Постанова

від 12.06.2015 по справі 815/1711/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1711/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2015 року 13 год. 05 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.,

секретар судового засідання Петкова Ю.В.,

за участю сторін:

представника позивача - не з'явився,

представник відповідача - Білоус В.О. (за довіреністю),

представник третьої особи не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КАДІУМ-ІМПОРТ" до Південної митниці Міндоходів, за участю третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення від 05.11.2014 року та картки відмови, суд, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "КАДІУМ-ІМПОРТ" до Південної митниці Міндоходів, за участю третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якій позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2014/610216/2 від 05.11.2014 року, прийняте Південною митницею Міндоходів;

-визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2014/00664 від 05.11.2014 року, складену Південною митницею Міндоходів.

Ухвалою суду від 23.03.2015 року відкрито провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 12 вересня 2014 року між TOB «Кадіум-Імпорт», як покупцем, в особі директора ОСОБА_2 та «YIWU SALAM IMPORT & EXPORT CO., LTD» (Yiwu City Zhejiang, China), як продавцем, в особі директора Mr. ABUDUSALAMU LAXIDING, укладено зовнішньоекономічний договір - договір купівлі-продажу №20140912, у відповідності до п. 1.1 якого, продавець передає у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених даним Договором. Товаром в даному договорі є необроблена тканина, готова тканина або махрові вироби. Якість, кількість та інша деталізація товару має бути вказана в додаткових погодженнях до даного договору (Специфікаціях) на кожну поставку товару. В межах цього договору покупцем ТОВ «Кадіум-Імпорт», як декларантом, здійснено переміщення відповідного товару через митний кордон України. З метою дотримання митного контролю та митного оформлення товару декларантом TOB «Кадіум-Імпорт» до Південної митниці Міндоходів подано митну декларацію №500060001/2014/036594 від 04 листопада 2014 року, в якій товар був задекларований у митний режим «імпорт». Відповідно до Специфікації №1 від 12.09.2014 року до договору, товаром є тканина в рулонах, шириною 220 см., довжиною 2013346 м., вартістю 0,48 долара США за 1 метр погонний. Митна вартість товарів була визначена за основним методом, - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України, та склала 96646,08 доларів США. Позивач зазначає, що ним у відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 53 МК України, у повному обсязі подані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості: зовнішньоекономічний договір; рахунок-фактура (інвойс); банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару; інші документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи тощо. При цьому, числові значення митної вартості товару не містили будь-яких розбіжностей між собою. Не зважаючи на це, на думку позивача, Південна митниця Міндоходів без будь-яких об'єктивних для цього підстав відмовила у митному оформленні за заявленою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2014/610216/2 від 05.11.2014 року, яким митна вартість товарів, була відкоригована та визначена згідно ст. 64 МК України за резервним методом на рівні 5,00 дол. США за 1 кг. нетто. Позивач вважає, що відповідач безпідставно визначив митну вартість товарів за другорядним (резервним) методом, за умов наявності достовірної інформації про митну вартість товару, який розмитнювався, та митна вартість могла і мала бути визначена за основним методом.

В судове засідання представник позивача не з'явився, 08.06.2015 року (вхід. № ФП/899) надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача надав до суду заперечення на адміністративний позов (а.с.65-68), в яких зазначив, що між позивачем та китайською компанією "Fuji Industries Limited" укладено контракт на придбання товару, найменування та кількість якого, його ціна, умови поставки, вартість партії поставки, строк поставки та інші умови обумовлено сторонами в специфікаціях до контракту. На виконання вимог контракту на адресу позивача надійшов товар, для здійснення митного оформлення якого позивачем до Південної митниці Міндоходів 04.11.2014 року подано митну декларацію № 500060001/2014/036594, у якій митну вартість товару декларантом позивача визначено на рівні 3, 928 дол. США за кг.

У запереченнях відповідач зазначив, що при перевірці наданих документів для підтвердження митної вартості товару вказаного у МД, відповідачем було встановлено, що у документах містяться розбіжності, а саме: у пакувальному листі від 12.09.2014 року № б/н вказана невірна дата зовнішньоекономічного договору 12.06.2014 року, тоді як зовнішньоекономічний договір від 12.09.2014 року, окрім того, згідно п. 3.9 вказаного договору від 12.09.2014 року продавець повинен надати покупцеві відвантажувальну документацію - калькуляцію витрат на вантаж завірену Торгово-Промисловою палатою країни походження товару, проте надана позивачем калькуляція не завірена Торгово-Промисловою палатою країни походження товару та взагалі видана на інший договір та іншу специфікацію до контракту, а саме на контракт від 12.06.2014 року № 20140612 та специфікацію № 2 від 14.08.2014 року. Також, представник відповідача вказав на те, що в наданому позивачем платіжному документі банку від 22.10.2014 року відсутнє посилання на інвойс.

Відповідач зауважив, що у зв'язку з ненаданням на вимогу митного органу додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, а також видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення. Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України за МД від 06.11.2014 року №500060001/2014/036875.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на доводи, викладені ним у запереченнях проти позову

Представник Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області в судове засідання не з'явився. Належним чином та завчасно повідомлявся про розгляд справи про причини неявки суд не повідомив.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, заперечень проти нього, пояснення сторін, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

12 вересня 2014 року між TOB «Кадіум-Імпорт», як покупцем, в особі директора ОСОБА_2 та «YIWU SALAM IMPORT & EXPORT CO., LTD» (Yiwu City Zhejiang, China), як продавцем, в особі директора Mr. ABUDUSALAMU LAXIDING, укладено зовнішньоекономічний договір - договір купівлі-продажу №20140912, у відповідності до п. 1.1 якого, продавець передає у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених даним Договором. Товаром в даному договорі є необроблена тканина, готова тканина або махрові вироби. Якість, кількість та інша деталізація товару має бути вказана в додаткових погодженнях до даного договору (Специфікаціях) на кожну поставку товару. В межах цього договору покупцем ТОВ «Кадіум-Імпорт», як декларантом, здійснено переміщення відповідного товару через митний кордон України. З метою дотримання митного контролю та митного оформлення товару декларантом TOB «Кадіум-Імпорт» до Південної митниці Міндоходів подано митну декларацію №500060001/2014/036594 від 04 листопада 2014 року, в якій товар був задекларований у митний режим «імпорт». Відповідно до Специфікації №1 від 12.09.2014 року до договору, товаром є тканина в рулонах, шириною 220 см., довжиною 2013346 м., вартістю 0,48 долара США за 1 метр погонний.

Митна вартість товару відповідно до ст. 266 Митного кодексу України визначена за першим методом: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та склала 96646,08 доларів США. До митного оформлення для підтвердження митної вартості декларантом були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір від 12.09.2014 року № 20140912, Спеціфікація № 1 від 12.09.2014, доповнення до договору, коносамент, банківський платіжний документ від 22.10.2014 року № б/н, пакувальний лист від 12.09.2014 та інші товаросупровідні документи.

У зв'язку зі спрацюванням профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) щодо контролю правильності визначення митної вартості товарів та у зв'язку з тим, що у поданих декларантом документах містилися розбіжності, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до ч.5 ст.54 Митного кодексу України витребував у позивача додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с. 105).

05.11.2014 року декларант (ОСОБА_3.) повідомив Південну митницю Міндоходів про неможливість надання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Вказані обставини не заперечувались представником позивача у судовому засіданні (а.с. 104-105).

Південна митниця Міндоходів відмовила позивачу в митному оформленні та пропуску товарів по МД № 500060001/2014/00664 від 04.11.2014 року, про що 05.11.2014 року складена Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2014/00664 від 05.11.2014 року та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (а.с. 102-103).

Крім того, Південна митниця Міндоходів прийняла 05.11.2014 року рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2014/610216/2, згідно якого відповідачем було визначено митну вартість товарів, які вже оформлені на рівні - 5,00 доларів США за кг нетто (а.с. 37).

Згідно ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний випускати у вільний обіг товари, що декларуються, зокрема, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Згідно ст. 306 Митного кодексу України способом забезпечення сплати митних платежів є, зокрема, фінансові гарантії. Відповідно до ч.1 ст. 308 Митного кодексу України розмір фінансової гарантії визначається органом доходів і зборів виходячи з суми митних платежів, що підлягає сплаті при випуску товарів для вільного обігу на митній території України або при вивезенні товарів за межі цієї території у митному режимі експорту. Статтею 309 Митного кодексу України встановлено, що забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією здійснюється у формах: - надання фінансової гарантії, виданої гарантом (гарантія, що надається у вигляді документа); - внесення коштів на відповідний рахунок або в касу митного органу (грошова застава).

Згідно ст. 310 Митного кодексу України фінансові гарантії надаються органом доходів і зборів, зокрема, під час декларування товарів до митних режимів, що передбачають сплату митних платежів або передбачають перебування товарів під митним контролем до моменту закінчення дії відповідного митного режиму. Фінансові гарантії надаються: - у вигляді документа; - у вигляді внесення декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником або гарантом грошової застави на відповідний рахунок органу доходів і зборів.

Судом встановлено, що для випуску товарів у вільний обіг ТОВ «Кадіум-Імпорт» подало митну декларацію № 5000600001/2014/036875 від 06.11.2014 року з урахуванням рішення про коригування митної вартості. Для випуску товарів у вільний обіг ТОВ «Кадіум-Імпорт» на підставі ч.7 ст. 55 Митного кодексу України сплатило митні платежі, розраховані декларантом за митною вартістю товару, визначеною органом доходів і зборів згідно рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2014/610216/2 від 05.11.2014.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами МК України.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає органу доходів і зборів щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Таким чином, орган доходів і зборів має право вимагати від декларанта додаткові документи при наявності визначених законом підстав, визначених ч.3 ст.53 МК України.

Частиною першою статті 337 МК України визначено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 337 МК України визначено, що контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, згідно із п. 2 роз. 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 13.07.2012 року № 362 (надалі за текстом - наказ № 362), робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом: перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів.

Судом встановлено, що під час здійснення Південною митницею Міндоходів контролю правильності визначення митної вартості товарів, за результатами перевірки документів та відомостей, які відповідно до ст. 335 МК України подаються до органу доходів і зборів під час переміщення товарів, спрацювали профілі ризику автоматизованої системи управління ризиками, відповідно до Порядку застосування автоматизованої системи аналізу та управління ризиками під час митного контролю та митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, який затверджений наказом Державної митної служби України від 13.12.2010 року № 1467.

Під час здійснення Південною митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів було встановлено, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності, а саме: у пакувальному листі від 12.09.2014 року № б/н вказана невірна дата зовнішньоекономічного договору 12.06.2014 року, тоді як зовнішньоекономічний договір від 12.09.2014 року, окрім того, згідно п. 3.9 вказаного договору від 12.09.2014 року продавець повинен надати покупцеві відвантажувальну документацію - калькуляцію витрат на вантаж завірену Торгово-Промисловою палатою країни походження товару, проте надана позивачем калькуляція не завірена Торгово-Промисловою палатою країни походження товару та видана на інший договір та іншу специфікацію до контракту, а саме на контракт від 12.06.2014 року № 20140612 та специфікацію № 2 від 14.08.2014 року, в наданому позивачем платіжному документі банку від 22.10.2014 року відсутнє посилання на інвойс.

При цьому, суд зазначає, що згідно ч.2 ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Виходячи з норм цивільного законодавства та законодавства, що регулює порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, ціна зовнішньоекономічного договору є обов'язковою умовою договору, та за умови відсутності ціни товару в договорі, документ в якому вона зазначена фактично, в цьому випадку - інвойс є невід'ємною частиною договору.

Інвойс - це основний документ згідно з яким оплачуються товари та послуги відповідно до вказаних у ньому умов. В комерційній практиці супровідний документ, що надається продавцем покупцеві і вміщує перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони будуть поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання і зведення про відправника і одержувача.

Таким чином, за наявними вищевикладеними розбіжностями у документах, які були виявлені посадовою особою митниці під час митного оформлення, у відповідача виникли підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої позивачем митної вартості товарів.

Згідно зі ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до частини 5 статті 54 МК України має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

У відповідності до пункту 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 року за №984/21296) запис щодо рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів, учиняється таким чином: якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою митного органу встановлено ризик заявления неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатом розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлені підстави для запиту документів, перелік яких визначений частинами третьою та/або четвертою статті 53 Кодексу, посадова особа митного органу у графі «Для відміток митного органу» ДМВ на паперовому носії робить запис про необхідність подання документів для підтвердження митної вартості товарів із складенням переліку таких документів, зазначає час, дату і прізвище, ставить свій підпис та проставляє відбиток особистої номерної печатки.

Таким чином, керуючись ч. 3, ч. 5 ст. 53 МК України, з метою перевірки обґрунтованості заявленої позивачем митної вартості товару, Південною митницею Міндоходів 05.11.2014 року декларанта було повідомлено про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с. 105).

Разом з тим, 05.11.2014 року декларант (ОСОБА_3.) повідомив Південну митницю Міндоходів про неможливість надання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Вказані обставини не заперечувались представником позивача у судовому засіданні (а.с. 104-105).

Таким чином, позивач не надав до Південної митниці Міндоходів додаткові документи, що запитувались митницею.

Частиною 1 статті 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Пунктами 2,3 частини 6 статті 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

У зв'язку з вищевикладеним встановлені передбачені ч. 6 статті 54 МК України підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 МК України, декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Також згідно з ч.4 статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Також відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказ Міністерства фінансів України 24.05.2012 року № 598 у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів вказується про проведення процедури консультацій між органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів.

Частиною 6 статті 55 МК України встановлено, що на вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Судом встановлено, що за результатами проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості товару - резервний (а.с. 104).

Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 року № 362 під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються такі джерела інформації як спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (ЄАІС ДМСУ); інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю та інші.

Відповідно до статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митна вартість оцінюваних товарів визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та за результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано резервний метод визначення митної вартості.

З метою забезпечення повноти оподаткування зазначеного товару відповідачем було проведено аналіз бази даних ЄАІС Міндоходів та встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено є більшим: за товаром (митна декларація від 21.08.2014 року № 807100002/2014/001816), тому митну вартість визнано на рівні - 5,00 доларів США за кг нетто.

Таким чином, за результатом проведеної консультації між Південною митницею Міндоходів та декларантом позивача з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано резервний метод визначення митної вартості, про що свідчить відповідний запис (а.с. 104).

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч. 3 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право, зокрема, надавати органу доходів і зборів (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації (п.1); у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана (п. 7); у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування (п. 8).

Також відповідно до ч.ч. 5,6 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Разом з тим, як встановлено судом, декларант ТОВ «Кадіум-Імпорт», не скористався своїм правом на подання додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, а також на вимогу Південної митниці Міндоходів усіх належних необхідних документів не надав.

У зв'язку з вищевикладеним та у відповідності до ч.2 ст. 55 МК України Південною митницею Міндоходів було прийняте рішення про коригування митної вартості №500060001/2014/610216/2 від 05.11.2014 року.

Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Крім того, відповідно п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598 у графі 33 рішення зазначаються обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості; послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Судом встановлено, що у рішенні про коригування митної вартості №500060001/2014/610216/2 від 05.11.2014 року наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Також у рішенні про коригування митної вартості №500060001/2014/610216/2 від 05.11.2014 року визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (ЄАІС ДМСУ), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій.

Крім того, у рішенні про коригування митної вартості №500060001/2014/610216/2 від 05.11.2014 року зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом (зворотній бік а.с. 37).

Додатково декларанту було роз'яснені вимоги п.2 ч. 3 статті 52 МК України на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

-у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

-у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

-у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Крім того, декларанту роз'яснено його право у відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 52 МК України оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів.

Враховуючи вищевикладені причини, та положення частини 6 статті 54 МК України Південною митницею Міндоходів була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2014/00664 від 05.11.2014 року та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 8 ст. 55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів.

На підставі ч. 9 ст. 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені МК України.

Разом з тим, судом встановлено, що у встановлений ч. 8 ст. 55 МК України строк, а саме протягом 80 днів з дня випуску товарів у вільний обіг, додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості вищезазначеного товару декларантом або уповноваженою особою позивача відповідачу надано не було, відносно чого у судовому засіданні представник позивача не заперечував.

З огляду на вищевикладене та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи спірне рішення запропонував декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, провів консультацію шляхом обміну електронними повідомленнями з декларантом, а тому з урахуванням ненадання декларантом необхідних належних для підтвердження митної вартості додаткових документів, прийняв обґрунтоване рішення про визначення митної вартості за резервним методом, при цьому зазначивши у рішенні послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 07.09.2012 року у справі за позовом ЗАТ "Виробниче об'єднання "Конті" до Східної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій протиправними, а картки відмови - недійсною.

У зв'язку з цим слід зазначити, що за приписами статті 244 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення, прийняті Південною митницею Міндоходів в межах компетенції та у спосіб, що передбачені законодавством, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано, під час розгляду адміністративної справи представник відповідача довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача.

З огляду на викладене, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ТОВ «Кадіум-Імпорт» слід відмовити повністю.

Також суд вважає за необхідне, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», стягнути з позивача решту суми судового збору пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 9, 69-71, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "КАДІУМ-ІМПОРТ" до Південної митниці Міндоходів, за участю третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2014/610216/2 від 05.11.2014 року, прийняте Південною митницею Міндоходів та визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2014/00664 від 05.11.2014 року, складену Південною митницею Міндоходів - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КАДІУМ-ІМПОРТ" (код ЄДРПОУ 38693265) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4384, 80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн. 80 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 12.06.2015 року.

Суддя С.М. Корой

У задоволені адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "КАДІУМ-ІМПОРТ" до Південної митниці Міндоходів, за участю третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2014/610216/2 від 05.11.2014 року, прийняте Південною митницею Міндоходів та визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2014/00664 від 05.11.2014 року, складену Південною митницею Міндоходів - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КАДІУМ-ІМПОРТ" (код ЄДРПОУ 38693265) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4384, 80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн. 80 коп.).

12 червня 2015 року.