Постанова

від 12.05.2015 по справі 802/667/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 травня 2015 р. Справа № 802/667/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Медвідь І.О.,

представників позивача: Супруна М.І., Томенка Р.В.,

представників відповідача: Нестерук М.І., Романюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Добрі справи" до Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся Сільськогосподарський виробничий кооператив «Добрі справи» (надалі - позивач) з позовом до Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Гайсинською ОДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт № 404/2200/387694870 від 30.12. 2014 року ( а.с.21-50).

В свою чергу, позивач, не погоджуючись із висновками акту перевірки, подав до податкового органу свої заперечення. Проте, відповідач, залишив заперечення без задоволення, про що повідомив позивача листом. (а.с. 59-69).

В подальшому, на підставі зазначеного акту, 28.01.2015 року відповідачем було прийнято 3 податкових повідомлення-рішення, а саме: форми «С» №0000082203 про нарахування 7500,00 грн. штрафних фінансових санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки; форми «Р» №0000072200 про нарахування 1020,00 грн. штрафних фінансових санкцій за неподання звіту про першу реєстрацію транспортного засобу; форми «Р» № 0000062200 про донарахування податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 852782,00 грн. та застосовано штрафні фінансові санкції на суму 213195,5 грн. Крім того, відповідачем 29.01.2015 року також було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0007311700 про збільшення суми основного зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 697403,70 та нараховано штрафні фінансові санкції на суму 522730,36 грн.

Позивач, не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до суду, просив визнати їх протиправними та скасувати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити адміністративний позов з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні .

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дійшов висновків про часткове задоволення позову з огляду про наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі направлень від 15.12.2014 року за №№ 51,52,56,57,58, виданих Гайсинською ОДПІ згідно із п. 77.4 ст. 77, п.82.1 ст.82 ПК України та на виконання наказу від 12.12.2014 року за № 45, відповідачем було проведено позапланову документальну виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СВК «Добрі справи» за період з 11.10.2011 року по 31.05.2014 року , з податку на прибуток з 11.10.2011 року по 31.12.2013 року.

Зокрема, податковий орган у своєму акті зазначив, що позивачем порушено наступні норми податкового законодавства, а саме:

- п.2,6, 3.3, 3.7 Постанови Національного банку України №637 від 15.12.2004 ;

- п.239.2 ст. 239 ПК України;

- п.138.2, 138.9 статті 138 ПК України щодо заниження податку на прибуток ;

- пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України щодо неутримання податку з доходів фізичних осіб, виплачених платникам податків.

В подальшому, на підставі таких висновків, відповідач виніс ряд податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження у даній справі.

Так, податкове повідомлення-рішення відповідача від 28.01.2015 року №0000082203, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 7500,00 грн., ґрунтується на порушенні позивачем п.2.6, 3.3, 3.7 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637.

Відповідно до п.2.6 вищезазначеного Положення, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Відповідно до п.3.3. цього ж Положення, приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Також, згідно п.3.7 цього Положення, приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі.

Як було встановлено під час перевірки, згідно запису у касову книгу №1 стор.2 до каси підприємства 11.11.2011 року одержано із банку готівку у сумі 1500 грн., при цьому приймання в касу готівки не оформлено відповідним прибутковим касовим ордером.

Зазначений факт не заперечувався позивачем під час судового розгляду.

Разом з тим, позивач, оскаржуючи дане рішення, свої вимоги обґрунтовував тим, що застосована штрафна санкція по своїй природі є адміністративно-господарською санкцією, для застосування якої встановлено річний термін з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Одночасно він зазначив, що навіть при наявності факту не оприбуткування готівки в касі терміни застосування такої штрафної (фінансової) санкції минули.

Таким чином, у судовому засіданні було встановлено факт порушення позивачем п.2.6, 3.3, 3.7 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637.

Щодо посилань представника позивача на ст. 250 ГК України, якою фактично встановлено терміни застосування адміністративно-господарських санкцій, то суд ставиться до них критично, з огляду на наступне.

Так, у ч.1 ст. 250 ГК України зазначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Разом з тим, ст.250 доповнено частиною другою згідно із Законом № 2756-VI від 02.12.2010; із змінами, внесеними згідно із Законом № 406-VII від 04.07.2013, згідно якої дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Щодо обрахування самої фінансової санкції, то відповідно до Указу Президента №436/95 від 12.06.1995 року «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки», за вищезазначене порушення до особи застосовується штраф у п'ятикратному розмірі від неоприбуткованої суми.

Таким чином, з огляду на те, що спірні правовідносини регулюються податковим законодавством , та при доведеності самого порушення, посилання представника позивача є безпідставними, а тому позовні вимоги у частині скасування податкового повідомлення- рішення від 28.01.2015 року №0000082203, задоволенню не підлягають.

Також, позивач, оскаржував податкове повідомлення-рішення від 28.01.2015 року №0000072200, яким до нього застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1020,00 грн. за порушення п.239.2 ст.239 ПК України.

Так, п.239.2 ст.239 ПК України, в редакції, яка діяла на час існування спірних правовідносин, передбачає, що юридичні особи в десятиденний строк після реєстрації в Україні транспортних засобів подають відповідному органу ДПС за місцем свого знаходження та за місцем реєстрації транспортного засобу розрахунок суми збору за такі транспортні засоби за формою, встановленою у порядку, передбаченою ст.46 цього Кодексу ю До розрахунку обов'язково додаються копії реєстраційних документів, завірені відповідним уповноваженим державним органом України, який проводив таку реєстрацію.

Як було встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, позивач 26.04.2013 року поставив на облік трактор МТЗ 892 та сплатив збір за першу реєстрацію транспортного засобу. Проте, в порушення п.239.2 ст.239 ПК України, в редакції, яка діяла на момент існування спірних правовідносин, не повідомив податковий орган у спосіб, передбачений законодавством.

Зазначені обставини також не заперечувались представником позивача під час судового розгляду.

Таким чином, вимоги позивача щодо скасування повідомлення-рішення №0000072200 від 28.01.2015 року , задоволенню не підлягають.

Ще одним податковим повідомленням-рішенням, яке оскаржував позивач, було рішення форми «Р» № 0000062200, яким позивачу було донараховано податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 852782,00 грн. та застосовано штрафні фінансові санкції у сумі 213195,5 грн.

Так, у акті перевірки зазначено, що позивачем, в порушення п.138.2 п.138.9 ст.138, ПК України, було включено у рядку 05 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрати, на придбання кормів (кормових буряків, зерно фуражне, підстилка, сіно, солома) для ВРХ у фізичних осіб (населення), які являються членами кооперативу. Розрахунки за придбані корми позивач здійснював готівковими коштами із оформленням актів закупки кормів, які були надані до перевірки.

На думку податкового органу, акти закупки кормів в населення, в яких кількісні і цінові показники нічим не обґрунтовані, не можуть бути належними документами, які відображають сутність господарської операції. Будь-яких інших первинних документів за перевіряємий період, які б підтверджували використання кормів у господарській діяльності кооперативу позивачем надано не було.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку та нарахування податку, не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Таким чином, податковий орган прийшов до висновку про завищення позивачем витрат операційної діяльності та здійснив донарахування податку на прибуток приватних підприємств.

Суд критично ставиться до таких посилань податкового органу, з огляду на наступне.

Так, п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, визначає, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Також, абз.3 п.3.4 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» , затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 визначено, що підприємства, що займаються закупівлею товарів сільськогосподарської продукції, проведення розрахунків за які не врегульовано законодавством України, можуть проводити видачу готівки здавальникам такої сільськогосподарської продукції за відомостями, в яких зазначаються прізвища здавальників, їх адреси, обсяги зданої продукції і сума виплаченої готівки, що засвідчуються підписом здавальника.

Як вбачається із матеріалів справи, акти закупівлі кормів містять дату складання документа, особу здавальника та її ідентифікаційний код, назву сільськогосподарської продукції, одиницю Ії виміру, кількість, ціну та суму. Акт скріплений печаткою та підписами осіб закупівельника та здавальника.

Також, надані до перевірки акти закупки кормів також відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», адже вони містять обов'язкові реквізити, що ідентифікують сторони господарської операції та характеризують суть такої операції.

Зокрема, суд зазначає, що відповідач в обґрунтування своєї позиції, обмежився лише витягами із загальних норм Податкового кодексу України (п.138.2, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 ), Закону України «Про бухгалтерським облік та фінансову звітність в Україні» (ст.2, п.3.2. ст.3, ст.9) і жодним чином не визначивши первинні документи, якими повинні були зафіксовані факти здійснення господарської операції, з посиланням на норми чинного законодавства, які б встановлювали необхідність їх ведення.

Щодо сутності операції, то суд зазначає наступне.

Так, згідно установчих документів СВК «Добрі справи» основним видом діяльності кооперативу є виробництво, переробка та реалізація молока, молочної сировини і молочних продуктів. З огляду на таке, цілком логічно, що позивач відніс до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрати, на придбання кормів (кормових буряків, зерно фуражне, підстилка, сіно, солома) для ВРХ . Такі витрати повністю узгоджуються із основним видом діяльності кооперативу.

Крім того, позивач на підтвердження подальшого використання закупленої сільськогосподарської продукції у власній господарській діяльності, надав відомості витрат кормів, які також були предметом перевірки. (а.с.27)

Ще одним порушення, яке зазначено у акті перевірки та яке послугувало підставою для донарахування податку на прибуток, стало включення позивачем в 2013 році до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, суми кооперативних виплат членам кооперативу. На думку податкового органу виплачені суми згідно законодавства не можуть трактуватись як кооперативні виплати.

У акті перевірки зокрема податковий орган зазначив, що кооперативні виплати СВК «Добрі справи» членам кооперативу проводились щомісячно відповідно „Розрахунків кооперативних виплат". Розмір кооперативних виплат визначався в залежності від кількості молока. Відповідно пункту 13.3. Статуту Кооперативу, кооператив є власником готової продукції, тому порядок нарахування кооперативних виплат залежності від кількості зданого молока не відображає повноти трудової та іншої участі членів кооперативу у його діяльності. Крім того, контролюючий орган в акті перевірки зазначає, що відповідно до ст.5 Закону України «Про кооперацію», особливості функціонування сільськогосподарської кооперації визначаються Законом України «Про сільськогосподарську кооперацію» . Зазначена норма доповнена частиною другою згідно із Закону України від 20.11.2012 року №5495- VI). Також, відповідач обґрунтовує свою позицію тим, що Законом України від 02.10.2012 року за № 5412-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо врегулювання окремих питань оподаткування» Податковий кодекс України доповнено підпунктом 14.1.89-1, в якому термін кооперативні виплати вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про сільськогосподарську кооперацію», а статтею 1 Закону України від 20.11.2012 року за № 5495-УІ «Про внесення змін до Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» визначено лише значення терміну кооперативні виплати у сільськогосподарському обслуговуючому кооперативі, а тому, на думку податкового органу, в 2013 році кооперативні виплати мали право проводити лише сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи.

Таким чином, на думку податкового органу, кооперативні виплати здійснювались позивачем безпідставно, у зв'язку з порушенням Закону України „Про Кооперацію" та Закону України від 17.07.1997 року за №469/97-ВР „Про сільськогосподарську кооперацію", що в свою чергу є порушенням п. 138.9 ст. 138 ПК України.

Суд критично ставиться до таких посилань відповідача, з огляду на наступне.

Так, ч.2 ст.1 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію», визначає, що інші терміни, що використовуються в цьому Законі, вживаються значенні, встановленому в Законі України «Про кооперацію».

Згідно ч.1 ст.26 Закону України «Про кооперацію», кооперативні виплати - частина доходу, що розподіляється за результатами фінансового року між членами кооперативу пропорційно їх участі в господарській діяльності кооперативу у порядку, означеному рішенням вищого органу управління кооперативу. Також слід зазначити, що таке визначення продовжувало діяти і після внесення до неї змін з 19.01.2013 року на підставі Закону України від 20.11.2012 року за № 495-УІ.

Таким чином, внесеними змінами дану норму лише доповнено реченням, що ця норма не поширюється на сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи. Тобто, зазначена стаття визначає кооперативні виплати кооперативами та їх об'єднаннями, крім сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

Окремо слід наголосити, що СВК «Добрі справи» являється сільськогосподарським виробничим кооперативом.

Також, відповідно до п.п.165.1.48 п.165.1 ст.165 ПК України (в редакції чинній до 01.01.2013 року) визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи від кооперативних виплат та/або від одержання паю членом сільськогосподарського виробничого кооперативу у разі його виходу з кооперативу, отриманих членом сільськогосподарського виробничого кооперативу, членом якого є виключно фізичні особи, що здійснює виробництво сільськогосподарської продукції, а саме молока та м'яса, з використанням земельних ділянок членів, наданих для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю); будівництва і вслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд присадибних ділянок), ведення садівництва та індивідуального дачного садівництва за умови використання праці виключно членів такого кооперативу.

З урахуванням внесених змін Законом України від 02.10.2012 року 5412-УІ зазначений підпункт викладено в новій редакції, згідно якої до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: кооперативні виплати члену виробничого сільськогосподарського кооперативу, а також кошти, що повертаються члену сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу внаслідок надлишково сплаченої ним вартості послуг, наданих кооперативом; розмір (сума, вартість) паю, що повертається члену сільськогосподарського виробничого кооперативу у разі припинення ним членства в кооперативі. Перевищення розміру (суми, вартості) паю понад розмір (суми, вартості) пайових внесків підлягає оподаткуванню в порядку, встановленому пунктом 170.2 статті 170 цього розділу.

Таким чином, із системного аналізу зазначеної норми як до внесення змін, та і після, не підлягали оподаткуванню кооперативні виплати членів виробничого сільськогосподарського кооперативу. В свою чергу законодавець, доповнивши п.14.1 ст.14 Кодексу підпунктом 14.1.89-1 терміном «кооперативні виплати», який вживається у значенні, наведеному Законі України «Про сільськогосподарську кооперацію», та визначивши і п.п.165.1.48 п.165.1 ст.165 Кодексу, що кошти, що повертаються члену сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу внаслідок надлишкове сплаченої ним вартості послуг, наданих кооперативом, як дохід що не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, лише уточнив значення кооперативних виплат сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу в зв'язку з розширенням доходів, що не підлягають оподаткуванню, пов'язаних з поверненням член сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, а не виключив право нарахування кооперативних виплат членам сільськогосподарського виробничого кооперативу.

Щодо підставності включення кооперативних виплат до складу валових витрат, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Так, ст. 138 ПК витрати, що враховувались при обчисленні об'єкта оподаткування, складались, в тому числі, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, 138.6-138.9, п.п. 138.10.2-138.10.4, п. 138.10, п. 138.11 цієї статті.

Відповідно до п.п.138.1.1 цього пункту, витрати операційної діяльності включають, зокрема, і собівартість реалізованих товарів.

Згідно п.138.8 цієї статті Кодексу собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, конанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п. 138.9 цієї статті до складу інших прямих витрат включаються і інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, значені статтею 143 цього Кодексу, плата за оренду земельних і майнових паїв, кооперативні виплати фізичним особам - членам виробничого сільськогосподарського кооперативу, які не є підприємцями та які беруть трудову участь у діяльності такого сільськогосподарського кооперативу.

Таким чином, даними нормами чітко встановлено, що кооперативні виплати членам виробничого сільськогосподарського кооперативу є витратами, що формують собівартість виготовленої продукції.

Згідно п. 138.4 ст.138 Кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких варів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, платник податку відносить до своїх валових витрат і витрати, що формують собівартість продукції, в т.ч. кооперативні плати, незалежно від того періоду, коли вони фактично були понесені, а виключно в залежності від дати продажу готової продукції.

Також, підставність кооперативних виплат позивачем підтверджується відповідними протоколами засідань засновників СВК «Добрі справи».

Окремо суд звертає увагу на те, що відповідач під час нарахування штрафних фінансових санкцій безпідставно застосував до позивача їх підвищений розмір

Так, підвищені розміри штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень застосовується не за сам факт виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення діянь та обставин, передбачених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Кодексу.

Таким чином, повторність визначення контролюючим органа протягом 1095 днів суми податкового зобов'язання, зменшення сум бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість застосовується в розрізі кожного окремого з податкових порушень (однотипне порушення), передбачених підпунктами 54.3.1, 54.3.3 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Кодексу і не може враховувати, повторним в разі виявлення порушень під час одної перевірки, тобто без застосування відповідальності за виявлені порушення за наслідками попередньої перевірки.

Отже, донарахування податковим органом податку на прибуток приватних підприємств є неправомірним, а тому податкове повідомлення-рішення № 0000062200, яким позивачу було донараховано податок на прибуток приватних підприємств підлягає скасуванню.

Щодо податкове повідомлення-рішення № 0007311700 від 29.01.2015 року про збільшення суми основного зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 697403,70 та нараховано штрафні фінансові санкції на суму 522730,36 грн., то воно також підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Зазначене рішення прямо пов'язане із попереднім рішення, так як ґрунтується на тих же обставинах.

Так, відповідач на сторінках 18-19 акту перевірки, трактуючи на свій розсуд частину 2 статті 5 Закону України «Про кооперацію», Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію», з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.1 1.2012 року №5495-VI, Закон України від 02.10.2012 року №5412-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо врегулювання окремих питань оподаткування», визнав кооперативні виплати за весь перевіряємий період (з 11.10.2011 року по 31.05.2014 року) такими, що не відповідають визначенню «кооперативні виплати» та визнав СВК «Добрі справи» податковим агентом по відношенню до членів свого кооперативу при виплаті відповідних сум.

Зазначені виплати здійснювались членам кооперативу пропорційно їх участі в господарській діяльності кооперативу у порядку визначеному питальними зборами кооперативу (протокол загальних зборів членів СВК «Добрі справи» від 03.01.2012 року).

Стосовно зазначених виплат позивач жодним чином не міг бути податковим агентом стосовно молока, адже Позивач є орендарем ВРХ згідно договорів оренди і це підтверджується паспортами на ВРХ щодо їх переміщення та статусом СВК «Добрі справи», і отримане молоко є його власністю.

Навіть в разі закупівлі молока у його власників, згідно п.п.165.1.24 1.165.1 ст.165 ПК України такі доходи власників молока не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу, і Позивач не є податковим агентом щодо виплачених таких доходів.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №0007311700 про збільшення суми основного зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 697403,70 та нараховано штрафні фінансові санкції на суму 522730,36 грн. та про йог скасування.

Частина друга статті 19 Конституції України визначає, що орган: державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, ще передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право е порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог статті 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 160, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області від 28.01.2015 року №0000062200.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області від 29.01.2015 року №00007311700.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Добрі справи" (вул. Лермонтова,1, м. Гайсин, Гайсинський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 37694870 ) судовий збір у розмірі 471 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дончик Віталій Володимирович