями рахунків-фактур, актом звірки, копіями виписок з банку про здійснення оплати позивачем товару (сої) де у складі вартості товару сплачено і ПДВ, які наявні в матеріалах справи (а.с.76-83, 130-143, 157).

Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними, зі змісту яких вбачається, що перевезення сої відбувалося із пункту навантаження: м.Дніпропетровськ, вул. Наб.Заводська, буд.11 ( орендоване ТОВ «РУНД» згідно договору оренди від 01.07.2014р.) до пункту розвантаження: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с.Миколаївка, вул. Садова, буд.5-б (а.с. 18, 84-93, 155-156).

Зазначені вище первинні бухгалтерські документи були досліджені судом у ході судового розгляду справи, відповідають вимогам ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є належними доказами виконання господарських операцій за вищенаведеним договором та не визивають у суду сумнівів щодо їх недостовірності.

Незважаючи на те, що вищевказані первинні бухгалтерські документи були досліджені у ході перевірки і посадовою особою органу державної податкової служби, у акті від 27.11.2014р. зроблено висновки про те, що позивач відображає придбання сої у ТОВ «РУНД» (який у свою чергу даний товар не придбавав згідно аналізу податкових накладних у автоматизованих базах даних ДПІ) у зв'язку з чим позивач здійснює «маніпулювання» податковою звітністю задля використання штучної податкової вигоди; позивачем до перевірки не надано жодного первинного документу, який би підтверджував якість реалізованого товару; дії позивача направлені виключно на мінімізацію податкових зобов'язань та така діяльність позивача не може бути розцінена як самостійна ділова мета, а тому формування податкового кредиту від операцій з ТОВ «РУНД» є поза межами здійснення господарської діяльності, і не може відображатися в податковому обліку підприємства у зв'язку з чим позивачем неправомірно віднесено суму до податкового кредиту у розмірі 143365грн. за серпень 2014р. (а.с.40-48).

Однак, такі висновками органу державної податкової служби є помилковими та не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства України, суперечать дослідженим податковою інспекцією первинним бухгалтерським документам, виходячи з наступного.

Статтею 20 Податкового кодексу України контролюючим органам надано право, зокрема, для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 (далі - Порядок № 984) визначено, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано повноваження щодо встановлення у висновках в акті перевірки фактів реальності чи нереальність правочинів, нікчемності укладених правочинів суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Нормами підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що постачання товарів - це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

У відповідності до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платника податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПКУ.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4, 201.6 статті 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З аналізу наведених норм видно, що датою виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, при цьому, передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, судом встановлено факт наявності у позивача податкових накладних, оформлених належним чином, що підтверджено як змістом акту перевірки від 27.11.2014р., так і наявними в матеріалах справи копіями наданих податкових накладних.

Таким чином, отримання позивачем податкової накладної є підставою для включення її до податкового кредиту з податку на додану вартість протягом звітного періоду згідно до вимог ст.198 ПК України.

З огляду на викладені норми, посилання податкового органу у акті перевірки від 27.11.2014р. про те, що позивачем не надано до перевірки жодного первинного документу, який би підтверджував якість реалізованого товару з огляду на те, що відсутність вказаних документів не є безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідності до вимог ст. 198 ПК України.

При цьому, слід зазначити, що норми ст. 198 ПК України не містять заборони на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі відсутності документів, які підтверджують якість товару за умови наявності інших оформлених у встановленому законодавством порядку первинних бухгалтерських документів, визначених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Зокрема, первинними бухгалтерськими документами щодо отримання товарів є податкові накладні, рахунки-фактури, які були надані позивачем до перевірки про що свідчить також і зміст акту перевірки від 27.11.2014р., а також були надані і суду у ході судового розгляду справи, досліджені судом та наявні в матеріалах справи.

Також, слід зазначити, що згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 товарно-транспортна накладна є лише документом, що підтверджує фізичне переміщення товарно-матеріальних цінностей у просторі під час його транспортування.

В той же час, товарно-транспортна накладна не є обов'язковим та єдиним документом, який може підтверджувати реальність господарської операції за договором поставки, купівлі-продажу та не є обов'язковим первинним документом бухгалтерського обліку з урахуванням того, що жодними нормами чинного законодавства не передбачено обов'язковість складання товарно-транспортної накладної саме за договорами купівлі-продажу.

При цьому, і норми ст.ст.198, 201 Податкового кодексу України не ставлять в залежність право платника податків на формування податкового кредиту та витрат від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної на поставлений товар чи наявності у вказаних ТТН певних недоліків у її оформленні за наявності інших первинних документів, що свідчать про рух активів підприємства, отримання прибутку, сплату суми ПДВ у складі придбаного товару та інше, а тому посилання відповідача на не підтвердження реальності господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «РУНД» у зв'язку з тим, що згідно товарно-транспортних накладних одним водієм на одній машині в один день здійснено 11 ходок із м.Дніпропетровськ до с.Миколаївка не може бути безумовною підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ та віднесення вказаних сум до податкового кредиту підприємства у відповідному періоді.

Також, не є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують реальність здійснення господарської операції і документи, які підтверджують якість реалізованого товару, оскільки дані документи можуть підтверджувати лише якість товару, не є обов'язковими для формування платником податку податкових зобов'язань з ПДВ та відсутність цих документів згідно до вимог ПК України не позбавляє позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ за наявності належно оформленої податкової накладної, виданої покупцем та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому податковим законодавством порядку.

Не можуть бути підставами для позбавлення формування податкового кредиту платника податку і недоліки у оформленні товарно-транспортної накладної, оскільки зазначений документ не є тим первинним бухгалтерським документом, який позбавляє права на формування податкового кредиту у відповідності до вимог ст.198 ПК України.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представником відповідача у ході судового розгляду справи не доведено належними і допустимими доказами правомірність прийняття оспорюваного рішення з підстав неможливості підтвердження сформованого податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «РУНД».

Є безпідставними посилання відповідача у акті перевірки на те, що діяльність позивача з приводу придбання сої у ТОВ «РУНД» не може бути розцінена як самостійна ділова мета та таке придбання товару здійснено поза межами господарської діяльності позивача з огляду на те, що вказані доводи спростовуються матеріалами справи про те, що одним із видів діяльності позивача згідно КВЕД є виробництво олії та тваринних жирів, оптова торгівля насінням та зерном, що свідчить про те, що соя була придбана позивачем саме у межах господарської діяльності позивача, а тому доводи податкового інспектора про відсутність ділової мети у підприємства є неспроможними.

Також судом не приймаються до уваги і доводи відповідача про те, що позивач відобразив у своєму податковому обліку сою, придбану у ТОВ «РУНД», яке не придбавало такого товару за даними інформаційних баз податкового обліку, виходячи з того, що вказані обставини не можуть бути підставами для позбавлення позивача права на формування ПДВ з урахуванням того, що позивач не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів з урахуванням ст.61 Конституції України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, перевіривши дії відповідача щодо прийняття оспорюваного рішення, суд приходить до висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення від 11.12.2014р. прийняте не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

При цьому, виходячи із норм ст.11,162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову, суд приймає постанову про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, а тому суд приймає рішення у даній справі про визнання протиправним та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

В той же час, судом не можуть бути покладені в основу даного судового рішення доводи позивача на те, що наказом №2070 було передбачено проведення виїзної перевірки, а фактично податковим органом було проведено невиїзну перевірку з огляду на те, що як встановлено судом у судовому засіданні, так і підтверджено представниками сторін фактично було проведено невиїзну перевірку позивача та позивач, отримавши вказаний наказ 27.11.2014р., не скористався своїм право щодо оскарження вказаного вище наказу та вказаний наказ у встановленому законом порядку не скасований та не визнаний протиправним.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Виходячи з норм ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи, що позивачем при поданні позову за платіжним дорученням від 30.03.2015р. сплачено судовий збір у розмірі 358 грн. 42коп.(а.с.3), то зазначені судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИЧАЛ-А" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001392203 від 11.12.2014 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області №0001392203 від 11.12.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИЧАЛ-А" (49007, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, вул.Бориса Кротова, буд. 50, код ЄДРПОУ 38597776) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 358 грн. 42 коп. (триста п'ятдесят вісім грн. 42 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 25.05.2015р.

Суддя С.О. Конєва