Постанова

від 08.06.2015 по справі 820/2521/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

08 червня 2015 р. Справа № 820/2521/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Нуруллаєва І.С.

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участю представника позивача - Запорожець Д.В.,

представника відповідача - Мосійчук Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом акціонерного товариства закритого типу "Борівський молокозавод" до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Акціонерне товариство закритого типу "Борівський молокозавод", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 09.10.2014 року № 0000032220 на суму 632 328,00 гривень;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 09.10.2014 року № 0000042220 на суму 2040,00 гривень.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 18.12.2014 року № 0000062220 на суму 4201,68 гривень.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що акціонерне товариство закритого типу "Борівський молокозавод" перебуває на обліку в Ізюмській ОДПІ ГУМ у Харківській області з 24.04.1999 року. Постановою Господарського суду Харківської області від 06.09.2012 року позивача визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Фахівцями відповідача на підставі акту від 28.08.2015 року №762/2220/23007186 про результати документальної позапланової виїзної перевірки акціонерного товариства закритого типу "Борівський молокозавод" з питань дотримання вимог валютного законодавства за період 01.10.2010 року по 31.07.2014 року винесено податкові повідомлення-рішення від 09.10.2014 року № 0000032220 на суму 632 328,00 гривень, від 09.10.2014 року № 0000042220 на суму 2040,00 гривень, від 18.12.2014 року № 0000062220 на суму 4201,68 гривень. На думку позивача, зазначені податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідач, Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області у наданих до суду письмових запереченнях проти позову заперечував та зазначив, що документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення акціонерного товариства закритого типу "Борівський молокозавод" положень ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року та ст. 16 Декрету КМУ від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» внаслідок чого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з огляду на що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі .

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував та просив в їх задоволенні відмовити через необґрунтованість.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач, акціонерне товариство закритого типу "Борівський молокозавод" зареєстровано в якості юридичної особи 29.12.1998 року, що підтверджено наявною в матеріалах справи копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та з 14.09.2012 року перебуває в стані припинення за судовим рішенням про визнання юридичної особи банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури від 06.09.2012 року за справою №5023/1742/11 (а.с.94-96).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців акціонерним товариством закритого типу "Борівський молокозавод" (код ЄДРПОУ - 23007186) здійснюється такі види діяльності: 15.51.0 перероблення молока та виробництво сиру; 51.19.0 посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; 51.21.0 оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; 51.33.0 оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами; 52.27.1 роздрібна торгівля молоком, молочними продуктами та яйцями; 51.90.0 інші види оптової торгівлі.

Судом встановлено, що фахівцями Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі наказу від 14.08.2014 року № 383 «Щодо проведення позапланової невиїзної перевірки акціонерного товариства закритого типу "Борівський молокозавод" в період з 22.08.2014 року по 29.08.2014 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірки позивача.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 28.08.2014 року №765/2220/23007186 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки акціонерного товариства закритого типу "Борівський молокозавод" (код за ЄДРПОУ 23007186) з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.10.2010 по 31.07.2014 року (а.с.28).

Суд зазначає, що статтями 75, 76 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Статтею 79 ПК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Позивачем листами направлено відповідні документи до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області для проведення перевірки

Під час проведення перевірки встановлено порушення платником податків вимог ст. 2 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із змінами та доповненнями (перевищення 180 днів з моменту здійснення авансового платежу). Кількість прострочених днів становить 1571 та ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів Україні від 19.02.1993 № 15-93 «Про систем валютного регулювання і валютного контролю» зі змінами та доповненнями акціонерного товариства закритого типу «Борівський молокозавод» не подано до Ізюмської ОДПІ при наявності валютних цінностей за межами України Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходься за її межами.

Не погодившись з висновками викладеними в акті перевірки позивачем направлено до відповідача заперечення на акт перевірки листом від 02-01/504 від 29.09.2014 року (а.с. 29-32). Листом від 07.10.2014 року №3119/10/20-14-22-19 «Про результати розгляду заперечень до акта перевірки від 28.08.2014 року № 762/2220/230007186» заперечення залишено без задоволення, а акт перевірки без змін. (а.с. 33-38)

На підставі вищезазначеного акту винесено податкові повідомлення-рішення від 09.10.2014 року № 0000032220 на суму 632 328,00 гривень за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності; від 09.10.2014 року № 0000042220 на суму 2040,00 гривень за платежем : штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства .

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем направлено скаргу до Головного управління Міндоходів у Харківській області (а.с.42-46). Рішенням про результати розгляду скарги податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення ( а.с. 47-51).

Податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 18.12.2014 року № 0000062220 на суму 4201,68 гривень за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем направлено скаргу до Державної фіскальної служби України (а.с.53- 58). Рішенням про результати розгляду скарги від 24.02.2015 року №3984/6/99-99-10-01-04-25 податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

Між акціонерним товариством «Елекстер» та АТЗТ «Борівський молокозавод» 25.09.2009 року укладено Договір №090908, відповідно до умов якого продавець (Акціонерне товариство «Елекстер») продає, а покупець (АТЗТ «Борівський молокозавод») купує визначене договором обладнання, в кількості, за ціною та найменуванням, відповідно до додатку 1 договору (а.с.109-117).

Відповідно до п.2 договору №090908 загальна вартість товару складає 336 869,76 ЄВРО 76 ЄВРО центів.

Відповідно до пункту 10.7 Договору № 090908, право власності переходить від продавця до покупця з моменту передачі товару за товарно-транспортною накладною.

Відповідно до п. 10.7 Договору №090908 Обладнання є рухомим майном та перебуває в заставі виключно у АТ «Елекстер» до моменту виконання повної оплати АТЗТ «Борівський молокозавод» вартості обладнання.

Платіжним дорученням № 1 від 12.10.2009 року АТЗТ «Борівський молокозавод» здійснило передплату за обладнання АТ «Елекстер» на суму 60 000,00 Євро (а.с.119-120).

На виконання умов зазначеного договору, 03 грудня 2009 року АТ «Елекстер» передало обладнання АТЗТ «Борівський молокозавод», що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною № 0080 від 03.12.2009 року (а.с. 118).

Господарським судом Харківської області 17.03.2011 року за заявою АТЗТ «Борівський молокозавод» порушено провадження у справі № 5023/1742/11 про банкрутство Акціонерного товариства закритого типу «Борівський молокозавод», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою від 06.09.2012 року у справі № 5023/1742/11 визнано Акціонерне товариство закритого типу «Борівський молокозавод» (код 23007186) банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (а.с 87-89).

Судом в ході судового розгляду справи під час вивчення акту перевірки встановлено, що АТЗТ «Борівський молокозавод» не виконало свої зобов'язання зі сплати повної вартості обладнання, тому сторонами було вирішено повернути спірне обладнання у власність АТ «Елекстер», а суму в розмірі 60 000,00 Євро, залишається власністю АТ «Елекстер», сумою відшкодування майнової та моральної шкоди. Таким чином між сторонами договору укладено мирову угоду від 06.05.2011, з якою підприємстві зобов'язане в строк до 31.05.2011 повернути на адресу нерезидента АТ «Елекстер» обладнання за власний рахунок. Реекспорт обладнання проведено згідно з митною декларацією, що підтверджено інформацією Харківської митниці Міндоходів. Як свідчать матеріали перевірки, на дату складання акту не встановлено факт повернення нерезидентом АТ «Елекстер» на адресу АТЗТ «Борівський молокозавод» грошових коштів в сумі 60000,0 євро.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (зі змінами, внесеними Законом України від 06.11.2012 № 5480-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок») Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної [політики. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1, 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожен день прострочення у розмірі 0,3 відсотки від суми одержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Статтею 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» визначено строки, зазначені у ст.1 і ст.2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення. Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 ст.13 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93 Національний банк України є головним органом валютного контролю, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених до компетенції інших державних органів та забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролі згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, виданого на перевищення встановлених законодавством України строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 25.09.2009 № 090908 позивачем ані до перевірки, ані до позову надано не було.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженою постановою Правління Національного банку України від М.03.1999 № 136 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за № 338/3631) (далі - Інструкція) здійсненням поставки є оформлення митної декларації (у випадку ввезенню продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках).

Згідно з п. 3.3 Інструкції банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорт) продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством /країни підлягає митному оформленню, на підставі інформації про цю операцію в реєстрі МД (тину ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-72 «Магазин безмитної торгівлі», ІМ-75 «Відмова ш користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйнування»), а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

Частиною 1 статті 74 Митного кодексу України визначено, що імпорт (випуск для вільного збігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Згідно з пунктом 1 статті 4 Митного кодексу України вільний обіг - обіг товарів, який здійснюється без обмежень з боку органів доходів і зборів України. Процедура початку митного оформлення регламентована статтею 248 Митного кодексу України, а саме: митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, і документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Статтею 255 Митного кодексу України передбачено завершення митного оформлення зв'язку з виконанням певних митних формальностей, а саме: митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів. Транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню та подання митної декларації. Зазначений строк, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей у випадках, передбачених частиною другою статті 255 Митного кодексу України; митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень на митній декларації, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах.

Процедура декларування, яка є невід'ємною частиною митного оформлення визначена статтею 257 Митного кодексу України.

Згідно з п.1 ст.9 Декрету КМУ № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України підлягає обов'язковому декларуванню в НБУ.

Відповідно до ст.1 Указу Президента України № 319/94 «Про невідкладні заходи щодо звернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, щоквартально повинні здійснювати декларування наявності валютних цінностей, які знаходяться за межами України.

Пунктом 2 наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995 № 207 «Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами» визначено, що декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за наведеною формою в регіональних відділеннях Національного банку України та в державних податкових інспекціях за місцем находження суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно з п.2 ст.10 Декрету КМУ № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність передбачену ст.16 цього Декрету. Відповідно до п.2 ст.16 за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності передбачена штрафна санкція у сумі, встановленої НБУ.

Таким чином, суд проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях податкового органу, порушень та приходить до висновку, що в порушення норм діючого законодавства позивачем не вчинено всіх необхідних дій для декларування валютних цінностей що знаходяться за межами України.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, враховуючи відсутність порушення позивачем норм податкового законодавства при формуванні податкового кредиту, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

П ОС Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову акціонерного товариства закритого типу "Борівський молокозавод" до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Стягнути з акціонерного товариства закритого типу "Борівський молокозавод" ( код 23007186, 63801, Харківська область, Борівський район, смт. Борова, вул. Підлиманська, буд. 3, інші відомості суду не відомі) на користь Державного бюджету на рахунок УДКСУ в Червонозаводському районі м.Харкова Харківської області, код отримувача: 37999628, банк отримувача: ГУДКСУ у Харківській області судовий збір у розмірі 4 384,80 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн 80 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 15 червня 2015 року.

Суддя Нуруллаєв І.С.