Ухвала

від 22.07.2015 по справі 13895/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 р.Справа № 13895/10/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Яковенка М.М.

Суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання Клочко Ю.О.

за участю:

представника позивача Несміян В.Є.

представника відповідача Ковальчук Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СТВ» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 року по справі № 13895/10/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СТВ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «СТВ» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (з урахуванням його уточнення а.с.46-47 т.1) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі-відповідач), в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 000670848/0 від 15 вересня 2010 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість суму 777345, 83 грн., в тому числі 597958, 33 грн. за основним платежем та 179387, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками повторного перегляду, після перегляду справи Вищим адміністративним судом України відповідно до ухвали від 06.04.2015 року про направлення справи на новий розгляд, Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 року у справі № 13895/10/2070 відмовлено у задоволенні позову (а.с. 22-30 т.2).

Позивач не погодившись з судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги (а.с.). Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт посилається на те, що постанова суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без з'ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Апелянт наголошує на реальній товарності господарських операцій у червні 2010 році щодо постачання соняшникової олії від контрагента ПП «Согласие».

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги, просив постанову суду залишити без змін. Подані письмові заперечення.

Під час судового засідання з огляду на реорганізацію прийняте рішення про заміну сторони відповідача з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач зареєстрований юридичною особою виконавчим комітетом Червонозаводської районної ради народних депутатів м. Харкова за №868 від 25 жовтня 1993 року, станом на дату проведення перевірки перебував на податковому обліку в СДПІ з 01 вересня 2000 р. № 181 та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва платника ПДВ № 30010382.

30 серпня 2010 року фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові проведено перевірку позивача, за результатами якої був складений акт № 3230/48-0/23146249 від 30 серпня 2010 року «Про результати невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СТВ» (код ЄДРПОУ 23146249) з питань правомірності формування податкового кредиту за червень 2010 року по взаємовідносинах з ПП "Согласие" (код ЄДРПОУ 32722611) та правильності обчислення ПДВ за червень 2010 року» (далі по тексту - акт перевірки).

Вказаним актом перевірки встановлено порушення ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з ПП "Согласие"; пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7, пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податкових зобов'язань по зазначеному податку за червень 2010 року на загальну суму 597 958, 33 грн.

07 вересня 2010 року ТОВ фірма "СТВ" направлено в адресу начальника СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові письмові заперечення № 267 від 07 вересня 2010 року до акта перевірки. 14 вересня 2010 року ТОВ фірма "СТВ" отримало листа від 10 вересня 2010 року № 12771/10/48-035 «Про результати розгляду заперечення ТОВ фірма "СТВ" № 267 від 07 вересня 2010 року на акт невиїзної документальної перевірки СДПІ ВПП у м. Харкові від 30 серпня 2010 року № 3230/48-0/23146249, згідно якої висновок податкової інспекції про встановлене заниження податкового зобов'язання у сумі 597958, 33 грн. є правомірним.

На підставі Акту перевірки від 30.08.2010 року, відповідачем сформовано податкове повідомлення - рішення за Формою «Р» від 15 вересня 2010 року за №0000670848/0, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 777345, 83 грн., з яких: 597958, 33 грн. основного зобов'язання, та 179387, 50 грн. суми штрафної (фінансової) санкції (а.с.16).

Позивач наголошує та доводить факт реальності здійснення господарської операції з ПП «Согласие» копіями документів, а саме: видатковою накладною №РН-2/29/06 від 29.06.2010 р., актом приймання - передачі №1 від 23.07.2010 р., податковою накладною № 149 від 29.06.2010 р., випискою по особовим рахункам ПАТ «Альфа-Банк» за 24.09.2010 р., 27.09.2010 р., 28.09.2010 р., 29.09.2010 р.

Подальша реалізація придбаного ним товару підтверджується копіями договору комісії № 1-КА/СТВ-2010 від 01.07.2010 р. з УАСП ТОВ «Каіс» (м. Харків, вул. Іванівська, 1), специфікації № 1 до нього, акта приймання передачі- товару на комісію від 23.07.2010 р., акта приймання-передачі робіт (надання послуг) від 31.07.2010 р., детальної розшифровки витрат комісіонера, що підлягають компенсації комітентом, квитанція про приймання вантажу № 52235088 від 23.07.2010 р., експортної декларації від 10.09.2010 р.

В той же час, колегія суддів зазначає, що наведені документи по господарським взаємовідносинам позивача та з ПП «Согласие» не підтверджують факт товарності господарської операції за червень 2010 рік з придбання соняшникової олії, та як наслідок відсутності правових підстав для формування показників податкової звітності з ПДВ за зазначений спірний період.

Як встановлено за матеріалами справи, що між позивачем (покупець) та ПП "Согласие" (продавець) 03 червня 2010 року укладено договір купівлі-продажу №СО/СТВ-01, відповідно до якого ПП "Согласие" зобов'язалося передати у власність позивача, а той зобов'язався прийняти й оплатити товар по найменуванню, кількості та на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.3. вказаного договору продавець зобов'язаний передати покупцю документи на кожну партію товару, зокрема:

1.3.1 рахунок на оплату товару, 1.3.2 видаткову накладну, 1.3.3 податкову накладну.

У п. 3.1. встановлено базис поставки - FCA (франко - перевізник) згідно Інкотермс - 2000»

Загальна сума договору становить 10000000, 00 грн. (десять мільйонів гривень), в т.ч. ПДВ 20% - 1666666, 67 грн. (п. 4.2. договору).

У п. 5.5 договору встановлено, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється в місті передачі товару, вказаному у відповідному додатку до цього договору згідно п. 3.3 цього договору.

Пунктом 3.3 договору визначено, що місце передачі кожної партії товару буде зазначатися в додатках до цього договору, які будуть невід'ємними його частинами з монета підписання сторонами.

Місцезнаходження продавця: «юр. адрес: 62459, Харьковская обл., Харьковский р-н, п. Высокий, ул. Ощепкова, 52. Факт. адрес: 61022, г. Харьков, ул. Ивановская, 1». Покупець: «юр. адрес: 61001, г. Харьков, пр. Гагарина, 15. Факт. адрес: 62490, Харьковский р-н, п. Коммунар, ул. Озерная, 9» (п. 10 договору).

23 червня 2010 року сторонами був підписаний додаток до договору купівлі-продажу №СО/СТВ-01 від 03 червня 2010 року, відповідно до якого загальна вартість товару 3 810 000, 00 грн.+/- 10%, в тому числі ПДВ 635000, 00 грн. +/- 10% (п. 1).

У п. 2 Зазначено, що якість товару повинна відповідати ДСТУ 4492:2005.

Умови постачання - FCA м. Слав'янськ (Донецька обл.), згідно Інкотермс - 2000. Місце передачі товару: Україна, 874112, Донецька обл., м. Слав'янськ, вул. Свободи, 85 (ЗАТ «Слав'янськолія).

На загальну суму 3 587 750 грн. відповідно до Договору від 03.06.2010 р. на масло соняшникове нерафіноване у кількості 565.000 т. ПП «Согласие» виписана видаткова накладна №РН-2/29/06 від 29 червня 2010 року. Видаткову накладну складено та підписано директором продавця, отримав - ОСОБА_3

Згідно акта приймання - передачі товару №1 до договору купівлі-продажу №СО/СТВ-01 від 03 червня 2010 року передача товару відбулася за адресою: Україна, 874112, Донецька обл., м. Слав'янськ, вул. Свободи, 85, зі всіма необхідними документами. При цьому зазначений акт складений - 23 липня 2010 року, що не співпадає із датою, як стверджує позивач, передачі товару згідно видаткової накладної № РН-2/29/06 від 29 червня 2010 року, що обґрунтовано ставить під сумнів отримання зазначеного товару позивачем саме у червні 2010 року.

Також, як слідує з акта від 23 липня 2010 року прийому-передачі товару №1 до договору купівлі-продажу №СО/СТВ-01 від 03 червня 2010 року передача товару відбулася за адресою: Україна, 874112, Донецька обл., м. Слав'янськ, вул. Свободи, 85, зі всіма необхідними документами.

Сплата за придбаний товар підтверджується виписки з банківських рахунків, що знаходяться в матеріалах справи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який підтримав висновки СДПІ про заниження позивачем суми ПДВ в розмірі 597958, 33 грн. за червень 2010 року, виходячи з наступного.

Колегія суддів зазначає, що спірним питанням (що складає предмет доказування) в межах справи є надання належної обґрунтованої оцінки щодо доведеності або недоведеності з боку позивача щодо правомірності формування податкового кредиту, та як наслідок з боку відповідача прийнятого ним на підставі акту перевірки спірного податкового повідомлення - рішення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена не лише положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), але ж підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами.

З огляду на положення статей 1, 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про податок на додану вартість», аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, на виконання умов договору позивачем не додано до матеріалів справи копії рахунку на оплату товару (п. п. 1.3.1), що віднесено до обов'язку продавця.

Згідно термінів Інкотермс -2000 FCA (…named place) англ. Free Carrier, або Франко перевізник (…назва місця) - термін інкотермс, який означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов'язання з навантаження й розвантаження товару в даному місці. Якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.

Позивачем до матеріалів справи також не надано жодного документів, що свідчать про фактичне переміщення товару у просторі - товарно-транспортні накладні, подорожні листи вантажного автомобіля та інших документів про доставку товару від поставщика до м. Слав'янськ Донецької області.

Згідно ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 № 488/346 і введені в дію з 01.01.1996.

Відповідно до пункту 2 зазначеного наказу, застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно розділу 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського: оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.4 Правил встановлено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

У відповідності до п. 11.7 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передаються Перевізнику.

Таким чином, товарно-транспортна накладна, або інший документ транспортування ( в залежності від способу доставки) належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у разі, коли сторони не визначають у договорі поставки порядок приймання - передачі продукції, застосовуються положення Інструкції про порядок приймання -продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджені постановами Державного арбітражу Союзу РСР від 15.06.1965 року №п-6 від 25.04.1966 р. №п-7.

Зазначеною Інструкцією також встановлено обов'язок отримувача товару затребувати від поставщика складання комерційного акту, відмітки на ТТН або складання акту при доставці продукції. Приймання товару по кількості проводиться відповідно транспортними і супровідними документами. Якщо товар доставляється вантажним автомобілем, таким документом є товарно-транспортна накладна, в які повинні бути відмітки відправника товару та його утримувача.

Як встановлено судом першої інстанції, поставка товару здійснювалася на умовах постачання - FCA м. Слав'янськ (Донецька обл.), згідно Інкотермс - 2000. Місце передачі товару: Україна, 874112, Донецька обл., м. Слав'янськ, вул. Свободи, 85 (ЗАТ «Слав'янськолія), що означає, що продавець доставить вантаж, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Будь-яких сертифікатів на такий товар надано не було.

Як було встановлено, позивач за договором придбав соняшникову олію. Колегія суддів звертає увагу (з огляду на документи позивача) на об'єми здійснених поставок ТМЦ та зазначає, що позивачем не було надано ні податковому органу на час проведених перевірок, ні суду першої або апеляційної інстанції жодного документу (товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання товарів у разі транспортування товару вантажним автотранспортом; комплекту перевізних документів у разі транспортування товару залізною дорогою (накладної, дорожня відомість, корінець дорожньої відомості, квитанції про приймання вантажу); актів вантажно-розвантажувальних робіт, будь - яких інших документів, які б підтверджували факт постачання товару на загальну суму 3 587 750 грн. ( у т.ч. ПДВ 597 958, 33 грн.). Зазначені поставки олії є дуже значними показниками не тільки за об'ємом, але ж і за кількістю, за масою. А тому у податкового органу виникло обґрунтоване питання щодо доведеності з боку позивача документами первинного обліку факту поставки товару у відповідності до умов договору купівлі-продажу №СО/СТВ-01 від 03.06.2010 р.

Доводи представника позивача-апелянта про придбання товару за місцем його знаходження, та продовження його зберігання у цьому місці, а тому відсутні були документи про перевезення є безпідставними. Це спростовується не тільки правилами доставки товару, яке визначено сторонами, а також відсутністю будь-яких інших обов'язкових, в такому випадку документів, які б підтверджували рух товару до пункту навантаження, розвантаження, тару, їх зберігання, заміри або зважування товару для встановлення об'єму та кількості, його якості.

Колегія судів вважає, що позивач за умови реальності господарських відносин з контрагентом ПП «Согласие», при чому такі відносини мають значну грошову вираженість та економічну спрямованість на отримання прибутку, не був позбавлений можливості (при чому розгляд справи здійснюється протягом значного часу), для уникнення негативних наслідків не тільки в економічному сенсі для підприємства, а в тому числі щодо уникнення проблемних питань кримінальної відповідальності, запросити у свого контрагента, яка здійснювала поставку товару необхідні документи, що підтверджують таку поставку, в тому числі відповідних сертифікатів.

Колегія суддів зазначає, що відсутність документів, що підтверджують факт перевезення товару, та інших перелічених вище вказує на фіктивність відповідної господарської операції. Наданими позивачем документами первинного бухгалтерського та податкового обліку не підтверджується фактичний рух товару від продавця до покупця.

Колегія суддів зазначає, що позивачем жодним чином не доведено перед судом належними доказами, що складають предмет позовних вимог, наявність постачання товару від контрагента до позивача. Позивачем не доведено не місце завантаження, транспортування, тобто його переміщення в межах матеріального світу та часу, його розвантаження, довіреності на видачу та отримання товару.

В підтвердження транспортування товару зі складу до Миколаївської митниці для здійснення митних процедур позивачем не надано акта № ОУ - 0000095 від 26.07.2010 р. на перевезення олії соняшникової 771, 50 т., а також первинних бухгалтерських документів, які б свідчили про те, що у вищевказаній кількості олії на експорт також містилася кількість 565, 00 т., придбана саме у ПП «Согласие», тобто вказаний товар неможливо ідентифікувати за наданими копіями документів, які містяться в матеріалах справи.

Сам факт перерахування коштів на користь контрагента, формальне документування та подальша реалізація такого виду товару за допомогою УАСП ТОВ «Каіс», ще не підтверджує сам факт придбання такої олії саме у ПП «Согласие».

До того ж, як зазначив представник позивача, ПП «Согласие» не є товаровиробником зазначеної продукції.

Крім того, до матеріалів справи не надано доказів зберігання поставленого продавцем товару у м. Слав'янськ Донецької області: договори оренди відповідних ємкостей, договори зберігання, акти приймання - передачі олії на зберігання тощо. Відсутні дані про зберігача олії та наявність складських та матеріально-технічних можливостей зберігання соняшникової олії.

Також, на підтвердження отримання товару від продавця позивачем не було надано копії журналу реєстрації довіреностей.

Так, згідно наказу Міністерства фінансів України від 05.05.2008 N 647, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 р. N 445/15136, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, було затверджено Зміни до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 N 99 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.96 за N 293/1318. Згідно цього наказу пункт 3Інструкції викладено в такій редакції:"3. Бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною".

Крім того, пунктом 6 Інструкції визначено, що довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Як доказ отримання товару, позивачем не було надано копії журналу реєстрації довіреностей. Крім того, довіреності та журнал реєстрації довіреностей не надавалися податковому органу на перевірку.

При дослідженні видаткової накладної № РН-2/29/06 від 29.06.2010 р. судом встановлено, що в ній відсутній такий обов'язковий реквізит, первинного бухгалтерського документа, як місце його складання, що суперечить п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу, що згідно акта приймання - передачі товару №1 до договору купівлі-продажу №СО/СТВ-01 від 03.06.2010 р. передача товару відбулася за адресою: Україна, 874112, Донецька обл., м. Слав'янськ, вул. Свободи, 85, зі всіма необхідними документами. При цьому зазначений акт складений - 23.07.2010 року, що не співпадає із датою, як стверджує позивач, передачі товару згідно видаткової накладної № РН-2/29/06 від 29.06.2010 р., що також ставить під сумнів отримання зазначеного товару позивачем саме у червні 2010 року.

Також, як слідує з акта від 23.07.2010 року прийому-передачі товару №1 до договору купівлі-продажу №СО/СТВ-01 від 03.06.2010 р. передача товару відбулася за адресою: Україна, 874112, Донецька обл., м. Слав'янськ, вул. Свободи, 85, зі всіма необхідними документами.

При цьому, позивачем ні до перевірки, ні до судів першої або апеляційної інстанцій не надано жодних документів, які б свідчили про відрядження особи до м. Слав'янськ Донецької області як 29 червня 2010 року (дата видаткової накладної № РН-2/29/06), так і 23 липня 2010 року (дата акта прийому-передачі товару №1 до договору купівлі-продажу №СО/СТВ-01).

Крім того, позивачем з огляду на положення Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Мінфіну від 30.11.1999, № 291, не надано документів, що підтверджують відображення операцій з придбання та оприходування товару, зберігання та подальшої реалізації у бухгалтерському обліку.

Як вбачається з акта приймання - передачі товару від 23.07.2010 р. до договору купівлі - продажу № СО/СТВ-01 від 03.06.2010 р. якість товару відповідає ДСТУ 4492:2005, натомість відповідних доказів, як-то сертифікатів та інш., до суду не надано.

При дослідженні проведених операцій ТОВ фірма "СТВ" з ПП "Согласие", суд першої інстанції також обґрунтовано врахував сам суб'єкт контрагента ПП "Согласие", в якому чисельність працюючих за 2 квартал 2010 року складало 7 чол. в штаті, 1 за сумісництвом; відповідно "Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України в розрізі контрагентів" платнику присвоєно стан " 9" (направлення відомостей про відсутність за місцем знаходження); наявні ОФ 2 групи в розмірі - 2,0 тис. грн., 3 групи в розмірі - 0,3 тис. грн.., 4 групи в розмірі - 6,9 тис. грн.

Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання позивача на постанову Харківського окружного адміністративного суду 17.09.2010 р. № 2-а- 10684/10/2070, якою адміністративний позов приватного підприємства "Согласие" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання дій незаконними та зобов'язати вчинити певні дії був задоволений: визнано дії Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області щодо неприйняття податкової декларації з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року, податкових декларацій з податку на додану вартість за червень та липень 2010 року - незаконними та зобов'язано Харківську об'єднану державну податкову інспекцію у Харківській області прийняти та зареєструвати в електронній базі податкової звітності приватного підприємства "Согласие" податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року, податкові декларації з податку на додану вартість за червень та липень 2010 року, оскільки ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2010 р. у зазначеній справі постанову суду було скасовано, а позовну заяву залишено без розгляду, при цьому в мотивувальній частині ухвали зазначено про те, що колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції.

Крім того, як правильно зазначив суд, що наявність у ТОВ фірми "СТВ" податкової накладної від 29.06.2010 року виписаною ПП «Согласие» є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Право на податковий кредит у ТОВ фірми "СТВ" не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права у контрагента ПП "Согласие" - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено п. 4.1 ст. 4 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97 - ВР "Про податок на додану вартість", в редакції, який він діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про додаток на додану вартість", із змінами і доповненнями, зазначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про додаток на додану вартість", із змінами і доповненнями "податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом та одночасно розрахунковим документом. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків".

Пунктом 1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР зазначено, що господарською діяльністю визнається будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

На підставі п.7.1 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно до п. 1.7 ст. 1 Закону „Про податок на додану вартість", податковий кредит - це суми, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

Пунктом 7.5 ст.7 зазначеного Закону передбачено, що датою виникнення платника податку в оплату податку товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів за наслідками апеляційного перегляду справи, з урахуванням усіх наявних в матеріалах справи доказах у їх взаємній сукупності, вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про доведеність безтоварності правочину у червні 2010 року між позивачем та ПП «Согласие», а тому має місце незаконне формування податкового кредиту з ПДВ у сумі 597 958 грн.

Відсутність належних документів, які б підтверджували реальність здійсненої господарської операції, вказує на неправомірність формування за наслідками безтоварної операції показників податкового обліку. З наведених підстав оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем у межах наданих повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно, а тому не підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, з огляду на недоведеність позивачем обставин, що мають значення для справи, приводить колегію суддів до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СТВ» - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 року по справі № 13895/10/2070- залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 22 липня 2015 року. У повному обсязі складена 24 липня 2015 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М. Судді (підпис) (підпис) Лях О.П. Старосуд М.І.