Ухвала

від 27.08.2015 по справі 815/1711/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

О К Р Е М А ДУМКА

27 серпня 2015 р.

Справа № 815/1711/15

Судді Одеського апеляційного адміністративного суду Коваля М.П. щодо постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року у справі № 815/1711/15.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КАДІУМ-ІМПОРТ» до Південної митниці Міндоходів, за участю третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якій позивач просить: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2014/610216/2 від 05.11.2014 року, прийняте Південною митницею Міндоходів; визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2014/00664 від 05.11.2014 року, складену Південною митницею Міндоходів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року вказаний позов залишено без задоволення.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КАДІУМ-ІМПОРТ» задоволено, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою заявлений позов задоволено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи заявлений позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказані митним органом розбіжності у поданих позивачем документах, не є такими, що впливають на визначення складових митної вартості товарів та відповідно, не дають право митному органу на витребування додаткових документів.

Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що митниця не обґрунтувала із посиланням на подані декларантом документи неможливість застосування першого методу визначення митної вартості, а врахувала лише факт неподання позивачем додаткових документів, що за приписами Митного кодексу України не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Частиною 3 ст. 25 КАС України передбачено, що суддя, не згідний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Цей документ не оголошується в судовому засіданні, приєднується до справи і є відкритим для ознайомлення.

З огляду на не згоду з висновками, викладеними в постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року у справі № 815/1711/15 зазначаю наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 257 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Згідно із ст.ст. 49, 52 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів та зборів; подавати органу доходів та зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до вимог ст. 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів та зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме: декларацію митної вартості та документи що підтверджують числові значення складових митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); інвойс; платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії; страхові документи, тощо.

У разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності), зокрема, виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Згідно із ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів та зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів та зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності документа, поданого для цілей визначення митної вартості, письмово запитувати додаткові документи та відомості, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Під час здійснення Південною митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів було встановлено, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності, а саме: у пакувальному листі від 12.09.2014 року № б/н вказана невірна дата зовнішньоекономічного договору 12.06.2014 року, тоді як зовнішньоекономічний договір від 12.09.2014 року, окрім того, згідно п. 3.9 вказаного договору від 12.09.2014 року продавець повинен надати покупцеві відвантажувальну документацію — калькуляцію витрат на вантаж завірену Торгово-Промисловою палатою країни походження товару, проте надана позивачем калькуляція не завірена Торгово-Промисловою палатою країни походження товару та видана на інший договір та іншу специфікацію до контракту, а саме на контракт від 12.06.2014 року № 20140612 та специфікацію № 2 від 14.08.2014 року, в наданому позивачем платіжному документі банку від 22.10.2014 року відсутнє посилання на інвойс.

Враховуючи зазначені обставини та положення Митного кодексу України, вважаю, що у митного органу цілком обґрунтовано виникли сумніви в достовірності наданих документів, що і стало підставою для запиту у позивача щодо надання протягом 10 днів додаткових документів.

Посилання апелянта на відсутність підстав у митного органу для витребування у позивача додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товару з огляду на те, що відповідачем встановлено розбіжності у документах, які не визнаються такими, на підставі яких може бути підтверджена митна вартість товару, спростовуються положеннями ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, за змістом якої декларантом одночасно з митною декларацією до митного органу подаються саме документи на підставі яких було визначено митну вартість заявленого до декларування товару і обраний метод її визначення, які і підлягають перевірці митним органом.

Перелік документів, які перевірялись відповідачем та щодо яких і встановлені розбіжності відповідають переліку документів, визначений ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, як документи, які підтверджують митну вартість товарів.

Також, враховую приписи ст. 53 Митного кодексу України в силу яких декларант зобов'язаний надати запитувані або інші наявні підтверджуючі документи у визначений термін та те, що додаткові документи позивачем не були надані.

Таким чином, враховуючи відсутність всіх документів, які б підтверджували митну вартість товару, не надання позивачем будь-яких додаткових документів на запит, в тому числі, будь-яких документів за власним бажанням, які спростовують виявлені розбіжності, митним органом правомірно, відповідно до приписів ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України не застосовано перший метод визначення митної вартості - за ціною договору.

Також, враховую те, що в обґрунтування заявленої митної вартості товару позивач не скористався своїм правом на надання відповідних документів у 80-денний термін після випуску товару у вільний обіг відповідно до ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України, та те, що у спірному рішенні наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості та послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

За таких обставин, вважаю, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Суддя М.П. Коваль