Постанова

від 09.06.2015 по справі 13895/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 червня 2015 р. № 13895/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Кікоян Г.О.,

за участю представника позивача - Несміян В.Є.,

представника відповідача - Чашей Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СТВ" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "СТВ" (далі по тесту - позивач, ТОВ фірма «СТВ») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі по тексту - відповідач, СДПІ) в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 000670848/0 від 15.09.2010 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість суму 777345, 83 грн., в тому числі 597958, 33 грн. за основним платежем та 179387, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

.Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.08.2010 року співробітниками Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ фірми "СТВ" з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2010 року по взаємовідносинам з ПП "Согласие", за результатами якої був складений акт від 30.08.2010 р.№ 3230/48-0/23146249, яким встановлено порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів з ПП "Согласие", які не спрямовані на реальне настання правових наслідків та п.п. 7.2.3. п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає до сплати у бюджет у розмірі 597958, 33 грн.

07.09.2010 р. підприємством ТОВ фірма "СТВ" було направлено в адресу начальника СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові заперечення до акту. 14.09.2010 р. ТОВ фірма "СТВ" було отримано відповідь про розгляд заперечень згідно якої висновок податкової інспекції про встановлене заниження податкового зобов'язання у сумі 597958, 33 грн. є правомірним.

Із зазначеним висновком акта перевірки та прийнятим на його підставі оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням позивач не погоджується, оскільки на його думку, до матеріалів справи надані всі необхідні первинній бухгалтерські документи, що свідчать про реальність вчинення господарської операції між ним та контрагентом - ПП «Согласие» та згідно яких він мав право на формування податкового кредиту у червні 2010 року в сумі 597958, 33 грн.

Відповідач надав до суду письмові заперечення проти позову в яких зазначив, що при дослідженні проведених операцій ТОВ фірма "СТВ" з ПП "Согласие" встановлені фактичні обставини, які спростовують реальність проведення господарських операцій, а відповідно і виникнення об'єкту оподаткування, на підставі яких позивачем визначені суми податкового кредиту, а саме: в ПП "Согласие" чисельність працюючих за 2 квартал 2010 року складає 7 чол. в штаті, 1 за сумісництвом; відповідно "Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України в розрізі контрагентів" платнику присвоєно стан " 9" (направлення відомостей про відсутність за місцем знаходження); наявні ОФ 2 групи в розмірі - 2,0 тис. грн., 3 групи в розмірі - 0,3 тис. грн.., 4 групи в розмірі - 6,9 тис. грн.

Крім того, податкову декларацію ПП «Согласие» з податку на додану вартість за червень 2010 року податковим органом не прийнято як податкову звітність.

Як зазначає відповідач, наявність у ТОВ фірми "СТВ" вищезазначених податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення привильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Право на податковий кредит у ТОВ фірми "СТВ" не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права у контрагента ПП "Согласие" - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено п. 4.1 ст. 4 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97 - ВР "Про податок на додану вартість", із змінами та доповненнями.

У судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, з підстав та мотивів, викладених в письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, оцінивши надані докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи позивач зареєстрований юридичною особою виконавчим комітетом Червонозаводської районної ради народних депутатів м. Харкова за №868 від 25.10.1993 року, станом на дату проведення перевірки перебував на податковому обліку в СДПІ з 01.09.2000 р. № 181 та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва платника ПДВ № 30010382.

30 серпня 2010 року фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові проведено перевірку позивача, за результатами якої був складений акт № 3230/48-0/23146249 від 30.08.2010 «Про результати невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СТВ» (код ЄДРПОУ 23146249) з питань правомірності формування податкового кредиту за червень 2010 року по взаємовідносинах з ПП "Согласие" (код ЄДРПОУ 32722611) та правильності обчислення ПДВ за червень 2010 року» (далі по тексту - акт перевірки).

Вказаним актом перевірки встановлено порушення ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з ПП "Согласие"; пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7, пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податкових зобов'язань по зазначеному податку за червень 2010 року на загальну суму 597958, 33 грн.

07.09.2010 р. ТОВ фірма "СТВ" було направлено в адресу начальника СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові письмові заперечення № 267 від 07.09.2010 р. до акта перевірки. 14.09.2010 р. ТОВ фірма "СТВ" було отримано листа від 10.09.2010 р. № 12771/10/48-035 «Про результати розгляду заперечення ТОВ фірма "СТВ" № 267 від 07.09.2010 р. на акт невиїзної документальної перевірки СДПІ ВПП у м. Харкові від 30.08.2010 р. № 3230/48-0/23146249, згідно якої висновок податкової інспекції про встановлене заниження податкового зобов'язання у сумі 597958, 33 грн. є правомірним.

В судовому засіданні представник позивача, пояснив, що в матеріалах справи знаходяться копії всіх первинних бухгалтерських документів, які стали підставою для віднесення підприємством суми податку на додану вартість до податкового кредиту по взаємовідносинам із ПП «Согласие», будь-які інші документи в підтвердження реальності здійснення господарських операцій, крім тих, що знаходяться в матеріалах справи, відсутні.

При судовому розгляді справи встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП "Согласие" (продавець) 03 червня 2010 року укладено договір купівлі-продажу №СО/СТВ-01, відповідно до якого ПП "Согласие" зобов'язалося передати у власність позивача, а той зобов'язався прийняти й оплатити товар по найменуванню, кількості та на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.3. вказаного договору продавець зобов'язаний передати покупцю документи на кожну партію товару, зокрема:

1.3.1 рахунок на оплату товару,

1.3.2 видаткову накладну,

1.3.3 податкову накладну.

У п. 3.1. встановлено базис поставки - FCA (франко - перевізник) згідно Інкотермс - 2000»

Загальна сума договору становить 10000000, 00 грн. (десять мільйонів гривень), в т.ч. ПДВ 20% - 1666666, 67 грн. (п. 4.2. договору).

У п. 5.5 договору встановлено, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється в місті передачі товару, вказаному у відповідному додатку до цього договору згідно п. 3.3 цього договору.

Пунктом 3.3 договору визначено, що місце передачі кожної партії товару буде зазначатися в додатках до цього договору, які будуть невід'ємними його частинами з монета підписання сторонами.

Місцезнаходження продавця: «юр. адрес: 62459, Харьковская обл., Харьковский р-н, п. Высокий, ул. Ощепкова, 52. Факт. адрес: 61022, г. Харьков, ул. Ивановская, 1». Покупець: «юр. адрес: 61001, г. Харьков, пр. Гагарина, 15. Факт. адрес: 62490, Харьковский р-н, п. Коммунар, ул. Озерная, 9» (п. 10 договору).

23.06.2010 року сторонами був підписаний додаток до договору купівлі-продажу №СО/СТВ-01 від 03.06.2010 р., відповідно до якого загальна вартість товару 3810000, 00 грн.+/- 10%, в тому числі ПДВ 635000, 00 грн. +/- 10% (п. 1).

У п. 2 Зазначено, що якість товару повинна відповідати ДСТУ 4492:2005.

Умови постачання - FCA м. Слав'янськ (Донецька обл.), згідно Інкотермс - 2000. Місце передачі товару:Україна, 874112, Донецька обл., м. Слав'янськ, вул. Свободи, 85 (ЗАТ «Слав'янськолія).

Як стверджує позивач 29 червня 2010 року позивач отримав від ПП "Согласие" товар за договором № СО/СТВ-01 від 03.06.2010 року на загальну суму 3587750, 00 грн., в тому числі ПДВ - 597958, 33 грн. Зазначена сума з податку на додану вартість була віднесена позивачем до складу податкового кредиту та відповідним чином відображена в декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, поданої до податкової інспекції.

На думку позивача, факт реальності здійснення господарської операції підтверджується наданими до суду копіями документів, а саме: видаткової накладної № РН-2/29/06 від 29.06.2010 р., акта приймання - передачі №1 від 23.07.2010 р., податкової накладної № 149 від 29.06.2010 р., виписок по особовим рахункам ПАТ «Альфа-Банк» за 24.09.2010 р., 27.09.2010 р., 28.09.2010 р., 29.09.2010 р.

На думку позивача подальша реалізація придбаного ним товару підтверджується копіями договору комісії № 1-КА/СТВ-2010 від 01.07.2010 р. з УАСП ТОВ «Каіс» (м. Харків, вул. Іванівська, 1), специфікації № 1 до нього, акта приймання передачі- товару на комісію від 23.07.2010 р., акта приймання-передачі робіт (надання послуг) від 31.07.2010 р., детальної розшифровки витрат комісіонера, що підлягають компенсації комітентом, квитанція про приймання вантажу № 52235088 від 23.07.2010 р., експортної декларації від 10.09.2010 р.

Суд погоджується з висновком СДПІ про заниження позивачем суми ПДВ в розмірі 597958, 33 грн. за червень 2010 року, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, на виконання умов договору позивачем не додано до матеріалів справи копії рахунку на оплату товару (п. п. 1.3.1), що віднесено до обов'язку продавця.

Згідно термінів Інкотермс -2000 FCA (…named place) англ. Free Carrier, або Франко перевізник (…назва місця) - термін інкотермс, який означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов'язання з навантаження й розвантаження товару в даному місці. Якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.

Так, позивачем до матеріалів справи не надано документів, що свідчать про фактичне переміщення товару у просторі - товарно-транспортні накладні, подорожні листи вантажного автомобіля та інших документів про доставку товару до м. Слав'янськ Донецької області.

Згідно ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Абзацом 5 розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363 (далі по тексту - Правила), в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення.

Вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку (абз.6 розд. 1 Правил).

Договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання (абз. 7 розд. 1 Правил).

Дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу (абз. 8 розд. 1 Правил).

Перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування (абз. 17 розд. 1 Правил).

Подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство (абз. 18 розд. 1 Правил).

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (абз. 27 розд. 1 Правил).

Пунктом 11.5. Правил передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Таким чином, позивачем не підтверджено факту самого транспортування та витрати на нього. Таким чином, суд робить висновок про відсутність доказів транспортування товару у відповідності до умов договору купівлі-продажу №СО/СТВ-01 від 03.06.2010 р.

Крім того, до матеріалів справи не надано доказів зберігання поставленого продавцем товару у м. Слав'янськ Донецької області: договори оренди відповідних ємностей, договори зберігання, акти приймання -передачі олії на зберігання тощо. Відсутні дані про зберігача олії та наявність складських та матеріально-технічних можливостей зберігання соняшникової олії.

Також, на підтвердження отримання товару від продавця позивачем не було надано копії журналу реєстрації довіреностей.

Так, згідно наказу Міністерства фінансів України від 05.05.2008 N 647, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 р. N 445/15136, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, було затверджено Зміни до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 N 99 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.96 за N 293/1318. Згідно цього наказу пункт 3 Інструкції викладено в такій редакції:"3. Бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною".

Крім того, пунктом 6 Інструкції визначено, що довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Як доказ отримання товару, позивачем не було надано копії журналу реєстрації довіреностей. Крім того, довіреності та журнал реєстрації довіреностей не надавалися податковому органу на перевірку.

При дослідженні видаткової накладної № РН-2/29/06 від 29.06.2010 р. судом встановлено, що в ній відсутній такий обов'язковий реквізит, первинного бухгалтерського документа, як місце його складання.

Так, частиною другою ст. 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону).

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, назву документа, дату, місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, зокрема - місце складання.

Всупереч наведеним нормам видаткова накладна не містить місця її складання, що унеможливлює встановити місце отримання товару.

До того ж, згідно акта приймання - передачі товару №1 до договору купівлі-продажу №СО/СТВ-01 від 03.06.2010 р. передача товару відбулася за адресою: Україна, 874112, Донецька обл., м. Слав'янськ, вул. Свободи, 85, зі всіма необхідними документами. При цьому зазначений акт складений - 23.07.2010 року, що не співпадає із датою, як стверджує позивач, передачі товару згідно видаткової накладної № РН-2/29/06 від 29.06.2010 р., що також ставить під сумнів отримання зазначеного товару позивачем саме у червні 2010 року.

Також, як слідує з акта від 23.07.2010 року прийому-передачі товару №1 до договору купівлі-продажу №СО/СТВ-01 від 03.06.2010 р. передача товару відбулася за адресою: Україна, 874112, Донецька обл., м. Слав'янськ, вул. Свободи, 85, зі всіма необхідними документами.

При цьому, позивачем не надано документів, які б свідчили про відрядження особи до м. Слав'янськ Донецької області як 29.06.2010 р. (дата видаткової накладної № РН-2/29/06), так і 23.07.2010 року (дата акта прийому-передачі товару №1 до договору купівлі-продажу №СО/СТВ-01).

Так, доказами відрядження є наказ, витяг зі спеціального журналу за формою згідно з додатком 1 до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну № 59 від 1.03.1998 р., докази видачі авансу на відрядження, посвідчення про відрядження.

Крім того, позивачем не надано документів, що підтверджують відображення операцій з придбання та оприходування товару, зберігання та подальшої реалізації у бухгалтерському обліку.

Так, в статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. №168/704 визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Також, відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Мінфіну від 30.11.1999, № 291 на рахунку 28 "Товари" ведеться облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу. Цей рахунок використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства і організації, а також підприємства громадського харчування. Рахунок 28 "Товари" має такі субрахунки, зокрема, 281 "Товари на складі".

Далі суд зазначає, що на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" ведеться облік розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконанні роботи і надані послуги. На субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками.

Як вбачається з акта приймання - передачі товару від 23.07.2010 р. до договору купівлі - продажу № СО/СТВ-01 від 03.06.2010 р. якість товару відповідає ДСТУ 4492:2005, натомість відповідних доказів, як-то сертифікатів та інш., до суду не надано.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що докази фактичної поставки продавцем ПП "Согласие" до позивача та отримання останнім товару відсутні.

Також відсутні докази подальшого використання придбаного у контрагента товару, зокрема, на порушення вимог частини 1 ст. 1022 ЦК України, де визначено, що після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії, позивачем не надано до суду звіту комісіонера - УАСП ТОВ «Каіс».

Крім того, відсутні докази направлення працівника позивача у відрядження до м. Слав'янськ Донецької області для передачі товару представнику комісіонера зі складу, не надано доказів того на підставі якого дозвільного (розпорядчого) документа склад відпустив товар комісіонеру.

В підтвердження транспортування товару зі складу до Миколаївської митниці для здійснення митних процедур позивачем не надано акта № ОУ - 0000095 від 26.07.2010 р. на перевезення олії соняшникової 771, 50 т., а також первинних бухгалтерських документів, які б свідчили про те, що у вищевказаній кількості олії на експорт також містилася кількість 565, 00 т., придбана саме у ПП «Согласие», тобто вказаний товар неможливо ідентифікувати за наданими копіями документів, які містяться в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що при дослідженні проведених операцій ТОВ фірма "СТВ" з ПП "Согласие" встановлені фактичні обставини, які спростовують реальність проведення господарських операцій, а відповідно і виникнення об'єкту оподаткування, на підставі яких позивачем визначені суми податкового кредиту, а саме: в ПП "Согласие" чисельність працюючих за 2 квартал 2010 року складає 7 чол. в штаті, 1 за сумісництвом; відповідно "Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України в розрізі контрагентів" платнику присвоєно стан " 9" (направлення відомостей про відсутність за місцем знаходження); наявні ОФ 2 групи в розмірі - 2,0 тис. грн., 3 групи в розмірі - 0,3 тис. грн.., 4 групи в розмірі - 6,9 тис. грн.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на постанову Харківського окружного адміністративного суду 17.09.2010 р. № 2-а- 10684/10/2070, якою адміністративний позов приватного підприємства "Согласие" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання дій незаконними та зобов'язати вчинити певні дії був задоволений: визнано дії Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області щодо неприйняття податкової декларації з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року, податкових декларацій з податку на додану вартість за червень та липень 2010 року - незаконними та зобов'язано Харківську об'єднану державну податкову інспекцію у Харківській області прийняти та зареєструвати в електронній базі податкової звітності приватного підприємства "Согласие" податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року, податкові декларації з податку на додану вартість за червень та липень 2010 року, оскільки ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2010 р. у зазначеній справі постанову суду було скасовано, а позовну заяву залишено без розгляду, при цьому в мотивувальній частині ухвали зазначено про те, що колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції.

Суд зазначає, що наявність у ТОВ фірми "СТВ" вищезазначених податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Право на податковий кредит у ТОВ фірми "СТВ" не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права у контрагента ПП "Согласие" - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено п. 4.1 ст. 4 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97 - ВР "Про податок на додану вартість", в редакції, який він діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про додаток на додану вартість", із змінами і доповненнями, зазначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про додаток на додану вартість", із змінами і доповненнями "податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом та одночасно розрахунковим документом. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків".

Пунктом 1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР зазначено, що господарською діяльністю визнається будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

На підставі п.7.1 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно до п. 1.7 ст. 1 Закону „Про податок на додану вартість", податковий кредит - це суми, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

Пунктом 7.5 ст.7 зазначеного Закону передбачено, що датою виникнення платника податку в оплату податку товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ст. ст. 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 року № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Здійснення поставки товару на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік

Отже, суд дійшов висновку, що у ревізуємий період позивачем по справі завищено податковий кредит з податку на додану вартість шляхом включення до складу податкового кредиту витрат за договором позивача з ПП "Согласие".

Відповідно ч. 3 ст. 2 КАС України,у справах щодо оскарження рішень,дій чи бездіяльності суб"єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі,у межах повноважень та у спосіб,що передбачені Конституцією та законами України; обгрунтовано,тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За зазначених обставин, суд, вважає,що оскаржуване повідомлення - рішення відповідає зазначеним вище критеріям,тому не підлягає скасуванню.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно скасування податкового повідомлення-рішення № 000670848/0 від 15.09.2010 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість суму 777345, 83 грн., як такого, що винесене з порушенням норм діючого законодавства України, не підтверджуються матеріалами справи, спростовані відповідачем, а відтак не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СТВ" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.