Ухвала

від 06.07.2016 по справі 802/667/15-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2016 року м. Київ К/800/31931/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

та секретаря - Буденка В.В.

за участю:

представника позивача - Супруна М.І.,

представника відповідача - Кононова В.Д.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року

у справі № 802/667/15-а

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Добрі справи»

до Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

СВК «Добрі справи» звернулося до суду з адміністративним позовом до Гайсинської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 січня 2015 року №0000082203, №0000072200, № 0000062200 та від 29 січня 2015 року № 0007311700.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28 січня 2015 року №0000062200 та від 29 січня 2015 №00007311700. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Гайсинська ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі акта перевірки від 30 грудня 2014 року № 404/2200/387694870, Гайсинською ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 28 січня 2015 року №0000082203 про нарахування 7 500 грн. штрафних фінансових санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки;

- від 28 січня 2015 року №0000072200 про нарахування 1 020 грн. штрафних фінансових санкцій за неподання звіту про першу реєстрацію транспортного засобу;

- від 28 січня 2015 року № 0000062200 про донарахування податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 852 782 грн. та застосування штрафних фінансових санкцій на суму 213 195,50 грн.;

- від 29 січня 2015 року № 0007311700 про збільшення суми основного зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 697403,70 грн. та нарахування штрафних фінансових санкцій на суму 522730,36 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 28 січня 2015 року № 0000062200 донараховано позивачу податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем 852 782 грн. та застосовано штрафні фінансові санкції у сумі 213 195,50 грн., у зв'язку із завищенням позивачем витрат операційної діяльності, а саме: включення позивачем у рядок 05 Декларації витрат на придбання кормів (кормових буряків, зерно фуражне, підстилка, сіно, солома) для ВРХ у фізичних осіб (населення), які являються членами кооперативу, а також витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, суми кооперативних виплат членам кооперативу.

Основним видом діяльності СВК «Добрі справи» є виробництво, переробка та реалізація молока, молочної сировини і молочних продуктів.

Абзацом 3 пункту 3.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні визначено, що підприємства, що займаються закупівлею товарів сільськогосподарської продукції, проведення розрахунків за які не врегульовано законодавством України, можуть проводити видачу готівки здавальникам такої сільськогосподарської продукції за відомостями, в яких зазначаються прізвища здавальників, їх адреси, обсяги зданої продукції і сума виплаченої готівки, що засвідчуються підписом здавальника.

Судами попередніх інстанцій досліджено акти закупівлі кормів відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки містять обов'язкові реквізити, що ідентифікують сторони господарської операції та характеризують суть такої операції, а саме: дату складання документа, особу здавальника та її ідентифікаційний код, назву сільськогосподарської продукції, одиницю її виміру, кількість, ціну та суму. Акт скріплений печаткою та підписами осіб закупівельника та здавальника.

На підтвердження подальшого використання закупленої сільськогосподарської продукції у власній господарській діяльності, позивач надав відомості витрат кормів, які також були предметом перевірки.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про кооперацію» кооперативні виплати - частина доходу, що розподіляється за результатами фінансового року між членами кооперативу пропорційно їх участі в господарській діяльності кооперативу у порядку, означеному рішенням вищого органу управління кооперативу.

Згідно підпункту 165.1.48 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України (в редакції чинній до 01 січня 2013 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи від кооперативних виплат та/або від одержання паю членом сільськогосподарського виробничого кооперативу у разі його виходу з кооперативу, отриманих членом сільськогосподарського виробничого кооперативу, членом якого є виключно фізичні особи, що здійснює виробництво сільськогосподарської продукції, а саме молока та м'яса, з використанням земельних ділянок членів, наданих для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю); будівництва і вслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд присадибних ділянок), ведення садівництва та індивідуального дачного садівництва за умови використання праці виключно членів такого кооперативу.

З урахуванням внесених змін Законом України від 02 жовтня 2012 року 5412-УІ зазначений підпункт викладено в новій редакції, згідно якої до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: кооперативні виплати члену виробничого сільськогосподарського кооперативу, а також кошти, що повертаються члену сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу внаслідок надлишково сплаченої ним вартості послуг, наданих кооперативом; розмір (сума, вартість) паю, що повертається члену сільськогосподарського виробничого кооперативу у разі припинення ним членства в кооперативі. Перевищення розміру (суми, вартості) паю понад розмір (суми, вартості) пайових внесків підлягає оподаткуванню в порядку, встановленому пунктом 170.2 статті 170 цього розділу.

З аналізу наведених норм вбачається, що кооперативні виплати членів виробничого сільськогосподарського кооперативу оподаткуванню не підлягають.

При цьому, підпункт 14.1.89-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України уточнив значення кооперативних виплат сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу у зв'язку з розширенням доходів, що не підлягають оподаткуванню, пов'язаних з поверненням членам сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, а не виключив право нарахування кооперативних виплат членам сільськогосподарського виробничого кооперативу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Згідно абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Пунктом 138.9 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що до складу інших прямих витрат включаються і інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, значені статтею 143 цього Кодексу, плата за оренду земельних і майнових паїв, кооперативні виплати фізичним особам - членам виробничого сільськогосподарського кооперативу, які не є підприємцями та які беруть трудову участь у діяльності такого сільськогосподарського кооперативу.

З аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що кооперативні виплати членам виробничого сільськогосподарського кооперативу є витратами, що формують собівартість виготовленої продукції.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо безпідставного застосування відповідачем підвищеного розміру нарахованих позивачу штрафних фінансових санкцій.

І відповідно, колегія суддів погоджується з висновком судів щодо протиправності дій Гайсинської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області в частині прийняття оспорюваного податкового повідомлення - рішення від 28 січня 2015 року № 0000062200.

Також, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо протиправності та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 січня 2015 року № 0007311700 про збільшення суми основного зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 697403,70 грн. та нарахування штрафних фінансових санкцій на суму 522730,36 грн., з огляду на наступне.

Згідно протоколу загальних зборів членів СВК «Добрі справи» від 03 січня 2012 року, кооперативні виплати здійснювались членам кооперативу пропорційно їх участі в господарській діяльності кооперативу у порядку визначеному питальними зборами кооперативу.

Судами попередніх інстанцій досліджено, що згідно договорів оренди позивач є орендарем ВРХ та отримане молоко є власністю позивача, що підтверджується паспортами на ВРХ щодо їх переміщення та статусом СВК «Добрі справи».

З огляду на викладене, позивач не міг бути податковим агентом по відношенню до членів свого кооперативу при виплаті відповідних сум.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає правомірними висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволені позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 28 січня 2015 року №0000082203 про застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції у сумі 7500 грн., з огляду на наступне.

Судами встановлено, що згідно запису у касову книгу №1 стор. 2 до каси підприємства 11 листопада 2011 року одержано із банку готівку у сумі 1500 грн., тоді як, приймання в касу готівки не оформлено відповідним прибутковим касовим ордером. Зазначений факт позивачем не заперечується.

Відповідно до пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року №637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Пунктом 3.3 зазначеного Положення визначено, що приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Також, з огляду на приписи частини другої статті 250 Господарського кодексу України, дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

З огляду на викладене та враховуючи доведеність факту порушення позивачем пунктів 2.6, 3.3, 3.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, суди дійшли вірного висновку щодо безпідставності позовних вимог у цій частині.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 28 січня 2015 року №0000072200 про застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 1020 грн. за порушення пункту 239.2 статті 239 ПК України.

Згідно пункту 239.2 статті 239 ПК України юридичні особи в десятиденний строк після реєстрації в Україні транспортних засобів подають відповідному органу ДПС за місцем свого знаходження та за місцем реєстрації транспортного засобу розрахунок суми збору за такі транспортні засоби за формою, встановленою у порядку, передбаченою статтею 46 цього Кодексу. До розрахунку обов'язково додаються копії реєстраційних документів, завірені відповідним уповноваженим державним органом України, який проводив таку реєстрацію.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 квітня 2013 року позивач поставив на облік трактор МТЗ 892 та сплатив збір за першу реєстрацію транспортного засобу. Проте, податковий орган не повідомив. Зазначені обставини позивачем не заперечувались.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо правомірності дій Гайсинської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області в частині прийняття оспорюваного податкового повідомлення - рішення від 28 січня 2015 року № 0000072200.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року - без змін.

Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев