Постанова

від 14.05.2019 по справі 804/4595/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2019 року

м. Київ

справа №804/4595/15

адміністративне провадження №К/9901/9107/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Причал-А" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015 (судді - Круговий О.О., Юхименко О.В., Нагорна Л.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Причал-А" (далі - ТОВ "Причал-А") до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (правонаступник Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС; далі - ДПІ) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ТОВ "Причал-А" звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.12.2014 №0001392203, яким товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 179`206,25 грн.

Позивач свої вимоги обґрунтовує посиланням на протиправність проведення документальної позапланової невиїзної перевірки через недотримання контролюючим органом вимог статей 78, 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що полягало у несвоєчасному повідомленні платника податків про дату та місце проведення перевірки - наказ від 27.11.2014 N2070 про проведення перевірки товариство отримало вже після проведення перевірки одночасно з актом перевірки. До того ж наказ виданий про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а фактично була проведена невиїзна перевірка. Також позивач зазначає, що висновки податкової перевірки, за результатами ДПІ прийняла зазначене податкове повідомлення - рішення, є безпідставними, оскільки реальність господарських операцій із ТОВ "Рунд" підтверджується ТТН, податковими та видатковим накладними, рахунками, які були надані до перевірки, а покупець не може нести відповідальність за порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності.

Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення, з приводу правомірності якого виник спір, слугував акт від 27.11.2014 № 3657/10-04-62-22-3/38597776 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ під час здійснення господарських відносин з ТОВ "Рунд" за серпень 2014 року. Згідно з висновком цього акта товариство безпідставно сформувало свої дані податкового обліку за наслідками господарських операцій із ТОВ "Рунд", оскільки у ТОВ "Причал-А" відсутні сертифікати відповідності/походження на придбаний у ТОВ "Рунд" товар (соя), а аналіз матеріалів податкової звітності ТОВ "Рунд" свідчить про те, що зазначене товариство відображало операції з придбання товарів (послуг), які у подальшому не були реалізовані, також виписувало податкові накладні на товари (послуги), які не придбавало. Також ТОВ "Рунд" не має достатніх матеріально - технічних умов для ведення відповідної господарської діяльності, до того ж ТОВ "Рунд" свідоцтво платника ПДВ отримало 01.07.2014, а 17.10.2014 статус платника ПДВ вже втратило. Зазначене свідчить про удаваність господарських операцій з метою формування лише податкової вигоди (мінімізація податкових зобов'язань).

Ці доводи ДПІ були предметом оцінки судами першої та апеляційної інстанцій.

Суди також встановили, що зазначена податкова перевірка була проведена на підставі направлення від 27.11.2014 та наказу від 27.11.2014 №2070, виданого згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 та пункту 82.2 статті 82 ПК України. Наказ та направлення про проведення саме документальної позапланової виїзної перевірки позивач отримав 27.11.2014.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 18.05.2015 позов товариства задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ від 11.12.2014 №0001392203.

Судове рішення вмотивовано правомірністю формування позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій із ТОВ "Рунд", оскільки позивач надав усі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю вказаного контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів для здійснення господарської діяльності. При цьому суд відхилив доводи позивача про допущення ДПІ процедурних порушень проведення перевірки, оскільки позивач не скорився своїм правом щодо оскарження вказаного вище наказу та вказаний наказ у встановленому законом порядку не скасований та не визнаний протиправним, тому предметом розгляду є суть виявлених порушень податкового законодавства.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 01.10.2015 постанову суду першої інстанції скасував, в позові відмовив з тих підстав, що факти виявлених у акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства знайшли своє підтвердження, а надані позивачем первинні документи не доводять реальність господарських операцій позивача із ТОВ "Рунд", натомість обставини, встановлені у ході розгляду справи свідчить про недоведеність факту реальності отримання придбаного товару: зі змісту товарно-супровідних документів вбачається, що 14.08.2014 автомобільним перевізником ТОВ "Рунд" на одному транспортному засобі марки DAF 95 XF480 з Фургон Е м Фургон Е було перевезено товар (сою) загальною вагою 115.28 т; 18.08.2014 на підставі товарно-транспортних накладних від 18.08.2014 №40, від 18.08.2014 №41, від 18.08.2014 №42, від 18.08.2014 №43 ТОВ "Рунд" вказаним транспортним засобом поставило на адресу позивача 110.00 т вказаного товару; позивач не надав суду жодних документів, які б свідчили про здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт та взважування поставленого товару; товариство не надало суду документи про прийняття на зберігання отриманого товару та документів, які б свідчили про здійснення перевірки якості придбаного товару, здійсненої в рамках передачі ТМЦ, документи про відвантаження товару на зерносховищі, журнал обліку отриманого товару на зерносховище.

Позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного встановлення обставин у справі та вирішення спору, просить скасувати зазначене судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. При цьому на обґрунтування вимог касаційної скарги позивач наводить доводи, що були покладені в основу позовних вимог про реальність господарських операцій із ТОВ "Рунд".

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07.12.2015 № К/800/45020/15 відкрив касаційне провадження у цій справі.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення як безпідставну. Одночасно відповідач заявив клопотання про заміну сторони (відповідача) правонаступником.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.05.2019 касаційну скаргу позивача прийняв до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Пунктами 79.1 та 79.2 статті 79 ПК України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У свою чергу, перелік випадків, у яких податковий орган має право проводити документальну позапланову перевірку, передбачений пунктом 78.1 статті 78 ПК України.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Правовий аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. Реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Крім того, незважаючи на положення пункту 79.3 статті 79 ПК України про необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з положення підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 цього Кодексу.

З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб саме до початку її проведення.

Отже, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо проведення невиїзної документальної перевірки.

Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 27.01.2015 справа № 21-425а14, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінку процедурним порушенням, які вчинені контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки, суд може надати під час розгляду питання щодо правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом за результатами відповідної перевірки.

Як встановили суди попередніх інстанцій, ДПІ фактично провела документальну невиїзну перевірку, наказ на проведення від 27.11.2014 №2070 та повідомлення від 27.11.2014 були отримані позивачем 27.11.2014, тобто на момент отримання позивачем інформації щодо призначення перевірки її результат вже був оформлений відповідним актом перевірки.

Вказані обставини сторони не заперечують.

Суди попередніх інстанцій наведе під час вирішення спору не врахували, а обмежились виключно оцінкою господарської діяльності контрагента позивача, тоді як наказ від 27.11.2014 №2070 про проведення перевірки товариства, як ненормативний правий акт одноразового застосування, вичерпав свою дію фактом його виконання, а його оскарження не може призвести до належного відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки її проведення.

Оскільки при вирішенні спору суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, заяву товариства слід задовольнити.

Помилковість мотивів суду першої інстанції не призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи те, що у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а рішення суду першої інстанції є помилковими лише щодо мотивувальної частини, відповідно до частини четвертої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати, а рішення суду апеляційної інстанції скасувати.

Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 N 311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" утворено Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС, а Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів реорганізовано шляхом приєднання до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС.

Отже, правонаступником Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області є Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС.

Керуючись статтями 52, 349, 351, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Причал-А" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015 скасувати, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2015 змінити в мотивувальній частині, в іншій частині - залишити без змін.

Замінити відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду