Ухвала

від 17.06.2015 по справі 802/667/15-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/667/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

17 червня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Граб Л.С. Совгири Д. І. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Литвинюка С.О.,

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Гайсинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Добрі справи" до Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2015 року сільськогосподарський виробничий кооператив В«Добрі справиВ» (надалі - позивач) звернувся в суд з позовом до Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме: форми В«СВ» №0000082203 про нарахування 7500,00 грн. штрафних фінансових санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки; форми В«РВ» №0000072200 про нарахування 1020,00 грн. штрафних фінансових санкцій за неподання звіту про першу реєстрацію транспортного засобу; форми В«РВ» № НОМЕР_1 про донарахування податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 852782,00 грн. та застосування штрафних фінансових санкцій на суму 213195,5 грн., а також податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 29.01.2015 про збільшення суми основного зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 697403,70 та нарахування штрафних фінансових санкцій на суму 522730,36 грн..

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 12 травня 2015 року адміністративний позов задовольнив частково, а саме: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області від 28.01.2015 №0000062200; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області від 29.01.2015 №00007311700; в іншій частині позовних вимог відмовив.

Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції рішенням відповідач оскаржив його до суду апеляційної інстанції. В поданій апеляційній скарзі відповідач порушує питання про скасування постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року в частині задоволення позовних вимог та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вказує на порушення судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення норм чинного законодавства.

Позивач скористався правом регламентованим положеннями статті 191 КАС України та надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить в задоволенні останньої відмовити та залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу відповідача, та заперечень на неї, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлень від 15.12.2014 за №№ 51,52,56,57,58, виданих Гайсинською ОДПІ згідно із п. 77.4 ст. 77, п.82.1 ст.82 ПК України та на виконання наказу від 12.12.2014 року за № 45, відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СВК В«Добрі справиВ» за період з 11.10.2011 по 31.05.2014, з податку на прибуток з 11.10.2011 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено акт в якому зафіксовано, що позивачем порушено наступні норми податкового законодавства, а саме:

- п.2,6, 3.3, 3.7 Постанови Національного банку України №637 від 15.12.2004 ;

- п.239.2 ст. 239 ПК України;

- п.138.2, 138.9 статті 138 ПК України щодо заниження податку на прибуток ;

- пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України щодо неутримання податку з доходів фізичних осіб, виплачених платникам податків.

На підставі таких висновків, відповідач виніс ряд податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження у даній справі.

Суд першої інстанції вирішуючи спір та частково задовольняючи позов дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень: від 28.01.2015 №0000062200 та від 29.01.2015 №00007311700.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що вони зроблені за повної юридичної оцінки обставин справи, з правильним застосуванням до спірних відносин норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права.

У відповідності до вимог частини 1 статті 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Щодо порушень п.138.2, п.138.9 ст.138 ПК України колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду зазначає, що згідно положень п.п.14.1.27, п.14.1 ст.14 ПК України витратами вважається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат, визначених згідно з положеннями ПК України. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як випливає з акту перевірки, позивачем, в порушення п.138.2 п.138.9 ст.138, ПК України, включено у рядку 05 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрати, на придбання кормів (кормових буряків, зерно фуражне, підстилка, сіно, солома) для ВРХ у фізичних осіб (населення), які являються членами кооперативу. Розрахунки за придбані корми позивач здійснював готівковими коштами із оформленням актів закупки кормів, які були надані до перевірки.

На думку податкового органу, акти закупки кормів в населення, в яких кількісні і цінові показники нічим не обґрунтовані, не можуть бути належними документами, які відображають сутність господарської операції. Будь-яких інших первинних документів за перевіряємий період, які б підтверджували використання кормів у господарській діяльності кооперативу позивачем надано не було.

За таких обставин, податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем витрат операційної діяльності та здійснив донарахування податку на прибуток приватних підприємств, що стало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_1 від 28.01.2015.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено правомірність включення позивачем витрат операційної діяльності у рядок 05 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)», оскільки всі витрати здійснені на придбання кормів (кормових буряків, зерно фуражне, підстилка, сіно, солома) для подальшого їх використання у господарській діяльності, а саме: для ВРХ у фізичних осіб (населення), які є членами кооперативу позивача, що підтверджується первинною документацією.

Власне, згідно установчих документів СВК «Добрі справи» основним видом діяльності кооперативу є виробництво, переробка та реалізація молока, молочної сировини і молочних продуктів.

Приписами п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, унормовано, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Положеннями абзацу 3 пункту 3.4 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» , затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 визначено, що підприємства, що займаються закупівлею товарів сільськогосподарської продукції, проведення розрахунків за які не врегульовано законодавством України, можуть проводити видачу готівки здавальникам такої сільськогосподарської продукції за відомостями, в яких зазначаються прізвища здавальників, їх адреси, обсяги зданої продукції і сума виплаченої готівки, що засвідчуються підписом здавальника.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, акти закупівлі кормів містять дату складання документа, особу здавальника та її ідентифікаційний код, назву сільськогосподарської продукції, одиницю її виміру, кількість, ціну та суму. Акт скріплений печаткою та підписами осіб закупівельника та здавальника.

Крім того, надані до перевірки акти закупки кормів відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки вони містять обов'язкові реквізити, що ідентифікують сторони господарської операції та характеризують суть такої операції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрати, на придбання кормів (кормових буряків, зерно фуражне, підстилка, сіно, солома) для ВРХ, адже такі витрати повністю узгоджуються із основним видом діяльності кооперативу. Крім того, позивач на підтвердження подальшого використання закупленої сільськогосподарської продукції у власній господарській діяльності, надав відомості витрат кормів, які також були предметом перевірки. (а.с.27)

Стосовно порушення, яке зазначено у акті перевірки та яке послугувало підставою для донарахування податку на прибуток, стало включення позивачем в 2013 році до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, суми кооперативних виплат членам кооперативу. На думку податкового органу виплачені суми згідно законодавства не можуть трактуватись як кооперативні виплати.

У акті перевірки зокрема податковий орган зазначив, що кооперативні виплати СВК «Добрі справи» членам кооперативу проводились щомісячно відповідно „Розрахунків кооперативних виплат". Розмір кооперативних виплат визначався в залежності від кількості молока. Відповідно пункту 13.3. ОСОБА_6, кооператив є власником готової продукції, тому порядок нарахування кооперативних виплат залежності від кількості зданого молока не відображає повноти трудової та іншої участі членів кооперативу у його діяльності. Крім того, контролюючий орган в акті перевірки зазначає, що відповідно до ст.5 Закону України «Про кооперацію», особливості функціонування сільськогосподарської кооперації визначаються Законом України «Про сільськогосподарську кооперацію» . Зазначена норма доповнена частиною другою згідно із Закону України від 20.11.2012 року №5495- VI). Також, відповідач обґрунтовує свою позицію тим, що Законом України від 02.10.2012 року за № 5412-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо врегулювання окремих питань оподаткування» Податковий кодекс України доповнено підпунктом 14.1.89-1, в якому термін кооперативні виплати вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про сільськогосподарську кооперацію», а статтею 1 Закону України від 20.11.2012 року за № 5495-УІ «Про внесення змін до Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» визначено лише значення терміну кооперативні виплати у сільськогосподарському обслуговуючому кооперативі, а тому, на думку податкового органу, в 2013 році кооперативні виплати мали право проводити лише сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи.

На думку податкового органу, кооперативні виплати здійснювались позивачем безпідставно, у зв'язку з порушенням Закону України „Про Кооперацію" та Закону України від 17.07.1997 року за №469/97-ВР „Про сільськогосподарську кооперацію", що в свою чергу є порушенням п. 138.9 ст. 138 ПК України.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими такі висновки податкового органу та вважає правильними висновки суду першої інстанції з таких міркувань.

Положеннями частини 2 статті 1 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію», унормовано, що інші терміни, що використовуються в цьому Законі, вживаються значенні, встановленому в Законі України «Про кооперацію».

За приписами частини 1 статті 26 Закону України «Про кооперацію», кооперативні виплати - це частина доходу, що розподіляється за результатами фінансового року між членами кооперативу пропорційно їх участі в господарській діяльності кооперативу у порядку, означеному рішенням вищого органу управління кооперативу. Таке ж визначення діяло і після внесення до неї змін з 19.01.2013 року на підставі Закону України від 20.11.2012 року за № 495-УІ.

Тобто, внесеними змінами зазначену норму тільки доповнено реченням, що ця норма не поширюється на сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, а саме: вказана стаття визначає кооперативні виплати кооперативами та їх об'єднаннями, крім сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

В той час, як правильно зазначено судом першої інстанції СВК «Добрі справи» згідно установчих документів є сільськогосподарським виробничим кооперативом.

Відповідно до п.п.165.1.48 п.165.1 ст.165 ПК України (в редакції чинній до 01.01.2013 року) визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи від кооперативних виплат та/або від одержання паю членом сільськогосподарського виробничого кооперативу у разі його виходу з кооперативу, отриманих членом сільськогосподарського виробничого кооперативу, членом якого є виключно фізичні особи, що здійснює виробництво сільськогосподарської продукції, а саме молока та м'яса, з використанням земельних ділянок членів, наданих для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю); будівництва і вслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд присадибних ділянок), ведення садівництва та індивідуального дачного садівництва за умови використання праці виключно членів такого кооперативу.

З урахуванням внесених змін Законом України від 02.10.2012 року 5412-УІ зазначений підпункт викладено в новій редакції, згідно якої до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: кооперативні виплати члену виробничого сільськогосподарського кооперативу, а також кошти, що повертаються члену сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу внаслідок надлишково сплаченої ним вартості послуг, наданих кооперативом; розмір (сума, вартість) паю, що повертається члену сільськогосподарського виробничого кооперативу у разі припинення ним членства в кооперативі. Перевищення розміру (суми, вартості) паю понад розмір (суми, вартості) пайових внесків підлягає оподаткуванню в порядку, встановленому пунктом 170.2 статті 170 цього розділу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що як до внесення змін до зазначеної норми так і після, не підлягали оподаткуванню кооперативні виплати членів виробничого сільськогосподарського кооперативу. При цьому, законодавець, доповнивши п.14.1 ст.14 Кодексу підпунктом 14.1.89-1 терміном «кооперативні виплати», який вживається у значенні, наведеному Законі України «Про сільськогосподарську кооперацію», та визначивши і п.п.165.1.48 п.165.1 ст.165 Кодексу, що кошти, що повертаються члену сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу внаслідок надлишкове сплаченої ним вартості послуг, наданих кооперативом, як дохід що не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тільки уточнив значення кооперативних виплат сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу в зв'язку з розширенням доходів, що не підлягають оподаткуванню, пов'язаних з поверненням член сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, а не виключив право нарахування кооперативних виплат членам сільськогосподарського виробничого кооперативу.

Системний аналіз положень Податкового кодексу України, дає право дійти висновку, що кооперативні виплати членам виробничого сільськогосподарського кооперативу є витратами, що формують собівартість виготовленої продукції.

Згідно з пунктом 138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких варів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, платник податку відносить до своїх валових витрат і витрати, що формують собівартість продукції, в т.ч. кооперативні плати, незалежно від того періоду, коли вони фактично були понесені, а виключно в залежності від дати продажу готової продукції.

Обґрунтованість кооперативних виплат позивачем підтверджується відповідними протоколами засідань засновників СВК «Добрі справи».

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду також погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що відповідач під час нарахування штрафних фінансових санкцій безпідставно застосував до позивача їх підвищений розмір

Зокрема, підвищені розміри штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень застосовується не за сам факт виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення діянь та обставин, передбачених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Кодексу.

Повторність визначення контролюючим органа протягом 1095 днів суми податкового зобов'язання, зменшення сум бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість застосовується в розрізі кожного окремого з податкових порушень (однотипне порушення), передбачених підпунктами 54.3.1, 54.3.3 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Кодексу і не може враховувати, повторним в разі виявлення порушень під час одної перевірки, тобто без застосування відповідальності за виявлені порушення за наслідками попередньої перевірки.

За вказаних обставин колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_1, яким позивачу донараховано податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 852782,00 грн. та застосовано штрафні фінансові санкції у сумі 213195,5 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується також з висновком суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 29.01.2015 про збільшення суми основного зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 697403,70 та нарахування штрафних фінансових санкцій на суму 522730,36 грн.,

Підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення є висновок податкового органу, яким останній визнав кооперативні виплати за весь перевіряємий період (з 11.10.2011 по 31.05.2014) такими, що не відповідають визначенню «кооперативні виплати» та визнав СВК «Добрі справи» податковим агентом по відношенню до членів свого кооперативу при виплаті відповідних сум.

Зазначені виплати здійснювались членам кооперативу пропорційно їх участі в господарській діяльності кооперативу у порядку визначеному питальними зборами кооперативу (протокол загальних зборів членів СВК «Добрі справи» від 03.01.2012 року).

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що стосовно зазначених виплат позивач жодним чином не міг бути податковим агентом щодо молока, адже Позивач є орендарем ВРХ згідно договорів оренди і це підтверджується паспортами на ВРХ щодо їх переміщення та статусом СВК «Добрі справи», і отримане молоко є його власністю.

Навіть в разі закупівлі молока у його власників, згідно п.п.165.1.24 1.165.1 ст.165 ПК України такі доходи власників молока не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу, і Позивач не є податковим агентом щодо виплачених таких доходів.

За таких обставин, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Гайсинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 22 червня 2015 року.

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Граб Л.С.

ОСОБА_7